slide1 n.
Skip this Video
Loading SlideShow in 5 Seconds..
Тарас Григорович Шевченко в англомовному світі PowerPoint Presentation
Download Presentation
Тарас Григорович Шевченко в англомовному світі

Loading in 2 Seconds...

play fullscreen
1 / 45

Тарас Григорович Шевченко в англомовному світі - PowerPoint PPT Presentation

  • Uploaded on

Тарас Григорович Шевченко в англомовному світі. Підготували: учитель англійської мови, української мови та літератури Бойко Г.М., учитель української мови та літератури Єдлічко С.Ю. Прилиманської ЗОШ І-ІІІ ст. Овідіопольського району Одеської області.

I am the owner, or an agent authorized to act on behalf of the owner, of the copyrighted work described.
Download Presentation

Тарас Григорович Шевченко в англомовному світі

An Image/Link below is provided (as is) to download presentation

Download Policy: Content on the Website is provided to you AS IS for your information and personal use and may not be sold / licensed / shared on other websites without getting consent from its author.While downloading, if for some reason you are not able to download a presentation, the publisher may have deleted the file from their server.

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - E N D - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Presentation Transcript

Тарас Григорович Шевченко

в англомовному світі



учитель англійської мови, української мови та літератури Бойко Г.М.,

учитель української мови та літератури Єдлічко С.Ю.

Прилиманської ЗОШ І-ІІІ ст.

Овідіопольського району Одеської області

Taras Hryhorovych Shevchenko, the great Ukrainian poet, artist and thinker, was born on March 9, 1814, in the village of Moryntsi in central Ukraine, then part of the Russian Empire. His parents, H. Shevchenko and K. Shevchenko, were serf on the land of V. Engelhardt.His grandfather I. Shevchenko, who was a witness of the Haidamak movement, had a significant influence on Taras. Taras's father was literate, and he sent his son to be educated as an apprentice to a deacon. In 1823, Taras's mother died, and his father married for a second time. In 1825, his father also died. For some time little Taras, now an orphan, served as a houseboy and was in training as a servant. A talent for drawing showed itself in the boy quite early. When he was 14 years old, he became a domestic servant to Engelhardt.
In the spring of 1829, Taras travelled with Engelhardt to Vilnius, Lithuania. There he studied painting under an experienced craftsman. The Polish rebellion for national liberation from Russia began in November, 1830, and Engelhardt left for the Russian capital, St. Petersburg. Shevchenko stayed with the lord's servants in Vilnius and was witness to the revolutionary events. Shevchenko went to St. Petersburg at the beginning of 1831. In 1832, the lord "contracted" him to the master painter V. Shyryayev, with whom the lad experienced a hard school of professional training.

V. Zaritsky, Little Taras

3.Noted writers and artists bought Shevchenko out of serfdom. The 2,500 rubles required were raised through a lottery in which the prize was a portrait of the poet, Zhukovsky, painted by Karl Bryullov. The release from serfdom was signed on April 22, 1838. A committee of the Association for the Encouragement of Artists had examined drawings by Shevchenko and approved them. In 1838, Shevchenko was accepted into the Academy of Arts as an external student, practicing in the workshop of K. Bryullov.

In January, 1839, Shevchenko was accepted as a resident student at the Association for the Encouragement of Artists, and at the annual examinations at the Academy of Arts, Shevchenko was given the Silver Medal for a landscape. In 1840 he was again given the Silver Medal, this time for his first oil painting, The Beggar Boy Giving Bread to a Dog.

Zhukovsky, painted by Karl Bryullov.

Self-Portrait, 1840

4.Shevchenko began to write poetry even before he was freed from serfdom. In 1840, the world first saw the Kobzar, Shevchenko's first collection of poetry. Later Ivan Franko wrote that this book, "immediately revealed, as it were, a new world of poetry. It burst forth like a spring of clear, cold water, and sparkled with a clarity, breadth and elegance of artistic expression not previously known in Ukrainian writing." In 1841, the epic poem Haidamaky appeared as a separate volume. In September of that same year, Shevchenko got his third Silver Medal -- for his picture The Gypsy Fortune Teller. A significant work is the painting Kateryna, based on his poem.

T. Shevchenko Kateryna, 1842

Fortune-Teller, 1841

5.Shevchenko also tried his hand at writing plays. In 1842, a fragment of the tragedy Nykyta Hayday appeared, and in 1843 he completed the drama Nazar Stodolya.In this period, the full genius of Shevchenko was apparent, and the main characteristic of his poetry - a deep national sense - was evident. All his life, the poet was devoted to his nation. "Body and soul I am the son and brother of our unfortunate nation," he wrote.

Opposition to the social and national oppression of the Ukrainian people grew in Shevchenko. Tsarist Russian censorship deleted many lines from his works, and created problems for the printing of the writer's poetry. None of the critics of the Kobzar, however, was able to deny the great talent of Shevchenko.

Nykyta Hayday

Nazar Stodolya

6.In 1843, the poet left St. Petersburg, and at the end of May he was in Ukraine. In Kiev, he met M. Maksymovich, P. Kulish and others, and did many paintings.That summer, the poet visited the sites of the former Zaporozhian Cossack Sich, and in September he went to Kyrylivka where, after a fourteen-year separation, he saw his brothers and sisters. In Ukraine Shevchenko did many pencil studies for a projected book of engravings to be called “Picturesque Ukraine”. At the end of February Shevchenko returned to St. Petersburg.

Self-portrait , 1843

A peasant family, 1843

Council of Elders, 1844, Etching

Portrait of Mayevska, 1843

7.In Ukraine, the poet had seen the heavy social and national yoke borne by the working people and the inhuman conditions of life of the peasants. This evoked new themes in Shevchenko's poetry.It was useless to think of publishing political poetry in conditions of Russian tsarist censorship. The works of the Polish poet Adam Mickiewicz had a great influence on Shevchenko, especially in the writing of political satire. One of the highlights of the political poetry of Shevchenko is the satirical poem Son (The Dream).

Askold Grave. 1846

Vozdvyzhensky Monastery in Poltava. 1845

8.On March 22, 1845, the Council of the Academy of Arts decided to grant Shevchenko the title of artist. On that same day, he approached the leadership of the Academy with a request for a "pass" for a trip to Ukraine.In Kiev, the poet met again with M. Maksymovich, and was commissioned to paint historical sites. Shevchenko visited Kyrylivka, and in the fall of 1845, on an appointment by the Archeological Commission, he left to paint the historical and archeological sites of Poltava. In Myrhorod, the poet wrote the mystery play The Great Vault. Toward the end of October, Shevchenko went to Pereyaslav, where he lived until early 1846.

Letter to brother M.H Shevchehko

9.In the spring of 1846, the poet lived for some time in Kiev, where he met the members of the Kyrylo-Methodius Society. The views of the poet had a great influence on the program of this secret society and on the philosophical outlook of many of his contemporaries.

In 1847, arrests began of the members of the Kyrylo-Methodius Society and Shevchenko was arrested on April 5, on a ferry crossing the Dnipro River near Kiev. The next day, the poet was sent to St. Petersburg. He arrived there on April 17, 1847, and was imprisoned. Here he wrote the cycle of poems In the Dungeon. Of all the members of the association who came under investigation, Shevchenko was punished most severely: he was exiled as a private with the Military Detachment at Orenburg. Russian Tsar Nicholas I, in confirming the sentence, wrote, "Under the strictest surveillance, with a ban on writing and painting."

The famous Shevchenko's words

"I am punished, I suffer... but

I do not repent!..."

belong to this period. 

10.On June 8, 1847, Shevchenko was established at distant Orenburg, and later he was sent to the fort at even more distant Orsk. From the very first days, Shevchenko violated the tsar's order. He transcribed the prison cycle into a small secret book he kept in his boot, and he wrote new poems into the book. In 1848, Shevchenko was included as an artist in the Aral Sea Survey Expedition. In 1850, Shevchenko was arrested for violating the tsar's order. Warned by his friends, the poet was able to give them his notebooks and to destroy some letters. The poet was taken to Orsk, where he was questioned. Then he was sent to a remote fort in Novopetrovsk. Once again, strict discipline was imposed, and the poet was subjected to more rigorous surveillance. It was not until 1857 that Shevchenko finally returned from exile, thanks to the efforts of friends.
11.While awaiting permission to return, Shevchenko began a diary, an important documentation of his views. On August 2, 1857, having received permission to travel to St. Petersburg, Shevchenko left the fort at Novopetrovsk. In Nizhniy Novgorod, he learned that he was forbidden to go to Moscow or St. Petersburg,on pain of being returned to Orenburg.A kind doctor attested to Shevchenko's illness, and the poet spent the entire winter in Nizhniy Novgorod. The winter of 1857-58 was very productive for Shevchenko. During that time he painted many portraits and other paintings. He also edited and transcribed into the Bilsha Knyzhka (The Larger Book) his poems from the period of exile, and wrote new poetic works. After receiving permission to live in the capital, he went to St. Petersburg. After his exile, Shevchenko devoted his greatest attention as an artist to engraving, and in this field he became a true innovator.

Self-portrait, 1851

In Lihvin, 1859

Mangishlatsky Garden, 1859

Self-portrait with candle, 1861

12.In May, 1859, Shevchenko got permission to go to Ukraine. He intended to buy a plot of land not far from the village of Pekariv, to build a house there, and to settle in Ukraine. In July he was arrested on a charge of blasphemy, but was released and ordered to go to St. Petersburg without fail. The poet arrived there on September 7, 1859. Nevertheless, to the end of his life, the poet hoped to settle in Ukraine.

V. Averin, Shevchenko with representatives of Russian democratic revolutionary literature(Chernyshevsky, Dobrolyubov, Nekrasov, Kurochkin and Mikhailov)

Т. Shevchenko Self-Portrait in Fur Hat. Etching. 1860

T.Shevchenko, Beggar in Graveyard, 1859

13.In spite of physical weakness as a result of his exile, Shevchenko's poetical strength was inexhaustible, and the last period of his work is the highest stage of his development. In a series of works, the poet embodied the dream of the people for a free and happy life. Shevchenko understood that the peasants would gain their freedom neither through the kindness of the tsar nor through reforms, but through struggle. He created a gallery of images - Champions of Sacred Freedom - of fighters against oppression and tyrarnny. On September 2, 1860, the Council of the Academy of Arts granted Shevchenko the title, Academician of Engraving.

Grave at the Smolensk Cemetery in St. Petersburg

14.The poet began to feel increasingly ill, and complained in letters about the state of his health. Taras Shevchenko died in his studio apartment St. Petersburg at 5:30 a.m. on March 10, 1861. At the Academy of Arts, over the coffin of Shevchenko, speeches were delivered in Ukrainian, Russian and Polish. The poet was first buried at the Smolensk Cemetery in St. Petersburg. Then Shevchenko's friends immediately undertook to fulfil the poet's Zapovit (Testament), and bury him in Ukraine. The coffin with the body of Shevchenko was taken by train to Moscow, and then by horse-drawn wagon to Ukraine. Shevchenko's remains entered Kiev on the evening of May 6, and the next day they were transferred to the steamship Kremenchuh. On May 8 the steamship reached Kaniv, and Taras was buried on Chernecha Hill (now Taras Hill) by the Dnipro River. A tall mound was erected over his grave, and it has become a sacred site for the Ukrainian people.

Memorial plaque on the house where Shevchenko died

Taras Shevchenko Death Mask


At present this collection consist of 72 pages of stamps, covers (envelopes), and commemorative postal cancellations. It begins with a 1921 stamp, (the first with a Shevchenko portrait?), printed in Vienna for the then Ukrainian National Republic (UNR). Five pages are devoted to this period and four pages to Reestablished Ukraine.

One of the most popular topics among Ukraine collectors, if not the all-time favorite, is Taras Shevchenko. The beloved poet and artist has been granted many laudatory titles over the years. He was not a leader or a legislator, but nevertheless led the way in forging the path to eventual Ukrainian nationhood. It would not be a far-fetched statement to say that without Shevchenko we would not have an independent Ukraine today.

Тарас Шевченко

Український поет – автор кількох поетичних збірок, поем, драми «Назар Стодоля», російськомовних повістей; ідейний натхненник Києво-Мефодіївського товариства;

художник – випускник Петербурзької академії мистецтв; автор чималої кількостіолійних полотен, в тому числі портретів та автопортретів, акварелей, рисунків;

офортист – академік гравюри: один із перших в тогочасній Російській імперії, автор багатьох офортів на класичні та власні сюжети;

громадський діяч, просвітитель – своїм коштом склав та видав «Буквар» для недільних шкіл, планував видати також граматику, арифметику, географію; брав участь у підготовці першого номеру журналу «Основа»; популяризатор класичного мистецтва серед простого люду;

основоположник нової української літератури- втілив у поетичній формі норми народнорозмовної мови, котрі стали основою для створення української літературної мови.


Тарас Шевченко є справді один з класиків світової літератури. Його гуманізм, геніальнінароді образи роблять його зрозумілим і близьким для людей різних націй, хоча він є поетомУкраїни. Образ Шевченкового поетичного генія не може бути переоцінений. «Вражаючамузика його української поезії», як писала Войнич, досягла найвищого рівня ліричної поезії,

яку могла би створити людина. Саме тому сотні спроб перекладу Шевченка були зробленіпрактично на всі основні мови світу. Англійська мова, якою зараз говорять і яку розуміють на

всіх континентах представила Шевченка для світової читацької громади найбільше. 

В американську, канадську і англійську літературу творчість Т.Г.Шевченка входитьпаралельно. Дотепер над донесенням Шевченкового слова до англомовного читача працювало

понад 80 перекладачів. Майже всі поезії Шевченка відтворюють англійською мовою. Багато зних мають по декілька інтерпретацій. Зокрема, «Садок вишневий коло хати» - одинадцять, а«Заповіт» - двадцятьдві.


Френсіс-Петрік Марчант у 1897 році опублікував обширну статтю про Т. Шевченка у “Записках Англо-російського літературного товариства” і подав у ній власні переклади декількох поезій: перших восьми рядків “Заповіту”, поем “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”, віршів “Миняють дні, минають ночі...”, “Огні горять, музика грає...”, “Думи мої, думи мої...” (1839) Ф. Марчант послуговувався не оригіналами, а роcійськими перекладами М. Курочкіна, М. Михайлова, О. Плещеєва з Гербелевого видання “Кобзаря” 1869 р.

СТІВЕНС (Stevens) Джон-Остін (21.I 1827 - 16.VI 1910) — американський журналіст і публіцист.

Визначний республіканський діяч часів громадян. війни в США 1861 — 65 і післявоєнного періоду У нью-йоркському літературному щомісячнику «The Galaxy» («Плеяда», 1876, червень) надрукував перший у США нарис про Шевченка — «Шевченко — національний поет Малоросії», написаний на основі статті Е.-А. Дюрана, що була опублікована того ж року в Парижі.


Professor William Richard Morfill

(1834–1909) from the University of Oxford.

Глибший аналіз і докладніші інформації про Т. Шевченка знаходимо в працях Вільяма Річарда Морфіла Цей відомий славіст, професор і завідувач першої славістичної кафедри у Великобританії – в Оксфордському університеті (1900-1909), був першим науковцем-україністом у Великобританії. Т. Т. Шевченку присвятив В. Морфіл чимало місця у своїх дослідженнях.

Перша його стаття, у значій мірі про Т. Шевченка, – це “Селянські поети Росії” (1880) [11]. У ній автор подає уперше прозовий переклад початкових восьми рядків “Заповіту” 1886 р. британський дослідник публікує статтю “Козацький поет”, повністю присвячену Т. Шевченку. У ній, крім перших восьми рядків “Заповіту”, уміщено прозові переклади поезій “Садок вишневий коло хати...”, “Ой три шляхи широкії...”, “Ой одна я, одна...” (перших восьми рядків) [9]. 1903 р. В. Морфіл публікує рецензію на антологію української літератури “Вік” [10]. Матеріали про Т. Шевченка тут переважно ті самі, що й у статті “Козацький поет”, але подано також віршові переклади чотирьох рядків “Подражанія 11 псалму” – “Возвеличу малих отих рабов німих!” та перших восьми рядків “Заповіту”.

William Richard Morfill in the 80s of

the 19th century. The photo sent by

Professor J. Simons (Oxford University, All

Souls College)

На початку XX віку серед перекладачів Т. Шевченка виділяється Етель-Ліліан Войнич, донька англійського математика Джорджа Буля, закінчила Берлінську консерваторію у 1885 році. Дружба з революційними емігрантами: С. Степняком-Кравчинським та Ф. Волковським — і одруження з польським революціонером В. Войничем сприяли тому, що вона активно включилась у визвольний рух. У 1887-1889 проживала в Росії, де й почала власну літературну діяльність перекладами творів Миколи Гоголя, Всеволода Гаршина, Михайла Салтикова-Щедріна та інших російських письменників. Авторка романів «Ґедзь» (перший український переклад у 1929), «Джек Реймонд» (1901), «Олівія Летам» (1904), «Перервана дружба»(1910), «Скинь взуття своє» (1945). 1895 приїздила до Львова (у справі перевезення нелегальної літератури до Росії), де познайомилася з Іваном Франком та Михайлом Павликом (з яким кореспондувала вже раніше). Була і добре обізнана з діяльністю Михайла Драгоманова.

Перекладати твори Т. Шевченка Е. Войнич почала на початку

90-х років ХІХ ст. і лише через 20 років, до 50-річчя з дня смерті поета, опублікувала в Лондоні збірку "Шість ліричних поезій Тараса Шевченка і "Пісня про купця Калашникова" Михайла Лермонтова" ("Siх Lyrics from the Ruthenian of Taras Shevchenko also The Song of the Merchant Kalashnikov from the Russian of Mikhail Lermontov", 1911) під номером 86 "Домашньої бібліотечки Віго" ("The Vigo Cabinet Series"), яка знайомила читачів із тогочасною англійською та світовою поезією в перекладах англійською.

Е. Войнич до збірки подала переклади, які вважала доcтойними великого поета: "Заповіт"(найдосконаліший з усіх дотепер відомих двадцяти двох англомовних тлумачень) ("Dig my grave"), "Минають дні, минають ночі" ("From Day to Day…"), "Мені однаково, чи буду…" ("I care not…"), "Косар" ("Понад полем іде…") ("The Reaper…"), "Минули літа молодії" ("Winter") та ліричний вступ до поеми "Княжна" "Зоре моя вечірняя…" ("Princess" – "Only Friend"). Необмежуючись перекладами, Е. Войнич подала передмову та біографічний нарис про життя і творчість поета.





Bythe Dnieper-side

InUkraine, myoldland,

A fairlandandwide.

I willlieandwatchthecornfields,




When I hearthecall


I willleavethemall,

Fieldsandhills; andforcemyway






Buryme; bedonewithme,






Maybe, sometimes, verysoftly



Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу…отойді я

І лани, і гори –

Все покину і полину

До самого Бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сім’ївеликій,

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

У 1933р. опублікував свої англомовні переклади канадський  український поет Онуфрій Івах. Маючи лише 9 років, виїхав з батьками до Канади. Отже, як особистість і поет, він сформувався вже там. Але й роки дитинства на Україні закарбувалися в його свідомості. Переклади Іваха цілісні, у них добре відтворено мелодику оригіналу, відчувається виразне бачення Шевченкових образів.

Above the dirty sky; below the sleepy sea;

And yonder stretching far away

Along the shore, in a drunk way

The rushes droop without a wind.

І небо невмите, і заспані хвилі;

І понад берегом геть – геть –

Неначе п’яний очерет

Без вітру гнеться.

Визначним англомовним інтерпретатором Шевченкової поезії другої половини ХХ віку критика вважає Джона Віра (Івана Федоровича Вив'юрського). Він народився 1906 р. у місцевості Брод-Веллі (пров. Манітоба) у родині лісорубів, іммігрантів з карпатського села Ценява на Івано-Франківщині.

З батькової хати він виніс глибоку любов до України і з молодих років писав вірші українською і англійською мовами. Джон Вір багато працював, щоб донести в світ слово Шевченка англійською.

Над перекладами Шевченкових творів Джон Вір працював із середини 40-х років. Перші його переклади - вступ до поеми "Сон" та уривок вірша "До Основ' яненка" - опублікувала газета "The Ukrainian Canadian" 1948 р. Загалом, Джон Вір переклав 29 віршованих творів Т. Шевченка (понад 4.180 рядків), повість "Художник", автобіографічний лист Поета (у першій редакції), прозову передмову до поеми "Гайдамаки", уривки поетового щоденника.

У своїх перекладах Джон Вір домігся основного: він глибоко сприймав і адекватно відтворював соціально-загострені й публіцистично озвучені аспекти Шевченкової поезії, сміливо й по-сучасному бачив поетову образність, відчував мелодійність поетової мови та намагався хоча б частково відтворити її для англомовних читачів і слухачів.

Могутнім, звеличувальним гімном борцям за волю та, водночас, розвінчувальною, гнівною інвективою проти колонізаторів звучить поема "Кавказ" в інтерпретації Джона Віра, що належить до найвдаліших здобутків англомовної шевченкіани. Ось як передано по-англійському початок поеми, де Поет викарбовує образ залитого кров'ю Кавказу і в гранично узагальнених образах стверджує непереможність народу:


За горами гори, хмарою повиті,

Засіяні горем, кровію политі.

Споконвіку Прометея

Там орел карає,

Що день божий добрі ребра

Й серце розбиває.

Розбиває, та не вип’є

Живущої крові —

Воно знову оживає

І сміється знову.

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

І неситий не виоре

На дні моря поле.

Не скує душі живої

І слова живого.

Не понесе слави Бога,

Великого Бога.

Mighty mountains, row on row, blanketed with cloud,

Planted thick with human woe, laved with human blood.

Chained to a rock, age after age

Prometheus there bears

Eternal punishment - each day

His breast the eagle tears.

It rends the heart but cannot drain

The life-blood from his veins -

Each day the heart revives again

And once again is gay.

Our spirit never can be downed,

Our striving to be free.

The sateless one will never plow

The bottom of the sea


Реве та стогне Дніпр широкий.

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

І блідий місяць на ту пору

Із хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі,

То виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали,

Ніхто нігде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів.

The Mighty Dnieper Roars

Translated by John Weir (1961)

The mighty Dnieper roars and bellows,

The wind in anger howls and raves,

Down to the ground it bends the willows

And mountain-high lifts up the waves.

The pale-faced moon picked out this moment

To peek out from behind the cloud,

Like a canoe upon the ocean

It first tips up, and then dips down.

The cocks have not proclaimed the morning,

There’s not a sound as yet of man,

The owls in glades call out their warnings,

And ash-trees creak and creak again


Поема “Сон” Уривок

Летим. Дивлюся, аж світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють,

Меж ярами над ставами

Верби зеленіють.

Сади рясні похилились,

Тополі по волі

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють з полем.

І все то те, вся країна

Повита красою,

Зеленіє, вмивається,

Сонце зустрічає…

І нема тому почину,

І краю немає!

Ніхто його не додбає

І не розруйнує…

І все то те… Душе моя,

Чого ти сумуєш?

Душе моя убогая,

Чого марне плачеш?

Чого тобі шкода? Хіба ти не бачиш,

Хіба ти не чуєш людського плачу?


A Dream

Translated by John Weir (1952-1964)


We fly… I look – the dawn arrives,

The sky’s edge bursts ablaze;

In shady glades the nightingales

Sing out the new sun’s praise.

The breezes softly, lightly wake

The steppe lands from their dreams;

In the lash valleys, by the lakes

The willows shimmer green.

The orchards, heavy laden, bow;

The poplars stand at ease

Like sentinels when all is well,

And gossip with the fields.

And all about, the whole land gleams

With nature’s warmest hues,

Bedecked with blossoms, dressed in green.

And bathed in drops of dew

And greets the morning sun…

There’s no beginning to all this,

Of ending, too there’s none!

There’s no one who could either gild

Or blotch this beauty-land…

And all of this…

My aching heart,

My soul, why are you sad?

My poor, my desolated soul,

Why do you vainly weep?

Whom is it you pity? Alas, can’t you see?

And cannot you hear how the multitudes cry?

T. Shevchenko

1936 2009
ВіраРіч (1936-2009)

Відома в світіперекладачкаукраїнськоїлітературианглійськоюмовою; секретарАнгло-УкраїнськоготовариствавЛондоні (1959-1960). Протягомусьогожиття, починаючиз 1961 року, В. Річперекладалатворчість Т. Г. Шевченка, І. Франка, ЛесіУкраїнки, М. Зерова, П. Филиповича, П. Тичини, В. Стуса, В. Симоненка, Л. Костенко та іншихвидатнихукраїнськихписьменників. Відомо, що над перекладом деякихтворів Т. Г. Шевченка вона працювалапротягом 20 років. У шевченківськомуМузеї в Каневівекспозиціїперекладів Т. Г. Шевченкамовамисвітуєйангломовніпереклади, щопідготувалаВіраРіч. У 1997 роціНаціональнаспілкаписьменниківУкраїни нагородила ВіруРічнайвищоюперекладацькоюнагородою — премієюіменіІвана Франка. Преміюбуло вручено за вагомийвнесок у популяризаціюукраїнськоїлітератури та культури в англомовномусвіті. Восени 2005 року В. Річудостоїлипочесногозвання члена Науковоготоваристваімені Тараса Шевченка. 2006 року їїбулонагороджено орденом Княгині Ольги.

Саме в Україні 24 квітня 2006 року ВіраРічвідсвяткуваласвоєсімдесятиріччя. Перекладачка, яка не мала жодного «кровного» зв’язкузУкраїною, зізналася, щопрагне, абиїї прах знайшовспочиноксаме тут, неподалікЧернечої гори, де покоїться Тарас Шевченко.Тож, пам’ятник, в якийвмонтовано прах ВіриРіч, встановлено на одному здіючихкладовищ Канева, так званому «Козацькому» цвинтарі.


Ось жагучі рядки із зачину до Шевченковоїпоеми «Неофіти» в оригіналі та в перекладіВіриРіч:

Привітай же благодушне

Мою сиротину,

Наш великий чудотворче,


Привітаєш: убогая,

Сірая, з тобою

Перепливе вона Лету,

І огнем-сльозою

Упаде колись на землю

І притчею стане



With your kind heart give welcome then

To my hapless orphan,

You who are my only friend,

Our great wonder-worker!

You will greet the wretched orphan,

She, then, at your side

Will sail across the Lethe’s waters,

And with tears of fire

Will fall, some day, upon the earth,

A parable become

For crucifiers of the nations,

Tyrants yet to come.



TranslatedbyVeraRich (1961)

Itdoesnottouchme, not a whit

If I liveinUkraineorno,

Ifmenrecallme, orforget,

Lostas I am, inforeignsnow, -


Captive, tomanhood I havegrown

Instrangers’homes, andbymyown

Unmourned, a weepingcaptivestill,

I’lldie, allthatismine, I will

Bearoff; letnot a traceremain


Ourownland – yet a strangers’rather.

Andspeakingwithhisson, nofather

Willrecall, norbithim: Pray,

Pray, son! Ofold, forourUkraine,


Itdoesnottouchme, not a whit,




Asleep, andonlyintheflames

Lether, allplundered, wakeagain…



У 1960-69 роках Віра Річ опублікувала переклади понад п'ятдесяти творів Т. Шевченка (у тім числі - 9 поем) та уривка поеми "Княжна". Шістнадцять творів - "Причинна", "Неофіти", "Холодний яр", "Чигирине, Чигирине...", "Маленькій Мар'яні" та ін. - перекладено вперше.

Більшість перекладів уміщено в збірці "Пісня з темряви" 1961 [10] та в квартальнику "The Ukrainian Review" , зокрема цикл "В казематі". (1965), так званий "Аральський цикл" (1999). Віра Річ використовувала академічне видання 1939-1957 років, її переклади зберігають нумерацію рядків оригіналу. Найкращі серед них - "Якось-то йдучи уночі...", "Неофіти", "Гамалія", "Причинна", "Кавказ", "Садок вишневий...". На пам'ятнику Т. Шевченка у Вашингтоні уривок з поеми "Кавказ" викарбовано в перекладі Віри Річ.

Київське видавництво "Мистецтво" опублікувало 2007 р. вибрані поезії Т. Шевченка в оригіналі та в перекладах Віри Річ. Вона переклала також вступну статтю І. М. Дзюби "Тарас Шевченко". У книзі вміщено репродукції найкращих зразків живописних та графічних творів, що вдало розкривають різнобічність таланту Т. Шевченка - поета і художника. Опубліковано 92 віршові твори Т. Шевченка, з них 39 нових перекладів, зокрема, балад "Русалка" і "Тополя", віршів "Нащо мені чорні брови...", "Коло гаю в чистім полю...", "Доля".


15 квітня 2011 року було виконано заповітну волю Віри Річ (корінної британки Faith Elizabeth Joan Rich). Її прах поховано на цвинтарі в урочищі Монастирок біля підніжжя Тарасової гори. Речі, документи, переклади Віри Річ передані Шевченківському заповіднику в Каневі. Монумент зроблено у формі книжки, з якої усміхається ще юна Віра в українській вишиванці. По обидва боки портрета уривок із поезії Т. Шевченка

"Мені однаково, чи буду…" в оригіналі та в перекладі Віри Річ.

Та неоднаково мені, But it does touch me deep if knaves,

Як Україну злії люде Evil rogues lull our Ukraine

Присплять, лукаві, і в огні Asleep, and only in the flames

Її, окраденую, збудять… Let her, all plundered, wake again…

Ох, не однаково мені. That touches me with deepest pain.

Тарас Шевченко Taras Shevchenko Translated by Vera Rich

Віра Річ – найвизначніша перекладачка української літератури в англомовному світі ХХ століття. Протягом усього життя вона самовіддано працювала, щоб світ якнайбільше пізнав Україну. На питання: "Пані Віро, чому Ви так любите Україну?" – вона відповіла: "У моєму випадку я упродовж 50 років працювала для України, плакала через Україну, сміялась і раділа за Україну. Якщо не любов, то що це?"

"Чому Шевченко? Чому таку талановиту англійку… цікавить Україна?" – з недовірою запитували насамперед українці. Віра Річ відповідала: "Бо лише українці є аж надто скромними щодо усвідомлення величі свого національного генія"


Михайло М. Найдан (Michael M. Naydan). Професор славістики в пенсільванському державному університеті (відділ слов’янських та східноєвропейських мов). Народився 1952 року в Нью-Джерсі. Закінчив Американський університет (1975). Докторську дисертацію захистив у Колумбійському університеті (1984). Редактор наукового часопису Slavic and East European Journal (у 1993-99 рр.). Автор багатьох антологійних збірників та книжок вибраного класиків і сучасних авторів, зокрема англомовних перекладів поезії Ліни Костенко, Марини Цвєтаєвої, раннього Павла Тичини, Юрія Винничука, Віктора Неборака, Юрія Андруховича та ін. За переклади віршів Аттили Могильного удостоєний перекладацької премії ім. Юджина Кейдена. Заслужений професор україністики ім. родини Воскобійників. Тричі одержував премії від Американської асоціації українських студій за найкращий переклад року. Живе і працює в США.

Згідно з панівними тенденціями сучасного американського перекладу, він відтворює поезію Т. Шевченка вільним віршем. Тринадцять його перекладів з Т. Шевченка опублікував журнал "The Ukrainian literature" y 2004 р. Сама поява цього журналу - першого y світі журналу, присвяченого тільки перекладам творів української літератури англійською мовою - велика подія в українському культурному житті.


Beside the Cottage

Translated by Herbert Marshal (1964)

Beside the cottage cherry-trees are swinging,

Above the cherries may-bugs winging,

Ploughmen with their ploughs

are homeward heading,

And lassies as they pass are singing,

While mothers wait with supper ready.

Beside the cottage all the family’s eating,

Above, the evening star the sunset’s greeting.

The evening meal the daughter serves around,

When mother chides, from where she’s seated,

Her voice by singing nightingales is drowned.

Beside the cottage mother’s lullabying

Till little ones in golden slumbers’re lying;

She herself beside them falls asleep.

All is quiet, only the girls are vying

With nightingales and can’t their quiet keep.

Ге́рберт Ма́ршалл Маклу́ен (англ.Herbert Marshall Mcluhan, 21 липня1911 — 31 грудня1980) — канадськийфілософ, філолог, літературний критик, дослідниквпливу медіа, як засобів комунікації на аудиторію.


Садок вишневий коло хати.

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім’я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко не затих.


Силою свого художнього і пророчого слова, красою душі, ве- личчю життєвого подвигу Тарас Шевченко знаходить розуміння серед народів світу. З огляду на поширеність англійської мови, англомовна шевченкіана має вагомі здобутки. Друком вийшло багато англомовних публікацій, зокрема в Лондоні (1911, 1961), Вінніпезі (1922), Джерсі- Сіті (1945) й Нью-Йорку (1961), Торонто (1961, 1964), Москві (1964, 1979), Києві (1977, 1983, 1987, 1989, 2001, 2007). Деякі твори мають по декілька інтерпретацій.


До того ж, Т. Шевченко в англомовному світі - це не лише його твори в англійських перекладах. Це значна шевченкознавча література (праці Віктора Свободи, Дж. Грабовича, Ю. Луцького, К. Г. Андрусишина, Б. Рубчака, М. Тарнавської, К. О. Меннінга, Д. Слоуна та ін.). Це і пам' ятники Т. Шевченку.

Слайдовий показ « Пам’ятники Т.Г.Шевченку в англомовному світі»

Photo slideshow of a partial list of Taras Shevchenko monuments (Пам'ятникиТарасаШевченка) around the world including a bronze death mask "Посмертнамаска", located in Toronto.Ukrainian monuments of Taras Shevchenko in Ukraine, USA, France, Italy, Poland, Greece, Czech Republic, Bulgaria, Romania, Canada, Russia, Belarus, Georgia, Kazakhstan, Moldova, Uzbekistan, Argentina, and Paraguay.


Взагалі, досліджуючи світове значення творчості Шевченка, просто вражає те,наскільки він популярний за кордоном у багатьох країнах світу. Його вірші надихають, дивують, зачаровують і не важливо який у тебе колір шкіри, національність,наскільки далеко живеш від України і скільки знаєш про її історію.