E N D
Хрящовіриби (Chondrichthyes) — класхребетних. Відоміізсереднього девону. Довжинавід 6 см до 20 м. Кістякхрящовий, часто затверділий (обвапнований). Тілахребціві ребра єабовідсутні. Шкірнихкістокнемає. Луска, якщоє, плакоїдна. Лопастіплавцівпідтримуютьсяеластиновими нитками. 5—7 зябровихщілин, щовідкриваютьсяназовні, в деяких 4 щілини, прикритішкірною складкою. Плавальногоміхуранемає. Кишечник зіспіральним клапаном; в серцієартеріальний конус.
Хрящовірибимають ряд прогресивнихознакпорівнянозкруглоротими та безчерепними: Скелет риб виконує захисну функцію і слугує місцем прикріплення м’язів. В одних риб скелет побудований виключно з хрящової тканини, в інших у скелеті є й кісткова тканина. Перший варіант будови скелета притаманний представникам класу Хрящові риби, другий – класу кісткові. У більшості дорослих риб хорда частково чи повністю заміщена хребцями. Скелет риби складається з черепа, хребта та скелета плавців. Череп утворений великою кількістю кісток, які здебільшого нерухомо з’єднані між собою. Рухливо сполучається з черепом нижня щелепа, що дає змогу тварині активно захоплювати здобич. Череп захищає головний мозок. До складу черепа входять і зяброві дуги, на яких розміщені зябра. Зовні зябра прикриті кістками зябрової кришки.
Травна система починається ротовим отвором, який веде до ротоглоткової порожнини .На її дні розташований м’язовий виріст - язик. У більшості видів риб на щелепах та інших кістках черепа є зуби, які допомагають схоплювати й утримувати здобич. Задня частина ротоглоткової порожнини пронизана зябровими щілинами. З ротоглоткової порожнини їжа надходить у довгий стравохід, який у більшості видів переходить у розширення - шлунок. За шлунком розміщений тонкий кишечник, у який відкриваються протоки спеціалізованих травних залоз - печінки та підшлункової залози. Якщо у шлунку починаються процеси перетравлення поживних речовин, то в тонкому кишечнику вони завершуються, а поживні речовини всмоктуються у кров. Далі неперетравлені залишки їжі потрапляють у товстий кишечник, а далі через пряму кишку (чи клоаку) - назовні.
Представники: Біла акула Скат
Велика біла акула - легендарний морський хижак, найвідоміша з акул. Вона мешкає в теплих водах у всіх океанах, а також в Середземному і Японському морях. Ці акули часто досягають 7-8 метрів в довжину, а іноді зростають до 12 метрів.
Біла акула вважається найнебезпечнішою, лютішою і сильнішою зі всіх акул, їй навіть дали прізвисько "білий вбивця". Втім, на людей вони нападають тільки в крайніх випадках - якщо сильно голодні і обов'язково в теплій воді - на холоді вони взагалі нічого не їдять, тримаючись на шлункових запасах: вони здатні досить довго, не перетравлюючи, зберігати їжу в спеціальному шлунковому мішку.
Скати (Batoidea) - надряд хрящових риб (Chondrichthyes). Довжина до 5 — 9 м, ширина до 6 м, вага до 500 кг і більше. Відомо 230 видів. Скати поширені головним чином у морях, окремі у р. У Чорному морі живуть Скат колючкуватий (Rajaclavata L.), або морська лисиця, і морський кіт, або хвостокол (Dasyatispastinaca L.).
Вони живуть на глибинах до 3000 м. Деякі мешкають у прісних водоймах (австралійська риба-пилка, річкові хвостоколи тощо). Тіло більшості скатів пласке, широке та дископодібне (за винятком пилоносих скатів, які за формою нагадують акул). Шкіра з шипастими лусками або гола. Під час плавання скати хвилеподібне рухають дуже великими грудними плавцями, а хвостовий плавець розвинений погано. Живляться ракоподібними, молюсками, рибою, деякі — планктоном.