Лекц ія – Анемії. Гемолітичні анемії

1. Лекція – Анемії. Гемолітичні анемії Гемолітичні анемії– це такі анемії, за яких процеси руйнування еритроцитів переважають над їх утворенням. Признаки гемолізу еритроцитів: • Зниження осмотичної резистентності еритроцитів (норма 0,45 / 0,35). • Зростання концентрації непрямого білірубіну більше 20 мкмоль/л у плазмі крові. При гемолітичних анеміях: • Скорочується час життя еритроцитів (менше 120 днів). • Зростає вміст в калі стеркобіліну. • Зростає концентрація в сечі уробіліну. • Продукти розпаду еритроцитів через систему еритропоетину стимулюють кроветворення – гемолітичні анемії гіперрегенераторні (ретикулоцитоз і зниження лейкоеритробластичного співвідношення в кістковому мозку). • За умов внутрішньосудинного гемолізу гемоглобін адсорбується на поверхні еритроцитів, тому колірний показник буде більше 1,0; має місце втрата заліза + гемосидероз- відкладення гемосидерину в макрофагах(гемосидерин - це частково денатурований і депротеїнізований феритин, тобто білок, що містить багато заліза в негемовій формі (вміст Fe у гемосидерині - 25-30 %). • Посилене утворення жовчних каменів, особливо білірубінових. Пояснюється значним збільшенням вмісту білірубіну в жовчі та збільшенням її в'язкості.

2. Осмотична резистентність еритроцитів Норма – 0,45 / 0,35 Концентрації розчину хлориду натрію (%) • • • • • • • • • • Повний гемоліз Початок гемолізу Норма –0,45 / 0,35

3. Ретикулоцити – 0,5 - 1% (норма) Зростають при гемолітичних анеміях

4. Пунктат червоного кісткового мозку в нормі Лейкоеритробластичне співвідношення (Л/Е) = 3/1 або 4/1 (в нормі) знижується при гемолітичних анеміях

5. Обмін білірубіну в нормі Утворення жовчних каменів- білірубінових

6. Селезінка

7. Селезінка

8. Селезінка

9. Селезінка

10. Селезінка

11. Сканована електронна мікроскопія венозного синусоїда селезінки, вид зсередини: щілинні проміжки між паличковими ендотеліоцитами шириною 2~3 мкм є бар'єром, через який з червоної пульпи всередину синусоїда не здатні проходити старі еритроцити з жорсткою структурою плазмолеми, але проникають функціонально повновартісні клітини з гнучкою оболонкою. М — макрофаг; N - нейтрофіл; L — лімфоцит, *5300

12. КЛАСИФІКАЦІЯ ГЕМОЛІТИЧНИХ АНЕМІЙ І. НАБУТІ: імунні, механічні, токсичні, анемія Маркіафави-Мікелі. ІІ. СПАДКОВІ: Мембранопатії (мікросфероцитоз Мінковського-Шофара, еліпсоцитоз, стоматоцитоз, акантоцитоз). Ферментопатії (дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, дефіцит піруваткінази). Гемоглобінопатії (анемії зумовлені порушенням структури ланцюгів глобіну – серповидно-клітинна анемія; анемії із спадковим порушенням синтезу одного із ланцюгів глобіну - таласемія). За місцем гемолізу еритроцитів: • Внутрішньоклітинний гемоліз. • Внутрішньосудинний гемоліз.

15. ІМУННІ ГЕМОЛІТИЧНІ АНЕМІЇ (4 групи) • Алоімунні (ізоімунні)- АТ проти АГ еритроцитів хворого попадають в організм ззовні. Має місце: при гемолітичній хворобі новонародженого, коли організм матері виробляє АТ, які через плаценту проникають в кровотік дитини; при гемолізі еритроцитів, що має місце внаслідок переливання крові не сумісної за системою АВО чи резус. • Трансімунні – АТ матері хворої на аутоімунну гемолітичну анемію прохо- дять через плаценту і викликають гемолітичну анемію у дитини. 3. Гетероімунні (гаптенові) – гемолітичні анемії пов’язані з появою на поверхні еритроциту нового АГ. Цей АГ може утворитися в результаті фіксації на поверхні еритроцитів ліків таких як пеніцилін, цепорин, сульфаніламіди. Це призводить до активації комплементу і лізису еритро- цитів безпосередньо в судині. 4. Аутоімунні гемолітичні анемії – АТ виробляються проти власного незміненого АГ еритроцитів (поділяються на 2 групи): • АТ виробляються проти АГ еритроцитів периферійної крові (включає 4 види) • АТ виробляються проти АГ еритрокаріоцитів кісткового мозку

16. Аутоімунні гемолітичні анемії з неповними тепловими аглютинінами (частіше виявляється) • Аутоімунні гемолітичні анемії з тепловими гемолізинами • Аутоімунні гемолітичні анемії з повними холодовими аглютінінами • Аутоімунні гемолітичні анемії з двохфазними гемолізинами Діагноз аутоімунних гемолітичних анемій з неповними тепловими аглютинінами підтверджується позитивною прямою пробою Кумбса, яка дає можливість виявити неповні АТ, фіксовані на поверхні еритроцитів. Антисироватка, отримана шляхом імунізації кроликів γ-глобуліном сироватки людини, не викликає аглютинації відмитих нормальних еритроцитів. Приєднання антиглобулінової сироватки до еритроцитів, які вміщують на своїй поверхні неповні АТ веде до укрупнення білкових молекул і в кінцевому призводить до аглютинації клітин. Підвищити чутливість проби Кумбса можна шляхом застосування методу агрегат-гемаглютинації. Його використовують у випадку коли мало аутоАТ і не має аглютинації при прямій пробі Кумбса. У цьому випадку еритроцити відмивають від надлишку сироватки кролика і додають до них суспензію тест-еритроцитів, які склеюються з еритроцитами хворого, на поверхні яких є γ-глобулін кролика. Наступає аглютинація еритроцитів.

17. Схема проби агрегат- гемаглютінації ЕД- еритроцити донора ЕХ – еритроцити хворого 1- аутоАТ на поверхні еритроцитів хворого 2- АТ кролика проти Ig людини 3- агреговані АТ барана проти Ig кролика

18. Внутрішньосудинний гемоліз виникає в кровоносних судинах унаслідок дії факторів, що ушкоджують еритроцити. До них відносять: а) фактори фізич-ної природи (механічна травма, іонізуюча радіація, ультразвук, температура); б)хімічні агенти (гемолітичні отрути); в)біологічні фактори (збудники інфекційних захворювань, токсини, ферменти);г)імунні фактори (антитіла). Механізми внутрішньо судинного гемолізу. Механічний гемоліз. Виникає внаслідок механічного руйнування мембран еритроцитів, наприклад, при роздавлюванні еритроцитів у судинах стопи (маршовий гемоліз). Осмотичний гемоліз. Виникає тоді, коли осмотичний тиск усередині еритроцита більший, ніж осмотичний тиск плазми крові. У цьому випадку вода за законами осмосу надходить в еритроцит, об'єм його зростає, і в кінцевому підсумку відбувається розрив мембрани. Причиною осмотичного гемолізу може бути або зменшення осмотичного тиску середовища, у якому перебувають еритроцити (гіпотонічні розчини), або збільшення осмотичного тиску в самих еритроцитах. Останнє, як правило, пов'язане зі збільшенням концентрації іонів натрію усередині еритроцитів у результаті підвищення проникності їх мембрани або внаслідок порушення роботи Na-K-насосів. Окисний гемоліз. Розвивається внаслідок вільнорадикального окиснення ліпідів і білків плазматичної мембрани еритроцитів. Результатом цього є збільшення проникності еритроцитарної мембрани, що потім веде до реалізації осмотичного механізму гемолізу. Детергентний гемоліз. Пов'язаний з розчиненням ліпідних компонентів мембрани еритроцитів речовинами-детергентами. Цей вид гемолізу викликають жовчні кислоти (холемічний синдром), жиророзчинні хімічні агенти, деякі токсини бактерій (лецитинази). Комплементзалежний гемоліз. Обумовлений руйнуванням (перфорацією) мембрани еритроцитів активним комплементом. Цей механізм лежить в основі імунного гемолізу.

19. Два механізми активації окисного гемолізу еритроцитів. I. Посилене утворення вільних радикалів. Це буває при: а)дії екзогенних речовин-окислювачів (деякі лікарські препарати, гемолітичні отрути, токсичні дози вітаміну D; продукти, що містяться в бобах (Vicia fava); б) дії іонізуючої радіації; в)гіпероксії. II. Порушення діяльності антиоксидантних систем еритроцитів. Це може бути обумовлено: а) спадковими або набутими порушеннями активності ферментів глютатіонової антиоксидантної системи (глютатіон-пероксидази і глютатіонредуктази); б) дефіцитом селену- мікроелемента, необхідного для функціонування глютатіонпероксидази; в)пригніченням реакцій пентозного циклу (наприклад, дефіцит глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази). Внутрішньосудинний гемоліз супроводжується виходом гемоглобіну з клітин у плазму крові, де він частково з'єднується з білком гаптоглобіном. Комплекс гемоглобін-гаптоглобін поглинається макрофагами і викликає утворення й вивільнення останніми макрофагальних еритропоетинів. Еритропоетини, впливаючи на червоний кістковий мозок, стимулюють еритропоез. У результаті в червоному кістковому мозку й периферичній крові з'являються ознаки посиленої регенерації клітин еритроїдного ряду. Поглинений макрофагами гемоглобін зазнає біохімічних перетворень, у результаті яких білкова частина молекули розщеплюється до аміно-кислот, а з гема утворюється білірубін. Останній зв'язується з білками й надходить у кров (непрямий білірубін). У результаті розвивається гемолітична жовтяниця. Частина не зв'язаного з гаптоглобіном гемоглобіну фільтрується в нирках. Це призводить, з одного боку, до появи гемоглобіну в сечі (гемоглобінурія), з другого - до "забивання" пор ниркового фільтра, що може бути причиною появи ознак гострої ниркової недостатності.

20. Патогенез порушень при внутрішньосудинному гемолізі

22. Внутрішньоклітинний гемоліз розвивається внаслідок поглинання і перетравлювання еритроцитів макрофагами. У його основі можуть лежати такі причини: а) поява дефектних еритроцитів. Зменшення пластичності еритроцитів, їхньої здатності до деформації, набряк призводять до того, що вони не можуть вільно проходити через міжендотеліальні щілини венозних синусів селезінки ("селезінковийфільтр") і надовго затримуються в червоній пульпі, контактуючи з макрофагами. Остання обставина і викликає поглинання дефектних еритроцитів макрофагами; б) поява на поверхні еритроцитів хімічних груп, здатних специфічно взаємодіяти з рецепторами макрофагів. Такі групи виявляються при старінні еритроцитів (оголюються структури сіалових кислот еритроцитарної мембрани), а також при фік­сації на їхній поверхні антитіл (з'являються Fс-фрагменти імуногло-булінів). В останньому випадку активується антитілозалежний фагоцитоз еритроцитів; в) гіперспленізм - збільшення фагоцитарної активності макрофагів селезінки. Посилений фагоцитоз еритроцитів викликає такі зміни: а)утворення й вивільнення макрофагами epuтponoeтuнiв, у результаті чого посилюється еритропоез у червоному кістковому мозку і з'являється велика кількість регенераторних форм еритроцитів у периферичній крові; б) утворення великої кількості білірубіну, що обумовлює розвиток жовтяниці; в)проліферацію макрофагів, що призводить до збільшення селезінки (спленомегалії).

23. Схема патогенезу порушень при внутрішньоклітинному гемолізі

24. Гемолітична хвороба новонароджених - це хвороба, що виникає в результаті гемолізу еритроцитів плода й новонародженого, викликаного антитілами матері. Найчастіше бувають два варіанти гемолітичної хвороби новонароджених: резус-конфлікт і АВО-конфлікт. Резус-конфлікт. Розвивається у випадку вагітності Rh- матері Rh+-плодом (найчастіше при повторній вагітності). Спочатку відбувається імунізація матері Rh+-epитроцитами плода, які можуть потрапляти в організм матері під час пологів або при дефектах плаценти. Найбільш імовірною є імунізація під час пологів, тому резус-конфлікт виникає найчастіше в умовах повторної вагітності Rh+-плодом. У відповідь на надходження Rh+-еритроцитів в організмі матері синтезуються антитіла проти D-антигену.Ці антитіла (Ig G)здатні проникати через плаценту в організм плода й викликати гемоліз його еритроцитів. АВО-конфлікт. Найчастіше виникає в ситуаціях, коли мати має групу крові 0(1),а плід - А(II) або В(III). Нормальні ізоаглютиніни в системі АВО належать до класу IgM.Ці антитіла не проникають через плаценту й тому не можуть бути причиною АВ0-конфлікту. Однак у 10 % здорових людей, що мають групу крові 0(1), є антитіла проти аглютиногенів А і В, представлені IgG.Наявність цих антитіл не залежить від попередньої імунізації. Аглютиніни IgGпроникають через плаценту і можуть викликати гемоліз еритроцитів плода з групами крові А(II), В(III). Серед дітей-первістків гемолітична анемія як результат АВО-конфлікту буває з такою ж частотою, як і у дітей, народжених після других, третіх і наступних пологів, на відміну від резус-конфлікту, при якому частота гемолітичної анемії збільшується зі збільшенням кількості пологів.

25. Пароксизмальна нічна гемоглобінурія (хвороба Маркіафави-Мікелі). Це захворювання виникає в результаті соматичної мутації кровотворних клітин, унаслідок якої з'являються аномальні популяції еритроцитів (точечні дефекти), лейкоцитів, тромбоцитів з дефектами мембрани. Вважається, що порушення мембран зазначених клітин пов'язані зі зміною співвідношення жирових кислот, що входять до складу їхніх фосфоліпідів (зменшується вміст ненасичених і збільшується - насичених жирових кислот). Еритроцити аномальної популяції набувають здатності фіксувати комплемент, що є передумовою комплементзалежного гемолізу. Зменшення рН середовища є чинником, який провокує внутрішньосудинний гемоліз. Цим пояснюється той факт, що руйнування еритроцитів розвивається найчастіше вночі (у нічний час рН крові трохи зменшується). За рахунок гемоглобінурії і гемосидерінурії сеча набуває чорного кольору. Позитивна бензидинова проба Грегерсена сечі на “приховану” наявність гемоглобіну. Пароксизмальна нічна гемоглобінурія є набутою ендоеритроцитарною гемолітичною анемією із внутрішньосудинним гемолізом еритроцитів. Хвороба вперше описана в 1928 р. Markiafavaпід назвою “гемолітична анемія з постійною гемосидерінурією” і в цьому ж роціMicheli. Зустрічається рідко 1 на 500 000. Картина крові: пропорційне зниження еритроцитів і гемоглобіну, кольоровий показник – 1, ретикулоцити- 2-4%, нейтропенія, тромбоцитопенія, концентрація заліза у сироватці може бути норма, але за умов вираженої гематурії і гемасидерінурії знижується, за цих умов ↓колірний показник та спостерігається гіпохромія еритроцитів, непрямий білірубін ↑.

26. Механічні гемолітичні анемії Механічний гемоліз при протезуванні клапанів серця (внутрішньо-судинний гемоліз з появою фрагментованих клітин і шизоцитів). Маршева гемоглобінурія- внутрішньосудинний гемоліз із-за травматизації еритроцитів у капілярах стоп, частіше в солдат при тривалій ходьбі по твердому грунті (сеча чорного кольору). Мікроангіопатична гемолітична анемія (хвороба Мошковича)- травматизація еритроцитів при зіткненні їх з нитками фібрину. Буває при ДВЗ-синдромі. Токсичну гемолітичну анемію можуть викликати: а) екзогенні хімічні агенти: миш'яковистий водень, свинець, солі міді, фенілгідразин, резорцин та ін.; б)ендогенні хімічні фактори: жовчні кислоти, продукти, що утворюються при опіковій хворобі, уремії; в)отрути біологічного походження: зміїна, бджолина, отрута деяких видів павуків. Інфекційні гемолітичні анемії викликає цілий ряд інфекційних агентів, зокрема, гемолітичний стрептокок, малярійний плазмодій, токсоплазма, лейшманії. Причиною гемолізу при інфекційних захворюваннях можуть бути або розмноження збудників в еритроцитах (малярійний плазмодій), або дія токсинів-гемолізинів (гемолітичний стрептокок).

27. Механічна гемолітична анемія

28. Анемія Мінковського-Шоффара є спадковою, ендоеритроцитарною (мембранопатія) гемолітичною анемією з внутрішньоклітинним гемолізом. Тип спадкування - аутосомно-домінантний. Спадковий дефект виникає в мембранному білку еритроцитів - спектрині. Унаслідок цього значно збільшується проникність еритроцитарної мембрани для іонів натрію. Натрій і вода переходять з плазми всередину еритроцитів. Це викликає активацію Na-K-насосів і гліколізу, завдяки чому еритроцити підтримують у цих умовах свій об'єм. Якщо ж зазначені механізми виявляються функціонально недостатніми, то об'єм еритроцитів збільшується й вони набувають сферичної форми, тобто перетворюються на сфероцити (кульки). Сфероцити втрачають свою пластичність, а отже, і здатність до деформації. Через це вони не можуть проходити через вузькі міжендотеліальні щілини венозних синусів селезінки й на тривалий час затримуються в ній. Макрофаги селезінки "відкушують" частину мембрани еритроцитів і перетворюють останніх на мікросфероцити. При наступних проходженнях мікросфероцитів через селезінку макрофаги повністю фагоцитують змінені еритроцити - відбувається внутрішньоклітинний гемоліз. Таким чином, тривалість життя еритроцитів зменшується до 8—12 діб замість 120. З урахуванням патогенезу зазначеної анемії непоганий лікувальний ефект має видалення селезінки - спленектомія. Картина крові:Нb – 90-100 г/л, діаметр еритроцитів↓, ↑товщина стінки еритроцитів – 2,5-3мкм (норма 1,9-2,1), колірний показник-1, ретикулоцити – 10%, осмотична резистентність еритроцитів 0,6/0,5, Л/Е – 1:1, непрямий білірубін – 55-75 мкмоль/л, середній об’єм еритроцитів норма – 70-105 мкм3

29. Дефіцит білка - 4.1- еліпсоцитоз Дефіцит спектрину-мікросфероцитоз Мінковського-Шофара

30. Miкросфероцитоз Мінковського-Шофара Taлaсeмiя Eліпсоцитоз ( дефіцит білка 4.1) Дрепаноцити (Серповидно-клітинна анемія – проба з метабісульфітом) Акантоцитоз (спадкова абеталіпопротеїнемія) Стоматоцитоз

31. Глюкозо-6-фосфатдегідрогеназодефіцитна анеміяє спадково обумовленою гемолітичною анемією, ендоеритроцитарною (ферментопатія), з внутрішньосудинним гемолізом. Тип спадкування - зчеплений з Х-хромосомою. Спостерігаються гемолітичні кризи, зумовлені вживанням деяких ліків (протималярійні засоби клас 8-амінохінолінів, ацетилфенілгідразин, примахін, хінін, акрихін, фуразолідон, фурадонін, фурагін, 5-НОК, невіграмон, тубазид, фтивазид, ПАСК, протиглистний засіб-нирідазол, ГОМК, сульфаніламіди, нор-сульфазол, стрептоцид, сульфодиметоксин, альбуцид натрію, етазол, бі-септол). Після гемолітичного кризу в еритроцитах спостерігаються крупні включення – тільця Гейнца (забарвлення кристалічним фіолетовим). Перший етап метаболізму цих лікарських препаратів-перехід їх в активну форму, яка взаємодіє з оксигемоглобіном. При цьому утворюється невелика кількість Н2О2. Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази є причиною порушень реакцій пентозного циклу, внаслідок чого зменшується утворення НАДФН і відновлення (регенерація) глютатіону в еритроцитах. Це, у свою чергу, призводить до зниження активності антиоксидантної глютатіон-пероксидазної системи і збільшення небезпеки активації вільнорадикального окиснення. Це призводить до окиснення гемоглобіну, який втрачає гем і ланцюги глобіну випадають в осад на поверню мембрани еритроцита – тільця Гейнца. Активація пероксидного окиснення ліпідів мембран призводить до збільшення проникності еритроцитарних мембран і надходження в клітини іонів натрію й води. Розвивається набухання й набряк еритроцитів, а потім - їх внутрішньосудинний гемоліз. Однією з клінічних форм глюкозо-6-фосфатдегідрогеназодефіцитної анемії є фавізм,що виникає при вживанні бобів Vicia fava, які містять токсичні продукти з вираженими окисними властивостями.

32. Тільця Гейнца Тільця Гейнца в еритроцитах при анемії, зумовленій дефіцитом глюкозо- 6 -фосфатдегідрогенази. Селезінка звільняє еритроцити від тілець Гейнца, при цьому вони втрачають частину мембрани і зазнають ушкодження.

33. Спадкова гемолітична анемія, зумовлена дефіцитом піруваткінази еритроцитів. Успадковується за аутосомно-рецесивним типом. Гемоліз еритроцитів внутрішньоклітинний, знижується концентрація К+ в еритроцитах. Фермент піруваткіназа один із кінцевих ферментів анаеробного гліколізу. В цій ланці гліколізу утворюється АТФ і нікотинаміддинуклеотид. Унаслідок дефіциту ферменту накопичуються продукти гліколізу: фосфоенолпіруват, 3-фосфогліцерат, 2,3-дифосфогліцерат, у еритроцитах знижується вміст пірувату і лактату. Недостатність АТФ в еритроцитах при дефіциті піруваткінази викликає гальмування активності Na+ - K+ - AТФ-ази, при цьому еритроцити втрачають К+, але Na+ не накопичують. Виникає дегідратація еритроцитів – дессікоцитоз. Зниження вмісту води в еритроцитах утруднює оксигенацію і віддачу кисню гемоглобіном. Компенсаторну роль відіграє накопичення 2,3-дифосфогліцерату, що полегшує віддачу кисню гемоглобіном. Анемія: нормохромна, анізо- і пойкілоцитоз, ретикулоцитоз, зростає непрямий білірубін у крові, еритроцитарна гіперплазія кісткового мозку, знижується активність піруваткінази, яка в нормі за методом Tanaka: 4-7,7 мкмоль/хв • 1010 еритроцитів

35. Серпоподібноклітинна анеміяє спадково обумовленою гемолітичною анемією, ендоеритроцитарною (гемоглобінопатія), з внутрішньо-клітинним гемолізом. Тип спадкування - неповне домінування. Сутність дефекту полягає в тому, що в β-ланцюгу молекули гемоглобіну в 6-му положенні від N-кінця глютамінову кислоту заміщено на валін. Це призводить до появи патологічної форми гемоглобіну, яку позначають HbS.Основна функціональна відмінність HbS від звичайних форм гемоглобіну полягає в тому, що у відновленому стані розчинність HbS зменшується майже в 100 разів. Це призводить до того, що HbS випадає в осад - утворюються кристали, які деформують еритроцити. Як наслідок, клітини червоної крові набувають серпоподібної форми, важко проходять через вузькі капіляри і міжендотеліальні простори венозних синусів селезінки. Цим пояснюється інтенсивний фагоцитоз серповидних еритроцитів макрофагами (внутрішньоклітинний гемоліз) і виражені трофічні зміни в тканинах, аж до мікротромбозів і некрозів (асептичний некроз головки стегна, плеча, інфаркт легень). Спостерігається гематурія зумовлена інфарктом дрібних судин нирок. Серпоподібність еритроцитів значно зростає при проходженні їх через тканини, які характеризуються низькими значеннями рО2 (жирова тканина, селезінка), а також в умовах гіпоксії. Картина крові: Нb- 60-80 г/л, кольоровий показник – 1 , дрепаноцити у венозній крові, ↑ретикулоцити, ↑непрямий білірубін, ШОЕ – норма.

38. Таласемії (1936 рік)є спадково обумовленими гемолітичними анеміями, ендоеритроцитарними, з внутрішньоклітинним гемолізом. їх відносять до кількісних гемоглобінопатій, оскільки порушується синтез ланцюгів молекул гемоглобіну. У людини в нормі гемоглобін представлено такими формами: HbA1 (ααββ) - 95-96 %, НЬА2 (ααδδ), у новонароджених - HbF (ααγγ).Якщо порушується синтез α-ланцюгів, то розвивається α-таласемія. При цьому не утворюється HbA1HbA2 і HbF. Замість α-ланцюгів клітини червоної крові синтезують β і γ-ланцюги. Тому при α-таласемії в еритроцитах з'являються патологічні форми гемоглобіну: у дорослих - НЬН (ββββ), а у новонароджених HbBart (γγγγ). НЬН і HbBart нестабільні, тому легко випадають в осад, унаслідок чого еритроцити набувають форми мішеней (звідси ще одна назва α-таласемії - мішенеклітинна анемія). Змінені еритроцити фагоцитуються макрофагами - розвивається внутрішньоклітинний гемоліз. При β -таласемії(хвороба Кулі)порушений синтез β -ланцюгів молекул гемоглобіну. Тому нема НЬА1 а компенсаторно збільшується утворення НЬА2. У новонароджених синтез HbF не порушений.

39. Картина крові: мішенеподібні еритроцити, кольоровий показ- ник - 0,5 ретикулоцити ↑, анізоцитоз, пойкілоцитоз, залізо сироватки↑, непрямий білірубін↑ осмотична резистентність еритроцитів ↑