АФРИКА

1. АФРИКА Підготувала: Бондаренко Л.А.

2. А́фрика — другий за площею і населенням материк у світі, після Євразії. З площею понад 30 300 000 км², враховуючи прилегліострови — він займає 5,9 % площі земної поверхні і 20,3 % площі суходолу. А його населення — понад 922 млн (на 2005), становить понад 12 % населення світу.

3. Назва Африка набулавжитку на Заходізавдяки римлянам, яківикористовувалиназвуAfrica terra — «земля Афрі» (множина, чи у однині — Афер) — для північноїчастини материка, а також і для провінції Африки з її столицею Карфагеном, щовідповідаєтеперішньомуТунісу. Афрібули (можливоберберським) плем'ям, яке жило у ПівнічнійАфриціпоблизу Карфагена. ПоходженняAferможе бути пов'язанозфінікійським `afar — пилюка (такожзустрічається в багатьохіншихСемітськихмовах). Етимологія Середінших, досить таки суперечливих, етимологій, якіспираються на значення античного терміну 'Africa', виділяються: латинськеслово aprica, щоозначає «сонячний»; грецькеслово aphrike, щоозначає «без холоду». ЦягіпотезабулазапропонованаісторикомЛевомАфриканським (1495–1554), який припустив, щогрецьке слово phrike (φρίκη, щоозначає «холод і жах») в комбінації з заперечнимпрефіксомa-, вказувало на землю вільнувід холоду і жаху. Але так, як зміна звуку phна f в грецькіймовідатуєтьсяприблизнодесятимстоліттям, то малоймовірно, щоцесправжнєпоходженнятерміну Африка.

4. Африка найбільший з трьохматериків «південноїгрупи». ВідокремленавідЄвропиСередземним морем, вона з'єднана з Азією у своїйпівнічно-східнійчастиніСуецькимперешийком (якийпересікаєтьсяСуецьким каналом) завширшки 130 км. В геополітичномуконтексті, як правило, Синайськийпівострів, якийналежитьЄгипту і розміщений на східвідСуецького каналу часто вважаютьчастиною Африки.

5. Африка простягаєтьсяприблизно на 8 000 км віднайбільшпівнічної точки мису Рас-Енґела в Тунісі (37°21′ півн. широти) до найбільшпівденої точки — мисуГолкового в ПАР(34°51′15″ півд. широти), а відстаньвіднайбільшзахідної точки материка — мисуАльмадівСенегалі (17°33′22″ зах. довготи) до найсхіднішої — мису Рас-Гафун в Сомалі (17°33′22″ сх. довготи) дорівнюєприблизно 7 400 км. Довжинабереговоїлінії становить 26 000 км, і відсутністьглибокихбереговихзаглибленьможнапроілюструватитим фактом, щоЄвропа, яка займаєлишень 9 700 000 км² — меншеніжтретинуплощі Африки — маєбереговулініюзавдовжки 32 000 км.Найбільшакраїна Африки — Алжир, а найменша — Сейшели — архіпелаг на східвід материка. Найменша континентальна держава —Гамбія.

6. РЕЛЬЄФ У рельєфі Африки переважаютьрівнини, плато і плоскогір'я, що лежать на висоті 200–500 м над рівнем моря (39 % площі) і 500–1000 м над рівнем моря (28,1 % площі). Низовинизаймаютьлише 9,8 % площі, головним чином уздовжприбережнихокраїн. За середньоювисотою над рівнем моря (750 м) Африка поступаєтьсялишеАнтарктиді і Євразії. Майже всю Африку на північвідекваторазаймаютьрівниниіплато Сахари і Судану, середяких у центрі Сахари піднімаютьсянагір'яАхаггар і Тібесті (гора Емі-Куси, висота 3415 м), у Судані — платоДарфур (гора Мара, 3088 м). На північномузаході над рівнинами Сахари піднімаютьсяАтлаські гори (гора Тубкаль, 4165 м), на сходіуздовж Червоного моря простягається хребет Етбай (гора Ода, 2259 м).

7. Рівнини Судану з півдняобрамленіПівнічно-Гвінейськоювисочиною (гора Бинтимані, 1948 м) і плоскогір'ямАзанде; зі сходу над ними піднімаєтьсяЕфіопськенагір'я (гора Рас-Дашан, 4620 м). Воно круто обривається до западиниАфар, де знаходитьсянайглибша западина Африки (озеро Ассаль, 150 м). За плоскогір'ямАзандележить западина Конго, обмежена з заходу Південно-Гвінейськоювисочиною, з півдня — плоскогір'ямЛунда-Катанга, зі сходу — Східно-Африканськимплоскогір'ям, на якомувисочатьнайвищівершини Африки — гора Кіліманджаро (5895 м), гораРувензорі (5109 м). Південну Африку займаютьвисокірівниниКалахарі, облямовані з заходу плоскогір'ямиНамакваленд, Дамараленд,Каоко, зі сходу — Драконовими горами (гора Табана-Нтленьяна, 3482 м). Уздовжпівденноїокраїни материка простягаютьсясередньовисотніКапські гори

8. Перевага на материку вирівняногорельєфузумовленайогоплатформною структурою. У північно-західнійчастині Африки з глибокимзаляганням фундаменту і широким розвиткомосадовогочохлапереважаютьвисотименше 1000 м (Низька Африка); на південномузаході Африки характернівисотипонад 1000 м (Висока Африка). Прогинам і виступамАфриканськоїплатформивідповідаютьвеликізападини (Калахарі, Конго, Чадська та інші).Найбільшепіднята і роздробленасхіднаокраїна Африки у межах активізованоїділянкиплатформи (Ефіопськенагір'я, Східно-Африканськеплоскогір'я), де простягається складна система східно-африканськихрозломів. У піднятих областях Високої Африки найбільшуплощузаймаютьцокольнірівнини і цокольнібрилові гори, щообрамляютьзападиниСхідної Африки (у тому числіРувензорі) і Катанги. У НизькійАфриціцокольніхребти і масивипростягаютьсяуздовжузбережжяГвінейської затоки, виступають у Сахарі (у нагір'яхЛхаггар, Тібесті, хребет Етбай). Лавові плато і конусипоширені на Ефіопськомунагір'ї і в СхіднійАфриці (Кіліманджаро, Кенія й ін.), вінчаютьвершиниАхаггара і Тібесті, є в Судані (гора Марра), Камеруні (вулкан Камерун, гори Адамава), перекриваютьДраконові гори в Лесото.

9. Для Африки в ціломухарактерний великий річнийстік (5390 км'), за обсягомякого вона поступаєтьсялишеАзії і ПівденнійАмериці. • Річкова мережа найгустіша в екваторіальномукліматі; у пустелях і на піщанихрівнинахКалахарірікмайженемає. • Континентальнийвододіл проходить уздовжсхідноїпіднесеноїчастини Африки, у зв'язку з чимбасейнуАтлантичногоокеану належить 36,5 % площі Африки, басейнуІндійського океану 18,48 %, басейнуСередземного моря 14,88 %. • Стікздійснюється в основному п'ятьмаголовнимиріками: Конго, Нілом, Нігером, Замбезі і Оранжевою, басейниякихохоплюютьблизько 1/3 площі Африки. Внутрішні води

10. Конго за обсягомрічного стоку (1230 км') поступаєтьсялишеАмазонці, а Ніл — найдовшаріка на землі (6671 км). • Безстічнібасейни й областівнутрішнього стоку охоплюють 30,5 % площі Африки. У результатіпідвищеннясухостікліматускорочувалися в розмірахабозникалистародавні озера, в якістікалистародавніріки. • Такіозера існували в Сахарі (Палеосахарське море й ін.), у Чадськійулоговині (Палеочадське озеро). • Живленнябільшостірікпереважнодощове. Ґрунтовеживленняпереважаєунапівпустелях і пустелях. • Розподілповерхневого стоку дуженерівномірний. Найбільшоївеличини шар стоку (1000–1500 мм у рік) сягає у районах надлишковогозволоження і виходів на поверхнюкристалічнихпорід і латеритнихшарів (північно-західнеузбережжяГвінейської затоки, східнісхили Мадагаскару); у западині Конго шар стоку 500–600 мм. Середньомісячна витрата води в Конго (м кб/с)

11. В Африцівиділяютьріки таких типів: • 1 — екваторіальнийтільки з дощовимживленням і рівномірним стоком; • 2 — суданський (найпоширеніший) з перевагоюдощовогоживлення і літнього й осінньогостоків; • 3 — сахарський, до якого належать тимчасовіабоепізодичні водотоки (у Сахаріназиваютьсяуедами); • 4 — середземноморський з дощовим і частковосніговимживленням і різкимскороченнямабоприпиненнямлітнього стоку. Усівеликіріки Африки — транзитні, маютьскладнірежими. :

12. Картосхема до теми «Внутрішні води Африки»

13. Майжевсівеликі озера Африки лежать утектонічних западинах на Східно-Африканськомуплоскогір'ї; вони довгі, вузькі і дужеглибокі. Озеро Танганьїка — друге у світі за глибиною (1435 м) після Байкалу. Найбільше в АфриціозероВікторія (площа 68 тис. км²) — друге після озера Верхнього (США) прісноводневодоймищеЗемлі. Озеро Тана, утворене в результатіпідгачуваннядолинилавовим потоком, — найбільше на Ефіопськомунагір'ї. • В аридних областях Африки переважаютьреліктові озера внутрішнього стоку, з відносно невеликими глибинами, плоскими берегами, солоною водою (крімсолонуватого озера Чад, щомаєпідземнийстік у западиніБоделе). • У північно-західнійчастині Сахари і в Атласітимчасовісолоні озера називаютьсяшотами, абосебхами.

14. Купіль Диявола. Африка

15. Для всієї Африки міжтропікамихарактернийлатеритнийпроцесґрунтоутворення. В екваторіальномукліматіпідвологимивічнозеленимилісамирозвинутіґрунтичервоно-жовтілатеритні, для яких характерна хороша аерація і водопроникність. Лише в західнійчастинізападини Конго, де стікрікдужеуповільнений, великуплощузаймаютьлатеритніглейові і тропічніболотніґрунти. З півночі і до півднявідзоничервоно-жовтихґрунтів лежать зоничервонихґрунтів, щорозвиваються при сухому сезоні до 5 місяцівпідзмішаними листопадно-вічнозеленимилісами і вологими саванами. На вододільнихрівнинах у багатьохмісцяхерозіяоголюєїхнижнігоризонти, щонасиченізалозистимиконкреціями й утворюютьпанцирнілатеритні кори. При підвищеннісухостікліматупід сухими саванами і напівпустелямиз'являютьсячервоно-бурі і червонясто-буріґрунти з карбонатнимиконкреціями. Найбільше вони розвинуті у СхіднійАфриці у зв'язку з посушливістюїїклімату. Ґрунти

16. В улоговинах Судану, Східної і Південної Африки значніплощізаймаютьчорнігідроморфні і тропічніболотніґрунти. На півдніСхідної Африки і в ПівденнійАфриціпідрідколіссямизнаходятьсявеликімасивичервоно-коричневихґрунтів, більшгумусованих, аніжґрунти саван. Пустельнийпроцесґрунтоутворенняпротікає в субтропічних і тропічнихпустелях. Ґрунтипустельпримітивні, щебенистіабогалечникові. Розвинутістародавнісольові кори, щобронюютьрельєф, і молоді, щоутворюють солончаки. Ґрунтиоазисів — солончакові і лучно-солончакові. На субтропічнихокраїнах Африки у середземноморськомукліматіґрунтикоричневі (у вологіших районах) і сіро-коричневі (у сухіших), збагачені карбонатами і гіпсом. У напівпустелях і пустелях — сіроземи. На південному і південно-східномуузбережжі в мусоннихсубтропіках у коричневихґрунтахз'являєтьсячервонуватийнижній горизонт. Супутникове фото ергаІссауан, Алжир. Під час рідкіснихдощівулоговинипоміждюнами заповнюються водою, яка післявипаруваннязалишаєсіль(біло-блакитніділянки)

17. В Африцівикористовуєтьсяблизько 1/5 придатних для оранки земель, площаякихможе бути розширена при дотриманніправильноїагротехніки, оскількипоширенапримітивнавирубно-вогнева система землеробства, щопризводить до швидкоговиснаженняродючості і до ерозіїґрунтів. Найбільшродючічорнітропічніґрунти, щодаютьгарніврожаїбавовнику і зернових, і ґрунти на вулканічних породах. Жовті, жовто-червоніґрунти, щомістять до 10 % гумусу, і червоніґрунти з 2-3 % гумусу потребують регулярного внесенняазотистих, калійних, фосфорнокислих добрив. Коричневіґрунтимістять 4-7 % гумусу, але їхвикористанняускладненепереважнимпоширенням у горах і необхідністюзрошення при сухому літі.

18. Клімат Більшачастина Африки лежить у тропічних зонах і тількипівнічні та південніокраїни — у субтропічних. Африка — найтепліший з усіхматериків. Найвищапересічнамісячна (липнева) температура спостерігається в Сахарі (до +40 °C); тут же констатовананайвища температура всієїЗемлі +58 °C. Пересічнілипневітемператури на південнихокраїнах Африки не нижчі за +12 °C, у північнійчастині Африки +25° — +30 °C. Пересічнісічневітемператури на Півночістановлять +10 °C, на півдні +30 °C. Розподілопадівдуженерівномірний, найбільше (понад 3000 мм) опадів у приекваторіальнійзоні (западина Конго, узбережжяГвінейської затоки). В саванах, де чітковиявленийсухийперіод, опадів 1000–1300 мм на рік, причомумінімумприпадає на зиму. Іззбільшеннямширотизростаєтривалістьпосушливогоперіоду в саванах і зменшуєтьсякількістьопадів. Найменшеопадів у центральнійчастині Сахари і на південно-західномуузбережжі Африки (пустеляНаміб). На північних і південнихокраїнах Африки більшеопадіввипадаєвзимку, літосухе.

19. Населення Населення Африки — конгломерат численних племен і народностей, якийутворився в результатіпереселенняаборигенів, вторгненняарабів з Азії та європейськоїколонізації. В антропологічному, мовному, соціально-економічному і культурному відношеннівонодужерізноманітне і належить до трьох великих рас. На південьвід Сахари, в Західному і Центральному Судані, верхів'яхНілу, басейні Конго, в Східнійтропічній і південнійАфриціживуть народи великоїнегроїдноїраси, до якої належать: негрська раса (представникиїїхарактеризуються темним кольоромшкіри, кучерявимволоссям, прогнатизмом, широким носом, але ціознакидужемінливі); негрільська раса — низькорослі племена пігмеїв (зрістїх 141–142 см) — населястропічніліси в басейнахрік Конго, Огоуе (маєпорівняносвітлушкіру, Етнолінгвістична карта, станом на 1996 рік тонкі губи, широкий ніс); бушменська раса (бушмени і готтентоти) розселена в пустеліКалахарі і південно-західної Африки (для неїхарактернийнизькийзріст, поєднання рис негроїдноїраси з ознакамимонголоїдної: плоскеобличчя, жовташкіра).

20. Вся Північна Африка до південних меж Сахари населена народами індосередземноморськоїраси (араби, єгиптяни та ін.); їйвластивапорівняно смуглява шкіра, темніочі, вузькеобличчя і тонкий ніс. У Північно-СхіднійАфриціживутьпредставникиефіопськоїраси (народи з темною шкіроючервонуватоговідтінку, темнимиволоссям і очима, правильними рисами обличчя, потовщеними губами). Цепроміжнагрупаміжєвропеоїдами і негроїдами. Народи ефіопськоїраси (амхара, гала, тигре та ін.) розселені в районіАбіссінськогонагір'я, на півостровіСомалі.

21. Острів Мадагаскар населяютьнародностімальгаші (сакалава, мерина, бецилео), які належать до монголоїдноїраси з домішкоюнегроїдної. До європейськоїколонізації народи Африки стояли на різних ступенях суспільногорозвитку. Поряд з народами давньоївисокоїкультури —Єгипту, північної Африки, Західного Судану та іншими, — які в давнічаси створили своїдержави, в районах тропічнихлісів та пустель жили племена, щозбереглибагато рис первісногопобуту. Європейськаколонізаціясупроводиласьжорстокоюексплуатацією, руйнуваннямкультури, масовимвинищеннямкорінногонаселенняцілого ряду областей і затрималарозвитокафриканськихнародів. Мільйониафриканцівбулипоневолені і вивезені в країни Америки. У народів Африки внаслідокрізних умов їхньогоісторичногорозвиткувиробилисяхарактерніетнографічніриси.

22. Сучасне арабо-берберськенаселенняПівнічної Африки — землероби. В Єгипетіпоширеніремісничіпромисли (ткацтво, гончарство), розвиваєтьсяпромисловевиробництво. ОсновнезаняттянаселенняСхідного Судану в долиніНілу — вирощуваннябавовнику; в південнійчастині Судану — скотарство, мотичнеземлеробство (сіють просо, бобові) та рибальство. Племена динка і баріздавна славились виплавкоюзаліза. Деякісучаснінілотські племена (шилуки) збереглипервіснообщиннівідносини і родовий лад. НаселенняЗахідного Судану (волоф, серер, мандинго та ін.) вирощує рис, просо. Численні народи Ефіопіїкультивуютьпшеницю, теф та ін., розводять коней, мулів, кіз та овець. У господарствінародівСхідної Африки, півостроваСомалізначнемісценалежить ремеслам: ткацтву, обробці дерева і металу. Типипоселень і будівель в окремих областях Ефіопіїрізноманітні (з тростини, трави, каменю, інодішкіряні намети). Релігія — анімізм, мусульманство, християнство. Наскальний живопис Бербер-кочівник, Марокко

23. Мови Мовинаселення Африки різноманітні і належать до багатьохокремихмовнихсімей; деякі з них поширені на великих територіях і споріднені з іншимимовами, інші є локальними, малопоширеними. Прийнятовважати за основнітакімовнісім'ї (сім): семіто-хамітську,банту, манде (мандинго), суданську, нілотську, малайсько-полінезійську (мальгаську), індоєвропейську.Семіто-хамітськасім'ямов (нею спілкується 74 млн чол.) належить до флективних, маєграматичнийрід, систему відмінковихпоказників і поділяється на п'ятьпідгруп: семітська, до якої належать арабськамова (населення Алжиру, Тунісу, Єгипту, Лівії, Марокко, Пн. ч. республіки Судану) і деякімовиЕфіопії (амхара, тиграї, тигре); Мовніродини Африки кушитськімови — мовинаселення пн.-сх. частини А. (сомалі, гала, данакіль, беджа та ін.); берберськімови, якимирозмовляютьжителіоазисів Сахари, гірськихрайонів Атласу (бербери, тамазигти, рифи, шльох, кабіли та ін.); мовичадськоїгрупи (абогрупи хауса) — мовинаселення Пн. Нігерії, Центральної ч. Судану на Пн. і Сх. від оз. Чад (хауса, котоко та ін.); мертва староєгипетськамова та коптськамова, що з неїрозвинулась, витісненіарабською. Коптськамовазберігаєтьсялише у відправаххристиянЄгипту — коптів.

24. Мовамисім'ї банту користуються народи Центральної і значноїчастиниПд. А. — всьогопонад 63 млн чол. Мови банту (та бантоїдні) — групаспорідненихмов, щоохоплюєкількадуже схожих між собою мовнихпідгруп. Представникирізних племен Сх. і Зх. узбережжя А. вільнорозуміютьодне одного. Цепояснюєтьсяоднаковимсловниковим складом, подібноюграматичною (аглютинативною) будовою (тотожніафікси, частинимови, дієвідмінювання). Мовам банту властивіграматичнііменниковікласи, тобтокласи людей, тварин, рослин, речей тощо. Мови народностей банту: суахілі, зулу, коса, суто (мованародностібасуто), чвана (мованародностібечуанів) та ін. Латинізованим письмом цихмовдрукуютьсягазети, книги. На територіїБельгійського Конго ізмов банту найрозвиненішими є 4: луба (мова народностей кілуба і чілуба), лінгала, кіконго, кінгвана.

25. Мовами банту розмовляютьтакождеякігрупи т. з. пігмеїв: батуа, бабінга та ін. Мовисх.-бантоїдноїгрупи — цемовинаселеннясх. районівПд. Нігерії (ібібіо-ефік, бамілеке та ін.). Мови центр.-бантоїдноїгрупи (мосі-грусі) поширенісереднародів, якіживуть в саванах Зх. Судану і у великому вигиніНігеру (мосі, грусі, гурма та ін.). Зх.-бантоїдною (атлантичною) групоюмовспілкуютьсячисленні народи і племена АтлантичногоузбережжяЗх. А. (волоф, серер та ін.). Мовамисім'ї манде (мандинго) говорятьбл. 22 млн чол. (мандинго, сонінке та ін.) верхів'ївНігеру і Сенегалу, народи гвінейськогоузбережжя — акан, еве, бакве, іджо та ін. Мови манде маютьспільнийосновнийсловниковий фонд і подібнуграматичнубудову.

26. Суданськимимовамиспілкуютьсябл. 50 млн чол. — народи Центр. Судану (азан-де, мору-маді, мангбету). До суданськоїсім'їмов належать численніщенедостатньовивченіпідгрупимов: нільсько-чадська (35 мов), нільсько-екваторіальна (24 мови), нільсько-ефіопська (20 мов) та багатоін. В окремупідгрупувиділяютьмовиКордофану (населенняСх. Судану на Пд. від Ель-Обейда). Граматична структура цихмов з односкладовимкоренемдужерізноманітна. Найважливішісуданськімови — багірмі, азанде, мангбету та ін. Нілотськимимовамирозмовляєбл. 6 млн чол. населенняверхів'яНілу (шилуки, нуери, динка, масаї та ін. племена республіки Судан, Кенії та Пн. Танганьїки). Нілотськасім'ямовподіляється на пд.-зх. і пд.-сх. групи, якімаютьоднаковіосновнийсловниковий фонд, формидієслів та займенників. Койсанськімовиготтентотів і бушменівпоширені в Пд. А. До них належать такожмовигірськихдамарів і сандаве, якимирозмовляютьвеликігрупинаселенняТанганьїки. Для койсанськихмовхарактерні т. з. цмокаючі значимо роздільні звуки. В цихмовах, як і в мовахін. народів А., велику роль відіграютьмузичні тони. Поширеннямакросемей та деякихнайбільшихмов на території Африки

27. Некласифікованімови Африки Ще9 мов Африки вважаютьсянекласифікованих : древніймероітськихмова і живі: мпре, джалал, лаал і Бангера, якізнаходяться в ареалінігеро-конголезькоїмакросім'ї і відповідноумовновключалися до їїскладу;Шабо(мікеір), щовідносяться до Данило-сахарськоїмакросім'ї;бірале( онгота), інодівідносяться до Афразійськімов в якостіізоляту (традиційнорозглядається в числікушітскіхмов), і Вейт, рахований До найбільшвідомихмоввідносяться: кушітскімабвосточносуданскіммовою.Оропа- вимерлий і практично невивчениймовуУганди і Кенії; є сходження з кульякскімімовами і хадза, протеубогістьданих не дозволяєзробитипевнихвисновків.

28. Питома вага макросемей в загальномунаселенні Африки

29. До малайсько-полінезійськоїсім'їмовналежитьаглютинативнамальгашськамованаселення о. Мадагаскар (4,5 млн чол.). Частинимови в ній мало диференційовані, відсутнівідмінки, дієвідміни, категорії роду і числа; більшістьслівдвоскладові. Індоєвропейськасім'ямов А. (бл. 6 млн чол.) поділяється на 3 групи: германську, романську та індійську. Англійці, африканери (бури), метиси, ліберійцінаселяютьПд.-Африканський Союз, Пд.-Зх. А., Пд. Родезію, атлантичнеузбережжяЛіберії. Французи, іспанці, італійціживутьпереважно на середземноморськомуузбережжі Марокко, Алжіру, Тунісу, Лівії; гінді, гуджаратці, тамілизаймаютьузбережжяКенії, Танганьїки, Мозамбіку, Пд.-Африканського Союзу. Всіці народи користуютьсямовамисвоєїбатьківщини. о.Мадагаскар Ефіопія

30. В Африцірозташовано 57 країн, з них 3 — самопроголошені та невизнані. Більшість з них довгий час буликолоніямиєвропейських держав і отрималинезалежністьтільки в 50—60-их роках XX століття. До цьогонезалежнимибулитількиЄгипет (з 1922 року), Ефіопія (з часівсередньовіччя), Ліберія (з 1847 року) та ПАР (з 1910 року). У ПАР та ПівденнійРодезії (Зімбабве) аж до 80-90-х роківXX століттязберігавсярежимапартеїду, дискримінаційний по відношенню до корінного (негроїдного) населення. У наш час[Коли?] у багатьохафриканських державах керуютьрежими, дискримінаційні по відношенню до білогонаселення.Напівночі континенту розташованітериторіїСеута, Мелілья ( Іспанія) та архіпелагиКанарськіострови ( Іспанія) та Мадейра ( Португалія); на сходіСокотра ( Ємен) . Африка, другий за величиною післяЄвразії материк, на територіїякоговмістилосяпівсотнікраїн. Назва Політичнийподіл Політичнамапа Африки Африка набулавжитку на Заходізавдяки римлянам, яківикористовувалиназвуAfrica terra — «земля Афрі» (множина, чи у однині — Афер) — для північноїчастини материка, а також і для провінції Африки з її столицею Карфагеном, щовідповідаєтеперішньомуТунісу.

31. Джерела: 1.http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%84%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B0 2.https://www.google.com.ua/search?q=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%B8+%D0% 90%D1%84%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B8+%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE &hl=ru&rlz=1C1SKPL_enUA480UA484&prmd=imvns&tbm=isch&tbo=u&source= univ&sa=X&ei=r4WeUPPLEJKP4gTC7YCwAw&ved=0CDYQsAQ&biw=1366&bih=677 3.http://redigo.ru/geo/Africa?gclid=CKS7qZDwxLMCFax7cAodJw4AWw 4.http://www.africa.org.ua/data/geo10.htm 5.http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0 6.http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0% B3%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%B0_%D0%B4%D0%BE_%D1%82%D0%B5%D0%BC% D0%B8_%D0%92%D0%BD%D1%83%D1%82%D1%80%D1%96%D1%88%D0%BD%D1%96 _%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8_%D0%90%D1%84%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0 %B8&redirect=no 7. http://www.webochka.com/component/content/article/1-golovna/2252--9-.html 8. http://znaimo.com.ua/%D0%9C%D0%BE%D0%B2%D0%B8_%D0%90%D1%84%D1 %80%D0%B8%D0%BA%D0%B8 9.Географія материків і океанів. 7 клас. Київ. Зодіак-Екко, 2007 р