Підготував: заступник директора ЛЗШ№82 Т.Качур

1. В.О.Сухомлинський – про розвиток творчої особистості школярів: індивідуальний та диференційований підхід Підготував: заступник директора ЛЗШ№82 Т.Качур

2. Сухомлинський Василь • Олександрович • (1918-1970) педагог, публіцист, письменник

3. Проблема творчості — одна з ділянок педагогічної цілини, і щоб розпочати її освоєння, треба створити книгу про педагогічний аспект творчості. Творчістьпочинається там, де інтелектуальнійестетичнібагатства, засвоєні, здобутіраніше, стаютьзасобомпізнання, освоєння, перетвореннясвіту, при цьомулюдськаособистістьнемовбизливаєтьсяізсвоїмдуховнимнадбанням.

4. Початкова школа – це перший освітнійрівень, якийзакладає фундамент загальноосвітньоїпідготовкишколярів. Тому пріоритетнимзавданнямнавчання в початковійшколі на сучасномуетапі повинно бути не лишесформувати в учнівпевну суму знань, умінь та навичок, а забезпечити подальше становленняособистостідитини, розвитокїїрозумовихздібностей, і в першу чергу – ценавчитидітейсамостійнойтворчомислити.

5. І зараз ціннимиєтеоретичніположення та практичненадбання Василя ОлександровичаСухомлинського, якийпрагнув, щобпочаткова школа стала школою мислення, фундаментом творчихздібностейучнів. Йогоідеаламибуливчитель – умілий, вдумливийвиховательрозумудитини, та учень – мислитель, дослідник, творець.

6. Видатний педагог бачив мету й результат своєїпедагогічноїдіяльності не лише у формуваннітворчоїособистості школяра, а й у створенні доброго іменіЛюдини. “Дітиповинніжити у світікраси, гри, казки, фантазії, творчості. Творчістьєдійсністю, в яку людинавкладаєнібичасткусвоєїдуші, чимбільшедуші вона вкладає, тимбагатшоюстає сама”.

7. “Важкопереоцінитизначеннятворчості в духовному життімолоді. Усвідомленнятворчогоелементу в житті та працінезмірнозбільшуєсилидітей у боротьбізтруднощами, спонукаєїх до оволодіння новимизнаннями, облагороджуєїх у колективі, гартує волю. Творчадіяльністьєоднієюз умов утвердженняморальноїгідності. ”

8. “Завдякитворчостізбагачуєтьсяемоційнежиття, розкриваються задатки, здібності, нахили особи. Творчадіяльність, яка відповідаєпрагненнямінахиламвихованця, сприяє тому, що в його моральному обличчіпереважаютьпозитивніякостіі, що особливо важливо, особистимиморальнимизусиллямиусуваютьсянегативні.”

9. “Найважливішим першоджерелом творчості як самовираження й самоутвердження особистості є слово. І творче натхнення, яке переживається вже в роки дитинства, починається з того, що слово як духовне багатство особистості стає будівельним матеріалом, з якого дитина щось створює.”

10. «Найголовніше в ційроботі, - наголошував В. О. Сухомлинський, - відкрити в кожному учні не тількивдячного, чуйного слухача абочитачаказок, алей маленького казкаря - творця» “Твір, казка були першою сферою творчості, в якій дитина утверджувала свої здібності, пізнавала себе, переживала перше почуття гордості від того, що вона щось створює. Дитяча казка, складена серед природи, є цілим духовним світом, що визначає зміст і спрямованість думок, почуттів, переживань.”

11. В умовах правильно поставленоговихованнядіти охоче передаютьсвоїпочуття, думки, прагнення в малюнках. Чим глибшевраженнядитинивідбезпосередньогосприймання, чимяскравішіобразиуяви, створені словами педагога, тимгострішоюстає потреба відтворитисвіт у лініяхіфарбах.

12. “В хвилини великого емоційногопіднесення, викликаного як пізнаннямявищдійсності, так ідіяльністю, ми пропонувалидітямвідтворитисвої думки йпочуття в малюнках. Школярідуже охоче бралися до роботи, прагнучивідтворити не лишенайістотнішіриси предмета чиявища, а й свою емоційно-моральнуоцінкусприйнятихоб'єктів.”

13. “Потяг до малювання ставав захопленням, окремідітине могли вже розлучитисяз альбомом, малювалинавітьпід час екскурсійітуристськихпоходів. Заняттяцезагострювалоспостережливість та емоційнеставлення до явищприроди, людськогожиття. У 9-10-річному віціпомітнішим ставало прагненнявихованціввідтворювати на папері не лишевраженнявідбезпосередніхсприймань, а йзбережені в пам'ятіобрази (наприклад, дітималювалиматірчи батька, якігралисяз ними, маленькими, кількароків тому).”

14. “Важливим компонентом у духовному розвиткудітейєтворчийелемент в їхнійтрудовійдіяльності. Внесенняцьогоелемента в працюєоднієюзнайважливішихпередумоввихованняпрацелюбності. Для дитинимолодшоговікутворчість у трудовому процесінайголовніша, а інодієдина сила, щозмушуємалюкавиконуватиінколидоситьтривалітрудовізавдання. В трудовійтворчостідітизнаходять те саме, чимприваблюєїхказкачигра: яскравийвиявнайснльнішихінтелектуальних та емоційнихякостейлюдини.”

15. “Для 7—8-річних вихованців створено кількаробочихкімнат, в яких вони займаютьсяконструюванням, моделюванням, ліплять, вишивають. Кожнетрудовезавданнярозраховане не лише на точневиконаннявказівокпедагогів, а й на виявленняініціативи, творчості.”

16. “Не в усіхвихованців, щомалювалив1-4класах, збереглисянахили до цього виду творчості в старшому віці, зате в духовному розвитку кожного з них процестворчостізалишивпомітнийслід. Ціучнівиділялисятоншими, стійкішимийглибшимипочуттями, не лишеестетичними, а йпізнавальними. Їхнємисленняхарактеризувалаздатність до точнішогорозкриттяпричинно-наслідковихзв'язківміжявищамидійсності. Діяльністьїхнявирізнялася широтою особистихінтересів.”

17. “Чому «зубним болем серця» (Г.Гейне) підлітків є їх охолодження, часто байдужість до навчання, а то й просто небажання вчитися?” “Одна з найголовніших причин цього явища — відсутність або убогість творчого начала в духовному житті.”

18. “Підліткові замало тих стимулів, яких було достатньо для молодшого школяра: виконання волі й бажання дорогоїлюдини, похвали, заохочення. Підліток прагне виразити себе, й виразити не тільки в наслідках свого навчання, а й у внутрішньому духовному світі. Йому вже не хочеться бути тільки пасивним споживачем духовних благ і цінностей. Він хоче бути творцем. Творче натхнення працею, що створює якісь духовні цінності,— важлива умова повноти його духовного життя.”

19. “Ми ставимо за мету добитися того, щоб у нашійшколі не буложодного безликого учня, якийнічим не цікавиться. Круглийвідмінник, якогоніщо не хвилюєіне захоплює, якийоднаковобайдужевивчавматематичніформулиіліричнівірші, саджає дерево і точить на верстаті,— такийученьвикликав в нас тривогу. Те, що в нього все йденіби гладко, де здається нам своєрідноюнебезпекою, і ми вважаємо за потрібнезбудити в цього благополучного учняінтерес, викликатизахопленняякою-небудь справою, щобізстіншколивінвийшовсповненийлюбові до своєїсправи, гордий за свою майстерність.”

20. “Педагогічнекерівництво трудовою самодіяльністюполягає в тому, щодитинавідчуваєпорядіз собою натхнення, захопленістьпрацею. Якщопраця вчителя єзразком для учня, викликає в ньогозахоплення, то вчительстаєйого любимою людиною. Досвідпереконує, щонемає в світітакоїбайдужості до справи, яка могла б устояти перед творчимнатхненням учителя або старшого школяра, закоханого в працю.”

21. “Якщо ми бачимо, щодитина до всьогобайдужа, щоїїніщо не цікавить, ми починаємороздумувати, зкимізучителівчистаршокласників треба зблизитицюважкудитину. З цьогопочинаєтьсяіндивідуальнийпідхід до дитини. ” “У кожного вчителя, у директора, у завуча єсвоївихованці — двоє-троєважкихдітей, яким доводиться жити в несприятливійродиннійобстановці, які не знаютьлюбовіі ласки батьків. Ми знаходимо шлях до сердецьцихдітейнасамперед тому, що ми їхнідрузі в праці, нас іїххвилюютьтісамізадуми, цілі, плани.”

22. “Ми добиваємося, щобкожнийученьдосяг у своїйулюбленійсправізначнихуспіхів. Шлях до успіхуйдезвичайно через триваліпошуки, ученьпробувсвоїсили в різних справах, оволодіваєбагатьмавміннями, алеякщойогоуспіхи в чомусь одному не вийшли далеко за межі того, що в йоговіцієзвичайним, таким, яке часто зустрічається, цеозначає, щовіндосіще не знайшовсвого шляху. Значнийуспіх — це не просто задовільне, добре абовідмінневиконання того, щодоступне кожному.”

23. “Кожнийможе прекрасно робитилінійкучизмонтувати модель генератора — одному треба для цьогобільшевправ, іншому — менше. Але для того щобпраця стала улюбленою справою, захопленням, потрібнийуспіх, якийперевищуєнайвищівимоги, посильні для всіхучнівпевноговіку. Ось такийуспіх ми йназиваємозначним.”

24. “Усіучні VI—VII класів у нас уміють добре прищеплюватибруньку культурного сорту плодового дерева до дички, і добре виконанняцієїроботи в нас зовсім не вважаєтьсязначнимуспіхом. Але якщо в ційсправідосягмайстерностіученьIII — IV, а тимбільше II класу, то цевжезначнийуспіх. Як тількиученьдосягзначногоуспіху, ми спрямовуємойого сили на складнішу, важчу роботу. Цедужеважливо для розкриттязадатківірозвиткуздібностей: без подоланнятруднощівобдарованнязгасне. ”

25. “Талант, майстерність, досконалість — ценасампереднаполегливапраця, доланнятруднощів. Значнийуспіхпов'язанийзтим, щоученьпереганяєсвоїходнолітків. Зрозуміло, це не означає, що один або два члени колективуйдутьпопереду, а всііншіплетутьсяпозаду. У кожного з них такожє своя улюбленапраця, в якійвіндосяг, якщонезначних, то принаймнісерйознихуспіхів.”

26. “Розвитокздібностей — цеживий, рухомийпроцес. Людина здебільшогостає не тим, ким вона мріяла стати: в отроцтві. Проте, самедосягненнязначногоуспіхуєтією маленькою вершиною, піднятися на яку дитинаможе, лишедоклавшиособливихзусиль, а піднявшись — відчуває, як багатоіводночасяк мало вона зробила,— аджезмаленькоївершинищекраще видно вищі, покищонедоступнівершини.”

27. “Переважнабільшістьучнів не тількичогосьнавчається, чимосьоволодіває, а йпередаєсвоївмінняінавички, своїзнаннятоваришам. Людина тількитодівиховуєтьсяпосправжньому, коли передаєсвоїзнання, досвід, майстерністьіншійлюдині, вона лишетодіпочинаєвідчуватисвоїтворчісили,здібності, коли вступає в моральнівідносинизіншою, піклується про збільшенняїї духовного багатства. Так народжуєтьсяпокликанняітаквідбуваєтьсясамовиховання.”

28. “У процесіпраціморальнівідносиниміжособистостями виникаютьз того моменту, коли одна людинапочинаєбачити в іншійлюдинісвоївласнідостоїнства, коли іншалюдинастає для неїнібидзеркалом. На цихморальнихвідносинах у колективіібудуєтьсясамовихованняпокликання.”

29. “У кожноїдитинидрімаютьзадаткиякихосьздібностей. Ці задатки як порох: щобїхзапалити, потрібнаіскра. Такою іскроюєнатхнення, захопленнямайстерністю старшого товаришаабо ровесника. Праця в колективі — це не тількивпливлюдини на природу, на навколишнійсвіт, а йвзаємодіясердець, почуттів, думок, переживань, інтересів, захоплень”.

30. Дітиповинніжити у світікраси, гри, казки, фантазії, творчості. Творчістьєдійсністю, в яку людинавкладаєнібичасткусвоєїдуші, чимбільшедуші вона вкладає, тимбагатшоюстає сама. Можливості для творчостібезмежні

31. Використана література: “В.О.Сухомлинський. Вибрані твори в п’яти томах.” Видавництво “Радянськашкола”, Київ,1977р.