Англомовна Шевченкіана як засіб здійснення міжпредметних зв ’ язків

1. Англомовна Шевченкіана як засіб здійснення міжпредметнихзв’язків «Вінбувсином мужика і став володарем в царстві духа. Вінбувкріпакомі став велетнем у царствілюдськоїкультури» Іван Франко. Виступ Попович Н.С. учителя англійської мови Сокальської СШ №3

2. Україна… В одному вже тільки цьому слові бринить музика смутку і жалю. Україна - країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її.Україна - це тихі води ї ясні зорі… Дев’ятого березня 1814 року, темної ночі, перед світом, у селі Моринцях в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгарда, блиснув у вікні єдиний на все село вогник, - народилася панові нова кріпацька душа, а Україні – її великий співець – Тарас Шевченко. Попович Н.С.

3. Помер вінсамотнім у казеннійкомірчині, не здійснившинавітьприродньоїлюдськоїмрії про сімейнийзатишок у власномудомі. • Небагатоз тих, кому випалобезсмертя, здобулийого такою дорогою ціною, як Тарас Шевченко. Доля не шкодувала для ньогонайжорстокішихвипробуваньістраждань. • Прожив Шевченко лише 47 років, з них 25 - у кріпосномурабстві, 10 - у тюрмах та на засланні. а рештупостійноперебуваючипіднедремнимжандармським оком, воюючиізнестатками. Попович Н.С.

4. Час національних історій літератур, які оперують даними лише внутрішнього розвитку, без виходу на світовий літературний процес, уже безповоротно минув. • найвизначніші письменники кожного народу належать водночас світовій літературі та людству • для авторів, що пишуть мовами обмеженого користування, майже єдиний шлях – переклад, до того ж, на найвищому художньому рівні. • англомовні переклади українського художнього слова – один із вагомих чинників нашого утвердження як нації у світовому літературному контексті • Саме тому так вагома англомовна Шевченкіана. Попович Н.С.

5. Перша хвиляіміграціїпочинаєтьсятоді, коли у квітні 1892 р. невелика кількість родин зі села Небилів (район Калуша у Галичині) поселилась на північномусходівідЕдмонтону. Перед ними Канаду відвідали Василь Еленяк та ІванПилипів, які, а саме І. Пилипів, спонукалиціприїзди. Одначеусіціприїздибули маленького масштабу, оперті на сімейнихісусідських контактах. Попович Н.С.

6. На популяризаціюШевченковогоімені в англомовномусвітівеличезний, пліднийвплив мала українськаеміграція. • Як масовеявище вона булазапочаткована, зокрема, до Канади, у 1891 р. 7 вересня того року до Канадиприбулодвоєукраїнських селян, наших земляків, з с. Небилова – Василь Єленяк та ІванПилипів • Побачившимасивицілинних земель, вони вирішилизалишитись там надовго, а виявилось – назавжди. За приблизнимипідрахунками 237 тисячукраїнських селян навіки покинули рідні пороги. • Шевченковоюпоезієюзацікавлюєтьсябагато людей. • . І. Франко наголошував, що для відтворенняШевченкового слова іншимимовамипотрібні "золотаріздужеделікатнимструменемідуженіжною рукою" ОбійстяПилипових в поселенні Стар (1932 р.). Фото ІванаБоберського - з сайту НаціональноїбібліотекиУкраїниім. В.Вернадського Попович Н.С

7. Перший англомовний переклад поезії Т. Шевченка датується 1 березня 1868 р., • політемігрант з України, православний священик і громадський діяч – АгапійГончаренко (псевдонім Андрія Онуфрійовича Гумницького) Гончаренко приїхав до Сан-Франциско у листопаді 1867 р. ізаснував там першу нa американськійземлідрукарню, що, крімлатинських, мала черенки кирилиці. • опублікував у видаваному ним двотижневику "The Alaska Herald" ("Вісник Аляски") власний прозовий переклад уривків з поеми "Кавказ" (рядків 89-105, 128-129) під назвою "Цікаві думки поета Тараса Шевченка" .

8. В американську, канадськуіанглійськулітературутворчістьТ.Г.Шевченка входить паралельно. Дотепер над донесеннямШевченкового слова до англомовногочитачапрацювалопонад 80 перекладачів.. МайжевсіпоезіїШевченкавідтворюютьанглійськоюмовою. Багатоз них мають по декількаінтерпретацій. Зокрема, «Садок вишневий коло хати» - одинадцять, а «Заповіт» - двадцять. Першу спробупредставитиШевченкаангломовномусвітовізробив 130 років тому АндрійОнуфрійович Гончаренко. Вінбувуродженимлінгвістом, володівгрецькоюмовою, бувобізнанийзісвітовоюісторією та архітектурою. Крімепізодичнихпублікацій, якіз’явилисяраніше, треба відмітити 1 вересня 1868р., коли у «ВісникуАллеки» Гончаренко почав подавати в оригіналіуривкиШевченковихтворів. Попович Н.С.

9. 1902 р. канадська влада послала лікаря і місіонера Е. Дж. Гантера до поселення Тюлон, щоб асимілювати українських дітей в інтернаті. Та незабаром Е. Гантер змінив свою думку: працьовиті українці заімпонували йому, і він став оборонцем доброго українського імені в Канаді, вивчив українську мову. • Зацікавившись і захопившись Т. Шевченком, почав перекладати його твори в 1910 р. Видав свої переклади на власний кошт 1922 р. під назвою “КобзарУкраїни”[33] (факсимільне видання – 1961 р.). Всього переклав 23 твори, серед них – “Чернець”, “Гамалія”, “Тарасованіч”, “Наймичка”, “Кавказ”, послання “І мертвим, і живим...”, “Заповіт” і чимало ліричних поезій. Крім творів “Минають дні, минають ночі...”, “Сонце заходить, гори чорніють...”, “Заповіт”, усі інші перекладено англійською мовою уперше. У перекладах Е. Гантера є окремі цікаві перекладацькі знахідки і вдалі перевтілення, але загалом художня вартість перекладів незначна. • Е. Гантер не був поетом, не завжди мислив образами, в його інтерпретаціях відчувається послаблення художнього звучання оригіналів (“На панщині пшеницю жала...”, послання “І мертвим, і живим...”); лаконічні образні вислови оригіналів Е. Гантер інколи перекладає ускладнено, нечітко, а часом невірно (“Наймичка”).

10. ПерекладиЕтель-ЛіліанВойнич - англійськоїписьменниці, авторкиславнозвісного роману "Гедзь", композитора, перекладачки (переважноросійськихписьменників) побачилисвіт 1911 р. • Вона брала активну участь у загальноєвропейськомуреволюційномурусі. Підвпливом Ф. Волховського та С. Кравчинського Е. Войничвивчилаукраїнськумову, познайомиласязукраїнською культурою і в 90-х роках почала перекладатиШевченковіпоезії. • Післядвадцятироківопублікувала 156 рядків: поезії "Минаютьдні, минаютьночі...", "Заповіт", "Меніоднаково, чи буду... ", "Косар", "Минули літамолодії...", пролог до поеми "Княжна" [9 ]. • Середангломовнихінтерпретаторів Т. Шевченкаминулихепох Е. Войнич - найвизначніша Попович Н.С.

11. ВизначнимангломовнимінтерпретаторомШевченковоїпоезіїдругоїполовини ХХ віку критика вважає Джона Віра (Івана Федоровича Вив' юрського). • Віннародився 1906 р. у місцевостіБрод-Веллі (пров. Манітоба) у родинілісорубів, іммігрантівзкарпатського села Ценява на Івано-Франківщині. • Над перекладами Шевченковихтворів Джон Вірпрацювавізсередини 40-х років. Першійогопереклади - вступ до поеми "Сон" та уривоквірша "До Основ' яненка" - опублікувала газета "TheUkrainianCanadian" 1948 р. Загалом, Джон Вірпереклав 29 віршованихтворів Т. Шевченка (понад 4.180 рядків), повість "Художник", автобіографічний лист Поета (у першійредакції), прозову передмову до поеми "Гайдамаки", уривкипоетовогощоденника. • У своїх перекладах Джон Вірдомігся основного: вінглибокосприймаві адекватно відтворювавсоціально-загостренійпубліцистичноозвученіаспектиШевченковоїпоезії, сміливойпо-сучасномубачивпоетовуобразність, відчувавмелодійністьпоетовоїмови та намагавсяхоча б часткововідтворитиїї для англомовнихчитачівіслухачів. Попович Н.С.

12. 1964 р. ознаменувався появою першого майже повного англомовного (щодо кількості) “Кобзаря” в Торонто [28]. Переклади здійснив В.Кіркконел за допомогоюпідрядників К. Г. Андрусишина. 1963 р. К. Андрусишин та В. Кіркконел опублікували антологію у власному перекладі “Українські поети 1189-1962”, у якій вміщено переклади 29 творів Т. Шевченка. У кількісному стосунку “Кобзар” 1964 р. розширив можливості англомовного читача познайомитися з творчістю Т.Шевченка. • перекладач К. Г. Андрусишин: "Shevchenko's a volcanic spirit, towering titan-like above his own • people, and high enough to be seen and heard by other nations of the world as he proclaims to all • mankind the universally applicable virtues Попович Н.С.

13. Наприкінціминулого року  не стало ВіриРіч – повноважного  посла українськогохудожнього слова в англомовномусвіті. Віра  (насправдіFaithEli­zabethJoan ) Річнародиласяівиховувалася в англійськійродині. Хист до віршуванняпрокинувся в неї рано: здесятирічноговіку писала вірші, а зп’ятнадцятирічного – публікувалаїх. УкраїніануВіриРічзапочаткованопонадпівстоліття тому. 24 квітня 1956 р. вона – студентка Оксфордськогоуніверситету (коледж Св. Гільди, спеціальність – давньоанглійська та давньоісландськамови) святкуваласвоє 20-річчя. У цей день  дівчинабулаприголомшена дивною пропозицією: перекладатианглійськоюмовоюукраїнськупоезію. Висловивїїаспірант-українецьВолодимир Микула, якогозустрічала часто в студентськомуклубі «ЗвільнітьЄвропу!». В. Микула працювавтоді над новаторською для англомовногосвіту темою – про радянськуполітикузнаціональногопитання в Україні. Згодомпротягомчотирьохроків (1971-1974)  у  лондонськомуквартальнику «TheUkrainianReview» («Українськийогляд») вінпублікуватимесвоєдослідження на цю тему, детально розглядаючидіяльність М. Скрипника, М. Хвильового, В. Задонського та ін.    Віра ж про Українутодіщемайженічого не знала. Поталанило В. Микуліпереконатимолоденькуанглійку (у молодості все видається легким, молодь – беручка), щозможешвидковивчитиукраїнськумову та познайомитисязукраїнськоюісторієюта культурою.  Так розпочаласяїїперекладацькадіяльність. Переклаланавітьсвоєім’я – іувійшла в літературу як  ВіраРіч.  

14. Найактивнішим та найталановитішимперекладачемтворів Т. Шевченка у другійполовині XX ст. і початку XXI ст. булалондонськаперекладачкаВіраРіч. Насправді, Faith Elizabeth Joan Rich, вона народиласяівиховувалася в англійськійродині. Перекладатиукраїнськупоезію почала з двадцятирічноговікуі так захопиласяукраїнськимхудожнім словом, щопереклаланавітьсвоє ім'я - ввійшла в літературу як ВіраРіч Чарівністьхудожнього слова Україниізбагнула, яку винятковувідповідальністьбере на себе, намагаючисьявитиангломовномусвітовідуховнеєствоукраїнськоїнації. Розкошуючи українським словом, милуючисьйого живописною силою, намагаласяпроникнути в художнійсвіт не визнаноїсвітомнаціїівідтворити бодай частковоцейсвітзасобамирідноїанглійської мови для читачазовсіміншоїісторії, зовсіміншогопобуту, зовсіміншоїментальності. Попович Н.С.

15. 2007 р. видавництво “Мистецтво” опублікувало вибрані поезії Т. Шевченка в оригіналі та в перекладах В. Річ. У книзі вміщено репродукції найкращих зразків живописних та графічних творів, що вдало розкривають різнобічність таланту Т. Шевченка – поета і художника, його універсалізм Шевченко-поет і Шевченко-художник створюють одну геніальну цілісність, тому повноцінні лише ті видання поетових перекладів, де вміщено репродукції його малярських творів, а таких видань, на жаль, не багато. У книзі – 92 віршові твори Т. Шевченка, з них 39 нових перекладів, зокрема, балад “Русалка” і “Тополя”, віршів “Нащо мені чорні брови...”, “Коло гаю в чистім полю...”, “Доля”, “Муза” та ін.

16. Останніми роками В. Річ активно працювала над перекладом Шевченкових творів, сподіваючись до 2011 року, коли відзначатимемо 150-річчя з дня смерті поета, перекласти всього „Кобзаря”. Одначе 20 грудня 2009 р. Вона відійшла у вічність. Це велика трагедія для англомовної Шевченкіани. Немає нікого тепер, хто б на такому високому професійному рівні міг перекладати Шевченкові твори, зокрема напередодні Ювілеїв 2011 та 2014 років. Немає нікого, хто б так самовіддано працював. Зворушливо, що некролог В. Річ у газеті „TheTimes” автор Ю. Бендер закінчив останньою строфою Шевченкового „Заповіту” в її перекладі: “Then in that great family / A family new and free, / Do not forget, with good intent / Speak quietly of me” .

17. Досить цікаві переклади трьох Шевченкових віршів: “І небо невмите, і заспані хвилі...”, “За сонцем хмаронька пливе...”, “У Бога за дверми лежала сокира...” опубліковано 2008 р. [3]. Їх здійснили Вірляна Ткач (американський театральний режисер, поетеса і перекладач українського походження) та Ванда Фиппс (афроамериканська поетеса і перекладач) для вистави “Світло зі Сходу” мистецької групи “Яра” в театрі Ля Мама в Нью-Йорку, поставленої вперше 9‑11 березня 1990 р. Ця вистава, присвячена Лесю Курбасу, – високохудожній колаж текстів та образів зі щоденника Леся Курбаса, спогадів його акторів та інсценізації поезії Т. Шевченка й П. Тичини. Текст перекладів опубліковано вперше в білінгвальній антології української поезії в англомовних перекладах В. Ткач і В. Фиппс та в театральних дійствах мистецької групи “Яра”.

18. Тарас Григорович Шевченко, як художник займаєоднеіз самих почеснихмісць в українськомуобразотворчомумистецтві. Шевченко був одним із перших художників, якіпрокладалиновийреалістичнийнапрям, основоположник критичного реалізму в українськомумистецтві. Загальновідомо, що Шевченко був одним іззачинателіві першим видатниммайстром офорту у вітчизняномумистецтві. Сам він прекрасно володіввсімавідомимитодізасобамиграфічногозображення. Обдарованийвідприродихлопчина рано відчув тягу до малювання. Щезмалкукрейдаівуглинкабули для ньогонеабиякоюрадістю. Все ними малює: стіни, лави, стіл в хатіі на дворі, в себе і у гостях. Якосьприйшла сестра Катерина зпанщиниі не впізналасвоєїхати: візерункамирозмальованістіни, долівкаінавітьпризьба. Хлопець любив зображуватиптахів, звірів, людей. Коли юний художник намалювавп’яногодяка, то був ним покараний. Бажаючиоволодітимистецтвомживопису, вінзвертається до шляхетнихдяків-живописців, які в основному заставляютьприслужуватиїм. Талант художника проявився рано, значнораніше, ніж талант поета. Якщопершілітературніспробиприпадають на 1836-1837 роки, то найбільшранніймалюнок, щодійшов до нас івідомийпідназвою “Погруддяжінки” або “Жіночаголівка” датований самим автором ще 1830році. З цієїюнацькоїроботиірозпочаласьтворчістьвидатного художника.

19. У лютому 1831 року на вулицяхстолиціРосійськоїімперії – Петербурга з’явилася валка втомлених людей. Один хлопчиназвертав на себе увагутим, щонезважаючи на зимову пору, бувмайжебосий. На одному чоботіпідошвавідпороласяібулаприв’язанамотузкою. ЦебувкріпакпоміщикаЕнгельгарда Тарас, який разом зіншимиприбув до столиці. У Петербурзі доля Шевченка круто змінилась. Пан вирішивмативласногокваліфікованогомайстраі 1832 року вінвіддавШевченка у майстерню на навчання до одного зкращиххудожників-ельфрейщиківВ.Ширяєва, законтрактувавшийого на чотири роки. Першіспроби в цьомунапрямібулиневтішні, однаксправжнєсистематичненавчанняпочалосявмайстраіцеподобалось Тарасу. У 1836 роцізакінчивсятермін контракту, але Шевченко залишається у Ширяєва, очевидно, вже в ролінайманогоробітника-підмайстра.

20. Звільнення дало право Шевченкувступити до Академіїмистецтв. Він став одним знайулюбленішихучнів Брюллова, Тарас переходить зкласу в класвчислікращихучнів. У малярствівінробитьдедаліпомітнішіуспіхи. За час навчання в академіїйоготричінагороджуютьсрібною, а потім золотою медалями за малюнкизнатуриіживописні твори. Тарас мріявпоїхати в казковуІталію, щобпознайомитисяізвсесвітньовідомими шедеврами малярства, скульптуриіархітектури.

21. Поза Україноюпам’ятникиШевченковізведені у багатьохкраїнахсвіту, зазвичай за ініціативоюмісцевихукраїнськихдіаспор. Є декількамеморіальнихзнаківіпам’ятниківпоетові у Канадіі США. • Найбільшвідомі у Вашингтонібіля цирку Дюпонт, у Сіракузах на ТіпераріХілл. ДвотоннабронзовафігураШевченка, щорозміщена у меморіальному парку біляОяквіла у Онтаріо (Канада), булавикрадена у грудні 2006 року. • Вулиця у пригороді  Нью-Йорку (City’sEastVillage) названа на честь Шевченка • . МістоВіта у Манітобі (Канада) спершубулоназване Шевченко. У ВінніпезіуМанітобі в скульптурному саду TheLeoMolєскульптурибагатьохгероївтворівШевченка.