1 / 23

Північний Льодовитий океан

Північний Льодовитий океан. Підготувала: Бондаренко Л.А. Північний Льодовитий океан Площа дзеркала 14,75 млн. км² Найбільша глибина 5527м Середня глибина 1220 м Об'єм 18,07 млн. км³.

ave
Download Presentation

Північний Льодовитий океан

An Image/Link below is provided (as is) to download presentation Download Policy: Content on the Website is provided to you AS IS for your information and personal use and may not be sold / licensed / shared on other websites without getting consent from its author. Content is provided to you AS IS for your information and personal use only. Download presentation by click this link. While downloading, if for some reason you are not able to download a presentation, the publisher may have deleted the file from their server. During download, if you can't get a presentation, the file might be deleted by the publisher.

E N D

Presentation Transcript

  1. Північний Льодовитий океан Підготувала: Бондаренко Л.А.

  2. ПівнічнийЛьодовитий океан Площадзеркала 14,75 млн. км² Найбільшаглибина 5527м Середняглибина 1220 м Об'єм 18,07 млн. км³ Півні́чно-Льодови́тий океа́н — найменший океан на Землі, розташований навколо Північного полюса, між Північною Америкою і Євразією. Найзначніші порти — Нарвік (Норвегія) і Мурманськ (Росія). Першіфундаментальнідослідження океану виконані у XVIII столітті і потімпродовжені в ХІХ і ХХ століттях. Середвідомихдослідників океану: Віллем Баренц, Генрі Гудзон, ВільгельмФільхнер, ВільямПаррі, ЕдвардБелчер, Роберт Пірі, Фрітьоф Нансен, Руаль Амундсен, а такожвітчизняніГеоргій Брусилов, ІванЖонголович, Олександр Колчак, Отто Шмідт, ІванПапанін.

  3. Еволюціяназви Вперше океан виділений як самостійний на німецькійкартісередини 17 століттяпідназвоюГіперборейський океан — «Океан на крайнійпівночі» (дав.-гр. Βορέας — Борей, давньогрецькийміфічний бог північноговітру, дав.-гр. υπέρ — приставка, яка вказує на перевищеннячого-небудь). В іноземнихджерелах того часу так само використовувалисяназви:Oceanus Septentrionalis — «північний океан» (лат. Septentrio — північ), Μare Glaciale — «Льодовите море» (лат. Glacies — лід). На російських картах XVII — XVIII століттьвживаютьсяназви: Море океан, Море океан Льодовитий, Льодовите море, Північний океан, ПівнічнеабоЛьодовите море, Льодовитий океан, а російськиймореплавецьадмірал Ф. П. Літке, в 20-х роках XIX століттяназивавйогоПівнічнийЛьодовитий океан. З серединиXIX століття в зарубіжнихкраїнах широко застосовуєтьсяназваПівнічногоЛьодовитого океану — «Арктичний океан». ОднакПостановою ЦВК СРСР від 27 червня 1935 року прийнятоназваПівнічнийЛьодовитий океан[3] як відповідна форма, щовжевживалася в Росії з початку XIX століття і близька до більшранніхросійськихназв

  4. ПівнічнийЛьодовитий океан — басейнСвітового океану, розташованийміжЄвразією і ПівнічноюАмерикою. ВідділяєтьсявідАтлантичного океану системою Британсько-Гренландськихпорогів — Вайвілла Томсона, Фареро-Ісландським, Ісландсько-Гренландським і Гренландско-Баффіновим. Міститьтакі моря: Баффіна, Гренландське, Норвезьке, Баренцове, Карське, Лаптєвих, Східно-Сибірське, Чукотське та Гудзонову затоку. Йогоплоща 16,4 млн. км2, у тому числі 8-11 млн. км2 підпокривомкригитовщиною 2-5 м. Основніморфологічні характеристики океанів Атлантичний 91,66 329,66 3597 жолобПуерто-Ріко (8742) Індійський 76,17 282,65 3711 Зондськийжолоб (7209) ПівнічнийЛьодовитий 14,75 18,07 1225 Гренландське море (5527) Тихий 178,68 710,36 3976 Маріанська западина (11022) Океан Площаповерхні води, млн. км² Об'єм, млн. км³ Середняглибина, м Найбільшаглибина океана, м

  5. Головна особливістьПівнічногоЛьодовитого океану— великий об'ємльоду (загальнийоб'ємблизько 26 тис. км3), якийзберігаєтьсядекількароків (пак) і досягаєтовщини 3-5 м. Взимку 90 % площі океану (крімпівденноїчастини Баренцева моря) замерзає, до вереснякрижанепокривало сильно скорочується. При несприятливійльодовійобстановцімасивибагаторічногольодувліткублокують протоки Вількицького і Де-Лонга. Льодиподіляють на припай, пов'язаний з островами і побережжям материка, і дрейфуючийлід. Протягомдекількароківдрейфують, так звані, крижаніострови (товщиною 30-35 м). Їхвикористовують для базуваннядрейфуючихстанцій. Для Баффіна і Ґренландськогоморівхарактерні айсберги. Середняшвидкість дрейфу льоду в океані 7 км/добу, максимальна — до 100 км/добу.

  6. Острови За кількістюостровівПівнічнийЛьодовитий океан посідає друге місцепісля Тихого океану. В океанірозташованийнайбільший на ЗемліострівГренландія (2175600 км²) і другий за розміромархіпелаг: КанадськийАрктичнийархіпелаг (1372600 км², у тому числінайбільшіострови: Баффінова Земля, Елсмір, Вікторія, Банкс, Девон, Мелвілл, Аксель-Гейберг , Саутгемптон, Принца Уельського, Сомерсет, Прінс-Патрік, Батерст, Кінг-Вільям, Байлот, Еллеф-Рінгнес).

  7. Рельєф дна ПівнічногоЛьодовитого океану Більшучастинурельєфу дна ПівнічногоЛьодовитого океану займає шельф (більше 45 % дна океану) і підводніокраїниматериків (до 70 % площі дна). Самецимпояснюється мала середняглибина океану — близько 40 % йогоплощімаєглибинименше 200 м. ПівнічнийЛьодовитий океан обрамляють і частковотриваютьпідйого водами найважливішіматериковітектонічніструктури: Північноамериканськадавня платформа; Ісландсько-ФарерськийвиступкаледонськоїЄвропейськоїплатформи; Російськадавня платформа з Балтійським щитом і Баренцевоморська древня платформа, щомайжеповністюлежитьпід водою; Уральсько-Новоземельськегірськеутворення; Західно-Сибірська молода платформа і Хатангськийпрогин; Сибірськастародавня платформа; Верхояно-чукотськаскладчастакраїна.

  8. ПівнічнийЛьодовитий океан прийнятоділити на 3 великіакваторії: Арктичнийбасейн, щовключаєглибоководнуцентральнучастину океану; Північно-Європейськийбасейн, щовключаєматериковийсхилБаренцового моря до 80-ї паралелі на відрізкуміжШпіцбергеном і Гренландією; Канадськийбасейн, щовключаєакваторію проток Канадськогоархіпелагу, Гудзонової затоки і моря Баффіна.

  9. Північно-Європейськийбасейн Основу рельєфу дна Північно-Європейськогобасейну становить система серединно-океанічниххребтів, які є продовженнямСерединно-Атлантичного хребта. На продовженні хребта Рейкьянесзнаходитьсярифтова зона Ісландії. Цярифтова зона характеризуєтьсяактивнимвулканізмом та інтенсивноюгідротермальноюдіяльністю. На півночі в океані вона продовжуєтьсярифтовим хребтом Кольбейнсей з добре вираженоюрифтовою долиною і поперечнимирозломами, щосічуть хребет. По 72° північноїшироти хребет перетинає велика зона розломів Ян-Майєн. Північнішеперетину хребта цимрозломомгірськаспорудазазналазміщення на кількасотенькілометрів на схід. Зсунутий сегмент серединно-океанічного хребта маєсубширотнепростягання і називається хребтом Мона. Хребет зберігаєпівнічно-східнепростягання до перетину з 74° північноїшироти, післячогопростяганнязмінюється на меридіональне, де вононазивається хребтом Кніповича. Західначастина хребта є високиммонолітнимгребенем, східначастинадещознижена і зливається з материковимпідніжжям, підвідкладеннямиякогоцячастина хребта значноюміроюпохована.

  10. Від острова Ян-Майєн на півдні до Фареро-Ісландського порогу простягається Ян-Майенський хребет, який є давнімсерединно-океанічним хребтом. Дно улоговини, утвореної ним і хребтом Кольбейнсейскладене базальтами, щовилилися на поверхуню. За рахунокцього базальту поверхняцієїділянки дна вирівняна і піднята над прилеглимзі сходу ложем океану, утворюєпідводнеІсландське плато. ЕлементомпідводноїоколиціЄвропейського субконтиненту біляузбережжяСкандинавськогопівострова є виступаюче далеко на захід плато Ворінг. ВонорозділяєНорвезьке море на двіулоговини — Норвезьку і Лофотенську з максимальнимиглибинами до 3970 метрів. Дно Норвезькоїулоговинимаєгорбистий і низькогірнийрельєф. Улоговинурозділяє на двічастиниНорвезький хребет — ланцюжокневисокихгірпростягаютьсявідФарерськихостровів до плато Ворінг. На західвідсерединно-океанічниххребтіврозташованаГренландськаулоговина, в якійпереважаютьплоскіабісальнірівнини. Максимальна глибинаГренландського моря, щоодночасно є максимальною глибиноюПівнічногоЛьодовитого океану, становить 5527 м.

  11. Канадськийбасейн БільшучастинуКанадськогобасейнустановлять протоки КанадськогоАрктичногоархіпелагу. Максимальніглибинибільшості проток перевищують 500 м. Рельєф дна характеризуєтьсяповсюднимпоширеннямреліктовогольодовиковогорельєфу і великою складністюобрисівостровів і проток Канадськогоархіпелагу. Цесвідчить про тектонічнузумовленістьрельєфу, а також про недавнєзледенінняцієїчастини дна океану. На багатьох островах архіпелагу і зараз великіплощівкритільодовиками.Льодовиковіформирельєфухарактерні для дна Гудзонової затоки, яка, на відмінувід проток, в ціломумілководна. Море Баффінамаєвеликуглибину — до 2141 м. Вонозаймаєвелику і глибокуулоговину з чітковираженимматериковимсхилом і широким шельфом, велика частинаякоголежитьглибше 500 м. Для шельфу характернізатопленіформирельєфульодовиковогопоходження. Дно вкритетеригеннимивідкладеннями з великою участю айсбергового матеріалу.

  12. Арктичнийбасейн ОсновначастинаПівнічногоЛьодовитого океану — Арктичнийбасейн. Більшеполовинибасейнузаймає шельф. За назвамиокраїннихарктичнихморіввінділиться на Баренцевоморський, Карський, Лаптєвський і Східно-Сибірсько-Чукотський (значначастинапримикає до берегівПівнічної Америки).Баренцевоморський шельф в структурно-геологічномувідношенні є докембрійською платформою з потужним шаром осадовихпорід палеозою і мезозою. На околицяхБаренцового моря дно складенодревнімискладчастими комплексами різноговіку (біляКольськогопівострова і на північнийзахідвідШпіцбергена — архейсько-протерозойського, біляберегівНовоїЗемлі — герцинського і каледонского). Найбільшзначимізападини і прогини моря: Медвежинськийжолоб на заході, жолоби Франц-Вікторія і Святої Анни на півночі, жолоб Самойлова в центральнійчастиніБаренцового моря, великівисочини — Медвежинське плато, Нордкінська і Демидівська банки, Центральне плато, височина Персея, височинаАдміралтейства. Дно Білого моря в північній і західнійчастинахскладеноБалтійським щитом, у східній — Східноєвропейською платформою. Для дна Баренцового моря характерна густа розчленованістьзатопленими морем льодовиковими і річковими долинами.

  13. МатериковийсхилАрктичногобасейнурозчленований великими широкими підводнимиканьйонами. Конусивиносукаламутнихпотоківформуютьакумулятивний шельф — материковепідніжжя. Великий конус виносуутворюєпідводнийканьйонМаккензі в південнійчастиніКанадськоїулоговини. АбісальначастинаАрктичногобасейнузайнятасерединно-океанічним хребтом Гаккеля і ложем океану. Хребет Гаккеля починаєтьсявіддолини Лени, даліпростягаєтьсяпаралельноЄвразійськійпідводнійоколиці і примикає до материкового схилу в моріЛаптєвих. Уздовжрифтовоїзони хребта розташовуютьсячисленніепіцентриземлетрусів. ВідпідводноїокраїнипівнічноїГренландії до материкового схилу моря Лаптєвихтягнеться хребет Ломоносова — монолітнагірськаспоруда у виглядісуцільного валу. Під хребтом Ломоносова, як припускають, залягає земна кора континентального типу. ВідпідводноїоколиціСхідно-Сибірського моря на північвід острова Врангеля до острова Елсмір в Канадськомуархіпелазіпростягається хребет Менделєєва. Вінмаєбрилову структуру і складений породами, типовими для океанічної кори. У Арктичномубасейнітакожрозташовуються два окраїнних плато — Єрмак на північвідШпіцбергена і Чукотське на північвідЧукотського моря. Обидва вони утворені земною корою материкового типу.

  14. МіжпідводноючастиноюЄвразії і хребтом Гаккеля лежитьулоговина Нансена з максимальною глибиною 3 975 м. Дно їїзайняте плоскими абісальнимирівнинами. Між хребтами Геккеля і Ломоносова розташованаулоговина Амундсена. Дно улоговинипредставляєвеликуплоскуабісальнурівнину з максимальною глибиною 4 485 м. Північний полюс розташований в ційулоговині. Між хребтами Ломоносова і Менделєєварозташованаулоговина Макарова з максимальнимиглибинамибільше 4 510 м. Південну, дещомілководну (з максимальною глибиною 2 793 м) частинуулоговинивиділяютьокремо як улоговинуПідводників. Дно улоговини Макарова утворюютьплоскі і хвилястіабісальнірівнини, дно улоговиниПідводників — похилаакумулятивнарівнина. Канадськаулоговина, розташована на південьвід хребта Менделєєва і на східвідЧукотського плато — найбільша за площеюулоговина з максимальною глибиною 3 909 м. Дно її — головним чином, плоска абісальнарівнина. Підусімаулоговинами земна кора не маєґранітного шару. Потужність кори тут до 10 км за рахунокзначногозбільшенняпотужностіосадового шару.

  15. Клімат КліматПівнічногоЛьодовитого океану визначаєтьсяпередусімйогополярнимгеографічнимположенням. Існуваннявеличезнихмасльодупосилюєсуворістьклімату, обумовленунасампереднедостатньоюкількістю тепла, одержуваноговідСонцяполярнимирегіонами. Головною особливістюрадіаційного режиму арктичноїзони є те, щопротягомполярноїночінадходженнясонячноїрадіації не відбувається, в результатіпротягом 50-150 дібвідбуваєтьсябезперервнеохолодженняпідстилаючоїповерхні. Влітку ж, внаслідоктривалого полярного дня, кількість тепла, щонадходить за рахуноксонячноїрадіації, досить велика. Річна величина радіаційного балансу на берегах і островах позитивна і становить від 2 до 12-15 ккал/см, а в центральних районах океану негативна і становить близько 3 ккал/см.

  16. У зимовий період (тривалістюбільше 6,5 місяців) над океаном розташовуєтьсястійка область високоготиску (Арктичний антициклон), центр якогозміщенийвідносно полюса в бікГренландії. Холоднісухімасиарктичногоповітря в зимовий час проникаютьвсерединуоточуючих океан материків аж до субтропічногокліматичного поясу і викликаютьрізкезниженнятемпературиповітря. Влітку (червень — вересень) формується область порівнянонизькоготиску, викликанарічнимпідвищеннямтемператури, а також в результатіінтенсивноїциклонічноїдіяльності на зміщеномумайже до самого полюса арктичномуфронті. В цей час сюди приходить тепло з півдня за рахунокпроникаючого в полярну зону повітряпомірних широт і за рахунокрічкових вод.

  17. Основнамаса тепла надходить у ПівнічнийЛьодовитий океан з Атлантики з теплою Північно-Атлантичноютечією. На підходах до океану атлантичні води віддають в атмосферу понад 70 % тепла. Цестворюєзначнийвплив на динамікуповітрянихмас. Величезнатепловіддача, щонадходить в ПівнічнийЛьодовитий океан з атлантичних вод є потужнимзбудникоматмосфернихпроцесів над значноюакваторією океану. Гренландський антициклон, стійкийпротягомусього року, такожістотновпливає на місцевуатмосфернуциркуляцію. Вінсприяєутвореннювітрів, котрі за своїмнапрямомпідсилюютьефектскидання вод з ПівнічногоЛьодовитого в Атлантичний океан.

  18. Рослинний і твариннийсвіт На бідністьорганічногосвітуПівнічногоЛьодовитого океану впливаютьсуворікліматичніумови. ВиняткистановлятьлишеПівнічно-Європейськийбасейн, Баренцове та Біле моря з їхнадзвичайнобагатимтваринним і рослиннимсвітом. Флора океану представлена головним чином ламінаріями, фукусом, анфельцією, а в Біломуморі — такожзостерою. Фітопланктон в ПівнічномуЛьодовитомуокеаніналічуєвсього 200 видів, з них 92 види — діатомові. Діатомеїпристосувалися до суворої обстановки океану. Багатохто з них поселяються не в товщі води, а на нижнійповерхнільоду. Діатомова флора утворюєосновнумасуфітопланктону — до 79 % в Баренцовомуморі та до 98 % в Арктичномубасейні

  19. Через несприятливікліматичніумовинебагатий і зоопланктон океану. У Карському, Баренцовому, Норвезькому та Гренландському морях нараховується 150–200 видів зоопланктону. У Східно-Сибірськомуморі — 80-90 видів, в Арктичномубасейні — 70-80 видів. Переважаютьвеслоногі рачки (копеподи), кишковопорожнинні, представленідеякіпокривники та найпростіші. У зоопланктоніЧукотського моря зустрічаютьсядеякітихоокеанськівиди. Твариннийсвіт дна океану маєщебільшнерівномірнепоширення. Зообентос Баренцового, Норвезького та Білогоморівспівставний за різноманітністю з морями субполярної і помірної зон Атлантичного океану — від 1500 до 1800 видів, при біомасі 100–350 г/м². У моріЛаптєвихкількістьвидівзнижується в 2-3 рази при середнійбіомасі 25 г/м². Дужебідна фауна дна морівсхідної Арктики, особливо центральноїчастиниАрктичногобасейну. У ПівнічномуЛьодовитомуокеаніналічуєтьсябільше 150 видівриб, серед них велика кількістьпромислових (оселедець, тріскові, лососеві, скорпенові, камбалові, морський окунь, пікша та інші). Морські птахи в Арктиціведутьпереважноколоніальнийспосібжиття і мешкають на берегах. Все населеннягігантських «пташинихбазарів» харчуєтьсявиключно за рахунокхарчовихресурсів океану. Ссавціпредставлені тюленями, моржами, нарвал, білуха. Представникомфауни океану слідвважатитакожбілоговедмедя, життяякого в основному пов'язане з дрейфуючимипаковимильодамиабобереговимприпаєм

  20. Фауна північнихморіввиділяєтьсяцілим рядом специфічнихособливостей. Одна з таких особливостей — гігантизм, властивийдеяким формам. У ПівнічномуЛьодовитомуокеанімешкаютьнайбільшімідії, найбільша медуза — Ціанея (до 2 м в поперечнику при довжиніщупалець до 20 м), найбільшаОфіура — «голова Горгони». У Карськомуморівідомігігантськийодиночнийкорал, морськийпавук, розмахнігякогосягає 30 см. ІншаособливістьорганізмівПівнічногоЛьодовитого океану — їхдовголіття. Наприклад, мідії в Баренцовомуморіживуть до 25 років (в Чорномуморі — не більше 6 років), тріскаживе до 20 років, палтус — до 30-40 років. Цепов'язано з тим, що в холоднихарктичних водах розвитокжиттєвихпроцесівпротікаєповільно

  21. 1. Географія материків і океанів . Бойко В.М., Міхелі С.В. Київ, «Зодіак – Еко», 2007 2.http://www.google.com.ua/search?q=%D0%9F%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9+%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%B9+%D0%BE%D0%BA%D0%B5%D0%B0%D0%BD&hl=ru&rlz=1C1SKPL_enUA480UA484&prmd=imvns&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=ttOGUJDtIKX64QTE8YHwBA&ved=0CCwQsAQ&biw=1366&bih=677 3.http://cikave.org.ua/geo/pivnichnyj-lodovytyj-okean-staje-prisnym/ 4.http://pidruchniki.ws/17910211/geografiya/pivnichniy_lodovitiy_okean 5.http://ukrmap.su/uk-g7/803.html 6.http://www.google.com/search?q=%D0%9F%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%9B%D1%8C%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%B9+%D0%BE%D0%BA%D0%B5%D0%B0%D0%BD&hl=ru&prmd=imvns&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=1SqEUNSG4mH4gSVqYH4CQ&ved=0CCsQsAQ&biw=1362&bih=655 7.http://uk.wikipedia.org/wiki/Північний_Льодовитий_океан

More Related