Стаття 85. Надання платниками податків документів

Рекомендації щодо тактики поведінки у відносинах з представниками ДПС при окремих видах (стадіях) їх діяльності з адміністрування податків. • Останнім часом, від різних суб’єктів господарювання з різних регіонів України, надходять скарги, що органи ДПІ виносять податкові рішення-повідомлення, якими визнають господарські угоди нікчемними, та вимагають компенсації податкових зобов’язань, що виникають внаслідок недійсності правочину. Частіше за все, такими наслідками є – сплата державі суми повернутого ПДВ за зовнішньоекономічними контрактами. Та чи може Податкова інспекція визнавати угоди нікчемною власним рішенням? • Як приклад розглянемо одну з легітимних схем податкової оптимізації, коли податковий кредит є фінансовим активом і реалізується експортером з певним дисконтом. Подібна схема надана на наступному слайді.

02125, Україна, м. Київ, вул. Ентузіастів, 17, оф. 10 тел./факс (+38044) 5010454, 3320965e-mail: intelsoft@ukr.net ІнтелСОФТ • 78.1. Документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: • 78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; • 78.1.11. отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні • 78.2. Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи. • 78.3. Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. • Стаття 85. Надання платниками податків документів • 85.1. Забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби у випадках, не передбачених цим Кодексом. • 85.2. Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. • 85.9. У разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. • Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

02125, Україна, м. Київ, вул. Ентузіастів, 17, оф. 10 тел./факс (+38044) 5010454, 3320965e-mail: intelsoft@ukr.net ІнтелСОФТ • Порядокоформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства • Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. • За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. • Акт (довідка) документальної перевірки повинен бути складений на паперовому носії державною мовою і мати наскрізну нумерацію сторінок. • Титульний аркуш акта (довідки) документальної перевірки друкується на номерному бланку органу державної податкової служби для складання актів документальних перевірок. • Підстави для проведення перевірки відповідно до Кодексу та інших законодавчих актів. • 2.4. Дата видачі та номер направлення на проведення документальної перевірки, найменування органу державної податкової служби, який його виписав. Дати та номери наказів керівника органу державної податкової служби на проведення перевірки, продовження або перенесення строків проведення перевірки, зупинення перевірки (у разі наявності). • Якщо документальна перевірка у відповідних випадках здійснюється за постановою (ухвалою) суду про призначення перевірки або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеною ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні, зазначаються відповідні обов'язкові реквізити зазначених постанов (ухвал). • У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: • чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; • зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

02125, Україна, м. Київ, вул. Ентузіастів, 17, оф. 10 тел./факс (+38044) 5010454, 3320965e-mail: intelsoft@ukr.net ІнтелСОФТ • Висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: • 6.1. Зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. • 6.2. Виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів). • До підписання акта (довідки) документальної перевірки враховуються пояснення (у разі їх надання), надані посадовими особами платника податків або його законними представниками під час перевірки. • При виникненні спірних питань та заперечень щодо встановлених порушень під час здійснення перевірки такі питання та заперечення виносяться на розгляд постійних комісій при відповідних органах державної податкової служби.

02125, Україна, м. Київ, вул. Ентузіастів, 17, оф. 10 тел./факс (+38044) 5010454, 3320965e-mail: intelsoft@ukr.net ІнтелСОФТ • ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ • ЛИСТ • від 25.01.2011 р. N 1754/7/23-8017 • Щодо перевірок у рамках кримінальної справи • Відповідно до вимог п. 86.9 ст. 86 ПКУ у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. • Таким чином, за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (ст. 212 Кримінального кодексу України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає. В інших випадках (за результатами перевірок платників податків відносно яких та/ або їх посадових осіб кримінальну справу не порушено або порушено кримінальну справу, предметом якої не є податки, збори) грошові зобов'язання визначаються та, відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення щодо платників податків в загальновстановленому порядку (п. 58.1 ст. 58 ПКУ).

02125, Україна, м. Київ, вул. Ентузіастів, 17, оф. 10 тел./факс (+38044) 5010454, 3320965e-mail: intelsoft@ukr.net ІнтелСОФТ • Та чи може Податкова інспекція визнавати угоди нікчемною власним рішенням? Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України, Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Найбільш поширеними статтями, які застосовуються, для визнання правочинів нікчемними є стаття 228 ЦК України та частина 2 статті 207 ГК України. • Стаття 228 ЦК:Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

02125, Україна, м. Київ, вул. Ентузіастів, 17, оф. 10 тел./факс (+38044) 5010454, 3320965e-mail: intelsoft@ukr.net ІнтелСОФТ • Частина перша статті, за своєю сутністю, може бути застосована до дуже широкого кола відносин. Як показує практика, частіша за все, юристи, що прагнуть застосувати її до господарських договорів, використовують диспозицію стосовно можливості "незаконного заволодіння майном". Точніше, таким чином намагаються довести, що окремі пункти угоди можуть створити відповідні можливості, для однієї із сторін. Третя частина з’явилась порівняно нещодавно, на початку 2011-го року. Однак її зміст певним чином суперечить не тільки положенням частини 1 та частини 2, але і принципам цивільного законодавства взагалі, оскільки, передбачаючи санкцію у вигляді стягнення вигоди від такої угоди на користь держави, відносить цю норму до галузі адміністративних правопорушень або кримінального злочину. Та з Законом не посперечаєшся і її ми теж маємо врахувати. Однак, найбільшим супереченням цієї норми (частини 3 статті 228) є те, що вона передбачає механізм визнання правочину не дійсним, не встановлюючи його нікчемність всупереч частина 1 та 2 статті. Таким чином, положення частини 3 можна сприймати, як виключення: В частині 1 законодавець визначив умови правочинів, які порушують публічний порядок. Частиною 2 визначено, що такі правочини є нікчемними, а отже, не дійсними за Законом, для визнання не дійсності яких навіть не потрібне рішення суду. Однак, частиною 3, визначено окрему категорію правочинів, що порушують публічний порядок, але не є нікчемними, і для визнання не дійсності яких, необхідне відповідне судове рішення в загальному порядку статті 215. В цьому контексті, положення частини 3 набуває важливого значення, оскільки більшість юристів, часто не вчитуючись детально в норму, за звичкою (стаття 228 - нікчемність) ставлять питання про нікчемність правочину з мотивів частини 3 статті 228. Детальне розуміння положення цієї норми допоможе вам сформулювати досить міцну правову позицію захисту своїх клієнтів. • Таким чином, у випадку, коли співробітники ДПІ намагатимуться визнати правочин нікчемним з підстав частини 3 статті 228 ЦК, ви маєте розуміти, що протизаконність такої вимоги, полягає в першу чергу в тому, що частина 3 не передбачає нікчемності, а лише допускає загальний порядок звернення до суду, для визнання такого договору не дійсним. Це створює вам достатньої міцну правову позицію для підготовки позову про скасування податкового рішення-повідомлення в порядку адміністративного судочинства. Однак, у нас залишається частина 1-ша. Тут, при формуванні позиції захисту клієнта, також варто врахувати, що деякі диспозиції частини 1 перетинаються з диспозиціями частини 3. Таким чином, у випадку, коли податковою буде зазначено порушення, сторонами угоди, інтересів держави, а підставою визнання угоди нікчемною – частину 1, можна ставити питання про неправильну кваліфікацію, і прив’язувати частину 3, яка не передбачає наслідків визнання угоди нікчемною. Та така позиція завжди буде суперечною, тому її рекомендується використовувати, як додатковий, а не основний аргумент. На практиці, інститут нікчемності угоди, частіше за все застосовується сторонами, з метою визнання недійсним правочину в позасудовому порядку: Виникла у двох підприємств необхідність швидко застосувати до договору між ними, наслідків недійсності правочину, ось вони і вирішили, щоб не звертатись до суду, знайти підстави нікчемності, і після того, окремою угодою, або протоколом розбіжностей, визнати такий договір нікчемним. Натомість, такий спосіб застосування інституту нікчемності, може набувати позитивного, для сторін результату, виключно у випадку, коли наслідки не дійсності правочину мають значенні і зачепають законні інтереси виключно для сторін угоди. Натомість у випадку, коли за такого повороту подій виникають збитки третіх сторін, ця угода навряд устоїть судовий розгляд, з тих самих підстав, з яких в ДПІ не може визнавати угоду нікчемною власним одностороннім рішенням.

02125, Україна, м. Київ, вул. Ентузіастів, 17, оф. 10 тел./факс (+38044) 5010454, 3320965e-mail: intelsoft@ukr.net ІнтелСОФТ • Справа в тому, що порядок застосування положення статті 228 ЦК України вже давно визначений пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», де дослівно, зазначено: Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК). Ось тут і виникають два аспекти, які унеможливлюють визнання правочину нікчемним з підстав порушення ним публічного порядку, ким-небудь окрім суду. Розберемо позицію Верховного Суду у двох його найголовніших тезах.

02125, Україна, м. Київ, вул. Ентузіастів, 17, оф. 10 тел./факс (+38044) 5010454, 3320965e-mail: intelsoft@ukr.net ІнтелСОФТ • 1. Преюдиційні підстави застосування Отже, Верховний Суд зазначив, що головною підставою застосування статті 228 є наявність в діях сторони або сторін, вини у формі умислу, що підтверджений обвинувальним вироком суду у кримінальній справі. Для того, щоб зрозуміти логіку Пленуму, варто повернутись до змісту частини першої досліджуваної статті: Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Саме це одне слово: «спрямований» і викликало, на мій погляд, абсолютно вірну позицію суддів щодо такого звуження змісту застосування відповідної норми. Правочин, який сторони планують визнати нікчемним з підстав порушення публічного порядку, має не просто допускати можливість настання негативних наслідків, що визначенні диспозицією статті, він має бути спрямований на настання саме таких наслідків. Отже, сторони при його укладанні, або одна із сторін, мали керуватись виключно прямим умислом, укладаючи правочин з єдиною метою - порушити конституційні прав і свобод людини і громадянина, та/або знищити, пошкодити майно фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, та/або незаконне заволодіти ним.

02125, Україна, м. Київ, вул. Ентузіастів, 17, оф. 10 тел./факс (+38044) 5010454, 3320965e-mail: intelsoft@ukr.net ІнтелСОФТ • 2. Застосування наслідків недійсності правочину У випадку, коли у вироку не пропишуть про нікчемність угоди, вам (податковій) доведеться звертатись до суду, або до сторін угоди, в порядку частини 3 статті 215 ЦК України. Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК, Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Це положення є одним із найактуальніших в контексті розмови про позицію ДПІ стосовно визнання правочинів нікчемними в односторонньому порядку. Воно стосується не тільки статті 228 ЦК, а і всіх можливих правочинів, які хтось прагне вважати нікчемними, але проти цього заперечує заінтересована сторона. Ця стаття передбачає що повноцінно нікчемним, є виключно правочин, нікчемність якого ніким не заперечується. Натомість, у випадку заперечення однією із сторін нікчемності правочину, за ним зберігається презумпція правомірності правочину аж до вирішення, в судовому порядку спору про його (правочину) недійсним. При цьому, не варто забувати, що коли мова йде про нікчемність з підстав статті 228, такий позов має бути підкріплений копією обвинувального вироку в кримінальній справі. Таким чином, податкові рішення-повідомлення, якими податкова намагається застосувати адміністративні санкції, які виникли внаслідок визнання ними угоди нікчемною з підстав статті 228 ЦК України, є протиправними з наступних причин: 1. У ДПІ відсутній вирок у кримінальній справі стосовно сторони угоди, який би свідчив, що сторона при укладанні договору мала злочинний умисел щодо настання наслідків визначених диспозицією статті; 2. ДПІ може визнати угоду нікчемною виключно у випадку згоди, з такою позицією податківців, з боку сторін договору.

02125, Україна, м. Київ, вул. Ентузіастів, 17, оф. 10 тел./факс (+38044) 5010454, 3320965e-mail: intelsoft@ukr.net ІнтелСОФТ • Іншою підставою нікчемності правочину, на яку часто посилається податкова, є ч.2 ст. 207 ГК України. Частина 2 статті 207 ГК: Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця. Натомість, всі три підстави нікчемності, полягають у виключних відносинах між сторонами правочину. Органи ДПІ, не можуть наполягати на нікчемності правочину з таких підстав, оскільки не можуть бути заінтересованою стороною у відповідних правовідносинах. На будь-яку вимогу податкової, з таких підстав, в першу чергу варто поставити питання про те, які саме інтереси ДПІ порушуються відповідними положеннями договору. Тут ми знову повертаємось до положення ч. 3 ст. 215 та ч. 5 ст. 216 ЦК України, які є універсальними для всіх вимог про нікчемність правочину. Нагадаю, мова йде про необхідність визнання факту нікчемності правочину всіма його сторонами, а за відсутності такого визнання, правочин є оспорюванним, і може бути визнаний недійсним виключно у судовому порядку. Таким чином, будь-яка вимога органів ДПІ щодо виплати компенсації, пов’язаної із нікчемністю правочину без визнання факту нікчемності сторонами, або за відсутності рішення суду про визнання такого правочину не дійсним, є безпідставною, і може бути оскаржена до адміністративного суду. • P. S. – Однак, виникають сумніви, що юристи податкової інспекції всі поголовно не знають про відповідні положення Закону. Це створює враження, що більшість таких податкових рішень-повідомлень є нічим іншим, як здирництвом з метою отримання хабара посадовими особами ДПІ.

02125, Україна, м. Київ, вул. Ентузіастів, 17, оф. 10 тел./факс (+38044) 5010454, 3320965e-mail: intelsoft@ukr.net ІнтелСОФТ • СУДОВІ РІШЕННЯ • ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА • 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 • П О С Т А Н О В А • І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И • за результатами розгляду справи у порядку письмового провадження • місто Київ • 03 листопада 2011 року № 2а-12265/11/2670 • Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., • розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу • За позовом • Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМБІЗНЕСГРУП» • до • Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва • про • визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ 12 грудня 2011 року 09:58 № 2а-17081/11/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТ ІНЖИНІРІНГ" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання дій протиправними

02125, Україна, м. Київ, вул. Ентузіастів, 17, оф. 10 тел./факс (+38044) 5010454, 3320965e-mail: intelsoft@ukr.net ІнтелСОФТ • ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА • 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 • П О С Т А Н О В А • І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И • в порядку письмового провадження • 17 січня 2012 року № 2а-18239/11/2670 • Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., • розглянув в порядку частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу • За позовом • Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна продуктова кооперація «Еколайф» • до • Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва • про • визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити дії

02125, Україна, м. Київ, вул. Ентузіастів, 17, оф. 10 тел./факс (+38044) 5010454, 3320965e-mail: intelsoft@ukr.net ІнтелСОФТ • Правова позиція ВАСУ щодо формування податкового кредиту залишається незмінною, на основі вимог чинного законодавства, і щодо права на податковий кредит по ПДВ виникає з моменту придбання товарів і послуг для використання в бізнесі платників податків. Ця операція придбання повинна бути реальною, не лише на папері, але насправді, створені об'єктивні зміни у складі активів платників податків. Крім того, будь-які реальні бізнес-операції повинні бути засновані на економічні цілі, тобто щодо бажання платника податків збільшити активи через економічний ефект, а не тільки заради економії на податках. ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ

Стаття 85. Надання платниками податків документів

Стаття 85. Надання платниками податків документів

Presentation Transcript