Застосування МГП.

1. Тема уроку Застосування МГП.

2. 1. Основні документи МГП та механізми їх застосування. Чотири багатосторонні міжнародні угоди, укладенні у Женеві встановлюють гуманітарні правила ведення війни, висунуті у 1864 році Червоним Хрестом. Перша Женевська конвенція (1864 року) стосується поранених і хворих бійців на полі бою. Друга Женевська конвенція (1906 року) розширює утримання першої у зв'язку з Гаагськими конвенціями 1899 року: вона стосується поводження збройних сил не тільки на полі бою, але і на морі. Третя Женевська конвенція (1929 року) ввела нове положення, установив, що його умови ставляться не тільки до громадян країн, що ратифікували конвенцію, але до всіх людей незалежно від їхнього громадянства . Четверта Конвенція (1949 року) по захисту цивільного населення і військових осіб під час війни була створена для того, щоб установити жорсткі стандарти захисту цивільного населення в місцях військових дій і на окупованих територіях, а також щоб після трагічного досвіду Другої Світової Війни заборонити військові злочини. У 1977 році були прийняті два додаткових протоколи до Конвенції 1949 року, що стосуються захисту жертв міжнародних збройних конфліктів і захисту жертв внутрішніх конфліктів. До конспекту

3. 2.Відповідальність військовослужбовців за порушення норм МГП. Розглянувшисистему чинного законодавстваУкраїни та міжнародно-правовихактівщодозаконів та звичаївведеннявійни, можна навести наступнукласифікаціюзлочинівпроти миру, безпекилюдства та міжнародного правопорядку: 1. злочинипроти миру (статті 436, 437 КК України); 2. злочинипротибезпекилюдства (статті 439, 440, 441, 442 КК України); 3. злочинипротиміжнародного правопорядку (статті 438, 443, 444, 445, 446, 447 КК України). До конспекту