Визначні вчені-натуралісти

1. Визначні вчені-натуралісти Підготував: СеменякаД.М., вчитель біології Геронимівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Черкаської районної ради Черкаської області

2. Учасники: учні 5 класу, вчитель біології Семеняка Д.М. База реалізації проекту: Геронимівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Черкаської районної ради Черкаської області Прогнозований результат: доповіді учнів, оформлення презентації, захист робіт

3. Мета та завдання: підібрати цікавий матеріал про відомих українських вчених-природодослідників; формувати в учнів початкові навички дослідницької роботи; розвивати звязне мовлення учнів, уміння виступати перед аудиторією; розвивати навички роботи з технічними засобоми, джерелами інформації; прищеплювати любов до природи.

4. Видатні вчені натуралісти Микола Феофанович Кащенко Володимир Іполитович Липський Іван Іванович Шмальгаузен Альфред Миколайович Окснер Микола Григорович Холодний Михайло Олександрович Макисмович Палладін Олександр Володимирович Виноградський Юрій Степанович Вавилов Микола Іванович Гришко Микола Миколайович Фомін Олександр Васильович Сєверцов Олексій Миколайович

5. Відкриття, знахідки, гіпотези в біології є результатом діяльності вчених усього світу. Свій внесок у розвиток цієї науки зробили й українські вчені-біологи. Проте не всі вони відомі як у рідній країні, так і за її межами.

6. Микола Феофанович Кащенко(1855-1935) Видатний український зоолог, ботанік, ембріолог, досяг значних успіхів. Микола Феофанович - один з піонерів дослідження фауни Сибіру. Він організував чимало експедицій і написав близько 70 праць, присвячених фауні Сибіру. Важливою заслугою вченого є створення ним у Томську зоологічного музею. З 1919 р. М. Кащенко — дійсний член Академії наук УРСР. Завдяки роботам М.Ф. Кащенка персик, абрикос, мушмула тут стали звичайними рослинами. Теоретичні основи та практичні прийоми акліматизації, розроблені українським ученим, стали класичними і не втратили свого значення до тепер. Праці М.Ф. Кащенка пережили свого творця і ще довго служитимуть нашій науці.

7. Видатний український учений-флорист, систематик рослин, ботаніко-географ, неперевершений знавець гербарної справи. У вільний від навчання час, будучи студентом, під керівництвом завідувача кафедри І.Ф. Шмальгаузена досліджував флору Київської губернії і Поділля, впорядковував гербарій. Протягом 1889–1895рр. досліджував мало вивчену флору регіонів Кавказу. Володимир Іполитович Липський (1863–1937) Академік В.І. Липський був геніальним ученим. Він особисто відкрив і описав 4 нові для науки роди і понад 220 видів рослин, зібрав величезні колекції для природничих музеїв, написав понад 100 наукових праць.

8. Праці І.І. Шмальгаузена ввійшли до золотого фонду вітчизняної і світової науки. Як людина і вчений він відзначався великим талантом дослідника, глибокою принциповістю, величезним працелюбством, безмежною любов’ю до людей і науки. І.І. Шмальгаузену були властиві почуття нового, невпинний пошук істини. Він написав понад 200 наукових праць з еволюційної морфології, ембріології, експериментальної біології, екології, генетики, філогенії тварин і теорії еволюції. Іван Іванович Шмальгаузен (1884–1963) Лабораторії, в яких працював учений, стали центрами розвитку експериментальної біології — нової галузі науки. Праця вченого «Фактори еволюції» є цінним внеском не лише в теорію еволюції, а й у нову галузь знань — еволюційну генетику.

9. Відомий учений-ліхенолог, фундатор Національного ліхенологічного гербарію України, професор, доктор біологічних наук, член-кореспондент НАН України — людина з надзвичайною всебічністю інтересів та уподобань. За наслідками досліджень у 1922 р. вийшла перша друкована праця Альфреда Миколайовича — про рідкісні та цікаві квіткові рослини Кіровоградщини. У 1935 р. за значний вклад у ліхенологічну науку А.М. Окснеру без захисту дисертації було присуджене наукове звання кандидата біологічних наук, у 1942 р. - наукове звання доктора біологічних наук, у 1943 р. - звання професора. У 1972 році вченого було обрано членом-кореспондентом НАН України. Альфред Миколайович Окснер (1898–1973)

10. Видатний український ботанік, фізіолог рослин, мікробіолог, засновник вітчизняної школи фізіологів рослин, академік Значні дослідження академік провів у галузі мікробіології. Вивчаючи мікроорганізми водойм і ґрунту він застосував власні методи. Тепер ними користуються мікробіологи всього світу. Микола Григорович Холодний жив для науки, усього себе віддаючи улюбленій роботі. Ім’я вченого у 1971 р. присвоєне Інституту ботаніки НАН України. З 1972 р. в Академії Наук УРСР заснована премія імені М.Г. Холодного, яка присуджується за видатні праці у галузі ботаніки і фізіології рослин. Перший президент Академії Наук України В.І. Вернадський називав М.Г. Холодного одним з найбільших вітчизняних біологів. Микола Григорович Холодний (1882–1953)

11. Максимович був справжнім ученим-енциклопедистом, і то дуже широкого діапазону — від ботаніки до історії. Його наукові праці в царині природознавства, опубліковані у 1820-х рр. - на початку 1830-х рр., не лише стояли на рівні тогочасної науки, але й прокладали для неї методологічні шляхи. Наукові праці Максимовича в галузі природознавства («Про системи рослинного царства», 1827; «Основи ботаніки», тт. 1-2, 1828-31; «Роздуми про природу», 1831) дають підстави вважати вченого одним з основоположників вітчизняної ботаніки. Михайло Олександрович Максимович (1804-1873) Праці природничого характеру «Главные основания зоологии», «Систематика растений», «Ботаника». видав у Москві збірку «Сборник малороссійських пісень»

12. Основні наукові праці присвячені біохімії нервової системи і м'язової діяльності, біохімії вітамінів і живлення. Вивчив особливості обміну речовин в м'язах при роботі, відпочинку і тренуванні, що стало основою теорії фізичної культури. Першим почав систематичне вивчення біохімії нервової системи. Встановив біохімічну топографію нервової тканини: особливості хімічного складу і біохімічних характеристик морфологічно і функціонально відмінних частин центральної та периферичної нервової системи. ПалладінОлександрВолодимирович (1885-1972) Виявив зв'язок між порушеннями обміну речовин і дефіцитом вітамінів при експериментальному скорбуті і поліневриті. У роки Великої Вітчизняної війни було почато розробку ліків, що сприяли припиненню кровотечі та якнайскорішому загоюванню ран.

13. Досліджував діалекти і топонімію Чернігівщини.Один з фундаторів громадського Комітету по охороні пам’яток старовини і мистецтва у Чернігівській губернії (червень 1917-1918 рр.), видавничого товариства «Сіверянська думка» (грудень 1917-1918 рр.). Перший голова Чернігівського губернського Комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини (губкопмісу), створеного у квітні 1919 р. у складі губернського відділу народної освіти. Ю. Виноградський відігравав провідну роль в діяльності Сосницького науково-дослідного товариства, створеного на початку 1921 р. Воно складалося з двох секцій: історично-соціально-економічної та природно-математично-методичної. При товаристві виникла повітова наукова бібліотека, яка налічувала понад 2,5 тис. томів, серед яких були стародруки і рукописні книги. Виноградський Юрій Степанович (1873-1965)

14. 1913-1914 – робота в лабораторії проф. Бетсона, Кембріджськийуніверситет, Англія. • 1919 – створеннявчення про імунітетрослин. • 1920 –формулювання Закону гомологічнихрядівспадковоїмінливості. • 1921-1940 – завідуєВідділомприкладноїботанікиіселекції в Петрограді, якийв 1924 бувреорганізований в Всесоюзнийінститутприкладноїботанікиінових культур, а в 1930 - в Всесоюзнийінститутрослинництва, керівникомякоговінзалишався до серпня 1940. • 1930-1933 –очолювавГенетичнулабораторію АН СРСР в Москві. • 1931-1940 – Президент Всесоюзного географічноготовариства. • 1933-1940 –очолювавІнститут генетики АН СРСР (організований на базіГенетичноїлабораторії). • 1940 –арештований за доносом. • 1943 – помер у в'язницівідзапаленнялегенів. Вавилов МиколаІванович (1887-1943)

15. Понад 50 праць з генетики, селекції, акліматизації та інтродукції рослин, проблем статі вищих рослин. Виведений ним сорт конопель «ОСО-72» за виходом волокна (35-40%) перевищував культивовані тоді сорти, давав можливість механізувати збирання конопель. За ці роботи у 1936 році М. М. Гришка було нагороджено орденом Леніна і без захисту дисертації присуджено науковий ступінь доктора сільськогосподарських наук, а у 1937 році – наукове звання професора. Гришко МиколаМиколайович (1901-1964)

16. Фомін розробив вперше ботанічне районування України і систематичне вивчення спорових рослин УРСР, вивчав сфагнові мохи околиць Києва і Харківщини, папоротеві тощо. В 1924 році заснував журнал «Вісник Київського ботанічого саду». Ім'я вченого увіковічнене у назвах багатьох видів рослин, зокрема у назві однієї з ендемічних рослин Грузії — Кремени Фоміна (Petasites fominii Bordz.) В 1935 році іменем Олександра Фоміна в Києві названо Ботанічний сад. У 2009 році Інститут ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України і гербарій інституту (KW) почали випуск періодичного видання, названого на честь О. В. Фоміна — «Фомінія», або «Fominia». ФомінОлександрВасильович (1867-1935)

17. Сєверцов – засновник еволюційної морфології тварин. Сєверцов встановив основні напрямки, якими досягається біологічний прогрес. Це ароморфоз – підвищення інтенсивності життєдіяльності організму, ідіоадаптація (окреме пристосування до умов існування). Центральне місце в теоретичному доробку Сєверцова займає проблема взаємовідношення індивідуального і історичного розвитку (див. біогенетичний закон). Розробив теорію філембріогенезу, згідно з якою еволюція здійснюється шляхом зміни ходу онтогенезу. Закономірності еволюції, з'ясовані Сєверцовим, узагальнені ним у монографії «Морфологічні закономірності еволюції» СєверцовОлексійМиколайович (1866-1936)

18. Дякую за увагу!