“Свобідний чоловік з розумом — се мій ідеал!”

1. Ольга Кобилянська “Свобідний чоловік з розумом — се мій ідеал!”

2. Ах, що вона сього дожити мусила, що її донька розвивала нежіночі, хоробливі, безбожні погляди та говорила про якусь рівноправність між мужчиною і жінкою!!!В таких хвилях була би вона найрадніше з сорому та лютості в землю запалась, її донька! Донька лісового радника виказувала думку, щоби жінкам було вільно ходити в університети, там нарівні з мужчиною набувати освіту; в життю самій удержуватися, не ждати лише подружжя, котре сталося простим прибіжищем проти голоду й холоду!! Се якраз виглядало, начеб її нічого не учили, і вона мусила побоюватися о свою будучину! Марія Кобилянська – мама письменниці

3. Хто ж буде дома їсти варити, наколи жінка стане до уряду ходити? Хто буде порядкувати, прати, шити? Невже ж мужчина? Ха-ха-ха! Чи ж се не чиста дурниця розводити такі теорії? — Абсолютизм у родині — се річ наймудріша. Думаєте, що в мене інакше? Моя воля — се воля всіх; а щодо точки любові —покажу приміри. Чи женився я з любові? Женились ви, може? Мені нараджено “мою”, і я пішов раз у дім, далі другий, третій, придивлявся всьому отвертими очима, прислухувався насторченими вухами, розпитувався, розуміється, делікатно про теє-то, привик до неї, освідчився — і кінець. Жінка — то молодий кінь. Почує сильну, залізну руку, так і подасться і вліво і вправо. Юліан Кобилянський

4. Марія Кобилянська з доньками Ольгою і Євгенією. Фото 1870-х рр.

5. Родина КобилянськихОлександр, Юліан, Степан, Володимир; сидять (зліва направо Стоять (зліва направо):): Максим, Євгенія, Марія Йосипівна (мати), Юліан Якович (батько), Ольга Кобилянська. Фото 1898 р.

6. Ольга Кобилянська з сестрою Євгенією. Фото кінця 70-х рр. Наче тінь, підіймалася за старшою сестрою й Ірина і, терпелива та лагідна, якою завсіди бувала...

9. Ольга Кобилянська з власного досвіду пізнала вади дівочого виховання в своєму краї. Отже, зверталася до нього і в своїх мистецьких творах, намагалася зреформувати це виховання; український жіночий рух визнає за нею в цьому напрямі заслуги піонера. • Їржі Горак, визначний чеський вчений, академік.

11. Людина Присвячено високоповажній Наталі Кобринській Повість з жіночого життя Das Reich der Lüge ist aufrecht, wie еs noch iemalsgewesen. Die Wahrheit selbst wagt sich, nur in gleissenden Fetzen vermummt, aus ihrem Winkel hervor… Царство брехні панує, як ще ніколи дотепер. А правда відважується виповзатизі свого кутка не інакше, як закутана в привабливо-яскраві ганчірки .. (нім. ) Наталя Кобринська. 1884 р. «Товариство руських жінок на Буковині»

12. У центрі повісті — Олена Ляуфер, на другому плані — її перший наречений Стефан Лієвич, пізніше — Фельс. Навколо неї також батько, мати, брат, приятелі родини і їхні знайомі, які складають ворожий для дівчини табір. Окремо стоїть сестра Ірина — “тінь” Олени, її “сила” і “совість”, та стара вчителька Маргарета, покорена і повністю зломлена життям. У стосунках з цими персонажами (а скоріше у розмовах) розкривається характер головної героїні.

13. Ольга Кобилянська з Ольгою і Марією Устиянович. Фото кінця 80-х рр. Моральна нужда і абсолютна бідність — се одне й те саме... То дайте поживу моїй душі; дайте мені серйозну, тривалу працю...

14. Юрбою окружали її мужчини, і то ще молоді, а вона говорила, розбирала і перечилась, що тільки — боже, змилуйся! Бесіди пекучі, немов залізо, небезпечні слова, як: соціалізм, натуралізм, дарвінізм, питання жіноче, питання робітницьке бриніли, мов бджоли, біля чесних ух пані радникової й лякали, наче страшила, в білій днині її набожну душу, денервували її та спроваджували безсонні ночі... Ольга Кобилянська і Леся Українка. Фото 1901 р.

15. Мені просто неможливо розстатись з думкою, шо так, як воно є, є недобре; шо наступить, одначе, хвиля, в котрій правда сміло заволодіє; справедливість перестане бути якимось даром ласки, і настане час, коли жінка не буде змушена жертвувати свою душу фізичним потребам... Євгенія Ярошинська

16. Подружжя без любові — се, на мою думку, брудні відносини. Що за рація виходити за сього чоловіка? Ми вели б неустанну боротьбу між собою, котра б остаточно мусила виродитись у ненависть. Так, як я його знаю, то він не звернув би ніколи з шляху, раз обраного; а я, Маргарето, я не єсьм натурою, котра б могла зносити на своїм карку панування другого.

17. Говорив правду, а не так, як багато мужчин, як взагалі так багато людей, не боявся ніколи і нічого... Був дійсно цілою людиною, не дробився в кусники для всіх і нікого, не гнувся, а прямував безвзглядно до одного, до праведного; шо задивлювався на жінок не очима нинішнього брудного егоїзму, а людини людяної... Василь Стефаник

18. Часто говорите про речі, котрих добре не розумієте! Се ж вам не личить! Будьте такими, якими ви є, і не думайте йти другим під лад! — Він [Фельс] добрий чоловік, але дуже ограничений... — Ну, так, але все ж таки він має доходи; а головна річ: він добрий чоловік!.. ...Вона мусить у ньому віднайти щось таке, що би її до нього притягало. Всі нерви напружені. Якесь незнане доти, упряме, дике чувство обгорнуло її — одне лише чувство. Вона ненавидить. Ненавидить з цілої глибини своєї душі! Вбивала б, проклинала б, затоптувала б, як ту гадюку... ІванТруш

20. Ольга Кобилянська на ювілею Івана Франка. 1899 р.

21. Ольга Кобилянська, талановита буковинська письменниця, внесла в наше письменство новий тон, новий спосіб писання, взятий з новішої німецької літератури та філософії. ...Оповідання Кобилянської визначаються дуже великою ніжністю та делікатністю рисунку та щирим почуттям і являються найкращим свідоцтвом культурності нашої інтелігентської женщини... Іван Франко, видатний український письменник і критик

22. Заграбавшись між свої чотири стіни [сучасні жінки], не завдають собі навіть настільки праці, щоби дешо путнього прочитати, шоби хоч тим часом сею дорогою очиститись з перестарілих, дурних, просто смішних пересудів. А про якусь основну освіту, про розуміння природознавства та матеріалістичної філософії нема вже й бесіди... ...Будучина жіноча лежить в їх руках. Нехай озброюється кожна по можності, відповідно до обставин, а зброя їх яка чиста, яка сильна, як варто по неї сягнути! Се — знання, Олено! Ольга Кобилянська і Христя Алчевська. 1914 р.

25. О. Кобилянська серед українських письменників. Фото 1940 р.

26. “Кобилянська є водолазом, який спускається в людські душі”.