1 / 15

Мовні стратегії В полікультурних суспільствах

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОГО І ПОРІВНЯЛЬНОГО МОВОЗНАВСТВА ТА НОВОГРЕЦЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ. Мовні стратегії В полікультурних суспільствах. Студентки 1 курсу факультету романської філології (іспанське відділення) групи 102 Кагарлицької Ангеліни Ігорівни.

lixue
Download Presentation

Мовні стратегії В полікультурних суспільствах

An Image/Link below is provided (as is) to download presentation Download Policy: Content on the Website is provided to you AS IS for your information and personal use and may not be sold / licensed / shared on other websites without getting consent from its author. Content is provided to you AS IS for your information and personal use only. Download presentation by click this link. While downloading, if for some reason you are not able to download a presentation, the publisher may have deleted the file from their server. During download, if you can't get a presentation, the file might be deleted by the publisher.

E N D

Presentation Transcript


  1. КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОГО І ПОРІВНЯЛЬНОГО МОВОЗНАВСТВА ТА НОВОГРЕЦЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ Мовні стратегії В полікультурних суспільствах Студентки 1 курсу факультету романської філології (іспанське відділення) групи 102 Кагарлицької Ангеліни Ігорівни Київ 2013

  2. Мовна політика країни Іспанська(español), або кастильська (castellano),— мова, щогенетичноналежить до іберо-романської (західної) підгрупироманськоїгрупиіндоєвропейськоїмовноїсім'ї. Виникла в Кастилії (Центральна Іспанія).

  3. Близько 407 млн осіб розмовляють іспанською, як першою мовою (за цим показником вона є найпоширенішою після китайської). 60 млн осіб використовують іспанську, як другу мову, а також 20 млн знають її як іноземну. Іспанська є однією з шести офіційних мов ООН, а також – офіційною мовою Європейського Союзу та Меркосуру.

  4. Окситано-романськімови у класифікаціїроманськихмов Оксита́но-рома́нські мо́ви – окситанська та каталанська мови разом зі своїми численними діалектами. Ці мови поширені в5 країнах Західної Європи: Іспанії, Франції, Андоррі, Італії та Монако. Історично вонивикористовувалися також у Північній Африці (графство Тріполі, Французький Алжир) та в Арагонському королівстві, зокрема у Афінському графстві та Південній Італії. Каталанська та окситанська мови розділилися вXIII ст.

  5. Класифікація іберо-романської підгрупи

  6. НайпоширенішоюмовоюІспанії є іспанська (кастильська(ісп. castellano)). Нею розмовляєбільшістьмешканцівкраїни. • У деякихрегіонахІспаніїпоширені також іншімови: • баскійська(баск. Euskera) в КраїніБасків і Наваррі; • каталанськав Каталонії, Валенсії (де її також називаютьваленсійською) і на Балеарськихостровах; • галісійськав Галісії.

  7. Іспанська / кастильськамованалежить до: • Сім’я: Індо-європейська. • Гілка: Італійська. • Група: Романська. • Комплекс:Західно-італійська. • Підкомплекс: Західна. • Гілка: Гало-іберійська. • Гілка: Іберо-романська. • Гілка: Західно-іберійська.

  8. Іспанська мова офіційна на території країни. Інші мови Іспанії мають офіційний статус в областях, де компактно проживають їх носії. Цімовиохоплюютьзначнітериторії, на якихдіалектнодиференціюються. Іспанськамова також маєдіалекти, з якихандалузькийє найближчим до латиноамериканськоїіспанськоїмови, на яку вінмавзначнийвплив.

  9. Іберо-романська підгрупа мов виникла на основі кількох діалектів латинської мови в Іберії після розпаду Західної Римської імперії в 5 ст. н.е. Перша згадка – в 9 ст. в центрально-північній Іберії. Із розширенням Королівства Кастилії мова поширилася на центральну й південну частини Піренейського півострова. Від початків іспанська лексика зазнала впливу баскійської мови та сусідніх іберо-романських мов, увібрала багато арабських слів (Королівство Кастилія поширювалося на території Арабського халіфату). Поширення іспанської відбувалося з утворенням іспанських колоній в обох Америках, Африці та на Філіппінах у 15-19 ст.

  10. Деякіграматичніособливості іспанськоїмови: • ІМЕННИКИ маютьдва роди: чоловічий – часто закінчуються на -о (libro — книжка, otoño — осінь) – та жіночий – на -а (ruta — шлях, tierra — земля). • ПРИКМЕТНИКИ узгоджуютьсяз іменниками в роді та числі. Напр., plumanegra — чорна ручка (прикметникnegro вжитий у жіночомуродіоднини, як і іменникpluma). Прикметникнайчастішестоїть у постпозиції до означуваного слова (avemigratoria — перелітний птах, буквально – птах перелітний), як і в більшостіроманськихмов. • Особові ЗАЙМЕННИКИ вживаютьсявкрайрідко (лише у випадкунеобхідностінаголосити на особіпідмета).

  11. ДІЄСЛОВО маєблизько 50 форм. За типом дієвідмінювання всі дієслова іспанської мови діляться на три групи( три дієвдміни): -дієслова І дієвідміни в інфінітиві мають закінчення –ar; -дієсловаІІ дієвідміни– закінчення–er; -дієсловаІІIдієвідміни– закінчення–ir. Більшість дієслів змінюються за загальним для кожної дієвідміни зразком. Такі дієслова умовно називаються типовими або «правильними». Інші дієслова, нетипового дієвідмінювання, діляться на дві групи: що відхиляються, тобто мають низку особливостей чи відхилень від типового дієвідмінювання, і дієслова індивідуального відмінювання («неправильні»), тобто дієслова, які мають свою власну парадигму дієвідмінювання.

  12. В іспанськіймові активно вживаєтьсятакаслужбовачастинамовияк АРТИКЛЬ, якийстоїть у препозиції до іменника. Розрізняють: • неозначеніартиклі (artículosindeterminados)un (перед іменникамичоловічого роду) та una (перед іменникамижіночого роду). Генетичноціформипоходятьвідкількісногочислівникаuno (один). • означені(artículosdeterminados) окрімроду, мають категорію числа. • Синтаксис • Структура реченняпереважнопідмет-присудок-додаток (SVO), хочатрапляютьсяваріації. • Порядок слів у питальнихреченнях не змінюється; єдиноювідмінністюміжрозповідним і питальнимреченням є інтонація.

  13. Фонетика • В іспанськіймові 5 голосних фонем (vocales): a, e, i, o, u. До сильних належать a, e, o, слабких — i, u. • Редукціяненаголошенихголоснихвідсутня: всі як наголошені, так і ненаголошеніголоснівимовляються ясно й чітко. • Наявнідифтонги. Зрідкатрапляютьсятрифтонги. • Характерною рисоюіспанського консонантизму є наявністьінтердентальноїглухоїфонеми /θ/, яка відсутня в рештіроманськихмов. • Наголосвільний (змінний), але найчастішеприпадає на передостаннійсклад. Звукоутворювання в ротовому апараті

  14. Leísmo/Laísmo Leísmo/Laísmo— цеявищевикористаннянепрямихприйменників (le/les) замістьпрямих (la/lo/las/los) (leísmo), або прямихзамістьнепрямих (laísmo). Laísmo — характерна ознакакастильськогодіалекту, тоді як leísmoпоширеніше, але також тільки в Іспанії.

  15. Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу... отойді я І лани і гори — Все покину і полину До самого бога Молитися... а до того Я не знаю бога. Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров'ю Волю окропіте. І мене в сем'ї великій, В сем'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом. Cuando yo muera, enterradme en una tumba allá arriba, sobre un cerro que domine toda mi Ucrania querida. Que inmensos campos se vean, y al Dnipro con sus colinas que se le vea y que se oiga cómo ruge y cómo grita. Cuando el Dnipro desde Ucrania. al mar azul lleve en clamor, de todos sus enemigos, la sangre, entonces yo dejaré campos y montes y he de volar hasta Dios para rezar. Y antes de esto a Dios no conozco yo. Y después de sepultarme alzaos, romped las cadenas, rociad con sangre enemiga la libertad, que es tan vuestra. Y a mi, en la familia nueva no me olvidéis, acordaos con palabras dulces, buenas.

More Related