Багатогранна творчість Івана яковича франка

1. Іван Франко – трибун народний, Пророк-ватаг, ратай-співець.І громадянин відомий… М.Вороний Виконав учень 8-Б класу Собін Андрій Багатогранна творчість Івана яковича франка

2. ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧ Іван Франко народився 27 серпня 1856 року в селіНагуєвичіДрогобицькогоповітувСхіднійГаличині, поблизуБорислава, в родині селянина-коваля.

3. Франки були людьми привітними, гостинними. Вечорами до їхньоїхати сходились сусіди, розповідалисільськіновини. Мати Франка дуже любила співати. Віднеївін записав безлічнароднихпісеньіцілийвесільний обряд. ПочатковуосвітуІ.Франкоздобув у дворічнійшколі села ЯсениціСільної, звідкибула родом йогомати. Навчанняздійснювалосяпольськоюінімецькоюмовами. У 1864 роціпіслязакінченняпочатковоїшколи батьки віддаютьсина до головноїміськоїшколи в Дрогобичі.

5. У гімназіївивчалинімецьку, українськуікласичнімови, а такожприродознавство, всесвітнюісторію, фізику, математику. Дрогобицькийперіоджиттязафіксований у таких творах: “Гірчичне зерно”, “Отець – гуморист”, “У столярні”. Твори “Споминизмоїхгімназійнихчасів”, “Причинки до автобіографії” та деякіінші твори містять картину навчанняІвана Франка в Дрогобичі. Найбільше, щовинісмайбутнійписьменникзДрогобицькоїгімназії, – цебажанняпрацювати для народу.

6. Франко І. У столярні. – Х.: Книгоспілка. – 1928. – 32 с. Франко І. Твори. – Нью-Йорк: Книгоспілка, 1956. – 406 с Франко І. Отець-гуморист. – К.: Держвидав. – 1957. – 41 с. 

7. “Батько помер у 1865 році, а в 1872 році померла імати. “Ми дісталимачухуівітчимазамістьродитилів” – пише Франко в автобіографії. ЗісвоїмвітчимомГринем Гавриликом Іван Франко підтримувавдружністосункипротягомвсьогожиття. Залишившись без батьків, Франко бувзмушенийпрацювати репетитором. На заробленігрошівінутримуєтьсяматеріальноікупує книжки для особистоїбібліотеки.

8. На фотографії ми бачимо Франка зйогоучнямиЯ.Рошкевичем та І. Погорецьким, зякимивін у юнацькі роки заприятелював, відмовившисьвід плати за репетиторство. І. Франко зтоваришами І. Погорецьким та Я. Рошкевичем. Фото 1875р.

9. Про своєуніверситетськенавчанняІван Франко писав так: “В тих трьох роках університетськогожиття я читав доситьбагато, хоч без вибору, більшебелетристики, ніжнаукових речей. Лекції на університетізовсім мене не зайнялийне дали менінічогісінько – аніметоди, аніздобутків. Я слухавкласичноїфілології у покійногоВенцлевськогойзівав, слухавруськоїграматикиілітературиу доктора Огоновського.” (Франко І. Лист до М. Драгомановавід 26 квітня 1890 р.) Іван Франко – студент Львівськогоуніверситету

10. Найбільшу роль у становленнілітературно-естетичних, як і, зрештою, суспільно-політичнихпоглядів І. Франка зіграли три листи М. Драгоманова до редакції журналу “Друг”. Восени 1875 року І.Франкоувійшов до керівного складу журналу “Друг” як бібліотекар. Керівну роль у “Друзі” почали відіграватиІван Франко, Михайло Павлик, а такожІ.Белей, І.Мандичевський, А.Горбачевський. Михайла Павлика обрано головою редакційногокомітету. Михайло Петрович Драгоманов.

11. ЛистиМ.Драгоманова (перший надрукований у “Друзі” 1875 року, другийітретій 1876 р.) стосувалисямови журналу та йогосуспільно-політичногонапрямку. Знайомствоз М. Драгомановим мало кориснийвплив на І.Франка, який почав у своїхтворахдаватиреальнімалюнкиз народного життя. У 1877 роціпочалисяарештисередуніверситетськоїмолоді у Львові. 11 червня 1877 року за розповсюдженнясоціалістичнихідейзаарештовано І. Франка. Післяйогозасудження на дев’ятьмісяцівтюрми настав переполох міжукраїнськоюмолоддю. Та щегірше лихо спіткало Франка післявиходузв’язниці. А.Крушельницький писав, що “сто раз більшеболівйоготяжчимвідкримінального суду несправедливішийзасудсвоєїсуспільності – кинений на ньогоітоварищів. Франка викиненоз “Просвіти”, заборонено йомуприходити до “РуськоїБесіди, а люди, щомали до нього яке діло, сходилисяз ним потай, у секреті, і се щебільшепригноблювалоічирадшепринижувалойого”. Але впливІвана Франка на університетську молодь відцього часу починаєпостійнозростати

12. Франко береться за виданняновихжурналів. Разом зМихайлом Павликом він видав два випуски “Громадського друга”, а далідві книжки “Дзвона”, “Молота”. І хоч все цебулоконфіскованепрокуратурією, видання ходили по руках студентів. Журнал “Громадський друг” (“Дзвін”, “Молот”), якийвидавалиІван Франко та Михайло Павлик у 1878 р.

13. 1 березня 1880 р. І.Франковиїхавзі Львова до Коломиї. Тут вінзустрівсяз Ольгою Рошкевич, а такожізКириломГеником. По дорозіІ.Франко та К.Геникзупинились на відпочинок у містечкуЯблунові, де 4 березня 1880 р. І.Франкабулозатриманополіцієюізаарештовано. Так 5 березня 1880 року І.Франкобувув’язненим у Коломийськійв’язницііпоміщенийукамері № 6. ПриміщенняКоломийськоїратуші, де у 1880 роцібувув'язненийІван Франко

14. У коломийськійтюрміІ.Франко створив такішедевриполітичноїлірики, як “Вічнийреволюціонер”, поезії, щопізніше у збірці “З вершин і низин” увійшли до циклів “Веснянки”, “Скорбніпісні”, “Нічнідуми” та ін.  Післязвільненнязтюрми у 1881 р. Франко разом ізІваномБелеєм почав видаватимісячник “Світ”, де вмістиві початок великоїповісті “Борислав сміється”. Коли в львівськомулітературномучасописі “Зоря” булооголошено конкурс на повість, створив “Захара Беркута”. Повість одержала нагороду.

15. Обкладинкаповісті “Борислав Сміється”. Видання 1922р. Франко І. Захар Беркут. Образ громадськогожиттяКарпатської Руси в ХIIвіці. – Київ-Ляйпціг: Укр. Накладня, Франко І.Я. Борислав сміється.Boa constrictor: Повісті. – Дніпро, 1981

16. Великінадії на здійсненняполітичнихілітературнихнамірівпокладав Франко на Київ, кудивінприбувнаприкінці лютого 1885 р. Зустрічіз О. Кониськимі В. Антоновичем не виправдалисподівань на виданнягазети. Теплийспогадзалишилизустрічіз родинами Лисенків, СтарицькихіКосачів. Приїхавши в Київнаступного року, Франко одружуєтьсяз Ольгою Хорунжинською.   У 1890 р. разом з Павликом Франко організовуєукраїнськурадикальнупартію, органом якої став часопис “Народ”, редагований Франком при співучастіМихайлаДрагоманова, ВолодимираОхримовича, В’ячеславаБудзиновського та інших. Тричібалотувавсявідцієїпартії на виборах до галицького сейму та австрійського парламенту (1895, 1897, 1898), що разу безуспішно.

17. У 1897 році Франко відперевтомизахворів. Подальші роки такожбули не легкими. Вінзапочаткувавлітературно-науковийдвомісячник “Життяі Слово” (1894–1897) ізумівйогопоставити на зразокєвропейських.  • . Українськіжурнали, у виданніяких брав участь І. Франко.

18. З 1898 р. І.Франкобув одним ізголовнихредакторів “Літературно-науковоговісника” йодночасно належав до найвизначнішихспівробітників “Записок Науковоготоваристваім. Шевченка”. Літературні та науковіпраці створили йому славу європейськогописьменника, доказомчогоє той факт, щорізнізакордоннінауковітоваристваіменувалийогосвоїм членом.  І. Франко(в центрі) з М. Коцюбинським та В.Гнатюком. Львів, 1905р.

19. “Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою, – писав про зустріч з І. Франком у 1905 році Михайло Коцюбинський.   “В своїй убогій хаті сидів він за столом босий і плів рибацькі сіті, як бідний апостол. Плів сіті й писав поему “Мойсей”. Не знаю, чи попалася риба у його сіті, але душу мою він полонив своєю поемою". Основою поеми поет зробив смерть Мойсея як пророка, невизнаного народом. У Франковій поемі смерть Мойсея на вершині гори перед обличчям Бога мотивована тим, що його відштовхнув власний народ, розчарований його сорокалітнім проводом. Поема “Мойсей” має алегоричний характер, поет думав про український народ і про український народ співав пісню.    І. Франко. Мойсей.

20. Ім’я письменника було шановане по всій Україні і Харківський університет вшанував його титулом почесного доктора.  Повідомлення ректора харківськогоуніверситету Д. БагаліяІ.Франкові про обранняйогопочесним доктором університету.

21. У 1933 р. на могиліІ.Франкаспорудженопам’ятник у виглядікаменяра, який молотом розбиває скалу. Пам’ятник І. Франку на Личаківськомукладовищі у Львові.

22.  Франко залишивтакож ряд великих повістей: “ПетріїйДовбущуки”, “Захар Беркут”, “Не спитавши броду”, “Основисуспільності” та ін.  Франко І.  Boa Constrictor. Повість: Вінніпег, 1956. Франко І. Основисуспільності Франко І. Не спитавши броду Франко І. ПетріїйДовбушки: Оповіданє в двох частях. – Скрентон: Вид-вопросвітноїкомісіїРуського нар. Союза, 1916

23. Як поет Франко займаєвидатнемісце в українськійлітературі. У своїхпоетичнихтворах передав не тількивласніпереживання, алейпереживання народу. Тематикою й мотивами поетичноїтворчостімігстягнути вершин людської думки (“Смерть Каїна”, “Мойсей”), алевмівтакожзобразитисірежиття низин. Поезії Франка зібрані в збірках “З вершин і низин”, “Мійізмарагд”, “Ізднівжурби”, “Давнеінове”, “Зів’ялелистя”, “Sempertiro”. 

24. Франко І. Зів’ялелистя: Лірична драма. Франко І. Мій “Ізмарагд”. Франко І. Поезії: З вершин і низин. Франко І. Sempertiro: Зб. Поезій. – Л.: Наклад. Україн.-руської видав. спілки, 1906

25. «Іван Франко- церозумісерценашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. України і людськості.” Максим Рильський