Grammatical tenses

1. Граматичні часи, види та способи в різних мовах світу Чорний Максим Київ - 2016

2. Граматичний час Час (tense) — граматична категорія дієслова, яка є специфічним мовним відображенням об'єктивного часу. Вона слугує для часової локалізації події або стану, про які йдеться у реченні. За допомогою часу висловлюється одночасність, передування або наслідок події відносно моменту мовлення або ж якоїсь іншої точки відліку. Час може бути абсолютним (виражати час події відносно моменту, коли вимовляється речення) чи відносним (вказувати на час однієї події відносно іншої). В українській мові виділяють три часи: минулий, теперішній та майбутній. Прикладом відносного часу є Past Perfect в англійській мові: We had bought the present before he came. Деякі мови не мають граматичного часу взагалі, наприклад, китайська.

3. Граматичнийвид Вид (aspect) — граматична категорія дієслова, що вказує на те, «як проходить у часі або як розподіляється в часі» вказана дієсловом дія. На відміну від категорії часу, вид пов’язаний не з часовою локалізацією дії, а з тим, яким чином ця локалізація відбувається в часі. В українській мові, як і в усіх слов’янських, розрізняють доконаний та недоконаний вид. Доконаний вид означає дію із вказівкою на її завершеність у минулому або в майбутньому, на її результативність,тобто дію, яка досягла своєї внутрішньої межі. Такі дієслова відповідають на питання що зробити? що зробив? що зробить?. Недоконаний вид передає значення внутрішньо необмеженої дії, що ще не встиглареалізуватися (вмикати), що реалізується без усяких обмежень (писати, їсти, рости), а такожрегулярно (постукувати) або нерегулярно (приходити) повторюється. Дієслова недоконаного виду відповідають на питання що робити? що робив? що робитиме?. Особливістю всіх слов’янських мов є те, що більшість дієслів мають окремі незалежні початкові форми для двох видів – наприклад, виходити – вийти. В інших мовах для розрізнення видів можуть використовуватися різноманітні граматичні конструкції.

4. Граматичний спосіб Спосіб (mood) — граматична категорія дієслова, що показує стосунок дії чи стану з погляду мовця, виражає значення можливості, бажаності, необхідності та інших умов реалізації дії (стану). Основними способами є: Індикатив (дійсний спосіб) – Я пишу. Імператив (наказовий спосіб) – Пиши! Суб’юнктив – Треба, щоб ти писав. Кондиціоналіс (умовний спосіб) – Я б писав. Різні мови мають різні граматичні структури для висловлення граматичного способу. В європейських мовах часто одна форма дієслова одночасно виражає особу, час, вид і спосіб. Наприклад, в іспанському реченні Si tú hubieras comido la manzana... – Якби ти (тоді) з’їв яблуко... дієслівна форма hubieras comido вказує на минулий час (у теперішньому було б comieras), доконаний вид та суб’юнктивний спосіб.Через це мовознавці часто розглядають комплекс Tense–aspect–mood (Час–вид–спосіб) як граматичну “системукоординат” для дієслова.

6. Граматичні часи в мовах світу До базових граматичних часів мовознавці відносять минулий, теперішній та майбутній. Проте різні мови мають різні граматичні структури, що виражають час дії, і відтак можуть не мати одного чи кількох базових часів, або ж мати додаткові часи. Зазвичай час виражається певною дієслівною формою – або через відмінювання дієслова, або через допоміжні конструкції. Наприклад, минулий час в англійській мові для більшості дієслів утворюється додаванням суфікса –ed, для деяких інших – зміною кореневого голосного (to sing – sang, to drink – drank). В іспанській, за винятком кількох неправильних дієслів, минулий час виражається суфіксом, що залежить від числа, особи та дієвідміни. Прикладом мови, де минулий час виражається і зміною форми дієслова, і наявністю додаткової конструкції, є французька – відповідна конструкція складається з форми модального дієслова avoirабо être (залежно від транзитивності та інших властивостейдієслова), що залежить від числа та особи, а також дієприкметника пасивного стану. Дієприкметник теж може змінювати свою форму, але тільки у випадку використання être.

7. Класична латинська мова розрізняє такі граматичні часи: • Теперішній (praesens) • Імперфект (praeteritumimperfectum) • Перфект (praeteritumperfectum) • Майбутній (futurus) • Плюсквамперфект(plus quam perfectum) • Перфект майбутнього часу (anterior futurus). • Імперфект та перфект розрізняють відповідно недоконаний та доконаний вид дієслова в минулому часі. • У давньогрецькій мові були наявні ті самі часи, але минулих було три: імперфект для недоконаного виду, аорист як «простий минулий час» та перфект для дій, що мають стосунок до теперішнього моменту. • Сучасна англійська мова має два граматичні часи: минулий та не-минулий, що об’єднує теперішній та майбутній. Самостійної форми для позначення майбутнього часу в англійській немає – залежно від контексту він виражається різними конструкціями або модальним дієсловом will. • Англійські дієслова також можуть виражати прогресивний (Continuous) або перфектний вид (Perfect). При викладанні англійської для зручності окремими часами часто називають різні конструкції часу та виду, наприклад, Past Continuous чи Future Perfect.

8. В рукайській мові (Тайвань, 10 тис. мовців) є не-майбутній час, який об’єднує теперішній та минулий. У багатьох європейських мовах є окрема форма для майбутнього часу в минулому – коли описувана дія відбулася в минулому, але є майбутньою відносно іншої минулої події. Іншим різновидом відносного часу є перфект майбутнього часу – коли описувана дія відбудеться в майбутньому, але передує іншій майбутній події. Приклад з англійської та іспанської мов:

9. Різноманітність граматичних видів Ми знаємо, що в українській мові дієслово має властивість виду – дієслова, що в початковій формі відповідають на питання що робити?, належать до недоконаного виду (imperfective aspect), тоді як дієслова, що відповідають на питання що зробити?, є дієсловами доконаного виду (perfective aspect). Втім, мовознавці також виділяють значну кількість інших видів та підвидів. Хабітуаліс (habitual aspect) – граматичний вид, що вказує на дію, яка відбувалася чи відбувається регулярно. Українська мова не має спеціальної форми для цього виду, тому зазвичай для позначення такої дії використовується недоконаний вид, у разі необхідності - з додаванням обставин. Приклад: Коли я був школярем, я зустрічався з друзями щосуботи. В англійській мові хабітуаліс у минулому часі може виражатися конструкціями used to та would. Наприклад: When I went to school, I would meet up with my friends every Saturday. We used to go to that library quite frequently. При цьому форма used to може використовуватися і з дієсловами, що виражають стан речей, а не дію: They used to live in Poland, but now they live in Chicago. Серед лінгвістів немає одностайної думки, чи є я граматична форма хабітуалісом.

10. Також хабітуаліс в англійській мові може виражатися простим минулим часом: I walked to work every day for ten years. Стандартна англійська мова не має спеціальних граматичних засобів для вираження хабітуаліса в теперішньому часі, але вони є в розмовному діалекті афроамериканців. Наприклад: He be working Tuesdays. – Він працює щовівторка. (станд.: He works habitually on Tuesdays.) He stay working. – Він весь час працює. (з інтенсивним забарвленням, станд.: He is always working.) В іспанській мові використовується допоміжне дієслово soler – мати звичку; робити щось регулярно. Наприклад: dormir – спати él dormía – він спав (імперфект – минулий час + недоконаний вид) solerdormir – матизвичкуспати él solía dormir – він мав звичку спати. Це дієслово може використовуватися в будь-якому граматичному часі.

11. Континуальний та прогресивний види (continuous aspect, progressive aspect) є іншими підвидами недоконаного виду: перший виражає стан речей, що тривав певний час, другий - дію, що не була завершена. Чіткої межі між цими двома видами немає – наприклад, в реченні “Сергій вивчає математику.”присудок може бути віднесений до обох категорій залежно від точки зору: Сергій вивчає математику до екзамену. – активна дія, прогресивний вид. Сергій вивчає математику в університеті. – поточний стан речей, континуальний вид. В українській мові прогресивний вид виділяється від звичайного недоконаного для деяких дієслів руху: Я літав – я летів, я ходив – я йшов.

12. Перфектний вид (perfect aspect, важливо не плутати з доконаним видом – perfective aspect!) – граматичний вид (іноді вважається окремим часом), який вказує на те, що дія відбулася раніше певного заздалегідь вказаного часу. Часто цей вид фокусує увагу не скільки на самій дії, скільки на її результаті. Назва походить від латинського слова perfectum, що означає “завершений”. • Прикладом є англійське речення I have made dinner – Я приготував вечерю, де вказується на те, що вечеря вже готова, а не на те, що оповідач коли-небудь готував вечерю. В останньому випадку було б вжито речення I made dinner. • В англійській мові, на думку мовознавців, є три основні застосування перфекту в теперішньому часі: • Дія відбулася в минулому, але її результат має значення. • I have lost my pen – Я загубив свою ручку (тобто зараз я її не маю). • Ben has gone to America – Бен виїхав до Америки (тобто він зараз в Америці). • Дія відбулася принаймні один раз до теперішнього моменту. • I have seen that film three times now – Я вже бачив той фільм тричі. • Ben has been to America – Бен бував у Америці (як мінімум один раз). • Йдеться про ситуацію, що постійно тривала протягом певного періоду часу. • The meaning of the Perfect has been debated for 200 years – Значення перфекту обговорюється (вже) протягом 200 років. • Ben has been in America for a month now – Бен уже місяць в Америці.

13. Також перфект може поєднуватися з іншими граматичними часами і формами. Плюсквамперфект (давноминулий час, pluperfect, Past Perfect) – спеціальна форма, яка вказує на те, що дія відбулася в минулому ще до якоїсь іншої події в минулому. I said I had made dinner. – Я сказав, що я приготував вечерю. It had been raining all night when he awoke. – Дощило всю ніч, коли він прокинувся. (тут вжито комбінацію перфекта та континуального виду). A man who for years had thought he had reached the absolute limit of all possible suffering now found that suffering had no limits, and that he could suffer still more, and more intensely. – Людина, яка роками вважала, що вона досягла абсолютної межі всіх можливих страждань, зараз зрозуміла, що страждання меж не має, і що вона може страждати ще більше і сильніше. (Віктор Франкл, “Людина в пошуках сенсу”). В цьому реченні вжито “рекурсію” з двох плюсквамперфектів: спочатку людина досягла того, що вона вважала межею страждань; потім про це подумала; і вже потім зрозуміла, що помилялася. В німецькій та нідерландській мовах плюсквамперфект формується схожим чином, але з незначними відмінностями: замість одного службового дієслова have використовуються два:haben/hebbenтаsein/zijn, залежно від типу основного дієслова. Аналогічного типу конструкції існують в романських мовах (французька, італійська, іспанська тощо).

14. В східнослов’янських мовах (українська, російська та білоруська) давноминулий час теж є: Спершу був криком напустився на них, але вгамували його одразу (Андрій Головко). Піп колись був розсердився на дідових батьків, і як у них народився хлопець, то й назвав його Македоном (Іван Сенченко). За медом, бувало, приїздиликупцізХаркова, зБілгорода(Олекса Стороженко). Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні [...] («Акт проголошення незалежності України»). Я было пошёл уже, когда вдруг вспомнил… Я пайшоў быў да сябе, але раптам спыніўся і ціхутка пастукаў у дзверы пакоя Яноўскай. У сучасній російській мові цей час практично не вживається, в українській, як видно з вищенаведеного прикладу, може вживатися навіть в офіційних документах, хоча найчастіше трапляється в розмовному мовленні та класичній літературі. Серед інших слов’янських мов плюсквамперфект вийшов з ужитку в польській та майже вийшов у чеській, але зберігся в болгарській (про це далі), сербохорватській та словенській мовах.

15. Евіденціальність Категорія евіденціальності – набір граматичних або лексичних значень, що виражають вказівку на джерело відомостей стосовно ситуації, яка повідомляється реченням. У таких мовах в будь-якому висловлюванні за допомогою спеціальних граматичних засобів вказується джерело переданих відомостей – наприклад, чи бачив це оповідач на власні очі, чи тільки передає свідчення з чужих слів, або ж це результат його власних здогадок чи міркувань. Наприклад, у турецькій мові граматичним маркером евіденційності є суфікс -miş(альтернативні форми: -mış/-muş /-müş): geldi – він прийшов (я це знаю – він приніс мені цукерок) gelmiş – він, схоже, прийшов (судячи з усього – наприклад, у коридорі чути щось схоже на його голос) hastayım – я хворий(напевно – я вже тиждень не можу встати з ліжка) hastaymışım – я, мабуть, хворий (так мені здається – наприклад, заболіло горло).

16. Аналіз дієслівної парадигми: болгарська мова • Для закріплення матеріалу про дієслівні форми буде корисно подивитися на їхні будову та різноманіття в окремо взятій мові. Для цього є декілька причин взяти болгарську: • Їх дуже багато – за деякими підрахунками, пересічне болгарське дієслово має близько 3000 форм. • Болгарська мова є слов’янською, тому багато форм зручно порівнювати з існуючими українськими. • Болгарська мова має відразу декілька часів, видів та інших структур, про які йшлося в лекції. В більшості інших слов’янських мов вони були втрачені. • Болгарські дієслова мають: • особу (1-ша, 2-га, 3-тя), число (однина, множина) та інколи рід (чоловічий, жіночий чи середній) • час (один із дев’яти) • вид (доконаний чи недоконаний) • стан (активний чи пасивний) • спосіб (дійсний, умовний чи наказовий) • чотири можливі прояви евіденційності • чотири окремі дієприкметники, дієприслівник та віддієслівний іменник. • Форми інфінітиву в болгарській мові немає.

17. Всі болгарські дієслова поділяються на три дієвідміни за останньою літерою форми однини третьої особи теперішнього часу: е: чете – читає, пише – пише. и: говори– говорить, мълчи – мовчить. а/я: иска – шукає, стреля – стріляє. Як і українські дієслова, болгарські мають доконаний та недоконаний вид.Аналогічно до української, інколи дієслово доконаного виду можеутворюватидругорядненедоконане дієслово: Уча – науча – научавам: Уча – я вчу. Ще уча – я вчитиму. Ще науча – я навчу (у теперішньому часі є тільки недоконаний вид). Научавам – я навчаю. Розглянемо тепер різні граматичні часи болгарської мови. Теперішній час(Сегашно време) у болгарській мові є аналогом теперішнього часу в українській. Дієслова теперішнього часу можуть бути лише в недоконаному виді. Приклади: аз чета, ти четеш, той/тя чете, ниечетем, Виечетете, те четат. (я читаю, ти читаєш, він/вона читає, ми читаємо, ви читаєте, вони читають)

18. Минулий імперфектний час (Минало несвършеновреме)використовується для опису тимчасових ситуацій, які мали місце у певний час у минулому.Також він описує дії в минулому часі, які були частими, повторюваними чи постійними. Найчастіше цей час використовується в розповідях для загального опису певної загальної (“фонової”) ситуації, тоді як окремі події описуються в аористі (про нього далі). В цьому часі можуть вживатися дієслова як доконаного, так і недоконаного виду. Правила відмінювання не відрізняються. Приклади: аз четях, ти четеше, той/тячетеше, ниечетяхме, Виечетяхте, течетяха. (я читав, ти читав/читала, …) 3) Минулий час-аорист (Миналосвършеновреме) виражає дію, що відбулася в певний час у минулому. Цей час теж може застосовуватися до дієслів і доконаного, і недоконаного виду. Граматична конструкція аористу не є однозначною: є сім різних класів дієслів у першій дієвідміні, три в другій та два в третій, кожен із яких змінюється за своїми правилами. Приклади: аз четох, тичете, той/тя чете, ниечетохме, Виечетохте, течетоха. Вчерачетохедна книга. – Вчора я читав книгу. (Читав, але не закінчив) Вчерапрочетохедна книга. – Вчора я прочитав книгу. (І закінчив) Різницю між двома минулими часами можна коротко описати таким чином: * імперфект виражає звички; загальні істини; дії, повторювані багаторазово; та “фонову” інформацію для інших дій; * аорист виражає одиничні дії, що мали початок та кінець.

19. Втім, дієслова недоконаного виду і в імперфекті, і в аористі можуть виражати довготривалі дії, і тому кожен із них може виражати дію, що відбувалася одночасно з іншою.Загальне правило, яке слід пам’ятати: аорист означає, що дія почалася і закінчилася, а імперфект означає, що дія була в процесі виконання. Погляньмо на такі речення: Докатодецатаиграеха(недок., імп.) навън, едно от тях си счупи(докон., аор.) крака. – Коли дітигралинадворі, один із них зламав ногу. Тут перше дієслово вжито в імперфекті, оскількивоновиражає «фоновуінформацію», і насправді для нас не єважливим, коли діти почали чизакінчилиграти. Дієслово доконаного виду «счупи» вказує на конкретнуодиничнудію, і тому воновжито в аористі. Децата си прекараха(докон., аор.) чудесно, докатоиграха(недок., аор.) навън. – Дітичудовоповеселилися, покигралинадворі. Тут обидвадієслова «прекараха» та «играха» вжито в аористі, тому що вони виражаютьдію з початком і кінцем. Децатаиграха(недок., аор.) навън, докато не заваля(док, аор.). – Дітигралинадворі, поки не пішовдощ. Оскількигрудітейбулозненацька перервано, вона мала чітковираженийкінець, і тому дієслово вжито в аористі.

20. Децатаиграеха(недок., імп.)навън. Изведнъжзаваля, но продължиха да играят. – Дітигралинадворі. Раптомпішовдощ, але вони продовжилиграти. В цьомуконтекстідія не припинилася, тому дієслово вжито в імперфекті. 4) Перфект (Минало неопределеновреме) виражаєдію в минулому, точний час якої не вказаний. Він може бути невідомим чи не мати значення взагалі, але має значення результат цієї дії в теперішньому часі. Цей час є дуже схожим на Present Perfect в англійській. Для конструкції перфекту використовується так званий дієприкметник активного стану аористу минулого часу (минало свършенодеятелнопричастие). Цей дієприкметник, а відтак і форма дієслова в перфекті, також залежить від роду: чел (одн. ч. р.), чела (одн. ж. р.), чело (одн. с. р.), чели (мн.) + съм (1 ос. одн.), си (2 ос. одн.), е (3 ос. одн.), сме (1 ос. мн.), сте (2 ос. мн.), са (3 ос. мн.) Як приклад, маємо: Я читав. – Челсъм. Ти читала. – Челаси. Вони читали. – Челиса.

21. 5) Перфект минулого часу / давноминулий час (Минало предварителновреме) описує дію, що передувала іншій дії в минулому. Складається з форми минулого часу дієсловасъмта того самого дієприкметника. Є аналогом англійського часу Past Perfect. Приклади: аз бяхчел(а), ти бе/бешечел(а), той бе/бешечел, тябе/бешечела, ниебяхмечели, Виебяхтечели, те бяхачели. (я був читав, ти був читав/була читала, …) 6) Майбутній час (Бъдещевреме) утворюється додаванням дієслова ще до форми теперішнього часу. Заперечна форма утворюється додаванням конструкції нямададо тієї ж форми. Приклади: аз ще чета, ти ще четеш, той/тя ще чете, ние ще четем, Вие ще четете, те ще четат. 7) Перфект майбутнього часу (Бъдещепредварителновреме) виражає дію, що відбудеться в майбутньому перед іншою дією в майбутньому. Конструкція: ще (в запереченні нямада) + форма дієслова съм+ активний дієприкметник аористу минулого часу. Ви читатимете (до якоїсь події) – Вие ще стечели.

22. 8) Майбутній час у минулому (Бъдещевреме в миналото) виражає дію, що відбулася в майбутньому відносно іншої події з минулого часу. 9) Перфект майбутнього часу в минулому (Бъдещепредварителновреме в миналото) Цей час використовується для вираження дії в минулому, яка є майбутньою відносно певної минулої дії, яка передувала ще одній минулій.

24. В болгарській мові є три способи – дійсний, наказовий та умовний. Суб’юнктив, про який ішлося в лекції, більшістю лінгвістів не вважається окремим способом. Суб’юнктив граматично позначається сполучником да(”щоб”). Для порівняння: знам, чеси тук – я знаю, що ти тут настоявамдаси тук – я наполягаю, щоб ти був тут. Також суб’юнктивні конструкції іноді використовуються замість інфінітиву: искамданапишаписмо – я хочу написати листа (дослівно: я хочу, щоб я написав листа). Умовний спосіб утворюється спеціальною формою дієслова съмта вже знайомим нам дієприкметником. Наказовий спосіб існує лише для другої особи (тобто форм на зразок “робімо” немає). Болгарська мова має чотири маркери евіденціальності: Індикативний – вказує, що мовець був свідком події або знає її як загальновідомий факт. Ку̀четоизя̀дерѝбата – Собака з’їв рибу (я це бачив). 2) Інференційний – вказує, що мовець зробив певний логічний висновок щодо події. Ку̀чето е изя̀ло рѝбата – Собака з’їв рибу (я цього не бачив, але риби на столі немає, а в собаки задоволене обличчя).

25. Переказний (ренарративний) – вказує, що мовець дізнався про подію від когось іншого. • Ку̀чето изя̀ло рѝбата – Собака з’їв рибу (я цього не бачив, але мені сказала сусідка). • 4) Сумнівний (дубітативний) – вказує, що мовець сумнівається в інформації, яка подається. • Ку̀четобило̀изя̀лорѝбата – Собака буцімто з’їв рибу (я в цьому не впевнений, але сусідка так каже). • Окремими дієслівними формами болгарської мови є: • дієприкметник активного стану теперішнього часу: четящ – той, що читає. • дієприкметник активного стану аористу минулого часу: чел – той, що читав. • дієприкметник активного стану імперфектуминулого часу: четял – той, що читав. Різницяміжцимидвомадієприкметникамитака ж, як і міжзвичайнимиімперфектом та аористом. • дієприкметникпасивного стану минулого часу: четен – читаний. • незміннийдієприслівник: четейки – читаючи. • віддієслівнийіменник: четене – читання. • Дієприкметники також змінюються за числами, родами та визначеністю (визначеність є приблизним аналогом англійського артикля the: напр. четящ – той, що читає; четящият – той самий, що читає), віддієслівний іменник – за числами та визначеністю.

26. Використані джерела: • https://en.wikipedia.org/wiki/Bulgarian_verbs • https://en.wikipedia.org/wiki/Bulgarian_conjugation • https://en.wikipedia.org/wiki/Tense%E2%80%93aspect%E2%80%93mood • https://en.wikipedia.org/wiki/Evidentiality • https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B0%D1%81_(%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE) • https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D0%B4_(%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE) • https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D1%83%D0%BB%D0%B8%D0%B9_%D1%87%D0%B0%D1%81 • http://mova.kreschatic.kiev.ua/26.php • https://en.wikipedia.org/wiki/Habitual_be