160 likes | 436 Views
Полтавщина в період Вітчизняної війни 1812 року та Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років: порівняльний аналіз. Роботу виконала Вірська Марина Володимирівна, учениця 9-А класу Полтавської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №3 Науковий керівник Каневська Оксана Іванівна,
E N D
Полтавщина в період Вітчизняної війни 1812 року та Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років: порівняльний аналіз Роботу виконала Вірська Марина Володимирівна, учениця 9-А класу Полтавської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №3 Науковий керівник Каневська Оксана Іванівна, вчитель історії та правознавства
План науково-дослідницької роботи:1.Україна в планах Наполеона та Гітлера2. Полтавщина в часи Вітчизняної війни 1812 року3. Внесок полтавців у перемогу над наполеонівською армією3. Полтавський край в 1941 році4.Внесок полтавців у перемогу Великій вітчизняній війні
Україна в планах НаполеонаСтратегічною ціллю, яку переслідував Наполеон у війні з Російською імперією, було звести Росію до кордонів Московської держави 16 ст.У своїх планах Наполеон значне місце приділяв Україні, яку він планував перетворити в осередок антиросійського руху. Правобережжя він обіцяв повернути польському королю, Галичину та Волинь – передати австрійському імператорові, Крим і Північне Причорномор’я – турецькому султану. Решта території мала ділитися на військово-адміністративні колоніальні області (наполеоніди) і стати джерелом постачання французької армії продовольством, фуражем, конями, волами і навіть солдатами.Готуючись до війни, Наполеон читав багато книг, авторияких погано уявлялисобіукраїнців. Дехто з них вважав, щокозаки, українціта малороси – три різних народи. Казаківфранцузькіавториописувализахоплено, але цебулистарі книги, аджекозацтвавже не існувало. Можливосамецезігралозлий жарт з Наолеоном: він думав, що не припуститься такоїпомилки як свого часу Карл ХІІ і не піде через Україну.
Полтавщина в часи Вітчизняної війни 1812 рокуЗгідноз урядовимманіфестомвід 6/18 липня 1812 року «О сборе внутри государства новых сил» на час війни з Наполеоном у 16-ти губерніяхРосії, на Україні, Дону та Уралістворювалисядопоміжнівійськовіформуваннятимчасового характеру – земське і козацькеополчення. У відповідь на цейманіфест в колишнійГетьманщиніпротягомлипня 1812 року було сформовано Українськеополченняпідкомандуваннямгенерал-лейтенанта, уродженцям.ГадячПолтавськоїгуберніїМихайлаВасильовичаГудовича. Генерал-губернатор ПолтавськоїгуберніїЯ.І.Лобанов-Ростовськийпризначив такі пунктиформуваннякозацькихполків:1. м.Полтава; 2. с.Горошин(теперс.ГорошинеСеменівського р-ну Полтавської області), 3.с.Веприк (теперс.ВеприкГадяцькогор-ну Полтавської обл.),4. с.Комишна(теперс.КомишняМиргородського р-ну). 5. с.Срібне(теперс.СрібнеСумської обл.), 6.м. Яготин (м.ЯготинКиївськоїобл.), 7. м.Пирятин. Полтавськеополченняочолив князь, генерал-майор Пилип Семенович Жевахов. До Полтавськогоополчення входило 6 піших і 6 кіннихполківзагальноючисельністю 16116 чоловік.
До формуванняполківбулизалученівідставніофіцери, серед них – Іван Петрович Котляревський, який набирав 5-й козачий полк у с.ГорошинеХорольскогоповіту. Улітературномумузеїписьменниказберігається прапор 5-го козачого полку, медаль Івана Петровича "За участь у війні 1812 року", листи до полтавського генерал-губернатора. 5-й козачий полк був сформований раніше встановленого строку і повністю забезпечений командним складом. Народ, за свідченням І.Котляревського, вступав в козаки із задоволенням, охоче і без найменшого суму : «люди, принятые мною, хороши, стариков нет и очень молодых мало, большею частью поступают в казаки с удовольствием…»
1. Військовий: Полтавськікозацькіполки відіграливажливу роль у здійсненніконтрнаступуросійської армії. За розпорядженнямМ.І.Кутузова, 9 полтавськихкозацькихполків увересні– жовтні1812 р. разом з донськимикозаками вели активнурозвідку і прикривалиКалузьку дорогу. Частинаполтавськихкозаківбулавідкомандирована на охоронулініїзв'язкуміжвійськовимичастинами, розташованими на кордонах Мінської, Могильовської і Київськоїгуберній. 6-й Полтавськийкозачий полк на чолі з М.Свічкоюбувпризначений у розвідувальніпікети на Малоярославську дорогу. 9-й Полтавський полк підкомандуванням майора Товбича в одному з боїв у Смоленськійгуберніїзахопив у полон близько 1000 французів без великих втратзісвого боку. Корпус А.П.Ожеровського 13.11.1812 р. визволивМогилів. Під час звільненняПівденноїБілорусії ратники і партизанизнищили і полонили близько 10 тис. французькихсолдатів та офіцерів.Полтавськіополченцітакож взяли активну участь в операції по взяттюЗамостя.Іздонесення генерала С.Рота:«Малороссийское ополчение показало под стенами Замостья мужество и неустрашимость сверх того, которое бы можно было ожидать от людей, необвыкших общаться с оружием…» Внесокполтавців у перемогу над наполеонівськоюармією
Малоросійськийгенрал-губернатор Я.І. Лобанов-Ростовський про патріотизмукраїнськихкозаків:«Вместо 4500 человек, коих только ожидать от них можно было, обязались теперь вооружить 18000, а по востребованию быть и всею массою готовы, говорят единогласно наречием своим «нехай тогда и батькойде». 450000 народа…оживляются новым…усердием до той степени, что каждого легче убить, нежели победить»
2.Трудовий внесок: Спорядженнямкозаків – забезпечення їх шаблями, піками, пістолетами,штуцерами, рушницями займалось саме населення краю. Загалом грошові пожертвування на утримання ополченців, зібрані в Полтавській губернії, склали 3 млн. карбованців– що є найбільшим показником по всій Україні. Також для екіпіровки і постачання ополченців населення краю пожертвувало 30 тис. чвертей різних круп, 21 тис. чвертей сухарів, 25 тис. чвертей вівса.Із «Краткой записки о малороссийских казаках» князя М.Г.Рєпніна:«Поставив из 25 ревизских душ, следовательно из 10 работников, кормящих семейства, одного воина, снабдив оного лошадью и конной сбруей, содержав его…близ двух лет, пополняя убыль в людях и вещах, малороссийские казаки истощили все денежные у себя капиталы, ибо употребили на сии предметы многие миллионы»
Україна в планах ГітлераОсобливе місце в цьому плані відводилося Україні. Після перемоги над більшовицькою Росією сюди мали бути переселені декілька мільйонів німецьких колоністів. "Україна стане місцем втілення творчого духу германців", — заявляв Еріх Кох, якого Гітлер призначив своїм намісником на більшій частині України. Про ставлення окупантів до українського народу свідчить таємний циркуляр для німецьких чиновників під назвою "Про політику і управління людьми в Україні", в якому (42) говорилося: "Ми повинні стати панами тут на сході. Люди цього простору можуть тільки коритися, тому віжки мають бути завжди натягнуті. Добре керівництво і постійний нагляд, ось, що треба, щоб примусити українців працювати. Постають дві різко відмінні одна від одної верстви: перша — верства правителів, — це ми, німці, і друга — керовані. Це — українці. Верства правителів планує, організовує, управляє і наказує. Керовані підкоряються і працюють». Територія України підлягала розчленуванню для зручної експлуатації. Право українців на самостійне існування було відкинуто. Територія Полтавщини увійшла до складу рейхскомісаріату «Україна». Полтаву і Кременчук німецьке командування перетворило в опорні пункти Південного угруповання військ. Зокрема , в Полтаві дислокувались численні Абвер- і Зондеркоманди, що проводили розвідувально-диверсійну діяльність, вербували агентуру, виявляли і знищували партизанів і підпільників тощо.
Полтавський край у 1941 роціОдним ізнайскладнішихзавдань, якідовелосярозв'язуватиполтавцям уже в першіднівійни, буламобілізація людей на фронт. 22 червня 1941 р. бюро Полтавського обкому партіїприйняло постанову «Про проведеннямобілізації». Постанова зобов'язуваласекретарівміськкомів, райкомівпартії та голіввиконкомівміських і районних Рад підїхнюперсональнувідповідальність провести мобілізацію, забезпечитистовідсотковуявку мобілізованих та повне і якісневиконаннявсіхнарядівщодо поставок Червоній Армії автомашин, возів, коней тощо.Уже на 26 червня 1941 р. до Полтавськогоміськоговійськкоматунадійшло 900 заяв з проханнямзарахуватидобровольцями до лав ЧервоноїАрмії, 600 з них -віджінок та дівчат.Загаломстаном на 12 вересня 1941 р. в області (у тому числі і Полтаві) було призвано і пішлидобровольцямина фронт 76260 чоловік. Серед них булобагаторобітниківпромисловихпідприємств, будівельнихорганізацій, транспорту
Німцями Полтаву окупованобуло18 вересня 1941 року.До ПолтавиГітлерприїздивтричі: 3 грудня 1941р., 1 червня і 3 липня 1942 р. Для нього Полтава булабезпечниммістом, оскількизнаходилась далеко відПолісся, де діялипартизани. Саме тут, в приміщенніпедагогічногоінституту, розміщувався штаб 6-ої та 8-ої армій генерала Паулюса Саме з балкону цього будиночку Гітлер виголошував промову перед німецькими солдатами, коли приїздив влітку 1942 року до Полтави
Внесокполтавців у перемогу у Великійвітчизнянійвійні1. Трудовий:лишемедаллю «За доблеснупрацю у ВеликійВітчизнянійвійні 1941 — 1945 pp.» булонагородженоблизько 5 тисяччоловік. Середнагороджених — коваль м'ясокомбінату М.О. Садовський, машиніст депо «Полтава» М.Й. Яцина, машинарка 12-ої державноївзуттєвої фабрики В. В. Лук'янова, муляр прядильно-трикотажної фабрики І. Г. П'ятак, лікаршвидкоїдопомоги К. Г. Убийвовк, вчителька СШ №4 М. І. Яроновська, медична сестра евакогоспіталю № 6057 Є. Д. Золочевська, актор театру імені М. В. Гоголя Є. А. Золотаренко, директор олійзааоду В. М. Додін, начальник ПРЗ В. Т. Гайовийтощо.2.Військовий:З міст і сілПолтавщини на фронт пішло 76 тис.чол. 200 полтавцівздійснили подвиг в ім'яБатьківщини і булиудостоєнізванняГероївРадянського Союзу. П'ятиуродженцям області цепочеснезванняприсвоєнедвічі. А якщоврахувати тих, хто мешкав, вчивсяабопрацював на Полтавщині, тодіГероїв - 234. І займає перше місце в колишньомуСоюзі, не тільки по кількостіГероївна кількістьмешканців, але і у декількаразівперевершує навіть колишнісоюзніреспублікипо нагороді орденами за Мужністьі Відвагу. З 200 Героїв - 34 воїнам-полтавцямзвання Героя Радянського Союзу присвоєне посмертно. Малороси хоробро захищали Москву і Ленінград, громили ворога підСталінградом і на Курськійдузі, форсувалиДніпро, Віслу, Одер, Дунай. 9 воїнів-полтавців стали кавалерами Золотоїзірки до ВеликоїВітчизняноївійни.
ВисновкиАналізуючи події, що відбувалися на Полтавщині в період Вітчизняної війни 1812 року та Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, доходимо логічного висновку, що між ними з упевненістю можна провести історичні паралелі. 1.Плани завойовників: І Наполеон, і Гітлер відводили Україні, Полтавщині зокрема, важливе місце у створенні своїх імперій, які мали утворитися по закінченні війни. Вигідне географічне розташування, багаті природні ресурси здавна були предметом заздрості іноземних правителів.3. Окупація краю: Вважаючи Полтаву досить спокійним та безпечним містом, німці розташували тут штаби групи армій «Південь» та 6-ї польової армії Вермахту. Наполеон же в Полтаві не бував, на відміну від німців, французи не окупували наш край.2. Участь у війні: Активність населення Полтавщини у боротьбі проти і французів, і німців важко переоцінити. У 1812 році лав російської армії було мобілізовано 16116 чоловік , 1941 року до радянської армії - 76260 чол., серед них – велика кількість добровольців. 3. Внесок у перемогу:Боронячирідну землю, полтавціздійснилибезлічгероїчнихвчинків, не шкодуючивласногожиття. Брали участь у військовихопераціяхпо визволеннюбатьківщини. І війна з наполеонівськоюармією, і з фашистськоюНімеччиноюбулидійсновітчизняними, оскільки весь народ піднявся на бротьбу за свободу своєїВітчизни.
Аналіз проведеної роботи та отримані результати Під час роботи над проектом я відкрила для себе багато історичних фактів, пов'язаних з історією рідного краю в роки Вітчизняних воєн 1812 р. та 1941-1945 рр. Удосконалила вміння працювати з джерельною базою з теми – свідченнями очевидців подій, працями істориків, які досліджували дану проблему. Навчилася аналізувати історичні події, порівнювати їх, робити висновки та узагальнення
ЛІТЕРАТУРА 1.В.М. Ревегук.Полтавщина в роки другоїсвітовоївійни (1939-1945) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://histpol.narod.ru2.І. Гавриленко.Війна1812 року. Урок для України.[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://orenda.pl.ua 3.О.П.Самойленко, М.І.Назаренко, П.А.Кравченко. Полтава в роки ВеликоїВітчизняноївійни(1941-1945)[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://histpol.narod.ru 4.О.А.Білоусько, В.І.Мирошниченко. Нова історіяПолтавщини. Кінець ХVІІІ- початок ХХ ст. – Полтава: «Оріяна», 2003 .5.О.А.Білоусько, В.І.Мирошниченко. НовітняісторіяПолтавщини. Полтава: «Оріяна», 2007.6.О.Шведун, Л.Бабенко. Деякіаспекти 1914 року на Полтавщині. 1941 рік на Полтавщині: людськийвиміртрагедії та героїзму //Збірник статей за матеріаламиВсеукраїнськоїнауковоїконференції. - Полтава, 2011 – С.467.Про ГеорївРадянського Союзу і не тільки про них.[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://poltavahistory.org.ua8.Т.Тронько. 1941 рік за спогадамиполтавців. героїзму //Збірник статей за матеріаламиВсеукраїнськоїнауковоїконференції. - Полтава, 2011 – с.50.