Download
slide1 n.
Skip this Video
Loading SlideShow in 5 Seconds..
Завдання проекту PowerPoint Presentation
Download Presentation
Завдання проекту

Завдання проекту

204 Views Download Presentation
Download Presentation

Завдання проекту

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - E N D - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Presentation Transcript

  1. Яким я побачив Чіпку Варениченка- героя роману Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні? “ Робота учня 10 класу Cаєнка Володимира

  2. Завдання проекту • Показати психологізм змалювання головного героя роману; • Розкрити характер Чіпки, його неоднозначність, складність; • Простежити еволюцію його поведінки; • Зясувати причини, що привели до морального падыння; • Виховувати високыморально-етичны риси простоъ людини.

  3. План проекту • Дитячі роки • Батьки Чіпки • Чіпка – одинак • Образи молодого Вареника • Де ж правда ? • Неволя-приниження-пияцтво-злочин • Відгук О.Гончара про Чіпку • Висновки

  4. Дитячі роки Нечипора. • Народився він гарним хлопчиком “... повновидим, чорнявим, головатим і розумним…” Тільки був якийсь смутний, хмурий, невеселий. Не схожий на інших.

  5. Батьки Чіпки. • Мати – зневажена селянка, яка й хати власної не мала. Єдине багатство – це працьовиті руки й чесна душа. Батько – панський попихач, утікач із панської неволі, москаль. Тобто, Чіпка походить з тих найбільш обділених, уярмлених українців, які народжувалися й виростали з тавром невільника.

  6. Чіпка – одинак. • Діти його не любили, називали “байстрюк” і “виродок”. Чіпка змалечку відчував себе нелюбом, відкинутим, другосортним. Так мало радості й добра зазнав , і так багато болю.

  7. Бабуся Оришка й дідусь Улас. • Найкращі свої риси малий проявив у спілкуванні зі своїм добрими наставниками – бабусею Оришкою та дідусем Уласом: він виявив свій природний розум, метикуватість, прагнення творити добро.

  8. Чіпка та бабуся Оришка

  9. Юність героя. • Був гарним, але таких парубків можна було зустріти по хуторах та селах. Одне, що в нього було неабияке – дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилась якась незвичайна сміливість і духовна міць разом з якоюсь хижою тугою…

  10. Образи молодшого Вареника. Усвідомлена соціальна кривда, сприяла тому, що він був надто нервовим, озлобленим, готовим до помсти. Можна простежити, що у нього з дитинства розвилося неконтрольоване психікою почуття помсти, яке часто за своєю силою перевищує саму правду.

  11. Неволя – приниження – пияцтво – злочин. • Пристрасть Чіпки до чарки, невміння правильно оцінити свої вчинки викликають осуд. Тверезіючи, він розумів, що чинить щось жахливе, але знову в горілці топив біль. А разом із ним і все те добре, що залишилося в його душі. Селяни розуміли страждання скривдженого парубка, проте не прощали йому злочинного життя, зневажливого ставлення до матері. Не прощає йому й автор, а разом з ним і ми. То чи не повторює Чіпка своїм життям той логічний ряд: неволя – приниження – пияцтво – злочин.

  12. “Де ж правда?” • У хвилини розпачу з вуст Чіпки прозвучали зболені слова: “Де ж правда?”. Так і не знайшов він відповіді на це питання в суспільстві, серед якого жив. А вибори до земства, які стали підлим обманом і наругою над безграмотними селянами, остаточно вбили віру в справедливість. Аморальність пореформеної Росії автор показав через підкупи, хабарництво, вражаючий цинізм чиновників.

  13. Чіпка не гідний поваги людей. • Але й сам Чіпка виявився не гідний поваги людей. Озлобленість і мстивість керують його вчинками. Грабежі на шляхах він називає “відбиранням свого”, зрівнюванням багатих з бідними. Отже, відплата за особисту кривду стає потворною, злочинною стосовно інших.

  14. Народ каже… • У народі кажуть: ніколи не приймай рішення у гніві. Чіпка ж не замислю-вався, перш ніж зробити якийсь крок. Його серце ніколи не радилося з розумом, ставало сліпим у злобі й часто вело на слизьку дорогу. Тому всі його добрі наміри й помисли були перекреслені жахливими вчинками, кривавими злочинами.

  15. Відгук О. Гончара про Чіпку • У молодості Чіпка – горда й незалежна людина. Він ладен стати на оборону правди людської, він здатен на вчинок безкорисливий. Потенційно, внутрішнім ладом душі Чіпка рідня Олексі Довбушу та Кармелюку. Проте він пішов іншим шляхом… Скалічений у нерівній боротьбі із системою гноблення й несправедливості, він, що подавав світлі й великі надії, в кінці роману деградує, втрачає людське обличчя, стає бандитом, кривавим убивцею, якого зрікається навіть рідна мати. Суворий реалізм письменника виявився і в тому, що він, “не пожалів” свого героя, у всій нещадності показав його складну життєву еволюцію.

  16. Висновки • Чіпка - тип селянина – трудівника. У його образі автор показує найістотніші риси трудового селянина за капіталізму: працьовитість, любов до землі, ненависть до поміщиків, куркулів й інших експлуататорів, пристрасне бажання волі й кращого життя.Та Чіпка вибрав інший шлях : грабунку і вбивства. І ніякі добрі вчинки не можуть виправдати його за це.