Кобилянська Ольга Юліанівна «Земля»

1. Презентація З Української літератури На тему Кобилянська Ольга Юліанівна«Земля»

2. Народилася 27 листопада 1863 у містечкуГура-Гумора в ПівденнійБуковині у багатодітнійсім’ї. Через 5 роківпіслянародження батька перевели до м. Сучави. Пізніше вона жила в селі Димка, а з 1891 — у Чернівцях. Навчалася у німецькійшколі. Першіїїлітературні твори написанінімецькоюмовою, пізніше почала писатирідноюмовою. Взяла активну участь у феміністичномурусі, ставши у 1894 однією з ініціаторокстворення «Товаристваруськихжінок на Буковині». ТворчістьКобилянської 1920-1930-х рр., коли БуковинаопиниласяпідвладоюРумунії, проходила у складнихумовах. У творахКобилянськоїперіодупершоїсвітовоївійни та часіврумунськогопануванняз’явилисядеякіновімотиви. ТворчістьКобилянської 1920-1930-х рр. підпадалапідвпливсимволізму. Померла 21 березня 1942 року. Одна з перших модерністів в українськійлітературі. Названа народом гірською орлицею. Біографія

3. На початку ХХ століття в результатіподальшогоекономічного, політичного і культурного розвитку, революційнихподій 1905-1907 років очевидною стала необхідністьглибокихсоціальних та економічнихперетворень в Україні, народ продовжувавборотися за своєнаціональнесамовизначення. Традиційнийустрій починав розвалюватися на всіхрівнях, і скрізь проступали ознакипошуківновихшляхів. Особливо помітноцевідбилося в чимдалісерйознішомузацікавленніінтелігенціїідеологією. На Україні на передній план виходятьдвіідеологічнітечії – націоналізм та соціалізм. Чим глибшекоріння вони пускали, тимбільшогозначеннянабувалопитання про взаєминиміж ними. Багатоукраїнськихдіячівпочинаютьусвідомлювати, щонаціональнихрух, позбавленийсоціалістичноговиміру, маєневеликішансисягнути поза обмеженікультурницьки рамки. Одночасночималоукраїнськихсоціалістіврозуміють, що, ігноруючинаціональнепитання, соціалізм на Українілишатиметьсясуспільнимрухомзіслабкимкорінням, рухом, котрийохоплюєпереважнонеукраїнців. В перші роки ХХ століття все щеіснує велика різницяміжукраїнцямиРосійськоїімперії та іхнімизахіднимиспіввітчизниками. В Києві все щезабороняєтьсяпублікувати книжки українськоюмовою, у Львові ж існуютьукраїнськінауковітовариства, школи, масовіорганізації та кооперативи, газетиполітичнихпартій, парламентськіпредставництва. В РосійськійУкраїнінаціональнаінтелігенція все щегуртується у невеликі, зосереджені в містахгромади, в Галичині та на Буковині вона, спираючись на великучастинунедавніхвихідцівізселянськогосередовища, працює в тісномуконтакті з селянством у товариствах "Просвіта”, кооперативах, політичнихпартіях. Оглядові події • ХочякоговражаючогопоступудосяглиукраїнціГаличини та Буковини, його не слідперебільшувати. Попри всісвоїзусиллязахідніукраїнці в цілому все щеборсалися в трясовинізлиднів; поширенимявищем є неписменність селян, а національнасвідомістьбагатьохдуженизькою. • До того ж триваютьгострірозходженняміжукраїнофілами та русофілами. • Отже, початок ХХ століттяхарактерізуєтьсяекономічноюкризою і загостреннямсоціальнихсуперечностей, які стали причиною подальшоїактивізаціїсуспільно-політичного і національноруху.

4. Неоромантизм (грец. neos — новий і франц. romantisme — романтизм) — стильоватенденціямодернізму, генетичнопов’язана з класичним романтизмом, оновленаідеями «філософіїжиття» і теоріїнадлюдини Ф. Ніцше. Представникинеоромантизму в українськійлітературі (Леся Українка, Ольга Кобилянська, С. Черкасенко, Г. Хоткевич та ін.) прагнуливідірватисявідпохмурої, сповненоїнегараздів, нерозв’язних проблем, трагедійдійсності, втекти у світмрій та ідеалів, в екзотичнікраїшляхетних, прекраснихдушею і вчинкамигероїв, якіпо-донкіхотськиборються з житейським злом. Однієюз найяскравішихпредставниць неоромантизму в українськійлітературі І. Франко назвав Ольгу Кобилянську (1863—1942). У їїтворахепічнезображеннядійсностіпройнятеліричноюсхвильованістю і драматичнимнапруженням. Ліризм і музикальність настрою, супроводженнявикінченореалістичних картин ліричнимивідступами, що часом перетворюєїїтексти на явище «симфонічного» жанру, — характерніознакитворів Ольги Кобилянської. Центральним образом більшостіоповідань, новел і повістейписьменниці є жінка — представницясередньоїверствидрібномістечковоїбуржуазії, щовивищується над оточенням, протистоїтьйому, стає Людиною — царівноюсвоєїдолі. Душевна чистота, розвиненепочуттявласноїгідності, саможертовністьзарадикохання й мистецтва, прагненняжити «відповідно до законіврозуму», безкорисливотворити добро, високасвідомістьобов’язку перед людьми — такими булигероїні Ольги Кобилянської, жінки нового європейського типу. неоромантизм

5. Сучасніукраїнськілітературознавці (Т. Гундорова, Н. Шумило) відзначаютьпевнийеклектизмстилів у творчості Ольги Кобилянської — неоромантизм, символізм та імпресіонізм у нійпоєднуються в особливийспосіб. Ідеалписьменниці — неоромантичналюдина, життя для якої — могутнястихія, постійнатворчавзаємодіягармонії та дисгармонії, очікуваного й раптового. Неоромантичним героям властивігострепочуттявласноїгідності, духовнийдинамізм, внутрішняактивність. Письменники-неоромантики часто вдавались до умовних, фантастичнихсюжетів, образів, ситуацій, відмовлялисявідтипізації, натомістьзастосовувалисимволізм. Імпресіонізмвиявлявся у підході до зображенняпсихологіїперсонажів, у фрагментарностікомпозиції, значнійувазі до музичногоскладника і колористикитворів. • Глибокийпсихологізм, ритмічнаорганізаціяпрозописьма Ольги Кобилянської, музичністьфрази, живописність у зображеннілюдини і природи — цетіхудожніякостіїїтворчості, які «засвідчилиновийетап у розвиткуукраїнськогописьменства» (П. Хропко). Нарівні з новою темою для українськоїлітератури — долею освіченоїжінки, що не можемиритися з облудноюміщанськоюмораллю, прагне до вільногожиття, участі в суспільнійдіяльності, письменниця активно розроблялатакож тему музики. У їїтворчостіцепов’язанонасампередізпошукамизасобівпоглиблення і розширеннявиражально-смисловихможливостейлітератури, зокремапрози, завдякиміжвидовійконвергенції, художньому синтезу музичного і словесного мистецтва, синкретизму художньоїобразності та синестезії.

6. (1902) Літературнийрід:епос. Жанр:повість. Тема:зображеннятрагічноїподії, щосталася в гуцульськійродиніхліборобанаприкінціXIX ст. Головна ідея:поміркувати над причинами братовбивства, тобто пер-шогріха, зла у світі. Головнігерої:заможнийґаздаІвонікаФедорчук, його дружина Ма­рійка, старший син Михайло, молодшийсин Сава; заможнийґазда Ва­силь Чоп’як, його дружина Докія й дочка Парасинка, чоловікПарасинкиТодорика; панська наймичка Анна; циганкаРахіра та їїбатькоГригорій. «Земля»

7. Земля завждибуламіриломбагатства та гідності селян. Якщо селянин мав свою землю, вінвважавсязаможним і працьовитим, якщо ж не мав, був холопом, якогоніхто не поважав й усізнущалися. У повісті «Земля» О. Кобилянськоїзображена зла владаземлі над людьми. В основу сюжету покладено факт із реального життя. Родина Федорчуків усе життя тяжко працювала на землі. ІвонікаФедорчук колись не мавземлі, але тяжко працюючи в наймитах, нарешті купив власну землю. Вінїїдуже любить, увесь час подумкирозмовляє з нею. Івоніка та його дружина Маріявсісиливитратили, працюючи на землі для того, щоб вона перейшла до синів, яких батьки прагнулибачитибагатими і щасливими. Старший син Михайло бувспокійний, працьовитий, любив землю. З ньогомаввийтигарнийгосподар. Але його забрали в рекрути, вінзалишивнаречену Анну. Молодшийсин Сава бувледачий і байдужий до землі. Вінпокохавдвоюрідну сестру Рахіру, ледачу й підступну. Допомагаючи батькам, Сава поступовозрозумівцінуземлі. Рапірапідмовилайоговбити брата, аби земля дісталасяйому. Сюжет

8. Коли Михайло повернувсядодому на місяць, батьки виказалийомуособливушану, і Сава розлютився. Він убив брата. І хоч суд йоговиправдав і вінодружився з Рахірою, щастявін не мав. Батьківська земля йому не дісталася, тожвінпішов у наймити. Коли ІвонікаФедорчукдізнався, що Анна чекаєдитинувідМихайла, вінрозлютився, бовважавцезазіханням на його землю. Анна збожеволіла, новонародженіблизнюки померли. Але вона здолала все, одужала ,одружилася й народила сина. ТодівжеІвоніказрозумів, щобув рабом землі та зненавидівїї. А до Анни поставився як до родички, відписав шматок земліїїсинові, щобвінніколи не спокусивсявбитикогось за неї. При змалюванні села на початку повістіО.Кобилянськапоказуєнаближеннябіди. Увесь пейзаж пройнятийгнітючістютрагедії, назріваннямдрами. Земля в повістівиступає як жива істота. Вона щедра годувальниця, але й велика сила, щокеруєвчинками людей. О.Кобилянськадуже правдиво змальовує селянство з йогоіндивідуалізмом. У вустаІвоніки вона вкладаєголовнуідеютвору: не людинаволодарземлі, а навпаки. Саме через слабкість одних людей, їхнюжадібність, ледарство, зводитьсянанівецьлюбов до землі та багаторічнапрацяінших. Саме через людськіморальні вади трапляютьсявбивства через майно. Люди забувають, щонайголовніше в житті – не багатство, а духовна чистота і працелюбність.

9. Йоговисока горда постатьперевишалавсіх, мов дуб, а на йоготепер ясно освітленімлиці з узадзачесанимволоссям, що спадало на плечі, ізвузькимбілимчолом, відбивавсяці-лийнастріййогодуші. Несамовитавідваганезвичайноїхвилі і жаль (Михайло). Михайло бувмовобразець! І не саме великий, але плечис-тий і сильний, а з лицямов у якоїдівчини, лишещо над ус-тамизасіявсявус. Дівчата в селі знали добре, якийвінбув, одначевіндержавсявідусіх так далеко, бувтакий сором-ливий і замкнений, щоніхто не міг про ньогосказати, щобглядів за одною довше, ніж за другою (Михайло). Росте й горнетьсякудись... та не до доброго й не до нас. Вінроботибоїться, йомутанець у голові. Зострільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думаєлишетоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться (Івоніка про Саву). Буласе слабосильна, щедоволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядомбулопізнати, що тяжка, ненастаннапраця й жура, щогнітилаїї, надалиїйп'ятностарості (Марія). Середньогоросту, з темним, як шовк, волоссям... на око ніжна, таїла в собі силу та вабила до себе, мовмузика, гар-монієюжіночності (Анна). ...нічогоне мала, була убога, а лишвиставлена на гнів мате-рі і штовханці брата, якоюні один хлопець у селі не журив-ся (Анна). Вона поганаволошка, циганка. Дивися на їїзуби й на її рот! Як клубки з м'яса стоять їй в лиці! Чи вона чим при-чарувала тебе? Дивися, яка вона погана! Чоловолоссям за-росло, а очі, як у чортиціабо в голодної собаки! (Михайло СавіпроРахіру). Не для тебе, синку, була вона, а ти для неї! Ти ходив по ній, плекавїї, а як виріс і став годний, вона отворила пащу й забрала тебе! (Івоніка над труноюМихайла). Цитати до образів

10. Ольга Кобилянськабулавеликою письменницею, бо час нічого не заподіявїїтворам, а тільки утвердив їх у нашомународі...(В. Земляк)