Основні тенденції р озвитку драматургії н а межі ХІХ – ХХ століть . «Нова драма»

1. Основнітенденції розвиткудраматургії на межі ХІХ – ХХ століть. «Нова драма»

2. Ніхто не може заперечити, що театр є потребою людини, такою самою, як музика, малярство, а може ще й більшою. Ідуть люди в театр і будуть ходити. Лесь Курбас

3. Жанрові типи драми “Арістотелівська” (закрита) 1. Характери персонажів розкриваються через їхні вчинки. 2. Хронологія подій і вчинків героїв зберігається на відносно обмеженому просторі. 3. Фабульна будова (зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка). 4. Представники: Софокл, Евріпід, Корнель, Расін, Ф. Шіллер, В. Гюго, Д. Г. Байрон та ін. “Неарістотелівська” (відкрита) 1.Синтетичність художнього мислення: проникнення до драми ліричних (лірична драма) та епічних елементів (епічна драма). 2.Ознаки ліричної драми: зосередження уваги на внутрішньому світі героїв, умовність, ускладнена композиція, домінуюча роль асоціативних зв’язків та ін. 3.Ознаки епічної драми: умовність, інтелектуалізація змісту, активне втручання митця у дію. Представники: японські театри Кабукі і Но, Б. Брехт, М. Куліш та ін.

4. Драматичні жанри трагедія драма комедія містерія Комедія дель арте мораліте міракль фарс ауто водевіль інтерлюдія трагікомедія мелодрама трагіфарс

5. Нова драматургія вимагала докорінної перебудови застарілої театральної системи, іншої акторської гри, іншого розуміння завдань режисури, інших декорацій, одне слово – нової мови театру . К. Шахова

6. МОРІС МЕТЕРЛІНК “Символістська драма” Еволюція творчості – від “театру мовчання” до “театру надії” Відсутність динаміки сюжету Настрій – провідний жанротворчий чинник Зображенння існування “видимого і невидимого” світів Формула “трагічного мовчання” Еволюція внутрішнього стану героїв Символіка, підтекст “Сліпі”, “Непрохана”, “Синій птах”

7. ГенрікІбсен “Драма ідей” (соціально-психологічна драма з ретроспективною композицією, напруженими ідейними зіткненнями ) Внутрішні конфлікти Поєднання зовнішньої і внутрішньої дії Інтелектуально-аналітичний підхід до подій, образів Герой – індивідуаліст, бунтар проти усталених норм Глядач – “співавтор-драматург” “Відкритий” фінал твору Опосередкованість і неоднозначність авторської оцінки Символіка, підтекст “Ляльковий дім”, “Примари”, “Дика качка” та ін.

8. Бернард Шоу “П’єси-дискусії”, їх інтелектуальний характер Звернення до актуальних проблем сучасності Конфлікт – зіткнення ідей, ідеалів Відмова від традиційної композиційної схеми драми Використання гротеску і парадоксу Відкритий фінал Концепція персонажів Активізація глядацького сприйняття “Будинки вдівця”, “Професія місіс Воррен”, “Пігмаліон”, “Дім, де розбиваються серця” та ін.

9. Антон Чехов Ліро-психологічна драма “Бездійовий сюжет” (відсутність яскраво вираженої боротьби-інтриги) У центрі уваги – внутрішні конфлікти “Підводні течії” драми (підтекст) Зображення трагедії буття Прихованість авторської оцінки Особлива значимість художньої деталі у ідейно-художньому просторі твору • “Чайка”, “Три сестри”, “Вишневий сад” та ін.

10. Реалістичний та натуралістичний театр (О. Островський, Л. Толстой, Г. Гауптман, А. Стріндберг, Е. Золя та ін.) Символістські та неоромантичні тенденції (М. Метерлінк, Е. Ростан, О. Вайльд) Проблематика Показ “трагедії життя” особистості та людства; духовні пошуки як втілення проблем буття Герой як “духовний симптом” епохи; індивідуаліст Неоднозначність персонажів, відсутність поділу їх на головних і другорядних “НОВА ДРАМА” Внутрішній конфлікт Відмова від традиційної композиції (зав’язка конфлікту поза межами дії драми, “відкритий фінал”) Рушій сюжету – зіткнення ідей, моральних поглядів, психологічних колізій Глядач активно залучається до дії, переживає й мислить разом з героями ФУНДАТОРИ “НОВОЇ ДРАМИ” АНТОН ЧЕХОВ “ЛІРО-ПСИХОЛОГІЧНА ДРАМА” ГЕНРІК ІБСЕН “ДРАМА ІДЕЙ” БЕРНАРД ШОУ “П’ЄСИ-ДИСКУСІЇ”