І. Я.Франко

1. І. Я.Франко

3. Фокусуючізапитання: • Як звати головного героя новели? • Поясніть другу назву новели «Із записок відлюдька». • Напередодніякого свята відбуваютьсяподії? • Розкажіть про спосібжиттяХоми. • Хтотака Сойка, як їїсправжнєім`я ? • Якіобрази-символиє в новелі? • Чомурозлучилисьгерої? • Доведіть, щоХомаіМаріясправдікохалиодне одного. • Поясніть початок листа : «Читямиш мене?» • ЯкоюбулаповедінкаХомипід час читання листа, про щоцесвідчить? • Чому Сойка наважилась через 3 роки все-таки повернутися до Массіно? • Щосимволізуютькрила давно вбитої сойки?

4. Сюжетний ланцюжок: • Експозиція:Герой – естет готується до зустрічі Нового року. Ніщо суспільне його не хвилює. Він самотньо милується мистецтвом, книгами, квітами. • Зав’язка: Лист від незнайомки. • Розвиток дії: Історія кохання Марії до Массіно, ревнощі до сойки, брак пристрасті з боку чоловіка. • КУЛЬМІНАЦІЯ: Втеча з практикантом, пограбування батька Генріхом. • Розвиток дії: Перебування із Зигмундом у банді злочинців; допомога крадіям.Арешт Зигмунда; поїздка в Іркутськ із Володею. Нудьга. Програш у карти. В руках у купця.Напад на купця. Героїня стає другою дружиною капітана-ісправника Серебрякова.Втеча Марії в Порт-Артур. Російсько-японська війна. Догляд за пораненим чоловіком. Мрія про Массіно. • Розв’язка: Герой – оповідач змінює свої погляди, починає розуміти справжнє життя. Марія повертається до нього. • Позасюжетні елементи: описи (пейзажі, портрети), роздуми героя, коментарі.

5. На театральній сцені:

14. Заголовок підзаголовок

15. Сойка (Garrulusglandarius), птах родини воронових, відіграє роль "поліцейського лісів":

16. вона завжди на сторожі, своїм скрипучим голосом подає знак лісовим мешканцям про появу людини набагато раніше чим людина її помітить. Довжинатілаблизько 34 см, вага 147 — 196 г. В природі сойка уникаєвідкритихмісць, більшеполюбляєперельоти з крони на крону. По земліпересовуєтьсяневпевненимистрибками, тому внизу довго не затримується. Також сойка маєздатністьпереймати звуки іншихптахів. • Імітаторськіздібності сойки достатньохороші. Їйпідвладні, напевно, не тількивсі звуки живоїприроди, а й нескінченнарізноманітністьмеханічнихзвуків. Сойка може "стукати", нібивдаряєдзьобом об дерево, "скрипіти", як незмазане колесо воза. Інодіможнаопинитисясвідком і спільногоспівусойок. Кожна з них навперебійспочаткувидаємінорнусвистячу трель, післяякоїйдуть тихий клекіт, щиглики, глухийпередзвін. До квітняподібніконцертизакінчуються, післячогоспів сойки можнатількиінодіпочути на гніздовийділянці. У всіхвипадкахспів сойки - явищевкрайкороткочасне і нерегулярне. Воноприпиняється з появоюгнізда, і аж до вильотупташенят сойка робитьсяоднією з наймовчазніших і лякливихптахів. • Сойка належить до найбільшобдарованихпересмішників. Альфред Брем так описуєздібності сойки: "Іноді птах кричить, як кішка: "мяу ", а нерідко глухим черевомовним голосом, але абсолютно ясно вимовляє слово" маргольф "... вона відтворюєвсі звуки і шуми, якічує у своїйокрузі. Вона так досконалопередаєнявкаючийзакликмишоїда, щоздається, нібицевластивийїйсамій, а не запозичений крик ... Іноді сойки вчатьсявимовлятиокремі слова, а частішенасвистуватикороткімелодії".

17. Короткий зміст: Оповiдач говорить, що завтра Новийрiкi сорок рокiвiз дня йогонародження. Вiнхотiвбизустрiтице свято спокiйно, згiднiстю, як робитьцевже два роки поспiль. РанiшевiнтежзустрiчавНовийрiк у великiйвеселiйiшумнiйкомпанiï. Але тепер такого не хоче. Вiнпослухаєулюбленумузику, почитаєжурнали, помилуєтьсяквiтами, щосамерозквiтли, можепобутихочдитиною, хочгероєм, головне — самим собою. З товаришами по роботi, здрузями, знайомимивiн поводиться чемно, навiтьдружньо, алестримано, нiкого не впускає у свою душу, та нiхто особливо й не прагнецього.

18. Раптомслужник приносить йому листа з далекого Порт-Артура. Оповiдачсумнiвається, вiдкриватийогочинi, читатичи так просто вкинути у вогонь. Адже там, мабуть, скiлькислiв написано, а вiдомо ж, щодосить одного, щобубитилюдинучи на довгiлiтазробитиїїнещасливою. Все-таки вiдкрив. Цебув лист вiддiвчини, зякоювiн колись зустрiчавсяi про яку думав, щоïïвже давно й на свiтiнемає. Вона жартiвливоназивала себе Сойкою,

19. i в листi лежало засушенесойчинекрило.

20. Маня була дочкою лiсника. Вони познайомилися в лiсi, iйоговразивïïдивниймисливськийодяг, ïïсмiх, безжурнаенергiя, що так iвипромiнюваласязнеï.Сойка питала в листi, чипам'ятаєвiнïïсмiх, ïхнiзустрiчiпiдхатиною, те, як дивилася на них сойка з дерева, як вона почала ревнувати пташку до коханого, котрого та будила ранiше за неï, як убила ту сойку зрушницi, а потiмдовго плакала. Вона зiзнається, щограла з ним, але так, як кокетуєквiтка, розкриваючинiжнiпелюсточки й розливаючинавколо себе чарiвнiпахощi.

21. Вiнбувспокiйним, лiнивимегоïстом, тому не втримавïï коло себе.

22. Одноïночi вона втекла з молодим практикантом Генрисем. Але гiркопомилилася. Скромнийхлопецьвиявивсязовсiм не тим, за кого себе видавав, а злодiєм. I поïхали вони не до багатихродичiвГенрися, а за кордон у вояж разом iз бандою крадiïв. Коли Генрисязаарештували, вона змушенабулаврятувати того, звабившиполiцмейстера.Тепер вона сидить у Порт-Артурi, де триваєвiйназяпонцями, бiля тяжко пораненогочоловiкайчекає, коли стане вiльною. Вона береже ту червону в бiлихцяточкахсукню, вякiй втекла, iхочеприїхати в нiй до нього, абилиштiлькийогопобачити, якщовiнхочкраплинупам'ятаєïï та своï до неïпочуття.

23. Тiлькибагатопiзнiшедiзналася, щоïï батька обiкрали, забрали грошiзiскарбницi, вiншвидкопiсля того помер, так iвважаючиïïзлодiйкою.Генрися, цьогонiкчемногоп'яничку-злодюжку, нiбитовпiймализнову, iвiнзникназавжди. А Маня дiсталасяïхньому ватажку, Зигмунду. Якосьарештувалий того. Вона залишиласявiльною. Сiла в поïздiпоïхала. У дорозiпознайомиласязiнженером Володею, швидкоз ним змовиласьiпоïхала за йогопризначенням до Сибiру. У глухоманiВолодiшвидко все набридло, вiн почав пити й грати в карти, поки й програвïï саму багатомузолотопромисловцю,ласому до жiнок.

24. НавеснiбiляКрасноярська на них напали якiсьволоцюги i вбили Никанора Ферапонтовича, а ïï забрали. Цевиявився той же Зигмунд. Але Маня дiсталасяiншому, ïхньомуватажковi. Зигмунд навiв роту солдатiв, ватажка вбили, арештувалий наводчика. Жiнкадiсталасякапiтану-справнику, iцебулонайтяжче, найстрашнiшез того, що вона зазнала в життi. Капiтантримавïï разом iз законною дружиною. I п'яний бив обох, не розбираючи. Нарештi Маня втекла вiднього, хотiлаутопитися, аленатрапила на поïзд, якимïхаливiйськанавiйнузКитаєм. I поïхалаз ними, ïйбулобайдуже, кудиiзким.Тепер ось граютьгармати, напевне, починаєтьсяновий штурм. Але вона йде до моря, щобпередати листа китайцевi, iвiрить, що Вони все-таки колись зустрiнуться, якщо не на цьомусвiтi, то на тому.

25. Оповiдачсхаменувсяблизькодванадцятоï. Оце так свято, проведене в сльозах! Мабуть, романтична дiвчинаповидумувала... Де вона тепер? Раптомдзвiнок у передпокоï. Iвась говорить, щоприйшлаякась дама у вуалi й хочебачитися з паном радником. Знялахутро й сидить у легкiйчервонiйсукнi з бiлимицятками.

26. Коментар: У новелi I. Франка «Сойчинекрило» змальованажiноча доля в новiтнiйiнтерпретацiï. Героïнядужепомилилася у своємувиборi, iцепризвело до тяжких моральних та фiзичнихстраждань. Тому вона згадуєсвоє перше чистейнезаплямованекохання, хапається за нього, хоч у листi, як за рятiвну соломину. Герой-адресат уособлюєборотьбумiжбайдужим, вiдстороненимвiдлюдськихпристрастейестетомi живим чоловiкомзживимипочуттями. Йогонастроï та свiтоглядзмiнюються разом iзперипетiями в листi; перемагають добро йвеликодушнiсть.

27. Продовженнясюжетного ланцюжка до твору І. Франка « Сойчине крило»( зразок ) Експозиція: Входить до кабінету Хоми Марія. Обоє спочатку мовчать. Зав’язуєтьсярозмова. Розвиток дії: Вони поринають у спогади. Уобох шалено б’ється серце.Кульмінація: Хома робить відважний крок і пропонує Марії одружитися, бо після сьогоднішньої зустрічі не уявляє своє життя без неї. Розвиток дії: Дівчина сприймає цю пропозицію не серйозно, бо не може повірити в його щирі наміри після всього, що вона вдіяла. Массіно знову поринає у самотнє життя, ні з ким не спілкується. Марія весь час думає про Хому. Усвідомлює, яку помилку допустила. В якусь мить кидає усі справиі їде до Массіно. Розв’язка: Він не тримає зла на Марію і добре її розуміє. Дівчина приймає пропозицію одружитися. Вони щасливо доживають свої останні роки життя.

28. Питання для обговорення: • Хто винен у тому, що Хома та Марія розлучилися? • Чи зустрілися б вони, якщо б Марія не надіслала листа? • Як ви розцінюєте той факт, що вона першою пішла на примирення? • Які якості повинні виробити в собі закохані, щоб не розлучатися? • Проблемне питання: • Чому Іван Франко ввів образ пташки сойки?

29. ДЖЕРЕЛА: • fij.com.ua/.../588-Onovlennya_dush_V_dly...