ОЦІНКА РИЗИКІВ ТА ПОТРЕБ

1. ОЦІНКА РИЗИКІВ ТА ПОТРЕБ результати дослідження

2. АНКЕТА

3. АНКЕТА

4. у ході дослідження ставилося за мету: • вивчити криміногенний стан засуджених установ виконання покарань у Харківській області для визначення такої категорії, яка з огляду на незначну потенційну небезпечність, не повинна перебувати в місцях позбавлення волі (засуджені за малозначні злочини); • здійснити опитування осіб, засуджених за малозначні злочини, в установах виконання покарань у Харківській області, скласти відповідні характеристики; • здійснити розгляд складених характеристик на предмет доцільності перебування такої категорії засуджених в місцях позбавлення волі.

5. МАСШТАБИ ДОСЛІДЖЕННЯ • вивчення особових справ та опитування 100 засуджених, які відбувають покарання у виді позбавлення волі в виправних колоніях різних рівнів безпеки Харківської області (ВК-12, 17, 18, 25, 43, 54, 100, 106, 117, СІЗО). • опитування 30 засуджених до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, які перебувають на обліку у кримінально-виконавчих інспекціях Харківської області. Це дало можливість порівняти ступень ризику вчинення повторних злочинів, а також потреби засуджених, які перебувають в місцях позбавлення волі, та на свободі. Таке зіставлення додатково наочно демонструє виявлені тенденції.

6. Загальні дані За віком респонденти розподілились таким чином:

7. Загальні дані • Усі опитані засуджені як в установах виконання покарань, так і КВІ, є українцями та мають громадянство України. Більшість з них постійно проживали у межах міста: у ВК таких осіб 50 (50%), в КВІ – 30 осіб (100%). В селищі міського типу мешкали 11 осіб, в селі – 39 засуджених, які тримаються в установах виконання покарань. Отож, загальні дані щодо осіб, які вчинили злочини, та відбувають покарання як у виді позбавлення волі, так і не пов’язаних з позбавленням волі покарань, відповідають загальним тенденціям: переважна більшість засуджених – це люди молодого віку, що проживали в місті, та належать до громадянства України.

8. Статичні фактори За попередніми судимостями респонденти розподілились таким чином: Серед засуджених, які перебувають на обліку КВІ, переважають особи, що раніше не притягувались до кримінальної відповідальності. Разом із тим, частка осіб, показник ризику стосовно яких за цим показником є мінімальним і коливається у межах 4-6 балів з можливих 10, серед осіб в колоніях виявилась значною – 72%.

9. Статичні фактори Вік першого засудження Частка тих, хто розпочав «злочинну кар’єру» у найбільш криміногенно-небезпечному віці (з 14 до 18 років) є більшою серед осіб, які відбувають позбавлення волі. Разом із тим, це може свідчити про відсутність інших важелів впливу на поведінку цих дітей та заходів їх підтримки, з огляду на що їм значно складніше припинити злочинну поведінку.

10. Статичні фактори попередня злочинна діяльність Національне кримінальне законодавство України вирізняє повторність, сукупність та рецидив злочинів. Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального кодексу. Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК України, за жоден з яких її не було засуджено. Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Для осіб, які відбувають покарання в колоніях, в більшості випадків характерна саме повторність злочинів (що свідчить про певну «спеціалізацію злочинної діяльності), тоді як для засуджених в КВІ поширеність має сукупність злочинних діянь.

11. Статичні фактори Вина Згідно з ст. 23 КК України вина - це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Необережна злочинність традиційно оцінюється як менш суспільно небезпечна, ніж умисна. Майже всі засуджені як в колоніях, так і в КВІ, вчинили умисні злочини

12. Статичні фактори Категорія злочину Переважна частка осіб як в колоніях, та к і КВІ засуджені за корисливі злочини (85 та 76% відповідно). Водночас, серед засуджених в КВІ є особи, які вчинили насильницькі злочини (13%) та корисливо-насильницькі (7%), ступінь небезпечності яких є значно вищою.

13. Статичні фактори Обставинами, які обтяжують покарання, є (67 КК України): 1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів; 2) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою; 3) вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату; 4) вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку; 5) тяжкі наслідки, завдані злочином; 6) вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані; 7) вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності; 8) вчинення злочину щодо особи, яка перебувала в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного; 9) вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством; 10) вчинення злочину з особливою жорстокістю; 11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій; 12) вчинення злочину загальнонебезпечним способом; 13) вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів. Частка тих, хто не мав цієї ознаки, в колоніях є значною і становить 46% проти 66,6% відносно осіб, які перебувають на обліку КВІ.

14. Статичні фактори 95 засуджених з числа опитаних в колоніях та 11 осіб в КВІ раніше притягувались до кримінальної відповідальності. З них значна частка (40% в колоніях та 16,7% в КВІ) вчинили повторні злочини протягом від 1 до 3 років з моменту попереднього засудження або звільнення від відбування покарання. Тобто, за пропонованою схемою оцінки ризику такі особи виявляють середній, поміркований ступінь ризику. Як показав проведений аналіз, вчинення нового злочину в цей період викликана, перш за все, відсутністю ефективних засобів для адаптації в суспільство. Час, який минув з моменту попереднього засудження / звільнення від покарання чи кримінальної відповідальності

15. Статичні фактори Із загального числа засуджених, 4 особи, які перебувають на обліку КВІ, та 67 осіб, що утримуються в колоніях, раніше відбували покарання у виді позбавлення волі. Загальний час, який вони провели в цих установах, є таким:

16. Статичні фактори Зведена оцінка ризику за статичними показниками має такий вигляд: низький ризик (від 0 до 25 балів) – 0 осіб в колоніях та 10 (33,3%) осіб в КВІ середній (від 26 до 50 балів) – 40 осіб (40%) в колоніях та 20 (66,7%) осіб в КВІ високий (від 51 до 75 балів) – 40 осіб (40%) в колоніях та 0 осіб в КВІ дуже високий (від 76 до 100 балів) – 20 осіб (20%) в колоніях та 0 осіб в КВІ Висновок:контингент, який перебуває на обліку КВІ, та ті, хто тримається в місцях позбавлення волі, відрізняються незначно за переважною кількістю показників ступеня ризику. Найбільш суттєва відмінність спостерігається в віці першого засудження, характері злочинної діяльності та кількості попередніх судимостей. Отож, за блоком статичних показників до значної частки засуджених, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можна було б застосувати покарання, не пов’язані з ізоляцією від суспільства. Призначення більш суворого покарання, на нашу думку, обумовлюється виключно формальним підходом до оцінки особистості, що закріплений в національному законодавстві та не дає суду можливості диференціювати відповідальність на власний розсуд, а не за номінально визначеними ознаками.При цьому визначальним фактором для негативної оцінки особистості стає саме факт перебування в минулому в місцях позбавлення волі та наявність попередніх судимостей, без визначення наявності або відсутності можливості впливу на поведінку особи за допомогою відповідних послуг та програм.

17. Динамічні фактори Анкетування показало, що саме наявність залежностей у більшості випадків (59% в колоніях) вплинула на вчинення нового злочину та призначення покарання у виді позбавлення волі. Половина з числа тих, хто перебуває на обліку КВІ, залежності не має. При цьому значна частка засуджених (27% в колонії та 20% в КВІ) бажає позбутися подібних шкідливих залежностей; самостійно позбавились від цього 2% засуджених в колоніях та 3% в КВІ. І лише незначна частка (3%) в колоніях не вбачають жодної проблеми у вживанні алкоголю, наркотиків чи інших одурманюючих засобів. Наявність залежностей

18. Динамічні фактори Засуджені, які відбувають покарання в колоніях, краще забезпечені житлом, ніж особи, що стоять на обліку КВІ: лише 3% таких осіб не мають житла і ночують, де прийдеться; серед засуджених до покарань без позбавлення волі таких значно більше – 10%. Проживають на зйомній квартирі, у друзів тощо 15% засуджених до позбавлення волі та 30% осіб, які відбувають альтернативні позбавленню волі покарання. Проте власне помешкання мають 60% засуджених в КВІ та 23% в місцях позбавлення волі.

19. Динамічні фактори Ставлення до облаштування побуту Майже половина засуджених в колоніях (47%) вважають наявні в них побутові умови мінімальними (серед осіб в КВІ таких лише 20%); на нормальність побутових умов вказали 70% засуджених в КВІ та 49% - в колоніях, визнали свої побутові умови незадовільними лише 4% осіб в колоніях та 3% в КВІ.

20. Динамічні фактори Освіта 56% засуджених в колоніях мають середню освіту, тоді, як в КВІ таких лише 20%. Зворотнім є показник наявності середньо-спеціальної освіти, що дає людині можливість працювати за отриманою спеціальністю: в КВІ таких 60%, в колоніях – лише 17%. Значно більше в КВІ і осіб з вищою освітою – 10% проти 1%.

21. Динамічні фактори Професія Переважна більшість осіб в КВІ (60%) мають затребувану спеціальність або професію, серед засуджених в колоніях таких лише 14%. Але водночас значна кількість осіб, які відбувають покарання без позбавлення волі посилаються на незатребуваність власної професії або спеціальності на ринку праці (20%), в колонії таких тільки 7%. Значне число засуджених, які перебувають в місцях позбавлення волі, бажають отримати професію або спеціальність (66%), тоді як в КВІ таких – тільки 10%. І тільки 13% засуджених в колоніях та 10% в КВІ не мають спеціальності чи професії та не бажають її отримувати.

22. Динамічні фактори Стосунки з рідними Засуджені до позбавлення волі мають стійкіші стосунки з рідними та значно частіше отримують від них допомогу. Так, постійну підтримку рідних отримують 68% засуджених в колоніях і лише 20% - в КВІ; на погані відносини з рідними вказали 20% засуджених в колоніях, тоді як в КВІ таких осіб значно більше – 40%. 8% засуджених в колоніях вже зараз надають підтримку своїм рідним, в КВІ таких осіб не виявилось взагалі.

23. Динамічні фактори В умовах несвободи засуджені виявляють більш позитивне ставлення до розвитку власних інтересів або нахилів. На відміну від більшості осіб в КВІ (яких виявилось 80%), лише 11% засуджених до позбавлення волі зацікавлені у занятті розвиваючою й корисною діяльністю, але не мають для цього можливостей. При цьому 64% засуджених до позбавлення волі визнають, що здатні самостійно організувати позитивне проведення дозвілля, приймають участь у корисній діяльності та мають позитивні інтереси. Серед підобліковихКВІ таких осіб серед респондентів взагалі не було виявлено. Відсутність жодних інтересів і нахилів визнали 5% засуджених до позбавлення волі та 10% осіб, які відбувають альтернативні покарання; 9% осіб в колоніях послалися, що не спроможні самостійно організувати позитивне проведення власного дозвілля.

24. Динамічні фактори Наявність позитивного досвіду життя на свободі На відміну від засуджених в КВІ, де 60% вказали на відсутність взагалі позитивного досвіду життя на свободі, особи в колоніях його мали: нетривалий час - 61%; тривалий час - 38% ( в КВІ 0% та 40% відповідно). Лише 1% засуджених до позбавлення волі не мав позитивного досвіду життя на свободі.

25. Динамічні фактори Оточення на свободі Частка тих, хто продовжує перебувати в оточенні, більшість якого мала конфлікт за законом, виявилось серед засуджених в КВІ – 30%, в колоніях таких тільки 13%; не мають поряд таких людей 16% засуджених в колоніях та 10% в КВІ; окремі особи притягувались до відповідальності у колі спілкування 71% засудженого до позбавлення волі і 60% осіб, які перебувають на обліку КВІ.

26. Динамічні фактори Стан здоров”я • Стан здоров`я засуджених в КВІ виявився кращим, ніж у засуджених в колоніях. 30% таких осіб має захворювання, які не впливають на функціонування у повсякденному житті, а 70% взагалі не мають проблем зі станом здоров`я (в колоніях цей показник становив 16% та 63% відповідно). Разом із тим, незважаючи, що 21% утримуваних в місцях позбавлення волі послалися на наявність захворювань, які впливають на функціонування у повсякденному житті, необхідно звернути увагу на доволі значний відсоток тих, хто не має проблем зі станом здоров'я і не потребую будь-якого лікування. • Відсутні серед респондентів і особи з підвищеним ризиком через черепно-мозкові травми та інші види втручання.

27. Динамічні фактори Ставлення до правопорушення Більш відповідально відносяться засуджені до позбавлення волі до вчиненого ними діяння: бере не себе відповідальність за вчинене, розуміє негативність власної поведінки, вважає, що не буде вчиняти злочини 60% (в КВІ- 50%). Заперечують серйозності власної поведінки 14% засуджених в колоніях та 10% в КВІ, не визнають вплив своїх дій на інших – 21% та 20% відповідно, вважають себе "жертвою" недосконалої правоохоронної системи та життєвих обставин, виправдовують власну негативну поведінку об`єктивними чинниками 27% та 40% засуджених.

28. Динамічні фактори Стан емоційного і психічного здоров”я Засуджені в КВІ продемонстрували більшу здатність справлятися з проблемами і невдачами: здатні до цього 50% осіб проти 22% в колоніях; не можуть самостійно цього робити 10% та 34% відповідно. Стан психічного здоров’я є задовільним у обох груп респондентів – не мають офіційно встановлених психічних захворювань або розладів 49% позбавлених волі та 40% засуджених, які перебувають на свободі (разом із тим, у 11% засуджених до позбавлення волі присутні офіційно встановлені психічні захворювання або розлади). Проте висловлюють побоювання стосовно власного майбутнього у більшості випадків саме засуджені, які перебувають на свободі – 30% проти 22%. Позбавлення ж волі тягне відчуття відчуження у соціальному оточенні у 16% респондентів.

29. Динамічні фактори Мислення і поведінка Імпульсивність властива, переважно, особам, які перебувають на обліку КВІ – таких в ході дослідження виявлено 60% проти 38% в колоніях; рівень завищено або нестійкою самооцінки є практично тотожним – 10% проти 11% відповідно, як і непереносимість невдач (по 10%) та відчуття провини (3% та 5% відповідно). Фізична агресія, емоційна (вербальна) агресія, спалахи неконтрольованого гніву відмічаються у доволі незначного числа засуджених як в колоніях, так і на свободі.

30. Динамічні фактори Сприйняття себе та інших Значно більше складнощів виникає у осіб, засуджених до позбавлення волі, у сприйнятті себе, хоча водночас їм властиве більш позитивне сприйняття оточення:

31. Динамічні фактори Соціальна спрямованість особистості Схожими є й характеристики засуджених за соціальною спрямованістю особистості. Так, 20% з числа засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, не бажають звертатися за допомогою (в колоніях таких осіб – 12%); активно відкидає допомогу в КВІ 10% осіб, в колоніях – лише 2%. Проте інші негативні показники є характерними лише для осіб, позбавлених волі: з їх числа 8% мають чітко виражені антисоціальні (кримінальні) установлення, 3% - не спроможні до співчуття та 12% - не визнають жодних загальновизнаних соціальних авторитетів. Подібною є й оцінка мотивації до змін. Засуджені в колоніях в переважній більшості не мають достатнього розуміння проблем власної поведінки – 31% (в КВІ таких лише 10%); не можуть навести чіткі причини або стимули для уникання вчинення подальших злочинів 42% осіб (в КВІ – 10%), не розуміють наслідків вчинення подальших злочинів – 23% (в КВІ – 0%), не намагаються (не висловлюють бажання) відшкодувати завдану шкоду та ліквідацію наслідків правопорушення 21% (в КВІ – 0%). Тобто, ця категорія засуджених без необхідної допомоги має великі шанси повернутися до кримінального життя і вчинити нові злочини. Водночас, слід відзначити, що 70% засуджених до покарань без позбавлення волі не можуть висловити чітких планів на майбутнє (в колоніях таких виявилось лише 43%), а взагалі не бажають змінюватись 10% таких засуджених (в колоніях – 0).

32. Динамічні фактори Зведена оцінка ризику за динамічними показниками має такий вигляд: • низький ризик (від 0 до 25 балів) – 86 (86%) осіб в колоніях та 30 (100%) осіб в КВІ • середній (від 26 до 50 балів) – 14 осіб (14%) в колоніях та 0 осіб в КВІ • високий (від 51 до 75 балів) – 0 осіб в колоніях та 0 осіб в КВІ • дуже високий (від 76 до 100 балів) – 0 осіб в колоніях та 0 осіб в КВІ • Висновок:контингент, який перебуває на обліку КВІ, та ті, хто тримається в місцях позбавлення волі, відрізняються незначно за переважною кількістю показників ступеня ризику. Найбільш суттєва відмінність спостерігається в наявності залежностей, рівні освіти, спеціальності (професії), стані здоров`я. За окремими показниками (зокрема, забезпеченістю житлом, позитивними відносинами та підтримкою рідних, прагненням до отримання професії чи спеціальності, оцінкою існуючих побутових умов, наявністю в оточенні осіб, які мали конфлікт з законом) засуджені, які відбувають позбавлення волі, показали значно позитив ніші результати, ніж особи, які вже перебувають на обліку в КВІ. Виявлені окремі показники високого ступеня ризику за певних умов реально можуть бути послаблені в роботі з такими засудженими в умовах волі. • Отож, за блоком динамічних показників до значної частки засуджених, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можна було б застосувати покарання, не пов’язані з ізоляцією від суспільства.

33. Динамічні фактори ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК: • З числа осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, і були охоплені цим дослідженням, щонайменше 80% не виявляють дуже високого ступеня ризику вчинення нового злочину, а показують його на низькому, середньому або високому рівні. Тому їх перебування в місцях позбавлення волі не може визнаватися цілком виправданим. За умови цілеспрямованої роботи з цією категорією засуджених, надання їм необхідних послуг та залучення до участі у ресоціалізаційних програмах та програмах зниження шкоди, їх виправлення можливо досягнути без ізоляції в колонії. • При цьому при роботі з даною категорією засуджених потрібно дотримуватись трьох загальновизнаних принципів: Принцип ризику: чим вищим є ризик вчинення повторного правопорушення, тим вищою повинна бути інтенсивність надаваних послуг (кількість видів послуг, їх тривалість, частота спілкування, ступінь контролю тощо). Інтенсивна допомога передбачається для випадків більш високого ризику, оскільки в них результативність вище у відповідь саме на такий вид допомоги порівняно з менш інтенсивною, у той час, як у випадках з менш вираженим ризиком, кращі результати досягаються саме при мінімальному рівні втручання. Принцип потреб: конкретні види допомоги мають відповідати криміногенним потребам правопорушника. Під такими потребами розуміються характеристики засудженого, його оточення, які, якщо їх змінити у позитивному напрямку, зменшують вірогідність вчинення нового злочину. Принцип можливостей: види і методи допомоги, конкретні послуги приводяться у відповідність з можливостями (ресурсами) реабілітаційного простору та конкретного правопорушника. Інакше кажучи, пропонуватися має такий тип допомоги, який відповідає не лише криміногенним потребам, а й тим властивостям та можливостям особи (біологічним, психологічним, соціальним та духовним), для яких саме цей вид допомоги може виявитись найбільш корисним. Розроблений опитувальник дозволяє визначитися як з ризиками, так і з потребами кожного правопорушника.

34. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!