Доля письменника Міге́ль де Серва́нтес Сааве́дра (1547 - 1616) – автор роману «Дон Кіхот»

1. Трагедія хитромудрого ідальго(по роману М.Сервантеса «Дон Кіхот»)Дослідження провели учні 8 – А класу Дунаєвецької ЗОШ І-ІІІ ст. №2Пухка Альона, Стрателюк Уляна

2. Десь на небесах Сервантес, творець “Дон Кіхота”, з сумною посмішкою очікує на того, хто народиться, щоб зрозуміти його. Хосе Ортега-і-Гассет

3. Доля письменникаМіге́ль деСерва́нтес Сааве́дра (1547 - 1616)– автор роману «Дон Кіхот» Доля письменника дуже нагадує долю Дон Кіхота. У битві при Лепанто Сервантес самовіддано боровся проти турків і втратив руку. А потім провів довгі 5 років в алжирському полоні. Одного разу Дон Кіхот сказав: «Свобода, Санчо, є одним з найдорожчих скарбів, які небо виливає на людей; з нею не можуть рівнятися ніякі скарби. Заради свободи, так само як і заради честі, можна і треба ризикувати життям, і навпаки, неволя є найбільшим з нещасть, які тільки можуть трапитися з людиною ». Коли сам Сервантес був у полоні, він випробував на собі всі тяготи неволі і багато разів намагався втекти. В образі Дон Кіхота відтворено долю Сервантеса.

4. Роман «Дон Кіхот» ─ найзахоплюючий літературний твір Іспанської Золотої Доби,задуманий як пародія на середньовічні рицарські романи. У центрі роману – подорож ідальго Дон Кіхота разом зі зброєносцем Санчо Пансою Іспанією XVI ст. з метою захисту всіх бідних.

5. Рицарство Рицарство, в ті суворі часи, було єдиним світлим промінчиком надії для людей, не здатних захистити себе

6. Головний герой роману Він – загадка для своїх сучасників. Дехто вважає його несповна розуму, інші поважають його за доброту та благородство вчинків. Сам він вбачає мету свого життя у захисті знедолених та скривджених, у «виправленні» кривди життя. Между доспехами и успехами Дон Кихот выбирает доспехи. Ф. Кривин

7. Дама серця героя Обрав наш «хитромудрий ідальго» і даму серця - Альдонса Лоренсо. У світі Дон Кіхота вона стала називатися Дульсінея Тобоська. На перший погляд, може здатися комічним, що Дон Кіхот обрав на цю роль просту дівчину. Адже традиційно лицарі вибирали знатну даму. Цим Сервантес показує, що для Дон Кіхота важливіше духовні цінності обраниці, а не її матеріальне становище. Дама серця необхідна самому лицарю перш за все, як стимул для самовдосконалення.

8. Початок пригод Одного разу він прочитав рицарский роман і вирішив, що йому просто необхідно стати рицарем й допомагати бідним та немічним. З цього звичайного роману й розпочались пригоди Дон Кіхота та Санчо Панса.

9. Зброєносець Дон Кіхот робить свій другий виїзд у супроводі "зброєносця", селянина з того ж села - Санчо Панса. Тепер у Дон Кіхота з'являється співрозмовник. Образ Санчо вписується в ряд блазнів - "дурнів" і казкових "дурнів", які завжди в усьому мають свій інтерес.

10. Подвиги «хитромудрого» ідальго Протягом всієї книги наш лицар здійснює «подвиги». Вони здаються досить смішними. Але ж головне не те, що у нього іржаві обладунки і худорлявий кінь. Важливо, що він дуже хоробрий. Потрібно мати неабияку відвагу, щоб бути готовим битися відразу з 20-тьма велетнями! Нехай насправді це всього лише млини. Головне, що ти подолав страх, щиро вірячи в небезпеку підприємства. Важливий не сам подвиг, а готовність його зробити.

11. Захист знедолених Дон Кіхот допомагав знедоленим, перш за все, він робив це від щирого серця. Головний герой не терпить зволікання, бо в кожну мить на Землі відбувається несправедливість. Дон Кіхот розуміє, яку відповідальність він на себе взяв.

12. Розчарування героя Розчарування Дон Кіхота в свій цілі після зустрічі зі стадом биків переростає у філософську тему «Життя і Смерті»: "Я, Санчо, народжений, щоб жити, вмираючи ...". Дон Кіхот зазнає поразки на барселонському пляжі в поєдинку з Лицарем Білий Місяць. Подобу цього лицаря приймає односелець Алонсо Кіхано - бакалавр Самсон Карраско, який переслідує Дон Кіхота з початку його третього виїзду і, нарешті, наздоганяє у Барселоні, куди Дон Кіхот і Санчо відправляються, покинувши герцогський замок. Повалений Дон Кіхот дає обіцянку своєму супротивнику повернутися додому.

13. Закінчення Так і не розчаклувавши Дульсінеї, Дон Кіхот повертається в рідне село, де незабаром вмирає природною смертю сільського жителя, а головне християнина, який зрікся від честолюбних земних помислів. Перед смертю Дон Кіхот зцілюється від свого божевілля і відрікається від взятої на себе місії мандрівного лицаря. І все ж помирає не Дон Кіхот, а Алонсо Кіхано. Життя Дон Кіхота Ламанчського триває у свідомості читачів багатьох поколінь в усьому світі, поки люди читають роман М. Сервантеса «Дон Кіхот».

14. Переклади «Дон Кіхота» українською переклав Микола Лукаш. Це була остання робота перекладача, яку він не встиг завершити. Тому розділи XXI-XXXV, LXI-LXXIV частини другої переклав Анатолій Перепадя. Переклад був опублікований за редакцією Григорія Кочура та Михайла Москаленка.

15. Висновок Нерозуміння, небажання оцінити пориви душі Дон Кіхота- ось головна трагедія. Начитавшись лицарських романів, Дон Кіхот зрозумів, як можна і потрібно житти по-справжньому. Але, на жаль, він виявився самотнім у своєму благородному пориві. Він намагався допомагати людям, але у відповідь чув лише знущання. Але все-таки цей світ став іншим. Якби Дон Кіхот народився в часи лицарства, може бути, його доля склалася не так трагічно. Але він народився саме в 17 столітті, і це не випадково: письменник хотів показати, як змінився світ. Змінився в гіршу сторону. На жаль, але у щасливій утопії жив тільки сам Дон Кіхот. Всі інші жили в брудному і порочному світі буденності. Я вважаю, що з розуму зійшов не наш герой, а з розуму зійшов цей світ.