ВОГНИЩЕВА ПНЕВМОНІЯ (PNEUMONIA LOBU-LARIS)

1. ВОГНИЩЕВА ПНЕВМОНІЯ (PNEUMONIA LOBU-LARIS) • Припущення про ускладнення вогнищевою пневмонією підтверджується появою прожилків крові в харкотинні або іржавого харкотиння. Ступінь задишки залежить від величини запального вогнища. Температура через кілька днів знижується, але продовжує лишатися підвищеною, проходячи за неправильним типом. Пульс прискорений, при сильній задишці нерідко відмічається ціаноз. У крові помірний лейкоцитоз (10—15 тис. лейкоцитів в 1 мм3), РОЕ прискорена. При перкусії грудної клітки визначається приглушення лише при зливній пневмонії. При вислухуванні — розсіяні сухі хрипи внаслідок супровідного бронхіту, над вогнищем ураження жорстке дихання з бронхіальним відтінком і обмежені невеликою ділянкою звучні дрібнопухирчасті хрипи, іноді шум тертя плеври. Тут же вислухується бронхофонія. • Тривалість хвороби від кількох днів до кількох тижнів і навіть місяців, залежно від тяжкості основного захворювання, віку хворого і ступеня його виснаження.

2. ВОГНИЩЕВА ПНЕВМОНІЯ (PNEUMONIA LOBU-LARIS) • Лікування. Постільний режим, високе положення верхньої половини тулуба. Досить тепле, добре провітрюване приміщення. Гігієна ротової порожнини (полоскання рота, чищення язика). Годування стравною, легкорозжовуваною, висококалорійною та багатою на вітаміни їжею. Дбання про правильне випорожнення (судно подавати на ліжко). Тяжким хворим під крижі підкладають гумовий круг, щоб уникнути пролежнів. Щодня на спину — сухі банки. При сильному болі в боці можна поставити гірчичники.

3. ВОГНИЩЕВА ПНЕВМОНІЯ (PNEUMONIA LOBU-LARIS) • Всередину— сульфідин або сульфазол за тією ж схемою, що й при крупозній пневмонії. • При сильному кашлі призначають кодеїн або діонін. При недостатньому відхаркуванні харкотиння призначають відхаркувальні засоби. Якщо біль у боці дуже непокоїть хворого, призначають аспірин, пірамідон, фенацитин. При слабості серця — підшкірне введення камфори, кофеїну. Якщо після зниження температури запальний процес довго не розв'язується (при вислухуванні лишаються хрипи, бронхофонія), застосовують опромінення хворої ділянки кварцовою лампою, рентгенівським промінням, солюксом.

4. ВОГНИЩЕВА ПНЕВМОНІЯ (PNEUMONIA LOBU-LARIS) • Профілактика. Старанне лікування основного захворювання, запобігання застоєві крові в легенях при тяжких інфекціях (зміна положення хворого в постелі, високе положення верхньої частини тулуба), своєчасне призначення відхаркувальних засобів при бронхітах.

5. АБСЦЕС ЛЕГЕНІ, ГАНГРЕНА ЛЕГЕНІ • Етіологія і патогенез. Гнійне розтоплення легеневої тканини може спричинятися різними бактеріями: стрептококом, стафілоко. ком та ін. Приєднання до абсцесу гангрени залежить від впливу гнильних бактерій. Абсцес легко може розвинутися як ускладнення пневмонії, найчастіше грипозної, при аспірації в дихальні шляхи сторонніх тіл (наприклад, під час блювання при операційному наркозі, при заклинанні водою під час купання), в результаті емболії гілки легеневої артерії у хворих з тромбофлебітом, сепсисом. Сприяючими моментами є алкоголізм, діабет, загальне виснаження організму.

6. АБСЦЕС ЛЕГЕНІ, ГАНГРЕНА ЛЕГЕНІ • Симптоми і перебіг. Висока температура, часто неправильного типу. Тупі болі в боці. Кашель з виділенням великої кількості харкотиння (до 200 - 300 см3 і більше за добу) з гангренозним запахом. У тих випадках, коли абсцес ще не гангренозувався, харкотиння позбавлене гангренозного запаху. При стоянні харкотиння поділяється на три шари. При прориванні абсцесу в бронх зразу виділяється величезна кількість гнійного харкотиння. При мікроскопічному дослідженні в харкотинні виявляються численні бактерії та еластичні волокна, як ознака розпаду легеневої тканини.

7. АБСЦЕС ЛЕГЕНІ, ГАНГРЕНА ЛЕГЕНІ • Лікування. Постільний режим, добре провітрювана кімната. Посилене харчування, різноманітне складом, висококалорійне, з великою кількістю вітамінів. Кількість рідини обмежується до 1 л на день, а кухонної солі — до 4 —5 г на день. • У свіжих випадках слід спробувати лікування иоварсенолом (внутрішньовенно) за такою схемою: перший раз — 0,3, через 3 дні — 0,3, через 4 дні—0,45, через 5 днів — 0,45, через 6 днів — 0,6 і ще через 6 днів — 0,6, всього на курс — 2,7 г. При схильності до кровохаркання новарсенол не застосовується, а з появою кровохаркання під час лікування слід припинити давання його. Можна також проводити лікування внутрішньовенними вливаннями 25% спирту (ректифікату) по 15— 25 см3 щодня протягом 12—15 днів. При цьому одночасно 2 рази на день вводиться під шкіру 5—10 одиниць інсуліну. Корисний ефект дає переливання однойменної крові по 200 — 300 см3 один раз на 5 днів. У деяких випадках добрий результат досягається від автогемотерапії (по 10 см3 крові через день), а також від рентгенотерапії та опромінення кварцовою лампою хворої половини грудної клітки.

8. АБСЦЕС ЛЕГЕНІ, ГАНГРЕНА ЛЕГЕНІ • Для зменшення неприємного запаху харкотиння призначають вдихання скипидару або сумішки його з евкаліптовим і м'ятним маслами, налитими в гарячу воду. • При абсцесах, що не піддаються консервативному лікуванню, застосовується операція.

9. РАК ЛЕГЕНІ (CARCINOMA PULMONUM) • Етіологія і патогенез. У деяких випадках рак легені є метастатичним, розвиваючись через занесення ракових клітин по лімфатичних і кровоносних шляхах з інших уражених раком органів. Однак частіше буває первинний рак легені. Сприяючими моментами можуть бути вдихання хімічно подразних речовин, хронічні запальні процеси в легенях.

10. РАК ЛЕГЕНІ (CARCINOMA PULMONUM) • Симптоми і перебіг. Раннім симптомом є стійкий кашель з виділенням невеликої кількості склистого харкотиння, часто з домішкою крові, а також задишка. Іноді спостерігається сильне кровохаркання внаслідок роз'їдання стінки судини. При периферичному розміщенні опуху і втягненні в процес плеври — стійкі невпинні болі в грудях. При раку, який закупорює великий бронх, — сильна задишка й ателектаз частки легені, який обумовлює глухість при перкусії відповідної ділянки грудної клітки і різке ослаблення, а іноді й відсутність дихання в цій ділянці. При метастазах у залози середостіння — ознаки стиснення трахеї (ядуха), верхньої порожнистої вени (набряк лиця і шиї) і поворотного нерва (параліч голосових зв'язок і втрата голосу). При поширенні опуху на плевру — скупчення в плевральній порожнині екссудату, найчастіше геморагічного. При центральному розміщенні опуху діагноз ставиться на основі даних рентгенів-, ського дослідження. Діагностичне значення має постійна відсутність туберкульозних паличок у харкотинні при повторних його дослідженнях. Однак у рідких випадках можливе сполучення туберкульозу і раку легені.

11. РАК ЛЕГЕНІ (CARCINOMA PULMONUM)

12. РАК ЛЕГЕНІ (CARCINOMA PULMONUM) • У початкових стадіях хвороби загальний стан хворого може бути задовільний, але потім він поступово погіршується, хворий худне, втрачає апетит, і настає ракова кахексія. Тривалість хвороби до 2-х років. Кінець летальний.

13. РАК ЛЕГЕНІ (CARCINOMA PULMONUM) • Лікування симптоматичне (заспокоєння кашлю, болезаспокійливі засоби). У ранніх стадіях пробують рентгенотерапію великими дозами, а іноді оперативне втручання.

14. ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ (TUBERCULOSIS PULMONUM) • Етіологія і патогенез. Захворювання на туберкульоз викликається туберкульозною бацилою — паличкою Коха, відкритою в 1882 р. • Відрізняють паличку туберкульозу людини і туберкульозу рогатої худоби. Людина заражається тією і іншою. Туберкульозна паличка відрізняється великою стійкістю, гине лише після добового впливу на неї 5°/о карболової кислоти; навіть міцний розчин формаліну вбиває бацилу Коха тільки черз 2 — 3 години. Однак під прямим діянням сонячного проміння паличка Коха порівняно швидко гине. Добрим дезинфекційиим розчином для туберкульозного харкотиння є 5% розчин хлораміну. Швидко гинуть палички Коха під впливом кип'ятіння.

15. ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ (TUBERCULOSIS PULMONUM) • Бацили Коха, попадаючи в організм людини, не завжди викликають захворювання. Як правило, рано чи пізно майже кожна людина заражається цією бацилою, але захворюють далеко не всі. Здебільшого ще в дитинстві проникає паличка Коха в організм людини, звичайно в легені або в кишки.

16. ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ (TUBERCULOSIS PULMONUM) • Симптоми і перебіг. Нерідко туберкульоз легень починається у вигляді інфільтрату. В тій або іншій частині легені, найчастіше під ключицею, іноді у здорової до того людини виникає виявлюване при рентгенівському дослідженні затемнення різного розміру, найчастіше 3 — 5 см у діаметрі. Цей інфільтрат може розсисатися, але досить часто він розпадається і на його місці утворюється каверна. • Утворення інфільтрату супроводиться ознаками захворювання, які нагадують грип. Нерідко інфільтрат і навіть утворення каверни не супроводиться ніякими клінічними явищами. • Іноді першою ознакою, яка визначає захворювання, є раптова легенева кровотеча або кровохаркання.

17. ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ (TUBERCULOSIS PULMONUM) ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ (TUBERCULOSIS PULMONUM) • Лікування туберкульозного хворого. Туберкульозний хворий повинен насамперед широко користуватися свіжим повітрям. Квартиру хворого слід часто провітрювати. Ліжко треба ставити узголов'ям ближче до відчиненого вікна і краще на одному рівні з вікном. У зимовий час провітрювати слід спочатку суміжну кімнату або ту саму, укривши хворого з головою. Потім провітрювання провадять при опущеній завісці або ставлять ширму перед хворим, залишаючи голову хворого відкритою. Надалі обов'язково привчити хворого до відчиненої квартирки або вікна. Якщо дозволяє стан, хворий повинен робити щодня прогулянку.

18. ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ (TUBERCULOSIS PULMONUM) • Для лікування і запобігання загостренню туберкульозного процесу важливою умовою є правильне й достатнє харчування. їжа повинна бути свіжа, різноманітна і достатня. • Хворий повинен їсти фрукти, ягоди та овочі, залежно від сезону (краще в сирому вигляді). Цим він дістає і поживні речовини і необхідні для нього Йітайіни.

19. ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ (TUBERCULOSIS PULMONUM) • Захворілому на туберкульоз забороняється курити. • Серед сучасних способів лікування хворих на туберкульоз особливе місце займає штучний пневмоторакс. Принципи даного методу грунтуються на створенні спокою для хворої легені, внаслідок чого вона починає загоюватися, рубцева тканина розвивається значно швидше.

20. Кров і лімфа

21. ЗМІСТ • Внутрішнє рідке середовище організму людини.  • Склад і функції крові.  • Імунітет. • Зсідання крові

22. Внутрішнє рідке середовище організму людини ТКАНИННА РІДИНА КРОВ ЛІМФА

23. Тканинна рідина утворюється, коли деякі складові рідкої частини крові (плазма) потрапляють у міжклітинний простір крізь найбільші кровоносні судини (капіляри). • Тканинна рідина омиває кожну клітину та забезпечує обмін речовин між клітинами крові і лімфою.

24. Лімфа.Функції лімфи • Лімфа (від лат. lympha — чиста вода, волога) — прозора безколірна рідина, за своєю структурою схожа на плазму крові, проте не містить еритроцитів, і тромбоцитів, але містить багато лімфоцитів. • Функції лімфи- Повернення білків, води і солей із тканин у кров. - В організмі людини міститься 1-2 літрів лімфи. - Лімфатична система бере участь у створенні імунітету,в захисті від хвороботворних мікробів. - По лімфатичних судинах при зневодненні та загальному зниженні захисних сил імунітету можливе поширення паразитів: найпростіших, бактерій, вірусів, грибків та ін., що називають лімфогенним шляхом розповсюдження інфекції, інвазії або метастазування пухлин.

25. Склад і функції крові.Функції крові: • Регуляторна • Транспортна • Поживна • Терморегуляторна • Видільна (Екскреторна) • Захисна • Гомеостатична • Трофічна • Дихальна • Кров — рідка сполучна тканина організму, що циркулює в замкненій кровоносній системі тварин і людини; що виконує важливі функції в забезпеченні його життєдіяльності.

26. Склад крові Плазма крові (близько 60% об’єму) Формені елементи (близько 40% об’єму). Еритроцити Тромбоцити Лейкоцити

27. Плазма крові – жовтувата рідина, яка вміщує: 1. Н2О – 91%. 2. Білки – 8% 3. Жири – 0,8%. 4. Глюкоза – 0,12%. 5. Сечовина та сечова кислота – 0,05%. 6. Мінеральні солі – 0,9%,

28. Імунітет • Імуніте́т (з латин. вільний, захищений) — це сукупність захисних механізмів, які допомагають організму боротися з чужорідними чинниками: бактеріями, вірусами, сторонніми тілами тощо. • Імунітет — несприятливість організмів до інфекційних агентів, яким властива генетична гетерогенність.

30. Природний Набутий імунітет Вроджений(спадковий) імунітет а) Набутий імунітет (може бути активно або пасивно набутим) виникає внаслідок перенесеної хвороби або вакцинації і спадково не передається. б) Вроджений(спадковий) імунітет передається спадково, як і інші генетичні ознаки.

31. Штучний Набутий Пасивний а) Набутий(активний) виникає коли організм у відповідь на введення вакцини (щеплення) сам виробляє антитіла. Вакцини – вбиті або ослаблені збудники інфекційних захворювань.Проти захворювань: коклюш, поліомієліт, туляремія, дифтерія. Людина стає нечутливою на протязі тривалого часу до захворювання проти якого зроблено щеплення. Щеплення викликає Захворювання в дуже легкій формі. б)Пасивний – створюється шляхом введення в організм лікувальних сироваток, що містять готові антитіла проти збудників. Лікувальні сироватки отримують з крові тварин (мавп, свиней, коней) яких заражують поступово наростаючими дозами збудників. В крові тварин нагромаджуються антитіла. Лікувальна сироватка– з плазми виділяють фібриноген + готові антитіла.

32. Розрізняють такі форми імунітету: • Антибактеріальний — у крові і лімфоїдно-макрофагоцитальній системі людини збудник захворювання (бактерія) зазнає дії клітинних і гуморальних факторів. • Противірусний — виробництво інтерферону, інгібіторів, підвищення температури, прискорення обміну речовин, фагоцитоз, напрацювання антитіл. • Антитоксичний — знешкодження екзотоксинів антитоксинами. • Протипухлинний — супроводжується накопиченням спеціальних клітин — фагоцитів, сенсибілізованих проти пухлинних клітин і здатних до їх руйнування. • Протипаразитарний— підвищення активності фагоцитів, які поглинають дрібних паразитів. Крупні паразити іммобілізуються в тканинах у спільній дії багатьох клітин. • Трансплантаційний— відторгнення трансплантатів. Під час пересадки якогось органа навколо нього виникає скупчення клітин-лімфоцитів і макрофагів, які атакують його. Тому донор і реципієнт повинні завжди бути імунологічно сумісні.

33. Механізм формування імунітету • Патогенні мікроби проходять через шкіру та слизові оболонки в лімфу, кров та інші тканини та органи. • Організм захищають від мікробів покривний епітелій, антитіла, фагоцитоз, різноманітні захисні рефлекси. • Шляхом видалення фібриногену перетворюють плазму у сироватку крові, яка більше не зсідається. Вона знаходить широке застосування в лікувальній практиці (лікувальні сироватки з антитілами

34. Імунна система • Іму́нна систе́ма — сукупність органів, тканин, клітин, які забезпечують захист організму; система організму, яка контролює сталість клітинного і гуморального складу організму.

35. До складу імунної системи входять: • Органи і тканини імунної системи: • центральні (кістковий мозок і тимус) • периферійні (селезінка, лімфатичні вузли та інші накопичення лімфоїдних тканин) • Клітини імунної системи: • лейкоцити (спеціальні клітини імунної системи): • лімфоцити (Т-лімфоцити, В-лімфоцити, Нормальні кіллери) • фагоцити (макрофаги, еозинофіли, нейтрофіли, базофіли, дендритні клітини, мікроглії, купферовські клітини) • допоміжні клітини (тучні клітини, тромбоцити)

36. Призначення імунної системи • Імунна система розпізнає чужорідні речовини, нейтралізує їх і «запам'ятовує» свою відповідь, щоб відтворити її при зіткненні з аналогічним антигеном. До компетенції імунної системи відносять і знищення клітин і білків власного організму, що виникають при нормальному, фізіологічному функціонуванні організму в екстремальних умовах — при травмах. В будь-якому стані організму імунна система постійно працює, хоч і з різним ступенем активності.

37. Групи крові та резус-фактор. Правила переливання крові. • В 1901 році австрійський вчений Ландштейнер, а після нього чеський медик Янський довели, що в людей існують 4 основні групи крові, які успадковуються від батьків за певними законами генетики. Їх позначають І (О), ІІ (А), ІІІ (В), ІV (АВ). В Європі найчастіше трапляються перша – 46%, друга – 42%, рідше третя – 9%, найрідше – четверта 3%. • Групова належність крові залежить від особливих склеювальних речовин (білків) – аглютиногенів (А і В), що містяться в еритроцитах, та аглютинінів (λ і β), що є у плазмі крові. • В крові одної особи ніколи немає збігу однойменного аглютиніну й аглютиногену (λ з А, β з В), помилкове змішування їх під час переливання крові приводить до склеювання або аглютинації еритроцитів і наступного гемолізу з утворенням токсичних речовин.

39. Серце і кров

40. Серце і кров • Людський організм – це дуже складна система, яка постійно працює. Щомиті в найменших клітинах відбуваються тисячі хімічних процесів. Під час цих процесів використовується велика кількість енергії. Серце та кровоносні судини(капіляри, вени, артерії) утворюють кровоносну систему. Кров забезпечує всі органи киснем, іншими поживними речовинами та забирає відпрацьовані продукти обміну речовин.

41. Який орган постійно рухається? • Ніколи не спиняється серце – головний орган системи кровообігу. Серце поділяється на дві половини – праву та ліву. Кожна половина ділиться на дві сполучені між собою камери. Таким чином, серце має ліве та праве передсердя, правий і лівий шлуночки. Кров із правої частини надходить до легенів, де збагачується киснем, а потім повертається до лівої частини. Звідси вона поширюється по всьому організму, збагачуючи його киснем, і знову повертається до правої частини. За хвилину кров здійснює повний обіг усього організму.

42. Серце та кровообіг • Серце має чотири частини: два шлуночки і два передсердя. Судини, по яких кров надходить до серця, називаються венами, а ті , якими рухається від серця – артеріями. Аорта – це найбільша артерія у кровоносній системі.

43. З якою швидкістю працює серце? • В середньому серце робить 60 – 75 ударів за хвилину. Однак внаслідок фізичного навантаження кількість ударів може збільшитись до 130 за хвилину. Потім серце заспокоюється і повертається до звичного ритму. Швидкість роботи серця залежить від потреб організму. З кожним ударом серця кров потрапляє у судини і рухається ними, створюючи тиск на їх стінки. Лікарі вимірюють кров'яний тиск, щоб визначити, чи здорова людина.

44. Кров'яний тиск • Кров'яний тиск – один із найважливіших параметрів, що характеризують роботу кровоносної системи. Тиск можна виміряти за допомогою спеціального пристрою – тонометра.

45. Система кровообігу • Система кровообігу – це мережа кровоносних судин, якими кров проходить до кожної частини тіла.

46. Види кровоносних судин • Артерії – кровоносні судини, що розносять кров від серця до різних частин тіла. Вони мають товсті стінки, здатні витримати велику кількість крові, яку виштовхує серце. • Артеріоли – це відгалуження артерій завтовшки із людську волосину, які переходять в капіляри. • Капіляри – найменші, майже прозорі кровоносні судини, які є складовою частиною будь-яких тканин. Вони забезпечують тканини необхідними речовинами і забирають продукти їх життєдіяльності. • Венули – найменші складові венозної системи. Вони утворюються внаслідок з'єднання капілярів і зливаються у вени. • Вени – широкі судини з тонкими стінками, якими кров повертається назад до серця. 66% крові в людському організмі переносять вени, 29% - артерії і лише 5% - капіляри.

47. Кровоносні судини • У артерій стінки товстіші, ніж у вен

48. Скільки крові в тілі людини? • Кров становить близько 1/12 частини ваги людського тіла. У дорослих це 4-6 літрів. 55% крові – це прозора речовина, яка називається плазмою, вона несе в собі відпрацьовані речовини. Ще 45% - це кров'яні клітини, здебільшого еритроцити.

49. Складові крові • Червоних кров'яних тілець у крові найбільше. Вони схожі на маленькі диски з чашоподібними заглибленнями і переносять кисень. Білі тільця виробляють антитіла і ведуть боротьбу із хворобами. Тромбоцити – це кров'яні пластини, що відповідають за згортання крові.

50. Складові крові • Червоні клітини не можуть змінювати свою форму. Білі клітини навпаки, змінюють форму, щоб боротися з інфекціями та іншими чужорідними тілами. Еритроцити – червоні кров'яні клітини Лейкоцити – білі кров'яні тільця Моноцити – білі кров'яні клітини Тромбоцити – кров'яні пластинки Лімфоцити – одна з форм лейкоцитів