Бодров Володимир Григорович доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України,

1. Науково-практична конференція за міжнародною участю"Демократичне врядування: наука, освіта, практика" Національна академія державного управління при Президентові Україним. Київ, 29 травня 2009 р.Актуальні проблеми трансформації національних систем регулювання економіки в умовах глобальних викликів Бодров ВолодимирГригорович доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і технікиУкраїни, завідувач кафедри економічної теорії та історії економіки Національної академії державного управління при Президентові України

2. Глобалізація економіки: • утворює матеріальну тканину усіх глобалізаційних процесів, виступає двигуном та задає імпульс їхнього розвитку • має своїм підґрунтям поглиблення інтернаціоналізації виробництва і капіталу, що виявляється у вирівнюванні та уніфікації умов господарювання, зближенні цін, усуненні перешкод на шляху вільного руху товарів, послуг, робочої сили, капіталів

3. Сучасні тенденції і суперечності глобалізації світового господарствата фінансових ринків • Регулятори глобального характеру призводять до тектонічних зрушень у міжкраїнній і міжцивілізаційній конкуренції • Релігійний фундаменталізм, екстремізм і міжнародний тероризм перетворюються на справжню чуму 21 сторіччя • Глобалізація не відміняє національну відособленість країн та їх економік • Національні інтереси підміняються економічними інтересами домінуючих на політичному Олімпі фінансово-промислових груп • Зазначені і далеко неочікувані для національної економіки наслідки глобальних перетворень світового господарства свідчать, що глобалізація є процесом динамічної взаємодії двох протилежно спрямованих тенденцій – інтеграції і дезінтеграції

4. Суперечливість глобалізації виявляється у: • інтенсифікації взаємопроникнення національних економік, злитті та укрупненні економічних систем і міжнародних ринків, формуванні глобальних фінансових та економічних союзів, створенні наднаціональних органів управління • зростанні фрагментарності світового економічного простору, урізноманітненні траєкторій та поглибленні асиметрії національного господарського розвитку, локалізації економічної активності, посиленні культурної диференціації народів • тенденції до послаблення взаємозв’язків між елементами глобальної економічної систем внаслідок локалізації економічних відносин у формі макрорегіональних угруповань, фінансово-економічного егоїзму і націоналізму окремих країн, маргіналізації, витіснення найбідніших держав на периферію цивілізаційного розвитку та своєрідного «замикання» економік постіндустріального типу на самих собі

5. Глобальна фінансово-економічна криза викликана: • демонтажем у 80-90-і роки ХХ ст. в розвинутих країнах системи державного регулювання економіки кейнсіанського типу внаслідок “неоконсервативної контрреволюції • формуванням в країнах з розвиненим ринковим господарством боргової, ігрової, віртуальної економіки • переходом світового господарства на рубежі XXI ст. на понижувальну фазу довгої хвилі світової економічної кон’юнктури

6. Сучасна фінансово-економічна криза – це, насамперед, криза розуміння економічних процесів У передкризовий період вважалося, що фінансова, в т.ч. грошово-кредитна політика, може грунтуватися на правилах. Але за останні роки дослідження засвідчили, що в рядах макроекономічних змінних відсутні закони подібності і фрактальні структури. Економічні закони мають все більше ймовірностний характер. Економічна система є сферою “блукаючих” кількісних закономірностей

7. Криза визначила наперед необхідність перегляду найважливіших положень: • теорії макроекономічної рівноваги (проблема турбулентності); • концепції ефективності ринків (проблема оцінки активів); • концепції ризик-менеджменту (проблема виникнення нових ризиків).

8. В економіці розвинутих країн світу через розмах фінансових операцій складаються м’які кредитні обмеження. За таких обставин знижуються обмеження попиту. Причиною цього явища є значна трансфорнмація у другій половині ХХ ст. економічних процесів і формування в розвинутих країнах боргової економіки.

9. Масштаби боргової економіки У США, Великобританії, Австралії, Новій Зеландії, Греції, Фінляндії сукупне споживання домашніх господарств перевищило сукупні доходи, що були у їх розпорядженні, тобто величина заощаджень стала від’ємною. Сукупна заборгованість домашніх господарств США: • 1929 р. – 100% від ВВП; • 1950-і рр. – близько 45% від ВВП; • 2007 г. – 95% від ВВП; • 2009 р. – 130% від ВВП.

10. Парадоксом боргової економіки є визначення макроекономічної рівноваги з урахуванням майбутнього виробництва і споживання Перманентні фінансові інновації – неминучий наслідок боргової економіки Два полюси боргової економіки – заборгованість домашніх господарств і масштабний ринок деривативів

11. Державне регулювання повинно: • протидіяти ринковій турбулентності • компенсувати неефективність ринків • згладжувати наслідки нераціональної поведінки економічних агентів • коригувати ефект асиметричної інформації • знижувати нові ризики, що виникають в процесі функціонування господарської системи

12. Регулювання неминуче в ситуації, коли не діє механізм саморегулювання. Але регулювання є процес, що здійснюється на основі суб’єктивних рішень і за умов асиметричної інформації. Найбільша проблема регулювання у тому, що регулятори звичайно приймають рішення на короткому обрії, тобто йдуть за подіями.

13. Головна мета регулювання економіки – створення якісного економічного середовища. У такому середовищі забезпечується: • адекватна оцінка праці і капіталу як • факторів виробництва; • взаємна збалансованість публічного і • приватного секторів; • запобігання надмірному розшаруванню • населення за рівнем доходів.

14. Зовнішні і внутрішні фінансові ризики для економіки Україні • світова економічна рецесія, що спричинює відповідне скорочення попиту на продукцію вітчизняних експортерів • виклики, пов’язані з вступом України до СОТ з відповідним посиленням конкуренції на внутрішньому ринку з боку імпортерів, що неминуче призведе до різкого падіння виробництва у харчовій, легкій промисло­вості, у машинобудуванні • подальше подорожчання імпортованого газу, що вдарить, насамперед, по вітчизняній металургії, хімічній промисловості; збереження високого рівня зношеності виробничих фондів (у промисло­вості – близько 60%) і неспроможність забезпечити їх швидку модернізацію • високий рівень енергоємності більшості галузей • низька ефективність існуючого механізму підтримки експорту промислової продукції • нерозвиненість виробничої та логістичної інфраструктури • нерозвиненість механізмів підтримки інновацій і технологічного розвитку • недостатній рівень захисту прав власності • вплив світового подорожчання продовольства • встановлення вартості сільгосппродукції нового врожаю на більш високому рівні через подорожчання палива, засобів агрохімії, підвищення заробітної плати працівників • підвищення комунальних тарифів умовах збільшення вартості імпортованого газу • вплив девальваційних очікувань суб’єктів господарювання та населення при зростанні негативного сальдо зовнішньої торгівлі і поточного рахунку платіжного балансу

15. Зміни, внесені в національні режими регулювання у 1992 – 2007 роках Джерело: UNCTAD, World Investment Report 2008: Transnational Corporations and the Infrastructure Challenge

16. Головні чинники загострення глобальної фінансової кризи в Україні: • майже 50% вітчизняної банківської системи контролюється іноземними банками з усіма їх проблемами ліквідності, дефіцитом кредитних та інвестиційних ресурсів, обвалом основних фінансових ринків світу • відмова починаючи з 2005 року від моделі відновлюваного інвестиційного зростання на користь моделі політичного циклу в економічній політиці. Зокрема, за рахунок дешевих кредитів, які були доступні всій світовій економіці в останні декілька років, в Україні відбувалося штучне (грошове) зростання окремих секторів економіки, при тому, що зростання реальних доходів в якийсь момент почало стрімко випереджати зростання продуктивності праці • неадекватність і непослідовність економічної політики, що проводилася протягом останніх років особливо у сфері грошово-кредитного та фіскального регулювання інвестиційних процесів. Швидке зростання монетарної маси, інфляція, що наприкінці 2008 року сягнула 22,5%, перегрів економіки в цілому призвели до штучного зростання активів, відсоткових ставок на валютних ринках і, як наслідок, до скорочення доступу малих і середніх підприємств до іноземних кредитних ресурсів

17. Сценарії розвитку кризи в Україні на період до січня 2010 р. Джерело: За даними Інституту економіки і прогнозування НАН України, компаній Dragon Capital, Concord Capital, AstrumInvestment Management// Корреспондент, №5(344), 14 февраля 2009.- С.30.

18. Посилення кризових процесів в національній економіці вимагає: • термінових, узгоджених між собою заходів у сфері монетарної та фіскальної політики, спрямованих на розбудову стабільної фінансової системи і модернізацію реального сектора економіки, а саме: • перехід до політики гнучкого валютного курсоутворення; • селективна підтримка і зміцнення банківської системи, розширення її ресурсних можливостей та інструментів економічного зростання; • посилення спроможності фінансового сектору до трансформації вільних коштів населення в інвестиційні ресурси • ефективного використання обмежених бюджетних ресурсів шляхом використання механізмів державного замовлення винятково на кількох пріоритетних напрямках економічного розвитку, зосередивши основну увагу на інфраструктурних проектах.

19. Два підходи до державного регулювання економіки : Встановлення процедур контроля над угодами й учасниками ринків; Введення правил забезпечення фінансової стабільності. В умовах відкритості економіки підтриманнясукупного попиту перетворюється у стимулювання імпорту, тобто іноземного товаровиробника. Відповіддю на глобалізацію може стати політика підвищення ємкості внутрішнього ринку і зростання частки на ньому національного товаровиробника.

20. Розроблення довгострокових антикризових заходів передбачає формування спеціальної інфраструктури. Така інфраструктура повинна включати: • платіжну систему здатну, забезпечити • центральний банк інформацією щодо • виконання комерційними банками платіжних • доручень їх клієнтури; • трьохрівневу банківську систему з виділенням • спеціальної групи крупних державних банків, • що обслуговують системоутворюючі • підприємства; • організацію грошової пропозиції з • використанням в якості основного інструменту • депозитів центрального банку у комерційних • банках.

21. Державне регулювання економіки в контексті реформування глобальної фінансової системи • Глобальна фінансова криза має системний характер, зачіпає більшість галузей економіки і соціальної сфери в кожній країні, впливає на структуру світової економіки і принципи міжнародних економічних відносин. Велика імовірність того, що криза буде тривалою у часі.За таких умов об’єктивно зростає роль держави, урядового регулювання в господарському житті країни. В цьому сенсі актуалізується полеміка довкола вічних питань щодо характеру державного втручання в економіку, співвідношення авторитаризму і демократизму в державному управлінні, ліберальних і протекціоністських заходів економічної політики, гармонізації глобальних і національних регуляторів фінансово-економічної сфери • Необхідність переорієнтації національної економіки на внутрішні джерела інвестування в умовах світової фінансової кризи передбачає певну перебудову всієї системи державного регулювання господарських процесів з урахуванням зовнішніх чинників і, насамперед, назрілого реформування світової фінансової системи. В основу такого реформування будуть закладені нові підходи, нові уявлення щодо інверсії функцій ринку й державного регулювання економіки в контексті глобальних тенденцій постіндустріального розвитку людської цивілізації • З огляду на зазначені тенденції, варто чітко визначитися у питаннях про масштаби, сфери, механізми й інструменти державного втручання у розвиток національного господарства як складової глобальної економічної системи перехідного типу

22. Переосмислення традиційних концепцій державного регулювання ринкової економіки в умовах глобалізації приводить до таких висновків: • Глобалізація висуває підвищені вимоги до суспільного сектору, в орбіту якого втягуються так звані міжнародні суспільні блага • Глобалізація висуває підвищені вимоги до якості інституційного середовища • В умовах глобалізації, яка супроводжується ослабленням національної держави, доля авторитарних режимів не є заздалегідь визначеною • Під впливом глобалізації у західних суспільствах відбувається демонтаж концепції та практики «держави добробуту», на зміну якій, на думку деяких дослідників, має прийти «держава загальної праці» або «держава реальної праці» • Вплив глобалізації на окремі країни визначається комплексом суперечливих факторів, в т.ч. місцем нації-держави у міжнародному поділі праці, в окремих блоках влади, позицією щодо міжнародної системи законодавства, взаємовідносин з основними міжнародними організаціями • Процеси інтеграції і децентралізації виступають як дієвий інструмент держави, який створює умови для визрівання інтернаціоналізованих циклів відтворення як плацдарму для прориву до світового доходу

23. Приорітетними для національних систем регулювання економіки в умовах глобалізації є такі функції держави: • Визначення і реалізація стратегічних національних інтересів, формування національної моделі соціально-економічного розвитку, здатної забезпечити органічне включення економіки країни у транснаціональні відтворювальні процеси • Сприяння інстутиційним змінам, спрямованим на утвердження ззагальноцивілізаційних засад соціально орієнтованого устрою ринкового господарства • Підвищення національної конкурентоздатності, стимулювання інноваційного розвитку, «вирощування» підприємств – національних дідерів, конкурентоздатних на світових ринках, лобіювання інтересів вітчизняних товаровиробників на міжнародних тендерах, активна участь у міжнародних дебатах щодо принципів і правил світогосподарських відносин, вплив на поточну діяльність міжнародних економічних організацій • Захист національної безпеки, попередження фінансової спекуляції, контроль над ключовими ресурсами та галузями економіки з метою протидії негативним проявам глобалізації, захисту від зубожіння, міжнародної злочинності та тероризму

24. Національні системи регулювання економіки в умовах глобальних викликів покликані виконувати роль формуючої, креативної сили, спрямовуючого вектора соціально-економічних трансформацій. Вони повинні задавати необхідні параметри для успішної самоорганізації, саморозвитку економіки і суспільства трансформаційного типу, інтеграції в глобальну систему світового господарства з урахуванням безперебійного забезпечення добробуту і безпеки громадян

25. Посткризове реформування національної економіки, перехід на нову парадигму урядового регулювання господарських процесів потребує акумуляції і перерозподілу значних фінансових ресурсів. Крім власне обмежених бюджетних ресурсів, Україна може розраховувати, • на ресурси населення в разі повернення довіри до банківської системи, • на міждержавні кредити під великі взаємовигідні програми, • на фінансову підтримку міжнародних організацій (МВФ, МБРР, ЄБРР, можливо – банків крупних регіональних організацій), • на залишки прибутків національного капіталу, які можуть бути інвестовані під перспективні націо­наль­ні програми на засадах державно-приватного партнерства, • на розумно проведену детінізацію економіки • В кожному конкретному випадку мова йде про мільярди доларів залучених коштів, що значно перевищує обсяги очікуваних кредитів від усіх разом взятих міжнародних фінансових організацій. І в кожному випадку ці кошти можуть бути використані у різних на­прямах: гроші населення – під державні капіталовкладення, зовнішні запозичення – на інвестиційні проекти і стабільність фінансової системи, внутрішні інвестиції національного капіталу – під нові програми структурної пере­будови економіки. • Україні обов’язково варто прислухатися до пропозицій, які лунають в Росії та ЄС про розроблення скоординованих програм виходу із кризи, цілі групи країн формуватимуть стабілізаційні фонди, що забезпечують стабільність на регіональних ринках і замовлення для своїх товаровиробників. Для України це означатиме необхідність вести серйозні переговори як з європейським кредиторами, так і з Росією.

26. Догми сучасноїекономічної теорії та економічної політики : • догма про ефективність ринкових відносин; • догма про неефективність публічного • сектора; • догма про пріоритетне значення залучення • іноземних інвестицій; • догма про переваги економіки з високим • рівнем кредитування (боргової економіки); • догма про винятково позитивні наслідки для • економіки зростання фондових індексів.

27. Дякую за увагу!