Надвечірнім простором солоним, Подолавши даль гірких років, Три зозулі прилетять з поклоном

2. Надвечірнім простором солоним, Подолавши даль гірких років, Три зозулі прилетять з поклоном До квітчасто чистих рушників. І душа здригнеться рушниково, І дитинність вирветься з оков. Як джерельце – Григорове слово – З первозданним іменем: любов. С. Чернілевський

4. Новела «Три зозулі з поклоном» - згадка про батька, якого як ворога народу було заарештовано 1937 року. Заарештовано і героя новели Михайла. І Марфа, яка кохала чужого чоловіка, і Софія, яка чекала на повернення чоловіка із заслання, і Михайло, який бажав повернутися до родини, сподівалися на щастя і кохання марно. До всіх них линули зозулі з поклонами.

5. На ґанкуКарповоїхати

6. …стоїть Марфа Яркова іведе мене очима. Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса — колись їїволоссясяялопротисонця золотим, тепер не сяє. Видно, думаю собі, волоссяумираєраніше, ніжлюдина...

7. — Мамо, — питаю..., — а чоготітка Марфа Яркова на мене так дивиться? Мама довгомовчить, потім зітхаєікаже: — Вона любила твого тата. А ти на нього схожий...

8. Очімаминісухі, голос аніздригнеться, і я чую за ним: спогадиїї не щемлятьїйінеболять — вони закам'яніли.

9. Марфа — тодіїї в селі за маленький зріст звали “маленькою Марфою” — знала, що лист від тата приходить раз на місяць. Вона чулайого, мабуть, щездалеку, той лист, мабуть, щезпівдороги. І ждала. Сидить на поріжкуіобриваєпелюсткинаромашці, шепочучи:

10. “Є — нема, є — нема, є...”

11. Останній лист від тата

12. “... Соню! Не суди мене гірко. Але я ніколинікому не казав неправдиі зараз не скажу: я чую щодня, щодесь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна. Соню, сходи до неїіскажи, що я послав їй, як співав на ярмарках Зінківськихбандуристочкасліпий, послав три зозуліз поклоном, та не знаю, чиперелетять вони Сибірнесходиму, а чивпадуть од морозу. (“Сибірнеісходиму” булонерішучою рукою закреслено густим чорнимчорнилом, а вгорі тою ж рукою написано знову: ”Сибірнеісходиму”.)

13. «Сибірнеісходиму» Сходи, моя єдина у світі Соню! Може, вона покличе свою душу назад, ітоді до мене хоч на хвилькуприйдезабуття.

14. Обіймаю тебе

15. і несу на руках колискузсином, доки йжитиму...”

16. Зв'язок душ Михайла та Марфи настількисильний, щоїхнідушідолаютьвідстаньібудь-якийреальнийпростірізливаються в єдиномупочутті. Але Михайло залишаєтьсявірнимсвоїйдружині, правдивим перед нею, оскільки присягав їй на вірність. І тількисинтеперзвідстані часу можезрозумітистражданнядвох душ: "...Коли се було... А я досі думаю: "Як вони чулиодне одного — Марфа ітато? Як?.." А ще думаю: "Чому вони не одружилися, отакодне одного чуючи?»

17. «Тоді не було б тебе – шумитьвелика «татова» сосна».

18. У народі існувала віра не лише у приворотне зілля й приворотні замовляння, а й про відворотне зілля й відворотні замовляння. Щоб позбавити мук палко закохану людину, якій не могли відповісти взаємністю, через старця чи малу дитину їй передавали своєрідне привітання:“Три зозулі з поклоном”, що означало: забудь, покинь, залиши мене, відпусти. Оскільки зозуля гнізда не мостить, то таким чином людина мала зрозуміти, що її кохання приречене, тому треба забути, розлюбити.

19. Даний твір має чудову присвяту: “Любові всевишній присвячується”. Епітет “всевишній” у нашій мові використовується лише у сполученні зі словом “Бог”, а тому в даній присвяті підкреслено велич найбільшого людського почуття.

20. Вічна тема «любовного трикутника» у Г. Тютюнникаінтерпретується по-новому. Образ любові тут — як втіленнявисокоїхристиянськоїцінності, яка підноситьлюдину над буденністю, очищаєїї душу. Ніхтозгероївтвору не поборов свогостраждання, не втишив душевного болю.

21. І читач разом із автором доходить висновку: любовлюдинідаєтьсяякоюсьвищою силою, незалежновідїїволі, бажання, моралі. Тому має право на існування, не можеосуджуватися. Кохання у творіоточененеземним ореолом, далеким відзвичного, побутовогорозуміння. І цепідкреслюєтьсяепіграфом: «ЛюбовіВсевишнійприсвячується». Незвичайнаікомпозиціятвору — відбуваєтьсязміщеннячасовихплощин, а лист є «новелою в новелі». Усіцічинникироблятьтвірхудожньодовершеним, перлиноюукраїнськоїновелістики.

22. Глибинакоханняпередається через кількаважливихсимволів. По-перше, цепотроєний у своїйсилі образ-символ «зозулі» — символ жіночоїсамотності, відданості далекому коханому, який не буде з нею, і тому вона не матимедітей, не стане матір'ю. По-друге, сосна — символ рідногожитла, алейзнову ж таки символ самотності. У цих деталях виражається вся глибинаТютюнникового таланту новеліста.

23. Образи новели теждужеглибокіпсихологічноі, можливо, написанідещо в традиційномуключі. Мати— спокійна, врівноважена, здатна до прощення. Батько— мудрийісильний, гіднийкоханнядвохжінок, справжнійкозак. Марфа — кохана — чутливайніжна, одчайдушна, нещасливайбезтямнозакохана. Ціхарактеридужекрасиві у своїйжиттєвійправдивостійчистоті. І несуть вони у світЛюбов — Любов-кохання, Любов-прощення, Любовматеринську, Любовсинівську. Ту Любов, без якоїсвіт давно б зникірозчинився в німомупросторі.

24. Всігероїлишаються на роздоріжжі — кожен сам по собі: Михайло безсліднозник на каторзі, Соня сама виростиласина, Марфапродовжуєчогосьчекати, вдивляючись в обличчясинасвогокоханого.

25. Новела маєознакипритчі — висновок, до якого приходить автор іякийпропонуєчитачеві: любов —почуття, незалежневідлюдськоїсвідомості, волі, бажання, моралі, вононібидаєтьсяякоюсьвищою силою. Тому муситьлишатися поза осудомчизапереченням, має право на існування.

26. Процеси, щовідбуваються в людськійдуші, безконечні, як безконечнийВсесвіт, адже душа ієвідображеннямВсесвіту. Митецьпрагнувтакоїлюбові, від нас, українців.

27. Бо «любов — це коли віддаєш...».

28. 1. Про що ця новела? Які проблеми у ній порушено? • 2. Зіставте образ Софії і Марфи. Як ви розумієте відповідь Софії на слова сина: “І ви на неї не сердились?” – “У горі, сину, ні на кого серця немає. Саме горе”? • 3. Визначте наскрізну деталь у творі та її значення. • 4. Про що свідчить містичне передчуття батька, що душа Марфи оберігає його у сибірських снігах? • 5. Розкрийте образ чоловіка Марфи. Чому вона його не любила? А якби був красивим, полюбила б? Чим відрізнявся Михайло від Карпа? • 6. Чи любив Михайло Марфу? Як поводив себе між двома закоханими у нього жінками? • 7. Які приклади нерозділеного кохання ви знаєте з літературних творів? • 8. Чи здатна у реальному житті людина на такі глибокі й довготривалі почуття, як у цьому творі? Запитання для обговорення

29. 1. О.В.Слоньовська Конспекти уроків з української літератури для11-х класів. К., “Ріднамова”, 2001 • www.br.com.ua/referats/.../23151.htm • www.ukrlit.vn.ua/short1/x46lz.html • netreferata.com/biograf-66318.html • osvita.ua/school/lessons_summary/.../11705 ДЖЕРЕЛА: