Download
1 / 18
E N D
СлiсаренкоОлексаАндрiйовичнародився 28 березня 1891 р. на хуторi Канiвцові, Шатовськоï волостi, Вовчанськогоповiту на Харкiвщинi (нинi село Шипутове, Великобурлуцького району). Батькомайбутньогописьменника, Андрiй Прокопович Снiсар, назвав свогосина, свою п'ятудитину, Олексою. А пiд час хрестинглухуватий пiп записав хлопчика синомСлiсаря (звiдси й пiшло Слiсаренко)
СІМ’Я Багатодiтна сiм'яСнiсарiв, у якiй пiзнiшенародилосящедвоє дiтей, недовгозатрималася на хуторi. У зв'язку з матерiальниминестатками, батько, якийпрацювавмайстром на панськiй лимарнi, змушенийбувшукати новi заробiтки й переïхав у хатнянськiй маєтокГенрихова. Олексi на ту пору виповнилосядев'ять рокiв. Прийшов час подумати про йогоосвiту.
нАВЧАННЯ Хлопчика вiддали до сiльськоï школи. Наука даваласяОлексi легко. Олексу вiддали до церковно-приходськоï школи. Роки навчання в нiй залишились у пам'ятi Слiсаренканадовго: жадiбний до знаньхлопчинанарештi зустрiв людину, яка багато в чому вирiшила йогомайбутню долю. Йдеться про вчителькусловесностi С.А Люмiнарську. Вона мала значнийвплив на смаки та вподобання пiдлiтка, вiдкриваючи перед ним чарiвнийсвiт лiтературиукраïнських та росiйськихкласикiв.
ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ ШКОЛИ Пiслязакiнчення церковно-приходськоï школихлопчину вiддали на службу до мiсцевоï контори - треба булозаробляти на хлiб. Почалисянуднi й сiрi буднi. Проте Олексин дядько, рiдний материн брат Н.В Кисельов, знаючи про здiбностi племiнника, вирiшив допомогтийомувлаштуватижиттяiнакше. І через деякий час юнак вступив до Кучерiвськоï сiльськогосподарськоï школи. Однакнавчався вiн у цьому закладi недовго. Не мiг витримуватибайдужiстьi рутину, яка панувала в усьому: i в системi викладання предметiв, i в стосунках примiтивних педагогiв та безталаннихучнiв. ОднакОлексучи не найбiльшевражала тупiстьi самодурство директора.
Перша свІтовавiйна Двадцятилiтнiй ОлексаСлiсаренкозмiнив цивiльнийодяг на солдатський мундир. Вiд рядового - до офiцера-артилериста - такий шлях письменника у роки вiйни. Шiсть рокiв перебування у вiйськубулитворчобезплiдними. Натомiсть на фронтi йогозахоплює вир революцiйноï боротьби. Разом з багатьмаiншимипо-революцiйномунастроєними однополчанами вiн самовiльнодемобiлiзується з фронту й вирушає до Києва.
тВОРЧІСТЬ 1919 року вийшла перша йогозбiрка - "На березi Кастальському", перейнята символiстськими мотивами. Проте, захопившись футуризмом - "найпередовiшою", "найреволюцiйнiшою" течiєю, - вiн змiнюєсвiй стиль. До надрукованоï 1923 року збiрки "Поеми" увiйшли кiлькафутуристичних поем, щобулисправжнiми гiмнамимашиннiй цивiлiзацiï, технiцi, з розвитком якоï автор пов'язував надiïна кардинальнi змiни в життi людства. З часом письменник вiдходить вiд футуризму i з "Аспанфуту" ("Асоцiацiïпанфутуристiв") переходить до "Гарту". Вiдкритiстьостанньоï сприяла тому, щодовкола неï згрупувалосьбагато вiдвертослабких авторiв.
ПРОЗА Першим досвiдомпрозаïка стала збiрочкаоповiдань "У болотах" (1924). Далi - одна за одною - виходятьновi книги О.Слiсаренка: "Плантацiï" та "Сотнiтисяч сил" (1925), "Камiнний виноград", "Слiдибурунiв" та "Спроба на огонь" (1927). Вийшлидрукомповiстi "Бунт" (1928) та "Страйк" (1932). Крiмцього, булоопублiкованоромани "Зламанийгвинт" (1928), "Чорний Ангел" (1929), "Хлiбнарiка" (1932). ВизначальноюрисоюпрозиСлiсаренкабулавинятковаувага до сюжету як головноïрушiйноïсилитвору. На тлiлiричних, з млявим сюжетом новел i повiстейсередини 20-х рокiв, проза письменникаодразу ж привернула до себе увагу i критикiв, i читачiв. Разом з тимписьменникагострокритикували за слабкеiдейненавантаженнятворiв та ïхретроспективнеспрямування. Той же I.Кулик заявляв, щоСлiсаренко "нiколи не був нашим", себтопролетарськимписьменником. Намагаючись довести протилежне, головний редактор "Книгоспiлки" опинився в ролiгромадськогообвинувача на процесi так званоï "СпiлкивизволенняУкраïни" (СВУ).
вапліте На знак протесту група членiв "Гарту" на чолi з М.Хвильовимутворилинову органiзацiю - Ваплiте. До ïïскладу ввiйшовi ОлексаСлiсаренко. Його цiлкомвлаштовувалагострапозицiя ваплiтянщодонеуцтва та халтури, щобули широко представленi в украïнськiй лiтературi. Належнiстьписьменника до "академiкiв" буласвоєрiдноювисокоюоцiнкоюйоготогочасних лiтературнихздобуткiв.
Роман Проте... Роман "Хлiбнарiка" надiйшов до читачiв у роки голоду: завершувався 1932-й безхлiбнийрiк, надходивщестрашнiший - 1933-й. Дiйснiсть, до якоïпрагнувнаблизитися у своïхтворахО.Слiсаренко, виявиласяпротилежною. Саме тому письменник почав усе частiшезасиджуватися над архiвними та iсторичнимиматерiалами. Вiнзаглиблюється в третє та четвертетисячолiття до нашоïери, плануєприступити до написанняiсторичного роману про скiфiв та грекiв-колонiстiв. Пишучицi твори, вiнмiглишатися самим собою й не виступати в ролiiлюстратора "великого перелому", трагiчнимнаслiдкомякого стали напiввимерлi села.
АРЕШТ Однакздiйснитисвоïтворчiзадуми, навiть попри доведенулояльнiсть, письменнику не судилося. 29 квiтня 1934 року до Харкiвськогобудинкуписьменникiв "Слово" пiд'ïхавчорнийавтомобiль. У квартиру 34, де мешкав ОлексаАндрiйович, постукали. Не допомоглиписьменниковiнавiтьнаписанi на тему дня романи, якiвщентрозвiнчувалимiжнароднихтерористiв, славили непримиреннукласовуборотьбу та оспiвувалипершi кроки колгоспногобудiвництва. "Ворогом народу" став колишнiйгромадськийобвинувачпроцесу СВУ. На першомуетапiдопитiвСлiсаренко "зiзнався" в належностi до пiдпiльноïконтрреволюцiйноïорганiзацiï, яка ставила за мету поваленняРадянськоïвлади й встановленняфашистськоïдиктатури на Украïнi.
ЗАПЕРЕЧЕННЯ ЗІЗНАНЬ Через два мiсяцi пiсляарештуО.Слiсаренко вiдмовився вiд цих "зiзнань", заявивши, що дав ïх пiд фiзичнимвпливомслiдчого, втративши контроль над свiдомiстю й перебуваючи в станi моральноï прострацiï. Пiсляцьогопочалосятриваледобування вiд Слiсаренка зiзнань у найтяжчiй, як думається, "винi": приналежностi до "Ваплiте". Письменник не заперечувавсвоïх зв'язкiв iз цiєю органiзацiєюi дав ïй таку характеристику: "Тодi я на цюгрупудивився як на прихованенацiонал-демократичнеугрупування, а теперрозглядаюïïяк групу, котра могла бути первиннимосередкомфашистськоï органiзацiï. Єдиниммоïм полiтичнимвиступомпроти цiєï групибуввиступ на процесi СВУ, в якому я в своïй промовi пiдкреслив роль хвильовизму як продовження СВУ, поставивши знак рiвностi мiж Хвильовимi лiтературноюгрупою СВУ на чолi зi Старицькою-Черняхiвською". На судi О.Слiсаренкоще раз вiдмовився вiд своïх попереднiх зiзнань про участь у контрреволюцiйнiй органiзацiï, але цевже нiкого не цiкавило.
вирокВiйськового трибуналу За вирокомВiйськового трибуналу Украïнськоговiйськового округу О.Слiсаренкапозбавиливолi на 10 рокiв, прав - на 3 роки, "без конфискации имущества, в виду отсутствия такового". Письменника заслали до одного з соловецькихконцтаборiв.
РОЗСТРІЛ 3 листопада 1937 року йогорозстрiляли.
О. Слісаренку в літературномупроцесі 20-х роківналежитьпомітна, хай і не першорядна, роль. У йоготворчості так чиінакшепереломилосякількаважливихнапрямівстильовихпошуківмолодоїукраїнськоїпоезії та прози.
