Визначальні риси класицизму :

1. Бароко—літературний і загальномистецькийнапрям, щозародився в Італії та Іспанії в серединіXVI століття, поширився на іншієвропейськікраїни, де існувавупродовжXVI—XVIII століть. Барокогармонійносполучаєтрагічне з комічним, піднесене з вульгарним, жахливе з кумедним. Примхливосинтезуються в ньомухристиянські та язичницькіелементи. Такепоєднання «непоєднанного» і стаєоднією з найхарактернішихбарокових рис. Типовими рисами бароко є такожінакомовність і ускладненість. До того ж, відтворувимагаласябагатоплановістьщодоможливостірізнихйоготлумачень.

3. Класици́зм (англ.classicism, від лат.classicus — зразковий) — напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI—го ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.). Певною мірою притаманний мистецтву усіх країн Європи, у деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті XIX ст. • Визначальнірисикласицизму: • раціоналізм (прагненнябудуватихудожні твори на засадах розуму, ігноруванняособистихпочуттів); • наслідуваннязразків античного мистецтва; • нормативність, встановленнявічних та непорушних правил і законів (для драматургії — це закон «трьохєдностей» (дії, часу й місця); • обов'язковедотриманняканонічних правил написаннятворів (зображення героя тільки при виконанні державного обов'язку, різкийподілдійовихосіб на позитивних та негативних, суворедотриманняпропорційностівсіхчастинтвору, стрункістькомпозиціїтощо); • у галузімовикласицизм ставив вимогиясності та чистоти, ідеаломбуламова афористична, понятійна, яка відповідала б засадам теоріїтрьохстилів; • аристократизм, орієнтування на вимоги, смакивищої-суспільноїверстви; • встановленняієрархіїжанрів, середякихнайважливішимивважалисяантичні; поділжанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).

6. Романтизм Один ізпровіднихнапрямів у літературі, науці й мистецтві, щовиникнаприкінці XVIII ст. у Німеччині та існував у літературіЄвропи й Америки в першійполовині XIX ст. Романтики виступалипротинормативностікласицистичногомистецтва, протийогоканонів та обмежень. Як новий тип свідомості й ідеології, щоохопиврізнінапрямилюдськоїдіяльності (історію, філософію, право, політичнуекономію, психологію, мистецтво), романтизм бувпов'язанийіздокорінноюзміноювсієїсистемисвітогляднихopієнтацій і цінностей. Визначальніриси романтизму:        - запереченняраціоналізмудобиПросвітництва;        - ідеалізм у філософії;        - вільнапобудоватворів;        - апологія (захист) особистості;        - неприйняттябуденності й звеличення «життя духу» (найвищимивиявамийогобулиобразотворчемистецтво, релігія, музика, філософія);        - культ почуттів;        - ліричні та ліро-епічніформи;        - захоплення фольклором, інтенсивневикористанняфольклорнихсюжетів, образів, жанрів, художньо-технічнихприйомів;        - інтерес до фантастики, екзотичних картин природитощо.

8. Реалі́зм (лат.realis — «суттєвий», «дійсний», від res — «річ») — стиль і метод у мистецтві й літературі. У мистецтві й літературі реалізм прагне до найдокладнішого опису спостережених явищ, без ідеалізації. Популярність реалізму зумовлена загальною доступністю і зрозумілістю його мистецьких засобів, тому його тенденції в українському мистецтві проявлялися за кожної доби, і як стиль він актуальний понині. • конкретно-історичне, всебічнезображеннятипових образів у типових умовах,раціоналізм, раціоцентричнийпсихологізм (ототожненняпсихіки і свідомості, недооцінкапозасвідомихпроцесів); • Правдивезмалюванняподій і характерів у типовихобставинах при правдивості деталей; • принцип точноївідповідностіреальнійдійсностіусвідомлюється як критерійхудожності, як сама художність; • характер і вчинки героя пояснюютьсяйогосоціальнимпоходженням та становищем, умовамиповсякденногожиття; • конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційнийспосібформуванняхудожньоїправди; • вільнапобудоватворів; • превалювання (перевага) епічних, прозовихжанрів у літературі, послабленняліричногоструменямистецтва; • розв'язання проблем на основізагальнолюдськихцінностей.

11. МодернізмЗагальнаназвалітературнихнапрямів та шкіл XX ст., якимпритаманніформотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовнихзасобів, антиреалістичнаспрямованість. Модерністськінапрямивиникли як запереченнянатуралістичної практики в художнійцарині, обґрунтованоїфілософієюпозитивізму. Модерністи, на відмінувідраціоналізмупопередників, на перше місце ставили творчуінтуїцію, втаємничення у трансцендентну (за філософією І. Канта ту, щолежить поза межами свідомості і пізнання, тобто не може бути пізнаною) сутністьбуття. Вищимзнаннямпроголошувалася не наука, а поезія, зважаючи на їїфеноменальнуздатністьодуховнюватисвіт, проникати в найінтимнішіглибинибуття. Модерністисвідомороблять свою творчість антидемократичною, елітарною. Визначальнірисимодернізму:        - новизна та антитрадиціоналізм;        - у творахзатверджуєтьсяперевагаформи над змістом;        - запереченняматеріалістичногодетермінізму, визнанняінтуїтивногопоручізлогічним шляхом пізнання;        - індивідуалізм, зосередження на «Я» автора, героя, читача;        - психологізм, пильнаувага до позасвідомих сфер психіки, до внутрішньоїборотьбироздвоєноголюдського «Я»;        - широко використовуютьсятакіхудожніприйоми, як «потіксвідомості» та монтаж, щоприйшов у літературу з кіномистецтва;        - використання символу як засобупізнання і відтвореннясвіту;        - ліризм (навіть у прозі, драматургії, публіцистиці);        - естетизм.

12. ІмпресіонізмХудожнійнапрям, заснований на принципібезпосередньоїфіксаціївражень, спостережень, співпереживань. Визначальнірисиімпресіонізму:        - зображується не сам предмет, а враженнявіднього;        - відмовавідідеалізації: ставлячи перед собою завданнязафіксуватиреальнімоменти, імпресіоністинайчастішезаперечувалипоняттяідеалізації й ідеалу, аджеідеалвідсутній в конкретнійреальності;        - часопростірущільнюється і подрібнюється, предметом мистецькоїзацікавленостістає не послідовназмінаподій і явищ (фабула), не соціальний, логічновпорядкованийісторичнийвідрізокабоперіоджиття героя, а уривчастіфрагменти, відбиті у свідомості персонажа;        - герой імпресіоністичноготворуцікавий не так своєюактивністю, спрямованою на перетвореннязовнішньогосвіту, як саме «пасивною» здатністюсприймати, реагувати на зовнішнізбудники, бути носієм, навітьколекціонеромвражень;        - найпоширенішим жанром імпресіонізмустає новела. Українськийімпресіонізм на тлізахідноєвропейськогомавяскравішелірико-романтичнезабарвлення, щозближувалойого (а нерідко й змішувалозовсім) з неоромантизмом та символізмом.

15. Моде́рн (від фр.moderne — новітній, сучасний) — стильовий напрям в мистецтві кінця XIX — початку ХХ століття. Модерн постав на противагудомінуючому на той час історицизмові як мистецтвомолодих людей Прагнучистворитиновий стиль, представники модерну відмовлялисявідісторичнихзапозичень стилю еклектики

17. Експресіонізм. Напрям, назваякого походить відфранцузькогоixpressio (вираження). Як і імпресіонізм, постав у творчостізахідноєвропейськиххудожників (В. Ван Гог, Е. Мунк, П. Сезанн, П. Гоген, А. Матісс та ін.). Згодомекспресіоністичний стиль засвоюєнімецькалітература (С. Георге, Г. Тракль, Ф. Кафка, Б. Брехт та ін.), а далі й іншієвропейськілітератури. Визначальнірисиекспресіонізму:        - зацікавленістьглибиннимипсихічнимипроцесами;        - заперечення як позитивізму, так і раціоналізму;        - оновлення формально-стилістичнихзасобів, художньоїобразності та виразності, часом непоєднуванихміж собою, як глибокийліризм і всеохоплюючий пафос;        - суб'єктивізм і зацікавленістьгромадянською темою.

18. Кубізм(фр. cubisme, від лат. cubus — куб) — авангардистськатечія у західноєвропейському (французькому) малярстві. їїпредставники (П.Пікассо, Ж.Брак та ін.) у пошуках "четвертого виміру" та розмиванняберегівживописунамагалися у своїхкомпозиційнихконструкціяхрозкластиоманливийвидимийсвіт на геометричніскладники. Цейтворчийпроцессупроводжувавсяопрощеннямколористики та форми. лінія циркульколотроєкутник в квадратідивисьот на голійплощівиникломістопориваннякутів до небатроєкутник на кубромббаштаконусом вріжеться в око

19. ФутуризмАвангарднийнапрям, назваякого в перекладі з латини — майбутнє. Виник у літературі на початку XX ст.. Визначальніриси футуризму:        - запереченнятрадиційноїкультури (особливо їїморальних і художніхцінностей);        - прагнення до новацій, бунтівливостіпорушеннятрадицій;        - культивуванняурбанізму (естетикамашинноїіндустрії і великого міста);        - переплетіння документального матеріалу з фантастикою;        - у поезії — руйнуваннязагальноприйнятоїмови, використання «слів на свободі».

20. Абстракціоні́зм, абстрактне мистецтво, безпредметне мистецтво, конфігуративне мистецтво— одна з течій авангардистського мистецтва. Виникла на початку ХХ ст. Філософсько-естетична основа абстракціонізму — ірраціоналізм, відхід від ілюзорно-предметного зображення, абсолютизація чистого враження та самовираження митця засобами геометричних фігур, ліній, кольорових плям, звуків. Напрям сучасного абстрактного мистецтва в скульптурі і живописі виник в Європі та Північній Америці в 1910 — 1920. Абстракціонізм у наші часи звичайно описує мистецтво, що не відображує предмети реального світу, але використовує тіні та кольори для надання настрою.

21. Сюрреалі́зм (фр.surrealisme — надреалізм) — один із найпоширеніших напрямів у сучасному мистецтві й літературі. Надреалізм — літературний і мистецький напрям, що виник після Першої світової війни, на початку 20 століття головним чином у Франції.