Архаїчний період ( VII - поч . V ст. до н. е.)

1. Архаїчний період(VII- поч. V ст. до н. е.) Ранняархаїка- поч. 7 ст. до н. е.- 570-і рр. до н. е.Зрілаархаїка- 570-і рр. до н. е. - 525-і рр. до н. е.Пізняархаїка- 525-і рр. до н. е. - 490-і рр. до н. е.

2. Велика колонізація

3. Основні напрямки Великої грецької колонізації:1. Західний(побережжя і острови Іонійського моря на північний захід від Греції: Італія (Сіракузи, Тарент, Сибаріс, Кротон,) Сицилія, Південна Галія та Іспанія).2. Північно-східний(північне узбережжя Егейського моря, Геллеспонт, Пропонтида,береги Чорного моря: Візантій, Синопа, Гераклея, Херсонес (Севастополь), Пантікапей (Керч), Ольвія (с. Парутіно, Миколаївська обл.) і Меотиди.3. Південно-східний(південний берег Анатолії,Північна Африка: Єгипет та Киренаїка (Навкратіс, Кирена), Сирія та Кипр).

4. Утворення грецьких колоній у VIII-VI ст. до н. е.

5. Грецькі колонії на півдні Італії

7. Вплив грецької колонізації на метрополії сприяла соціально-економічному і культурному розвиткові всього грецького світу; сприяла остаточному відокремленню ремесла від землеробства; сприяла розширенню обміну між грецькими містами та іншими країнами і набуттю торгівлею міжнародного характеру; призвела до зміни напрямку у розвитку сільського господарства: основна увага стала приділятися виноградству і маслинництву; послабила родову знать, сприяла розкладу аристократичного ладу і виникненню полісного устрою; розширила кругозір греків, виховала допитливість, змусила задуматися над багатьма речами, що стало психологічною основою виникнення елліністичної науки.

8. Розвитокторгівлі Колонізація мала великий вплив на весь грецькийсвіт. Вона сприяларозвиткугосподарства, торгівлі та кораблебудування. З колоній в метрополії ввозили зерно, рабів, скот, сіль, сировину (метал, деревина). У колонії з Греціївивозилиремісницьківироби, оливковуолію, вино. Греція Ввозили Вивозили

9. КорабельЕгейського моря (Крит) Реконструкціяцього судна проведена по зображенню на вазі з Тебена (IХ -VIII ст. до н. е.). Давній художник зобразиввеслувальниківлівого борту, якісидять поверх гребців правого, очевидно, для того, щоббільш наглядно показатизагальнукількість весел. Як стверджуютьісторики флоту Е. Генріот та В. Лундстрем, цезовсім не двоярусне судно. Цевузькийкорабель з далеко виступаючим тараном та двома великими кермовими веслами на кормовому майданчику. В носовійчастиніспоруджено помост, над якимкріпилисяоленячірогиабощупальцяміфічноїістотиГоргони. Такийкорабель з підвищеною носовою частиною та кормовою чсатиною у вигляді хвоста дракона створюваввраженняміфічногочудовиська та повинен бувлякативорогів. Довжина таких суден коливалася в межах 20 - 30 м, ширина - 1/6 довжини. Через доситьвисокістійки-опори весла входли у воду піддосить великим кутом, щозменшувалоїхефективність при веслуванні. Через кількастолітьцейнедолікбулоусунено на галерах.

10. Пентеконтера В архаїчнимперіод з XII по VIII ст. до н. е. найбільшпоширеним типом кораблівдавніхгреківбулипентеконтери. Цебуло 30-метрове одноярусне судно, яке приводилося в рух 25-ма веслувальниками з кожного боку. Ширина – бл. 4 м, максимальна швидкість - 9,5 вузлів. Пентеконтерибули в основному безпалубнимивідкритими суднами. Однакдеколицейкорабельмав палубу. Палуба захищалавеслувальниківвідсонця та відметальнихснарядівворогів, а такожзбільшувалавантажопасажирськумісткість корабля. На палубі можно булоперевозитипровіант, коней, бойовіколесниці та додатковихвоїнів, в тому числілучників, які могли протистояти ворожим суднам. Первіснодавньогрецькіпентеконторипризначалися в основному для перевезеннявійськ. На веслах сиділитісамівоїни, якізгодом, вийшовши на берег, вступали в бій. Тобто, пентеконтор не бувбойовим кораблем, спеціальнопризначеним для знищенняіншихвійськових суден, а буввійськовим транспортом.

11. Аттичний кратер іззображеннямдієри.Музей Онтаріо, Канада. Знайдено у Фівах, 710-700 рр. до н.е.

12. Схема давньогрецької дієри

13. Трієра Оскільки перший крок по переходу від однопалубного корабля до двопалубногобуловжезроблено, то наступнимлогічнимкрокомбулозбільшення палуб до трьох та, відповідно, розміщеннявеслувальників у три ряди. Цебулозробленоприблизно у 650 рр. до н. е. Трієра мала три ряди весел та досягала у довжину 42 м. Важливо, що максимальна довжинакораблів, яківикористовувалиподібнутехнологю, досягала 35-40 м. Подальше збільшеннябулонебезпечним, оскількикорабельміг просто зламатися на хвилі. На борту стандартноїгрецькоїтрієризазвичайбуло 12-30 воїнів, 10-12 матросів та до 180 веслувальників. Матросами та веслувальникамикерувавкелейст, всієютрієроюкерувавтрієрарх. На найнижчійпалубізазвичайрозашовувалося по 27 веслувальників-таламітів з кожного боку. Отвори для весел, зроблені в корпусі судна, булирозташованідужеблизько до води, тому навіть при найменшомухвилюванніїх заливала вода. В таких випадкахвеслувальники забирали весла та закривали отвори шкірою. На середнійпалубірозташовувалося по 32 веслувальника-зигіта з кожного боку. Веслувальниківверхнього яруса називалитринітами. Зазвичайїхбуло по 31 з кожного боку. Вонирозташовувалися у спеціальнійпалубнійнадбудові. Довжина весел усіхтрьохярусівбулаоднаковою – бл. 4,5 м. Ритм усімвеслувальникам задавав флейтист. Трієрабуладужевузьким кораблем. При довжині 35 м, в ширину вона мала не мільше 5 м. Співідношеннядовжини та ширинибуло 1 до 7. Швидкість судна була 7-8 (на думку іншихдослідників – 9 вузлівпротягом 24 годин). При цьому один ряд веслувальниківпостійновідпочивав. Кількістьтрієр, збудованих греками, превищувалокількасотень. Для знищеннякораблів супротивника трієра мала два тарани: буферний та бойовий. У трієр не булопостійноговітрильногоспорядження, але при попутному вітріматросишвидковстановлювали одну абодвіщогли з прямокутнимивітрилами. Крімбойовихтрієріснували і трієриоптимізовані для перевезенняпіхотиабо коней.

14. Трієрарх

15. Схема давньогрецької трієри

16. Таран трієри

17. Міри довжини

18. Міри площі

19. Міри об’єму сипучих тіл Міри об’єму

20. Міри ваги

21. Зведена таблиця символів рахункових та вагових одиниць

22. Запис чисел. Історично більш ранньою формою запису чисел був акрофонічний запис, який використовувався до 3 ст. до н.е. Кожен поліс мав свої особливості запису чисел, але панував аттичний (геродіанів) різновид. На зміну йому прийшов іонійський різновид алфавітного запису чисел. Для запису чисел в цих системах використовувалися наступні знаки:

23. Особливості аттичної системи рахунку

24. Афінська тетрадрахма,бл. 490 р. до н. е.

25. КоринфськатридрахмаIV ст. до н. е.

26. Сиракузькатетрадрахмаз дельфінами, якою нагороджували переможців у спортивних змаганнях

27. Солон (Σόλων)(бл. 640-560 до н.е.) Афінськийполітик та поет, один з семи мудеців. На початку VI ст. до н. Афінироздиралопротистоянняаристократії, ву руках якоїбулавлада та більшість земель, та великою частиноюнаселення, яка булаобтяжена боргами, через якібагатохтопотрапив у залежністьвідкредиторів та навітьвтратив свободу. У 594 до н. е. афіняниобрали Солона архонтом та доручилийомупроведенняполітичних та економічних реформ. Солон скасував борги, домігсязвільнення тих, хтопотрапив у рабство через борги, та заборонив надалідаватигроші в борг під заставу особистоїсвободи. Іншіекономічніреформизаохочуваливирощування в Атиціоливи, а такожстимулюваливиробництво та торгівлю у Афінах, для чогоіноземнимремесленикамдавалосяафінськегромадянство. Було введено новіміри ваги, розпочатокарбуваннямонети, яка успішноконкурувала з монетою іншихгрецьких держав. Солон встановивтимократичну систему правління, пов’язавши права громадян на участь у виборах та у державному житті у якості політичних діячів з їх прибутком. Пентакосіомедимни (1 клас) та вершники (2 клас) могли засідати у Раді та обіймати найвищі посади. Зевгіти (3 клас) могли обіймати нижчі посади та входити в Раду (Буле), в той час як найбідніші громадяни (фети – 4 клас) могли брати участь лише в народних зборах. Нововведенням була також Рада чотирьохсот; члениРади щороку обирався чотирма афінськими філами, по 100 осіб від кожної філи. Солон ввів нове законодавство, набагато поміркованіше, аніж попереднє Драконтове. Створив апеляційний суд (геліею), яка була, фактично, народними зборами з кворумом у 6000 осіб, де розглядалися оскарження вироків. Свої політичні та етичні погляди Солон сформулював у віршах та прославився як перший афінський поет.

28. Пісістрат Пісістрат (Πεισίστρατος; VI ст. до н.е. - 527 або 528 до н.е.) – афінський тиран, правив у 561-527 рр. до н. е. (з перервами). Проводив політику в інтересах селянства і торгово-ремісничих верств демосу, проти родової знаті. Роздавав сільській бідноті землі, конфісковані у евпатридів, організував державний кредит на пільгових умовах. Велике громадське будівництво за Пісістрата забезпечувало роботою бідноту. Встановлено державні допомоги інвалідам війни. Завдяки розширенню розробок Лаврійських рудників і захоплених срібних та золотих Пангейських рудників розпочато карбування державної монети -тетрадрахмиПісістрата. Створено наймане військо. Незважаючи на широке коло державних нововведень, зберігалася конституція Солона. Афіни перетворилися на культурний центр Греції: споруджені храми Афіни Палади та АполонаПіфійского на Акрополі, Деметри – у Елевсині, побудовані Новий ринок, водопровід-еннеакрунос (використовувався до 18 ст.), тривало будівництво порту Пірей.

29. Лікург (бл. 390- бл. 324 рр.до н. е.) Грецький оратор, ученьІсократа, афінсьийполітик, один з очільниківантимакедонськоїпартії. У 343 р. разом з Демосфеном брав участь у посольстві до Спарти; 338-327 рр. відавфінансамиАфін. Значнозбільшивприбуткидержави, на місці дерев’яного театру Діоніса спорудив кам’яний та поставив у ньому статуї Есхіла, Софокла та Еврипіда, замовив офіційні екземпляри їх творів. Його поважали співгромадяни за чесність та безкомпромісну боротьбу з усіма проявами беззаконня. У давнину знали 15 його промов, але з них збереглася лише одна: проти Леократа (331 р.), яка містить звинувачення якогось Леократа, багатого афінянина, який після поразки при Херонеї втік на Родос, а потім у Мегару, всюди розповідаючи про загибель Афін. Ця промова містить багато прикладів з історії Афін, цитат з епічної поезії та з трагедій. Його було зараховано до канону 10 аттичних ораторів.

30. Зачіски давніх греків У раннійперіодгрецькоїкультуричоловіки носили майстерновкладені пасма та різноманітні коси, часто зкріплюючиїхстрічкоюабостримуючи налобною пов’язкою (1-7). Лише у V ст. до н. е. більшістьчоловіківпочинаютьстригтисяабовкладативолоссяпростішими методами (8). Жінки у раннійперіодробилидужемайстернізачіски з локонів, пасм та косичок, причомущипці та іншіметодиштучної завивки відіграваливажливу роль. Однактакімайстерні та складнізачіски, очевидно, не булиповсякденними. Низка зображень VI ст. до н. е. демонструєзачіскинабагатоскромніші. Широко викорстовувалисяпов’язки, косинки тощо (15-19). Головными уборами у чоловіківбули гладенька шапка та м’яка вовняна шапка із загнутим краєм. Особливий різновид становив відомий «фригійський ковпак» - такі шапки, червоні або чорні, і зараз носять італійські та португальські рибалки. М’які шапки поступово трансформувалися у більш жорсткі із загнутими краями. Два основних різновида капелюхів: гострокінечна з вузькими полами – пілос (10) та широкопола дорожня – петас (5), який можна було зняти та відпустити на спину, оскільки він тримався на мотузках (8).

31. Зачіски давніх греків

35. Як зробити хітон

36. Іонійський хітон

37. Одяг у ДавнійГреції 1 – жіночийхітон; 2 – одягжерця; 3 – царськийодягперіодуархаїки; 4 – жіночийхітон та гиматій; 5 – одяг знатного грека; 6 – одягзнатних гречанок; 7 – обладункивоїна.

39. ПОЕЗІЯ Іонійська лірика: Архілох, Мімнерм, Анакреонт Еолійська лірика: Алкей, Сапфо Лірика континентальної Греції: Тіртей, Солон, Алкман, Стесіхор, Івік, Симонід, Вакхилід, Піндар

40. Грецька нотна система(поріняно із сучасною)

41. Ліра

42. Кифара

43. Авлос

44. Піндар

45. Храм АполонаПіфійського та святилище Аполона в Дельфах. 6 ст. до н. е.

46. ДеметраАїд з дозволу Зевса викрадає Персефону. Після марних пошуків Деметра довідується про це від Аполлона. Розгнівана, вона залишає Олімп; земля стає неродючою, і Зевс, щоб заспокоїти Деметру, посилає Гермеса в підземне царство за Персефоною. Але Аїддав Персефоні гранатових зернят, з'ївши які, вона не може забути підземного царства. Відтоді Персефона дев'ять місяців року проводить у матері, а три місяці мусить залишатися в Аїда. Деметра відновлює на землі родючість і повертається на Олімп. Культ Деметри символізував також народження й виховання дітей. Як богиню шлюбу й родинного життя Деметру шанували одружені жінки, що влаштовували на її честь свята — тесмофорії.

47. Елевсинські містерії Елевсинії - хліборобські свята на честь Деметри, що дуже пишно відзначались у місті Елевсин. Елевсинії святкували протягом 9 днів. В цей час не можна було нікого ув'язнювати; на свято потрібно було йти пішки. Афіняни, лакедемоняни й критяни святкували щороку, у деяких місцевостях - кожного четвертого року. Пізніше, з уявленням про вмирання й відродження зерна (міф про Персефону), виникло поняття безсмертя. Згодом елевсинії набувають таємничого, містичного характеру, супроводжуються особливими обрядами (елевсинські містерії). На них вплинули культи Діоніса й орфіків. Елевсинії влаштовувались пізніше й у Римі; після 1800-літнього існування їх заборонив Теодосій. До участі у святкуванні допускалися тільки обрані. Утаємничений очищався водою з Ілісу, а потім, уночі, вступав до храму Деметри (в Елевсині), де переходив з однієї кімнати в іншу; пітьма змінювалася яскравим світлом, тиша - гуркотом грому. З розкопок виявлено, що в храмі були прилади для складних театральних ефектів. Учасники містерій присягалися не розголошувати нічого з того, що бачили або чули, тому наші відомості про зміст утаємничення та обряди дуже неточні. Через рік утаємничений допускався до Великих елевсинських містерій, що відбувалися восени. Священнодійством керували жерці-Евмольпіди.

48. Археологічні розкопки Елевсина

49. Елевсин на карті Греції

50. Діоніс (Вакх) Пітер Пауль Рубенс. Вакх. 1638-1640 ермітаж Мармур, ІІ ст. н.е. Лувр.