Блок Б. Сектор громадянського суспільства

1. Показники гармонізованого звіту України про досягнутий прогрес у здійсненні національних заходів у відповідь на епідемію СНІДу:1. Національні зобов'язання та політичні інструменти.2. Громадянське суспільство – Європейський додаток до національних зобов’язань та інструменту реалізації політики. Блок Б. Сектор громадянського суспільства Звітний період: січень 2010 – грудень 2011 року

2. Методологія Метод збору інформації - експертне опитування представників громадянського суспільства. Цільова група – експерти з числа представників громадянського суспільства, які брали участь у попередньому опитуванні (2009 року) + додатково запропоновано взяти участь в опитуванні ще кільком експертам (всього 13 експертів). Інструментарій дослідження: • стандартизована анкета «Національні зобов’язання та політичні інструменти» - (в рамках виконання Політичної декларації з ВІЛ/СНІД: активізація наших зусиль з викорінення ВІЛ/СНІД) • анкета «Частина Б. Громадянське суспільство – Європейський додаток до національних зобов’язань та інструменту реалізації політики» (в рамках моніторингу реалізації Дублінської декларації). Для зручності два опитувальника було об’єднано в один.

3. Збір інформації • Кількість експертів, яким запропонували взяти участь в опитуванні та які погодилися на це - 13 осіб. Кількість респондентів, які надали відповіді на запитання анкети – 10 осіб. • Більшість респондентів заповнили анкету в електронному вигляді самостійно та переслали електронною поштою. Спірні моменти обговорювалися та з’ясовувалися з респондентами окремо. • !!! Експерти, які взяли участь в анкетуванні, присвятили значну кількість часу для надання відповідей на запитання анкети. • Складнощі, з якими стикалися при зборі інформації: • відмови від участі в опитуванні через брак часу для змістовного опрацювання анкети; • значна кількість запитань в анкеті, неоднозначність їх трактування респондентами

4. Узагальнення результатів • Складнощі, які виникали в процесі узагальнення відповідей: • експерти не можуть дати кваліфіковану відповідь на всі запитання анкети, отже на частину запитань надавалися формальні відповіді, або не було відповідей взагалі • протилежні думки, оцінки; • недостатньо джерел (обізнаності респондентів) для отримання якісної інформації з усіх питань Поточна ситуація: • узагальнено результати відповідей респондентів та розіслано для узгодження та внесення коментарів; • отримано низку змістовних коментарів, заперечень та доповнень до відповідей (зокрема від організацій, які не увійшли до переліку респондентів);

5. Національні зобов'язання та політичні інструменти: основні результати 1. Участь громадянського суспільства2. Політична підтримка та лідерство3. Права людини4. Профілактика5. Догляд і підтримка

6. 1. Участь громадянського суспільства (1►) • Основні досягнення, пов’язанііззалученнямгромадянськогосуспільства у розробку та реалізаціюдержавноїполітики у сферіпротидії ВІЛ/СНІД: • 23.12.2010 р. прийнято ЗУ № 2861-VI «Про внесення змін до Закону України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» • створено Держслужбу України соцзахворювань (2010 р.) • Україна отримала грант ГФСТМ в рамках 10 раунду за компонентом «СНІД» • фінансування витрат державного бюджету на лікування хворих на ВІЛ/СНІД на 2011-2012 р.р. збільшено удвічі. • у ВР України зареєстровано законопроект 8487, згідно з яким «заборо-няєтьсябудь-яка дискримінація у сфері праці за ознаками […] статусу ВІЛ/СНІД […] та сексуальної орієнтації»; • припинено ведення в Україні статистичного обліку «гомосексуалістів», у т.ч.неповнолітніх (2011 р.);

7. 1. Участь громадянського суспільства (2►) • Затверджено 5 стандартів надання соціальних послуг представникам груп ризику; • ускладнено перспективи позитивного розгляду ВР України проекту ЗУ від 20.06.2011 р. № 8711 (законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір), яким пропонується запровадити в Україні кримінальну відповідальність за «пропаганду гомосексуалізму» та «культ гомосексуалізму»; • затверджено Положення про єдину систему МіО та Національний план МіО (2012 р.); • включено представників громадянського суспільства до складу робочих груп МОЗ України з питань державних закупівель АРВ та протитуберкульозних препаратів на 2012 рік

8. 1. Участь громадянського суспільства (3 ►) • Основні перешкоди, які заважають більш активномузалученнюгромадянськогосуспільства до розробки та реалізаціюдержавноїполітики у сферіпротидії ВІЛ/СНІД: • формальний характер участі громадськості у роботі Національної ради з ТБ/ВІЛ; недостатнє представництво груп підвищеного ризику у складі Національної та регіональних рад з ТБ/ВІЛ; • недостатньо прозорий процес формування та виділення фінансування на реалізацію заходів Загальнодержавної програми з ВІЛ/СНІД, відсутність впливу з боку громадськості на виділення коштів та контролю за їх використанням; • «закритість» процесу прийняття рішень» для громадянського суспільства, особливо на регіональному рівні; • низький рівень участі громадськості на рівні малих міст та районів; • слабке представництво релігійних та реабілітаційних організацій, бізнес-сектору і профспілкових рухів, спілок та коаліцій; • відсутність підтримки НУО з боку держави; недоступність для НУО фінансової та технічної допомоги на рівні невеликих міст/районів;

9. 1. Участь громадянського суспільства (4 ◄) • зосередженість діяльності НУО на рівні обласних центрів і великих міст; невеликі міста та райони не охоплено послугами • національна стратегія не включає заходи НУО, фінансування яких здійснюється з інших джерел, крім ГФ; • залежність НУО від фінансування з одного джерела; • залежність функціонування національної системи МіО від технічної допомоги з боку недержавних організацій; • відсутність/недостатня розвиненість навичок фандрайзингу та соціального підприємництва у НУО Оцінка зусиль, спрямованих на посилення участі громадянського суспільства, в 2005, 2007, 2009 та 2011 рр. за результатами опитування експертів

10. 2. Політична підтримка та лідерство • Залучення представників спільнот ЛЖВ та інших ключових груп населення до процесу розробки державної політики та реалізації державних програм у сфері ВІЛ має місце переважно на національному рівні. Наприклад: • Розробка Національної стратегії на 2009-2013 р.р., планування Національних витрат. • Розробка регіональних операційних планів. • Робота комітетів і робочих груп у сфері протидії ВІЛ. Втім, експерти скептично ставляться до готовності держави прислухатися до представників уразливих груп. • Представники ЛЖВ входять до складу Національної ради з ТБ/ВІЛ. Відповідно до Положення про Нацраду, Голова Ради має чотирьох заступників, один з яких є представником громадських організацій людей, які живуть з ТБ або ВІЛ-інфекцією/СНІДом (за згодою).

11. 3. Права людини (1 ►) В Україні відсутній спеціальний закон щодо протидії дискримінації, проте існує низка різних законів та інших нормативно-правових актів, які містять антидискримінаційні норми. 23.12.2010 р. було внесено зміни до основного закону, який регламентує права ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД. Нова назва удосконаленого закону, а також цілий ряд його статей наголошують на необхідності не лише соціального, а й правового захисту людей, які живуть з ВІЛ, та їх близьких.

12. 3. Права людини (2 ►) • Практичне застосування антидискримінаційних норм законодавства має складнощі: • Низка законів суперечить положенням ЗУ №1026-VI «Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки». У зв’язку із цим ряд законів потребують перегляду. • Відсутні підзаконні акти, спрямовані на виконання нової редакції (від 23.12.2010 року) ЗУ від 12.12.1991 р. №1972-ХІІ «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ». • Недостатній рівень правової культури та правової свідомості населення, недовіра до судової системи України.

13. 3. Права людини (3 ►) • Проблеми, які лишаються невирішеними: • Відсутність системної роботи та її інституалізації • Проблематична ситуація на місцях, порушення прав • Високий рівень стигми в невеликих містах та селах • Відсутність механізму виявлення випадків порушення прав та покарання медичних закладів у зв’язку з ненаданням належних медичних послуг ЛЖВ • Відсутність національного органу, який би відповідав за моніторинг випадків порушення прав • Корупція у державній системі закупівель • Криміналізація наркозалежних • Недоступність/переривання лікування ЗПТ та ТБ • Адмінпереслідування за проституцію (законопроект в Парламенті про посилення відповідальності за проституцію) • Ініціативи щодо запровадження кримінальної відповідальності «за пропаганду гомосексуалізму» (законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір)»).

14. 3. Права людини (4◄) Оцінка зусиль, спрямованих на практичне застосування існуючої політики, законодавства та положень, в 2005, 2007, 2009 та 2011 рр. за результатами опитування експертів

15. 4. Профілактика (1 ►) • До основних досягнень у цій сфері експерти віднесли такі: • профілактичні проекти включено в заявку 10-го раунду Глобального фонду за компонентом «СНІД»; • прийнято стандарти надання соціальних послуг представникам уразливих груп населення; • завдяки реалізації програм зменшення шкоди вдалося значно підвищити виявлення ВІЛ серед СІН, ЖКС, дітей вулиці; • спостерігається стабілізація епідемічної ситуації щодо ВІЛ, зниження показників інфікування серед населення України. • починаючи з 2009 року, спостерігається тенденція до зниження захворюваності на ВІЛ серед СІН, що підтверджується даними рутинного та епідемічного наглядів; • призупинення росту епідемії серед нещодавніх СІН (зі стажем вживання до 3-х років).

16. 4. Профілактика (2 ►) Перешкодив реалізації профілактичних програм в Україні: • відсутність урядових органів, на які покладено відповідальність за впровадження профілактичних програм у групах ризику; • відсутність належної координації між урядовим і громадянським сектором; • нежиттєздатність профілактичних програм, які реалізуються НУО за кошти донорських організацій; • декларативність та неефективність профілактичних програм у системі шкільної освіти; • відсутність профілактичної роботи серед представників груп ризику з боку державних організацій; • криміналізація наркоспоживачів, що утруднює доступ до клієнтів; • відсутність бюджетного фінансування та стабільності профілактичних програм; • відсутність професійної підготовки для соціальних працівників з числа цільових груп.

17. 4. Профілактика (3 ◄) Оцінка зусиль з реалізації програм профілактики ВІЛ в 2005, 2007, 2009 та 2011 рр. за результатами опитування експертів

18. 5. Лікування, догляд і підтримка (1 ►) • Основні досягнення у сфері покращення доступу до лікування, догляду і підтримки: • Завдяки зусиллям громадянського сектору та проведеним адвокаційним кампаніям фінансування з держбюджету на лікування (АРТ) збільшено удвічі. За рахунок економії бюджетних коштів зменшено ціни на АРВ-препарати, проведено додаткові закупівлі ліків для ВІЛ-інфікованих. • Розширення послуг лікування (в перспективі) завдяки фінансуванню за рахунок коштів 10-го раунду Глобального Фонду. • Розширено мережу закладів, які надають АРТ (тепер АРТ проводять в протитуберкульозних диспансерах, центральних районних лікарнях. Удвічі збільшено кількість сайтів, які надають АРТ). • Прийняття стандартів соціальних послуг. • Покращення співпраці між медичними закладами та НУО щодо надання послуг з лікування, догляду і підтримки

19. 5. Лікування, догляд і підтримка (2 ►) • Збільшено охоплення пацієнтів послугами з лікування АРТ та ТБ • Вдалося досягти майже стовідсоткового охоплення лікуванням АРТ дітей • Компонент з догляду і підтримки включено до пакету послуг для ЛЖВ • Підвищено доступність послуг з догляду і підтримки у регіонах Системні проблеми доступу до послуг з лікування, догляду і підтримки: • окремі групи підвищеного ризику щодо ВІЛ (СІН, ПКС та ув’язнені) продовжують залишатися поза програмами лікування; • відсутність доступу до діагностики та лікування гепатитів, особливо в тюрмах; • недосконале законодавство щодо тендерних процедур; • залишаються актуальними проблеми пізнього виявлення ВІЛ та доступності послуг з лікування у віддалених районах, малих містах та селах;

20. 5. Лікування, догляд і підтримка (3 ◄) Оцінка зусиль з реалізації програм лікування, догляду та підтримки у зв'язку з ВІЛ в 2005, 2007, 2009 та 2011 рр. за результатами опитування експертів • не усі ув’язнені мають доступ до послуг або отримують їх не в повному обсязі; • послуги з догляду і підтримки не є складовою послуг, які надаються державними інституціями.

21. Громадянське суспільство – Європейський додаток до національних зобов’язань та інструменту реалізації політики: основні результати Політичне лідерство Роль громадянського суспільства Відповідь на епідемію в аспекті профілактики Мігранти Місця позбавлення волі Лікування, догляд та підтримка

22. 1. Політичне лідерство

23. 2. Роль громадянського суспільства

24. 3. Відповідь на епідемію в аспекті профілактики

25. 3. Відповідь на епідемію в аспекті профілактики

26. 4. Мігранти

27. 5. Місця позбавлення волі

28. 6. Лікування, догляд та підтримка

29. 7. Комбіноване звітування Будь ласка, оцініть зусилля, які Ваша країна доклала в попередніх раундах звітування щодо виконання Дублінської декларації та Декларації ССГАООН. (0 позначає найменшу кількість зусиль; 10 − найбільшу) Будь ласка, оцініть зусилля, які Ваша країна доклала в цьому раунді комбінованого звітування. (0 позначає найменшу кількість зусиль; 10 − найбільшу) Чи можна вважати такий комбінований підхід покращенням процесу звітування порівняно з попередніми підходами? Чому?

30. ПОДАЛЬШІ КРОКИ

31. Доопрацювання звіту • Внесення запропонованих коментарів, доповнень та доопрацювання звіту (до 20.03.2012 року) • Надання фінальної версії звіту для підписання та перекладу 21.03.2012 року

32. Рекомендації на майбутнє • Розглянути доцільність перегляду відбору експертів до участі в анкетуванні, а саме: • Включати до переліку респондентів не окремих експертів, а, насамперед, організації. Це дозволить отримувати більш якісну інформацію, яка буде узгодженою в межах організації. • Направляти проект звіту усім зацікавленим організаціям та представникам спільнот з метою отримання коментарів та доповнень.