Івано-Франківський національний медичний університет

1. Івано-Франківський національний медичний університет Кафедра :хірургічної стоматології з курсом основ стоматології медичного факультету. Лекція Параліч мімічної мускулатури,атрофія обличчя:етіологія,клініка,діагностика,хірургічні методи лікування. Природжені незрощення,післяопераційні дефекти,деформація губ і піднебіння:етіологія,клініка,хірургічні методи лікування. Проблеми косметичної хірургії,зморшки обличчя та шиї.Нориці слиних залоз. професор Пюрик В.П

2. ПЛАН 1.Параліч мімічної мускулатури,атрофія обличчя. 2.Природжені незрощення,післяопе- раційні дефекти,деформації губи і піднебіння. 3.Усунення зморшок обличчя та шиї.

3. Неврит лицевого нерва виявляється головним чином паралічем мімічної мускулатури. • Периферичний параліч лицьового нерва може розвиватися ізольовано або в поєднанні з іншими ураженнями нервової системи. Ізольований параліч може бути одно- або двостороннім. Односторонній параліч найчастіше зустрічається у вигляді так званого простудного невриту лицьового нерва, в основі якого лежить набряк інфекційно-алергічного генезу. Характерний гострий розвиток, іноді у супроводі ознак загального захворювання (підвищення температури, розбитість, озноб тощо), в інших випадках неврит лицьового нерва виникає після якого-небудь інфекційного захворювання (грип, ангіна).

4.     Симптоми • Хворі скаржаться на раптово виникаючий перекіс обличчя, погане стулення очної щілини і застрявання їжі між яснами і щокою при жуванні.

5. При огляді • перекіс обличчя в здорову сторону (перетягують м'язи здорової сторони), згладження шкірних складок, особливо лобних, на стороні поразки. Кут рота опущений, і при видиху виникає здуття щоки унаслідок атонії м'язів. Очна щілина на стороні поразки ширша, ніж на здоровій; око справляє враження скляного; моргання відсутнє або стає рідким. Супраорбітальний і корнеальний рефлекси знижуються або зникають. Асиметрія обличчя і нерухомість однієї половини його особливо чітко виступають при усмішці. Якщо хворий дивиться вгору, то очне яблуко на ураженій стороні підіймається вище, ніж на здоровій. При спробі міцно зажмурити очі на ураженій стороні верхня повіка підводиться вгору. Висунутий язик відхиляється у бік ураження.

6. Параліч мімічної мускулатури нерідко супроводять болі в обличчі, за вухом, у потилиці, сльозотеча, підвищена чутливість до звуків на стороні паралічу. Периферичний параліч лицьового нерва слід відрізняти від центрального, такого, що виявляється лише згладженою носогуб-ною складкою на стороні, протилежній вогнищу, і іноді — деяким розширенням очної щілини. Гостро центральний парез лицьового нерва виникає при порушенні мозкового кровообігу, при цьому він, як правило, поєднується з парезом руки або геміпарезом.

7. Діагноз • Гострий неврит лицьового нерва слід диференціювати, особливо у дітей, від понтінної форми поліомієліту (ізольований ядерний параліч лицьового нерва). Гострий неврит лицьового нерва частіше зустрічається у дітей у віці від 5 до 16 років, поліомієліт же вражає дітей у віці від 6 місяців до 5 років. Гострий неврит лицьового нерва частіше зустрічається в осінньо-зимовий час, параліч лицьового нерва поліомієлітної природи — в літньо-весняний час, частіше в місцевості, неблагополучній відносно поліомієліту.

8. При поліомієліті початок захворювання характеризується гострою лихоманкою, параліч виникає на 1-12-й день хвороби (частіше на 5-й день або на висоті лихоманки). Гострий же неврит лицьового нерва частіше виникає раптово, без попереднього гарячкового періоду. При поліомієліті можна виявити легкі рухові і рефлекторні розлади:легкі парези ніг, зниження м'язового тонусу, сухожильних рефлексів.

9. У поєднанні з іншими неврологічними порушеннями односторонні паралічі лицьового нерва виникають при переломі основи черепа (тріщина піраміди скроневої кістки в поєднанні з поразкою слухового нерва). Супутніми симптомами є:кровотеча з вуха і носа, синці у області очних ямок ("окуляри"), лікворея, іноді — менінгеальний синдром внаслідок травматичного субарахноїдального крововиливу.

10. Невралгія Ханта • При невралгії Ханта лицьовий параліч виникає через 1-2 дні після виникнення пекучих болів у області вуха, де виявляються герпетичні висипання. При асоційованій мігрені реци-дивуючий параліч лицьового нерва супроводжується головними болями гемікранічного типу. При порушеннях мозкового кровообігу в області варолієва моста параліч лицьового нерва може поєднуватися з парезом відвідного нерва на стороні ураження з геміплегією або з гіпестезією на протилежній стороні.

11. Параліч Белла • ураження лицьового нерва в основному характеризується гостро розвинувся параліч (парезом) мімічної мускулатури. Рідко (близько 2% випадків) зустрічаються двосторонні ураження нерва. На початку захворювання можуть з’являтися легкі або помірні болі і парестезії в області вуха та соскоподібного відростка. Зазвичай болі виникають одночасно з парезом або за 1-2 дні до його розвитку. Болі характерні для ураження лицьового нерва до відходження барабанної струни. Особливо сильні болі відмічаються при ураженні лицьового нерва на рівні розташування вузла колінця.

13. Лікування • При гострих невритах призначають протизапальні, протинабрякові, спазмолітичні і судинорозширювальні засоби. При больовому синдромі використовують анальгетики. З протизапальних засобів застосовують глюкокортикоїди (преднізолон). Помічено, що у випадках введення глюкокортикоїдів зазвичай не розвиваються контрактури м’язів обличчя.

14. ВРОДЖЕНІ ВАДИ ГУБИ ТА ПІДНЕБІННЯ • Статистика. На початку XX ст. діти із вродженими вадами в Україні з'являлися на світ у співвідношенні 1:2000; у 1960—1970 р. — 1:1000; у 2000— 2002 р. — 1:800—1:900. У більшості країн Європи нині це співвідношення ста­новить 1:600. У 2000 р. у 28 країнах Європи народилося 9222 дитини з незрошеннями та зроблено 7605 первинних оперативних втручань на губі і піднебінні.

15. Кількість народжених з незрощеннями по областях

16. Етіологія вроджених незрощень губи і піднебіння Екзогенні 1.радіоактивні промені; 2. іонізуюча радіація; 3. механічна травма 4. підвищення температури тіла. Ендогенні 1.захворюваня матері; 2. вік матері; 3. стресові ситуації: 4. шкідливі звички; 5. прийом лікарств. 15-20% причиною виникнення є спадковість

17. Патогенез розвитку незрощень Рожевий – processus maxillaris Голубий – processus nasalis lateralis Жовтий – processus mandibularis Синій – area infranasalis

18. Етіологія • Незрощення губи та піднебіння має поліетіологічну природу, в якій задіяні як генетичні, так і тератогенні чинники. Нині ідентифіковані гени, відповідальні за ці деформації, а саме ген-рецептор фолієвої кислоти та гени, які кодують фактор трансформації сімейного росту або рецептор ретинової кислоти. Але незважаючи на успіхи генетики у розкритті причин формування незрощення передбачити народження дитини з вадами щелепно-лицевої ділянки поки що неможливо.

19. Виникнення цієї вади зумовлюють екзо- та ендогенні чинники. До екзогенних слід віднести фізичні (радіоактивне випромінювання, іонізивна радіація; механічна дія на плід – внутрішньоматковий тиск , пухлини матки, підвищення температури тіла вагітної), хімічні (професійна шкідливість), біологічні (віруси грипу, епідемічного паротиту, червоної висипки; гіпоксія плода), порушення екологічної рівноваги, яке має тератогенну дію на організм плода (загазованість атмосфери, інтенсивний розвиток хімічної індустрії, наявність пестицидів у продуктах харчування).

20. ВРОДЖЕНІ НЕЗРОЩЕННЯ ВЕРХНЬОЇ ГУБИ • Співвідношення ізольованих незрошень верхньої губи, наскрізних незрощень верхньої губи та піднебіння й ізольованих незрощень піднебіння вигля­дає як 1:2:1.

21. Види вроджених незрощень губи • за глибиною незрощення (явні, приховані); • залежно від локалізації незрощення у трансверзальній площині (бічні —99 % і присередні — 1 %). Бічні, в свою чергу, поділяють залежно від боку незрощення на однобічні — 82 % (лівобічні частіше, ніж правобічні) та двобічні —17 %; двобічні незрощення губи можуть бути симетричними і несиметричними; • за довжиною незрощення у сагітальній площині губи (часткові, повнічи наскрізні); • ізольовані та поєднані (з незрошенням коміркового відростка верхньої щелепи, піднебінням).

22. Скарги батьків на наявність у дитини косметичного дефекту тканин верхньої губи, неможливість ссати груди і природно харчуватися.

23. Клініка • Клінічна картина вроджених незрощень губи має характерні оз­наки і звичайно не викликає труднощів під час постановки діагнозу. За наяв­ності ізольованих прихованих незрощень губи дефект і деформація м'яких тка­нин найменша, навіть іноді це лише втягнутість шкіри у проекції колонки вер­хньої губи. Незрощення є частковим за наявності дна носового ходу . У разі наскрізних дефектів верхньої губи клінічна картина об­тяжується.

24. Однобічні ізольовані незрощення верхньої губи виявляються у вигляді де­фекту верхньої губи з одного чи іншого боку. У такому разі червона облямівка складається з двох фрагментів, на більшому фрагменті вона піднімається на 1/3-1/2 висоти верхньої губи, а іноді й більше. Колонка верхньої губи на не-зрошеному боці розділена також на дві частини, висота колонки на великому фрагменті завжди зменшена, а на малому — майже нормальна.

25. Поєднані пороки розвитку у дітей з незрощенням губи і піднебіння Деформаціястоп Синдром франческетті

26. Деформація суглобів рук Синдактилія ніс транделенбурга Сіамські близнюки

27. Деформації суглобів Синдактилія і шестипалість колобома

28. Двостороння колобома,незарощення твердого і м'якого піднебіння Порожнина рота дитини з колобомою

29. Орофаціальний дігітальний синдром Деформація пальців рук Дефекти і деформаціїверхніх кінцівок Мікростомія,ектодермальний синдром

30. Основні клінічні симптоми Спотворення обличчя • Вкорочення верхньої висоти верхньої губи; • Деформація носового ходу; • Порушення лінії Купідона; Функціональні і психічні порушення.

31. Харчування дітей з незрощеннями

32. Орієнтири при проведенні хейлопластики

34. Етапи проведення хейлопластики

35. Хейлопластика по Міро

36. Хейлопластика по методу Обухової

37. Хейлопластика по методу Обухової-Лімберга

38. Хейлопластика по методу Г.І. Семенченко

39. Хейлопластика по методу Є.В.Гоцко

40. Хейлопластика по методу Л.В. Харькова

41. РЕЗУЛЬТАТ ЛІКУВАННЯ

49. Лікування • проведення хейлоринопластики (мається на увазі не ринопластика у повному обсязі, а часткове усунення деформації носа, оскільки формуєть­ся лише дно носового ходу та змінюється положення перегородки, крила носа чи обох його крил, але не ліквідується деформація кінчика).

50. Існує багато методик хейлопластики як однобічних, так і двобічних незрощень (Тенісона, Хагедорна, Ле Мезурьє, О.О. Лімберга, Л.М. Обухової, Р. Міларда, К. Кобуса, Л.В. Харькова—Л.М. Яковенко тощо). їх поділяють залежно від розкрою тканин на Z-подібні, лінійні, прямокутні. Але всі вони переслідують одну мету — відновити анатомічну цілісність елементів губи (червоної облямівки, колонок, носового ходу, м'язів, присінка ротової порожнини) та її функціональну спроможність. Етапи операції передбачають: розкрій тканин шкірної частини фрагментів губи за одною із методик; мобілізацію м'язів основи крил носа та колового м'яза рота на фрагментах губи, слизової оболон­ки червоної облямівки, присінка ротової порожнини; ушивання країв рани пошарово з урахуванням репозиції тканин.