АЛХІМІЯ І АЛХІМІКИ

1. АЛХІМІЯ І АЛХІМІКИ Алхімічний період розвитку хімії

2. ПОХОДЖЕННЯ СЛОВА “АЛХІМІЯ” • Назва має декілька можливих пояснень: 1) через арабське до грецького Chemeiaвід cheo – лити, відливати, що вказує на зв’язок алхімії з литтям металів; 2) від єгипетського ієрогліфа хмі, що означав чорну землю, на відміну від безплідних пісків. Цим ієрогліфом позначався Єгипет, де, можливо, і виникла алхімія – єгипетське мистецтво. • Вперше термін “алхімія” зустрічається в рукописах Юлія Фірміка, астролога ІV століття.

3. МІФИ ТА ЛЕГЕНДИ • Алхіміки вважали початок своєї науки від Гермеса Трисмегіста (він же єгипетський бог Тот), тому мистецтво робити золото називалося герметичним. Свій посуд алхіміки запечатували печатками із зображенням Гермеса – звідси герметично закритий . • Існує легенда, що мистецтву перетворювати звичайні метали в золото ангели навчили земних жінок, з якими вступали в шлюб. Це мистецтво було викладене в книзі “ Хема ”.

4. ЗВ’ЯЗОК З ХІМІЄЮ • Найважливішим своїм завданням алхіміки вважали перетворення (трансмутацію) неблагородних металів в благородні. • Алхімія, і практична хімія розвивалися одночасно і впливали одна на одну. • Недарма знаменитий німецький хімік Лібіх писав про алхімію, що вона “ ніколи не була ні чим іншим, як хімією ”. • Отже, алхімія відноситься до сучасної хімії так, як астрологія до астрономії.

5. ПОШУКИ ФІЛОСОФСЬКОГО КАМЕНЯ • Досягти бажаної трансмутації неможливо було без філософського каменя (великого еліксиру, червоного лева, червоної тинктури, панацеї, еліксиру життя). Саме він мав би перетворювати на золото не лише срібло, але й ртуть, свинець та інші важкі метали. • Ця субстанція до того ж слугувала універсальними ліками: розчин його мав лікувати всі хвороби, омолоджувати старе тіло, продовжувати життя.

6. АЛХІМІЧНІ ШКОЛИ • Існували греко-єгипетська, арабська та західноєвропейська школи алхімії. В ІV ст. задача перетворення металів в золото досліджувалася александрійською школою. • Римський імператор Діоклетіан у 296 році видав наказ зпалити всі єгипетські рукописи, що стосуються мистецтва перетворення металів в золото. • Зараз найбільша колекція алхімічних рукописів зберігається в бібліотеці Святого Марка у Венеції.

7. АВТОРИТЕТИ • До західної цивілізації алхімія прийшла від арабів в Х столітті. • З Х по ХVІ ст. алхімією займалися вчені, які залишили слід в європейській науці: Альберт Великий (“Про метали і мінерали”), Роджер Бекон (“Могутністьалхімії” та “Дзеркалоалхімії”), Арнольдо де Вілланова (20 алхімічних творів), РаймундЛуллій (500 творів алхімічного змісту). • Але вже на початку ХVІ ст. Парацельс стверджував, що справжня мета науки – не спроби створити золото, а виготовлення ліків.

8. ПРИДВОРНА АЛХІМІЯ • В ХV – ХVІІ ст. багато коронованих осіб займалися алхімією. • Генріх VІ, в правління якого Англія була наводнена фальшивим золотом, вірогідно, мідною амальгамою. • Карл VІІ разом з відомим шарлатаном Жаком леКер у Франції робили те саме. • Резиденція імператора Рудольфа ІІ являла собою центр алхімічної науки того часу в Германії.

9. ОСТАННІЙ АДЕПТ АЛХІМІЇ • Одним з останніх адептів алхімії був неаполітанець Каетан, який називав себе графом Руджиєро, а насправді він був сином селянина. Він діяв при мюнхенському, венському, берлінському королівських дворах, доки не був повішений у 1709 році в Берліні на шибениці, прикрашеній мішурним золотом.

10. ДОСЯГНЕННЯ АЛХІМІКІВ • Алхімікам належать відкриття та вдосконалення способів отримання мінеральних і рослинних барвників, скла, емалей, солей, кислот, лугів, сплавів, лікарських препаратів. • Вони винайшли лабораторні прийоми (перегонка, возгонка, фільтрування) та обладнання (печі, перегінні куби тощо). • Саксонський алхімік Бетгер вперше в Європі відкрив порцеляну, а німецькийалхімікБранд – фосфор.