ІВАН  ФРАНКО –
Download
1 / 57

ІВАН ФРАНКО – Прометей українського народу - PowerPoint PPT Presentation


  • 779 Views
  • Uploaded on

ІВАН ФРАНКО – Прометей українського народу. Слово про великого КАМЕНЯРА. Шлях у безсмертя. “ Іван Франко – це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. України і людності .” Максим Рильський.

loader
I am the owner, or an agent authorized to act on behalf of the owner, of the copyrighted work described.
capcha
Download Presentation

PowerPoint Slideshow about ' ІВАН ФРАНКО – Прометей українського народу' - trella


An Image/Link below is provided (as is) to download presentation

Download Policy: Content on the Website is provided to you AS IS for your information and personal use and may not be sold / licensed / shared on other websites without getting consent from its author.While downloading, if for some reason you are not able to download a presentation, the publisher may have deleted the file from their server.


- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - E N D - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Presentation Transcript

ІВАН ФРАНКО – Прометей українського народу

Слово про великого КАМЕНЯРА


Шлях у безсмертя

“ Іван Франко – це розум

і серце нашого народу. Це боротьба, мука і

передчуття щастя України.

України і людності .”

Максим Рильський


Був середнього зросту, а йшов як велетень… мало хто встигав за ним, головою сягав хтозна-як високо.

Спокійної вдачі, а вибухав, як порох, коли йшлося про добро трудящих, і кидав громи, щоб Русь не спала.

Влада гнобителів не пустила його викладати у вищій школі, а він став учителем свого народу.

Напрацювавсяза десятьох, а життя йому було дано лише одне, та й те недовге.


Він мав гарне високе чоло, трохи

кучеряве рудаве волосся, рудаві

невеликі вуса й сірі очі.

На його обличчі виднілися

розум й енергія. Очі й уста

виказували не впертість, а

завзяття. Він ходив у виши-

тій сорочці. Одяг на ньому

був невибагливий, навіть

убогий. У поведінці скромний, навіть трохи несміливий.


Мальовниче підгірське село Нагуєвичі на Дрогобиччині. 27 серпня 1856 року в сім’ї сільського коваля Якова Івановича Франка та його дружини Марії Миколаївни Кульчицької народився син Іван. Життя малого хлопця пройшло на цій землі. Тут він зробив перші свої кроки, тут зазнав перших дитячих радощів і гіркоти раннього сирітства.

Маленький хутір серед лук і нив

На горбику над річкою шумною –

Отам я в простій хлопській хаті жив,

І самота, і сум жили зі мною.


Батько Івана помер, коли йому було лише 8 літ, через 7 років померла мати. Незважаючи на важкі умови селянського життя, Іван Франко з радістю згадує своє дитинство, батьків, яких щиро любив.

Правда, матусю! Спасибі за раду!

Я її правди не раз досвідив.

Праця дала до життя мні принаду,

Ціль дала, щоб в манівцях не зблудив.

“ Синку, кріпися - мені ти твердила. –

Адже ж не паном родився ти чей!

Праця, що в гріб мене вчасно вложила,

Та лиш тебе доведе до людей ”


Осінь 1875 року. було лише 8 літ, через 7 років померла мати.

Іван Франко у Львові – центрі літературного і культурного життя Західної України.

Він мріє поглибити і розширити свої знання в університеті. Одночасно з навчанням Франко розгортає активну літературну діяльність, стає одним з організаторів студентського журналу

“ Друг ”, де друкує свої твори, статті, переклади.

На галицькій землі не було чоловіка, що мав би такий вплив на тогочасну молодь, як Франко. У нього була гарна бібліотека, з якої користувалася молодь кола, а в бібліотеці тій знаходили вони те, чого деінде в Галичині не можна було знайти.


1877 рік. було лише 8 літ, через 7 років померла мати. Молодий Франко у в'язниці

Ще три рази поліція заарештовувала Франка, але він був несхитним. Випробування лише зміцнювало його переконання.

І хоча нелегко часом було, та молода енергія й патріотичний запал,

глибока любов до українського народу перемагали життєві

незгоди.

І. Франко разом з

М. Павликом, І. Бєляєвим згуртовують молодь і перемагають у боротьбі за народну мову. Усе це не могла не помітити поліція, і в липні

1877 року Івана Франка разом з іншими членами редакції журналу “ Друг ” заарештували й кинули до московської в'язниці, де він просидів 9 місяців.


Сонет, обернений до світу було лише 8 літ, через 7 років померла мати.

Світова поезія не має таких

вражаючих людських документів:

автор змальовує натуралістичні

картини тюремного побуту,

образи в'язнів та тюремників, що

переростають в узагальнений образ

поліційно-колоніальної “ тюрми

народів ” – Австро-Угорської імперії:

Цикл

“ Тюремні сонети ”

Був створений у

1889 році в львів-

ській в'язниці під

час третього

ув'язнення поета.

Багно гнилеє між країв Європи,

Покрите цвіллю, зеленню густою!

Розсаднище недумства і застою,

О, Австріє! Де ти поставиш стопи,

Повзе облуда, здирство, плач народу,

Цвіте бездушність, наче плісень з миру..


Цикл “ Тюремні сонети ” було лише 8 літ, через 7 років померла мати.

…Се дім плачу , і смутку, і зітхання,

Гніздо грижі, і зопсуття, і муки!

Людське життя визначає несправедливий

суд, панівна бюрократія.

Ліричний герой Франка

насильно і несправедливо

потрапляє у в'язницю, у якій

“ щастя насаджується ”

через сліпу покору,

душевний

спокій – через рабство,

громадський спокій –

диктатурою.


На очах відбувається тотальне було лише 8 літ, через 7 років померла мати.

знищення людини, діє жорстока

сила механізованих взаємин.

Ліричний герой “ Тюремних сонетів ” встає

на бій із світом зла і кривди. Він увібрав

у себе людинолюбіє Христа, нескореність

Джордано Бруно, Гонти, Шевченка.

А тому не відчуває себе зламаним.


Основна ідея сонетів було лише 8 літ, через 7 років померла мати.

сформульована афоризмом

останнього сонета:

Хто з злом

не боресь,

той людей

не любить.


“ Тричі мені являлася любов…” було лише 8 літ, через 7 років померла мати.

Він - безмежна країна, яка досі не має точної наукової карти.

Є в ній місцевості й дороги, добре знані кожним зі шкільної парти. Але є й околиці, у які спробуємо заглянути…

Хтождля

насФранко?

Якийвін ?

У житті кожної людини настає кохання.

Воно може тихенько підкрастися, а може

увірватися в душу могутнім поривом.


“ Одна несміла, як лілея біла

Тричі мені являлася любов.

Одна несміла, як лілея біла,

З зітханням мрій уткана, із обснов Сріблястих, мов метелик, підлетіла.

Рука писала, а душа рвалася до

коханої…

Вони чекали весілля….

Але грянув грім! Арешт Франка

змінив у їхньому житті багато

чого.

Ольга

Рошкевич


Обірвалась нитка великої любові, та не згасла сама любов, вона народила справжні шедеври світової лірики. Ольга Рошкевич прийшла до нас не лише як кохана Франка, а як героїня невмирущої поезії.

Франко буде співати про жіночу недолю в галицьких піснях. А єством відчуватиме присутність Ольги – то ще дівчиною, то вже заміжньою, такою, що занапастила свою долю… Для нього вона буде Анною в

“ Украденому щасті ”.


“…Явилась друга – любові, та не згасла сама любов, вона народила справжні шедеври світової лірики. Ольга Рошкевич прийшла до нас не лише як кохана Франка, а як героїня невмирущої поезії. гордая княгиня ”

“ Велике враження справила на

мене знайомність з однією

полькою – Йосифою

Дзвонковською. ”

І змучений душевним болем велета, він покохав.

“ Явилась друга – гордая княгиня,

Бліда, мов місяць, тиха та сумна,

Таємна й недоступна, мов святиня.

Вона не відповідала взаємністю…

Він страждав.

І лише потім довідався про те, чому так зробила..


Мене рукою зимною вона любові, та не згасла сама любов, вона народила справжні шедеври світової лірики. Ольга Рошкевич прийшла до нас не лише як кохана Франка, а як героїня невмирущої поезії.

Відсунула і шепнула таємно:

Мені не жить, тож най умру одна!”

Юзефа була хвора на туберкульоз. Могила вже кликала її до себе.

Нікому з рідних про це не говорила.

Вона зізналася лише

одному Франку.

Чесно і відверто.


“…Явилась третя – любові, та не згасла сама любов, вона народила справжні шедеври світової лірики. Ольга Рошкевич прийшла до нас не лише як кохана Франка, а як героїня невмирущої поезії.женщина чи звір?”

Широкому колу читачів про

цю жінку оповів син

Франка Тарас у книжці

“ Про батька ”.

Явилась третя - женщина чи звір?

Глядиш на неї - і очам приємно,

Впивається її красою зір.

Та разом страх бере, душа холоне

І сила розпливається в простір.

Целіна Журовська


Целіна мучить Франка. Вона змушена виїхати.

Щоб порвати з ним, друкує в газеті фальшиве

оголошення про одруження. А для поета вмирає…

“ Вона умерла! Слухай! Бам! Бам-бам!

Се в моїм серці дзвін посмертний дзвонить,

Вона умерла! Мов тяжезний трам,

Мене цілого щось додолу клонить…

… Вона умерла! Вмерла! Вмерла !

Вмирає образ, але не вмирає любов. А Целіна

знову повертається. Він буквально переслідує

її як школяр, боїться слово промовити,

підступити ближче, годинами стоїть під вікнами.


Ти прощай! Твого ім'я змушена виїхати.

Не вимовлю ніколи я,

В лице твоє не гляну!

Франко зізнався, що через цю

жінку з'явилося його “ Зів’яле листя ”. Вона стала прототи-

пом образу Регіни в повіс-

ті “ Лель і Попель ”.

А в оповіданні “

Маніпулянтка ”

Франко розповів про

захоплення Целіною.

Франко все життя сповідався поезіями

інтимного характеру, заглядав у власну душу.

А для нас з'явилася збірка “Зівяле листя” –

пам'ятка щирості генія, образ його людських мук.


Збірка “ Зів змушена виїхати.’яле листя ”

Про особисте життя людей, а особливо видатних,

треба говорити дуже делікатно і обережно. Бо це той

бік життя людини, який часто не залежить від неї.

Відкрити світ людських почуттів і страждань Франка, прагнення

особистого щастя допоможе

збірка інтимних

віршів

“Зівяле листя”

Глибокий ліризм проникає в

саму композицію книги.

Пісні її - це три “ жмутки ”

зів’ялого листя.

Розповідаючи про муки

нерозділеного кохання,

герой ніби розриває жмуток за жмутком, розкидає зів’яле листя своїх пісень, щоб воно,

підхоплене вітром,

щезло безслідно.


“ Ой ти, дівчино, з горіха зерня…”

Не випадково лірика “ Зів’ялого листя ”притягувала

і притягує увагу композиторів.

Ось речі, покладені на музику:

“ Безмежнеє поле…”,

“ Розвійтеся з вітром…”,

“ Як почуваєш вночі…”,

“ Чого являєшся мені…”

“ Ой ти, дівчино, з горіха зерня…”,

Чого являєшся мені

У сні?

Чого звертаєш ти до мене

Чудові очі ті ясні,

Сумні,

Немов криниці дно студене?...


“ Червона калино, чого в лузі гнешся ”

Червона калино, чого в лузі гнешся?

Чого в лузі гнешся?

Чого світла не любиш, до сонця не пнешся?

До сонця не пнешся?...

…Я не вгору пнуся, я дубам не пара,

Я дубам не пара.

Та ти мене, дубе, оттінив, як хмара.

Оттінив, як хмара.

Незаперечним є те, що збірка

Франка “ Зів’яле листя ” –

це шедевр поетичної майстерності.


У збірці гнешся ”“ Зів’яле листя ”

розкривається драма в житті

ліричного героя, який кохав і

страждав, шукав і не знаходив

свого щастя, а якщо й знаходив,

воно тікало від нього, і знову

самотність облягала змучену душу.

Спасибі поетові за те,

що умів так кохати

і мав талант донести

до людей свої почуття,

спасибі за те, що

створив велику пісню

неповторної любові,

яка лунає вічно.


Дружина Ольга гнешся ”

Ольга була вірною дружиною, багато допомагала чоловікові у написанні та виданні творів, переживала з ним радість і горе.

Ольга Федорівна

Хорунжинська народи-

лася на Харківщині. Проживала у Києві.

Знайомі влаштували її

зустріч змолодим га-

личанином – Іваном

Франком.

Франко починає писати дисертацію. Дружина бере на себе всі турботи з дітьми, допомагає Іванові, в чім тільки може, перевозить через російські митниці нелегальну літературу.


Іван Франко – трибун народний, гнешся ”Пророк-ватаг, ратай співецьІ громадянин благородний

Великий КАМЕНЯР –

геніальний поет, що

залишив своїм

нащадкам перлини

громадянської та

інтимної лірики;

великий прозаїк,

видатний драматург,

перекладач,

літературознавець,

критик, фольклорист,

етнограф,

громадський діяч

Він жив і працював в ім’я народуй

для народу. До останніх днів вірив у

неминучість національного

відродження у створенні

власної держави.

Прислухаймось уважніше до

голосу минувшини, що кличе всіх,

у кого, за словами І. Франка

серце чисте, доглянути у ній

силу, без якої не здолати нам

потрясінь сьогодення.


Духовний заповіт гнешся ” українському народові

Поема “ Мойсей ”

Пролог

Народе мій, замучений, розбитий,

Як паралітик той на роздорожжю,

Людським презирством, ніби струпом

вкритий,

Твоїм будучим душу я тривожу.

Від сорому, який нащадків пізніх

Палитиме, заснути я не можу…


Палкі слова пророчих дум і вистражданих почуттів поета глибоко западали в душу, пробуджували нестримне

прагнення до роботи,

до відданого служіння

українському народові,

до боротьби за

його щастя.

І. Франко зробив

свій вибір, зупинившись

на найскладнішій проблемі –

ствердження ідеї сильної особистості,

життєвого прагнення до високого ідеалу.


Вірю в силу духа ! вистражданих почуттів поета глибоко западали в душу, пробуджували нестримне

Що Біблія - могутнє джерело ідей

та образів Франкової творчості –

факт безсумнівний. Вона змалку

була одним з чинників

його творчого

натхнення.

“ Все, що мав у житті,

він віддав

для одної ідеї,

і яснів, і горів, і страждав,

і трудився для неї ! ”


Мойсей вистражданих почуттів поета глибоко западали в душу, пробуджували нестримне у поемі Івана Франка – це сильна особистість з високим ідеалом. Людина, яка мала сильну, стійку волю, шалене бажання вивести свій народ з єгипетського полону, подолавши рабські інстинкти

старшого покоління.

Датан й Авірон – це лідери першої категорії,

для яких діє закон миттєвості:

“ Нам і тут непогано ”.

Тривалий шлях народу здається

їм “ кінцевою руїною ”.

Хоча Мойсей не пожав плодів своїх багаторічних

зусиль, але народ знайшов те,

що шукав. Ідея пророка стала народною істиною, яка пронизує всі покоління сьогодення.


“ Мойсей ” вистражданих почуттів поета глибоко западали в душу, пробуджували нестримне – твір про Україну та українців

Народе мій, засмучений, розбитий…

…Та прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народів вільнім колі.

… і глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі…

У

передмові

до “ Мойсея ”

поет сам визнає,

що його “ тривожило ”

майбутнє його народу: він не

мав спокою й сну від того сорому, що

буде пекти нащадків за вчинки батьків і тих,

хто довів народ до цього стану “ паралітика на роздоріжжі ”. І з такого великого почуття любові до батьківщини зародилася поема.


Поема “ Каменярі ” вистражданих почуттів поета глибоко западали в душу, пробуджували нестримне

Про історію і зміст цієї “невеличкої поеми”

розповідає автор у статті

“ Каменярі ”.

“ “ Поемка Каменярі ” – се алегоричний образ

громади працівників, що спільною

важкою працею ламають скелю

для промощення дороги. ”

І.Франко

І всі ми вірили, що своїми руками

Розіб’ємо скалу, роздробимо граніт,

Що кров’ю власною і власними кістками

Твердий змуруємо гостинець і за нами

Прийде нове життя, добро нове у світ.


Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті

Святою думкою, а молоти в руках.

Нехай прокляті ми і світом позабуті!

Ми ломимо граніт, рівняєм правді путі,

І щастя всіх прийде по наших аж кістках.

Скеля, яку

руйнують каменярі,

сприймається як буржуазна

влада, ланцюги - як неволя,

гостинець, як шлях до нового життя,

а самі каменярі, як борці за свободу.

Поет славить невтомних трударів, згуртованих

благородною метою. В цьому ідейний зміст вірша.


“ Борислав сміється ” громаду скуті

В творі втілена ідея

класового єднання робітників

і селян перед лицем спільного

ворога – експлуататора.

“ Буря збирається над

Бориславом

не з неба до землі,

але з землі проти неба…”


Франко показує робітників громаду скуті

як клас, що бореться проти

капіталістичного ярма

Кожен з виведених у повісті

персонажів – тип, що втілює

риси класу, прошарку, певної

групи людей – робітників,

капіталістів, морально деградованих

членів буржуазної сім’ї.


Водночас кожен персонаж – громаду скуті

яскрава індивідуальність,

майстерно створена

з допомогою засобів

портретного зображення,

розкриття психічного

складу, через поведінку, мову.

По-новаторськи змальовані

масові сцени робітничого

бунту, зібрань.

Повість “Борислав сміється” стала

новим етапом у розкритті робітничої

теми, на повний голос заговоривши

про становище робітників


“ Захар Беркут ” громаду скуті

Звернення до сивої давнини (ХІІІ століття)

не була втечею письменника

від сучасності.

Зображення давньоминулої боротьби

руського народу проти загарбників

немовби приглушеним відлунням

нагадало про боротьбу

західноукраїнських трудящих проти

німецько-австрійського поневолення.


Мужній заклик Захара Беркута до згуртування на захист вітчизни і справедливих відносин між людьми

знаходив живий резонанс між сучасниками Франка.

Іван Франко зумів

прекрасно передати

історичний колорит,

побут і характери

персонажів.

Зобразив захоплюючі,

романтикою оповиті

масові сцени боротьби тухольців проти загарбників,

розум і відвагу Захара і Максима Беркутів,

вірну батьківщині і коханому красуню Мирославу,

намалював неперевершені пейзажні картини Карпат.


“ Украдене щастя ” до згуртування на захист вітчизни і справедливих відносин між людьми

На перший погляд це видається

простим відображенням життя

гуцульського села.

Сільський побут, нескладні

сільські відносини,

які важко піддаються

психологічній обробці.

В основі сюжету – конфлікт,

побудований на традиційному

любовному трикутнику:

Михайло Гурман –

Анна –

Микола Задорожний


Донька багатого газди кохає бідного парубка,

але її брати, щоб заволодіти хазяйством,

підступом здають хлопця у солдати, а заміж сестру

видають за затурканого наймита,

який ненависний дівчині.

Анна не перестає кохати Михайла.

Михайло Гурман повертається з

війська моральною потворою.

Його любов до Анни вмерла.

Залишилася палюча ненависть.

Чоловік Анни – Микола – встиг

по-справжньому полюбити Анну.

Усі троє нещасливі.

Їх життя – суцільна трагедія.


Хто ж винен? бідного парубка,

Хто украв щастя цих людей?

Драма виривається

з тісних рамок

сільського побуту.

Сільський конфлікт

переростає

в конфлікт

соціальний.

Франко нас підводить до підсумку,

щозробив нещасними цих людей суспільний лад,

винні у всьому громадські порядки,

за яких багатий давить бідного,

сильний – слабкого, освічений – темного.


Збірка “ З вершин і низин ” бідного парубка,Цикл “ Веснянки ”

Твори циклу “ Веснянки ” – це художній “ сплав ”

явищ природи, картин соціального життя, і дум поета.

Усі вірші циклу бадьорі, глибоко оптимістичні,

пробуджують бажання працювати для людства,

для прогресу.

Гріє сонечко!

Усміхається небо яснеє,

Дзвонить пісеньку жайвороночок,

Затонувши десь в бездні-глубіні

Кришталевого океану…

Встань, орачу, встань!

Сій в щасливий час золоте зерно!...

“Гріє сонечко”


Прометей бідного парубка, українського перекладу

В історії світової культури налічується не так багато

людей з таким діапазоном інтересів,

з таким багатством виявів свого духовного

внутрішнього світу, як Іван Франко.

“ Тільки те, що здобудемо своєю працею,

то буде справді наше надбання; і тільки те,

що з чужого культурного добра присвоїмо

собі також власною працею, стане нашим

добром. От тим-то я старався присвоювати

нашому народові культурні здобутки інших народів

і знайомити інших з його життям ”.

І.Франко, 1898 рік


Перекладав Франко з класичних бідного парубка,

старогрецької та римської літератур, староіндійської,

староперської, староарабської,

західноєвропейських поетів – німецьких, французьких,

англійських, італійських, мадярських, швецьких, фінських.

Невтомний дослідник секретів поетичної творчості,

він заклав основи перекладознавства у

вітчизняній філології.

Серед перекладів Франка зустрічаємо всі жанри,

починаючи від короткої мініатюри - «чотиристишія»

до сонету, байки, політичної сатири, казки,

ліричних віршів, епічних і романтичних полотен, пісень,

поем, драматичних поем.


З дитинства знайомлячись з шедеврами

світової літератури, Франко захоплюється

думкою перекласти їх українською мовою.

Латинські, грецькі, німецькі,

російські поети, що ними захоплювався

Франко-гімназист, дають багатющий

матеріал для перекладів.

Уже в 1875 році Франко друкує під

псевдонімом “ Джеджалик ” переклад

пісні “ При кужілці ” з трагедії

“ Фауст ” Гете.

Серед перекладів Франка чільне місце належить

перекладам з античних літератур. Гомер і Гесіод,

переклади трагедії Софокла “ Цар Едіп ”, римські

поети Горацій і Вергілій та багато інших.


Франко помер, але… шедеврами

28 травня 1916 рокуперестало битися

полум’яне серце Каменяра.

Поховано Івана Франка на

Личаківському цвинтарі в чужій гробниці,

бо Львівський магістрат не виділив місця для того,

хто все життя віддав для щастя рідної землі,

для свого народу.

Лише в 1921 році домовину з тілом

українського Прометея урочисто

перенесли на нове місце.

У 1933 році на зібрані кошти

на могилі поета встановлено

пам'ятника у вигляді Каменяра,

який кайлом розбиває гранітну скелю.


Життя і творчість Івана Франка лягли в

основу багатьох прозових творів української

літератури.

Найвідоміші з них:

повісті Д. Лукіяновича “ Франко і Беркут ” та

П. Колесніка “ Терен на шляху ”,

збірка оповідань Івана Кирія “ Ключі до щастя ”,

п'єса Л. Смілянського “ Мужицький посол ”

роман-есе Р. Грака “ Задля празника ”

та повість “ Тричі мені являлася любов ”

Спробу створити образ Каменяра в кіно

зробив відомий кінорежисер Сергій Бондарчук

у фільмі “ Іван Франко ”


Олесь Гончар лягли в писав про великого Каменяра:

“ Які прекрасні сходи дає в наші дні те насіння,

що його разом з іншими сіяв і наш Франко. ”

Дмитро Павличко“ Франкова криниця ”

Окрай шляху народів стоїть

Та криниця глибока,

Не заносить її в непогодь

Пилюги поволока.

Будуть пити ту воду з жаги

Покоління грядущі.

Будуть люди від неї завжди

Сміливіші і дужчі.

Буде думка відважна плести

Із криниці свободи,

Будеш синову славу нести, Український народе!


ЖИТТЄВЕ ГАСЛО лягли в ІВАНА ФРАНКА

“ Лиш в праці

мужа виробляєсь сила “

Своїм життям і творчістю

він довів усім,

що це дійсно так


ТРУШЕВА ГАЛЕРЕЯ лягли в ПОРТРЕТІВ І. ФРАНКА

Совами, мов пензлем, намалював

Іван Труш портрет великого Майстра:

“ Іван Франко був чоловіком радше

низького, як середнього зросту…

злегка похилений наперед горішньою

частиною тіла;

праве рам’я було у нього значно

вихилене наперед від довголітнього

сидження при столі, при праці пером;

Вираз митця був… виразно задумливий,

при чім відчувалося домішку якоїсь

глибокої журби… ”

І. Труш.

Портрет І.Франка

1898 рік


Іван Іванович Труш (1869-1941) лягли в

був не лише живописцем, а й художнім критиком,

громадським діячем.

Пам’ятник

І. І. Трушу

у Львові

Іван Франко товаришував

з художником, мистецтву

якого присвятив надруковану

в 1900 році статтю

“ Малюнки Івана Труша ”.

1903 рік

Зберігається в Львівському

літературно-меморіальному

музеї Івана Франка


Їх обох, лягли в Франка і Труша, єдналовисоке розуміння громадськогообов'язку, бажання прислужитися своєю безнастанною працею рідному народові

1908 рік

30 рр. ХХ ст.

Зберігається у

Закарпатському обласному

музеї ім. Бокшая

Зберігається у

Національному музеї

у Львові


“ Твойому генію лягли в

скромний наш дар…”

Пам'ятникиІвану Яковичу

у різних містах та селах України


…Я син народа , лягли в

Що вгору йде, хоч був запертий в льох,

Мій поклик: праця, щастя і свобода,

Я є мужик, пролог не епілог.

“ВІН НЕ ВМЕР,

ВІН ЩЕ ЖИВЕ”,

БО ЙОГО ЖИТТЯ

І ТВОРЧІСТЬ –

ЦЕ ШЛЯХ У ВІЧНІСТЬ



ГАЛЕРЕЯ ПОРТРЕТІВ лягли в

ІВАНА ФРАНКА


ФРАНКО ЗАВЖДИ ПОРУЧ лягли в

Поштова марка

України

Іван Франко

2006

  • Поштова марка

  • України, присвячена

  • І. Я. Франку

  • карбованців

  • 1994

Грошові банкноти України

номіналом у 20 гривень

1992-1994

1994-2003

2003


ad