120 likes | 510 Views
Український народний одяг - яскраве і самобутнє культурне явище , воно розвивалося й удосконалювалося протягом сторіч. Сорочка — один із найдавніших елементів одягу . За часів Київської Русі сорочка слугувала як натільним , так і верхнім одягом і шилася
E N D
Українськийнароднийодяг - яскраве і самобутнєкультурнеявище , вонорозвивалося й удосконалювалосяпротягомсторіч.
Сорочка — один ізнайдавнішихелементіводягу. За часівКиївськоїРусі сорочка слугувала як натільним, так і верхнімодягом і шилася з полотна чи сукна. Українська сорочка кінцяXIX — початку XX ст. мала великукількість варіантів крою і орнаментації та відповідаладекількомпризначенням. Це і колоритно оформленісвяткові, і більшстриманіпожнивні та повсякденні сорочки тощо, яківиготовлялися з полотна різноїякості.
Дерга (опинка, обгортка, горботка, фота)— одноплатовийрозпашнийодяг, найчастішеізсаморобноївовняноїтканини. Бувпоширений на Поділлі, Прикарпатті, Буковині, а також на Полтавщині. Дерга мала значнукількість варіантів тканого малюнку, кольористичноговирішення, розмірів і способівносіння.
Жупан — давній тип слов'янськоговерхньогоодягу. У XVII—XVIII ст. бувчастиноюсвятковогочоловічогоабожіночого костюма заможноїкозацькоїстаршини, шляхти та міщан, а пізнішенабувпоширення у селянськомупобуті. Наявність жупану булаознакоюзаможності. Шили його з дорогих тканин — штофу, парчіабо з тонкого фабричного сукна, частішесиньогоабо зеленого кольору. Жупан бувдоситьдовгий, приталений, ізпризбираноюспинкою і полами, щоледвесходилися, з відкладнимабо стоячим коміром, манжетами і кишенями, на полотнянійпідкладці. Поли, відлоги, манжети та кишеніобшивалисякольоровою тканиною, прикрашалисятасьмою, шнурами, гарусом; уздовжпілок у два ряди і на кишеняхпришивалисягудзики.
Плахта Плахта — частковозшитий розпашнийсвятковийодяг, невід'ємначастина центральноукраїнськогожіночого національного костюма. Плахта виконуваласяіздвох полотнищ (гривок) барвистоїклітчастоївовняної саморобноїтканини. Ці полотнища зшивалиприблизно наполовину або на двітретини. Зшитачастина охоплювалафігуруззаду, а незшиті крила (криси) вільнозвисали по боках. Інодіпереднікінціплахти підтикалипід пояс. Заможніжінки надягалидорогінарядніплахти, а спередупов'язуваливізерунчасту вовнянуабопарчову запаску.
Намисто — найпоширенішаскладоважіночихнагрудних прикрас на всійтериторіїУкраїни. Булорізним як за матеріалом, кольором, формою, так і за способами носіння. Найбільшецінилосянамисто з дорогих природнихматеріалів — коралів, бурштину, перлів, гранатів, скла, смальти. В рядірайонівЗахідноїУкраїнизберігаласьархаїчнатрадиціяприкрашатисянамистомізплодів — клокічкою. В XIX ст. середзаможнішихверствнаселеннябулорозповсюдженепривозненамисто з гранатів та кольоровоїсмальти: кровавниці, блискавки, перли. Дорого цінилося і гуцульськенамисто з венеціанськогорізнокольоровогоскла, яке завозилося з Італії.
Керсетка — жіноча безрукавка, яка мала багатомісцевихваріантівдовжини, пропорцій, декорування. Побутувалаздебільшого на Київщині, Чернігівщині, Полтавщині, частково на ПівдніУкраїни. Найрозвиненіших форм керсетканабула у другійполовиніXIX ст., коли чітковизначилися не лишеосновніпринципиїї крою, а й локальніособливостіщодопропорцій, колориту, оздоблення.
Український національний костюм — прекрасна спадщина предків!