Живучи у тяжкій неволі , малий Тарас не вчився в школі , а пас ягняток за селом…

2. Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 р. у с. МоринцяхЗвенигородськогоповітуКиївськоїгубернії (ниніЗвенигородський район Черкаськоїобласті).

3. Живучи у тяжкійневолі, малий Тарас не вчився в школі, а пас ягняток за селом…

4. Батьком Тараса бувГригорійІванович Шевченко, а матір’ю - Катерина Якимівниа Бойко.

5. Батько Тараса Шевченка, Григорій Іванович Шевченко, народився у 1781 році.1802 року одружився з моринською дівчиною, Катериною Бойко.Григорій Шевченко чумакував, їздив хурою до Києва, Єлисаветграда. Іноді брав з собою Тараса.

6. Мати Тараса народилася 1783 року в Моринцях і була кріпачкою Василя Енгельгарда. Була вона натурою лагідною, безмежно чутливою і люблячою.Після того, як Катерина вийшлазаміж за ГригоріяІвановичаШевченкавлітку 1802 року, подружжядеякий час мешкало в селіКирилівка (у провулкуМогильних) на батьківщинічоловіка, а в 1810 роціпереселилося до Моринців. У цьомуселі жив батькоКатерини — Яким Бойко, але родина Шевченківоселилася не в тестя, а окремо, у дворікріпакаКопія, садибаякогопустувала, бо самого господаря за бунтівний характер та непослухпановібуло заслано до Сибіру.Отже, Тарасовісудилосянародитисьсаме в хатіЯкима Бойка, в Моринцях. Тут, на Копіївщині (так звався куток села), йоселилася Катерина зГригорієм.

7. І перед нею помолюся, мов передобразом святим тієїматерісвятої…

8. 20 серпня (1 вересня  1823 року) від тяжкої праці й злиднів померла мати Катерина, й 7 (19) жовтня 1823 року батько одружився вдруге з удовою Оксаною Терещенко, в якої вже було троє дітей. Вона жорстоко поводилася з нерідними дітьми, зокрема з малим Тарасом

9. Пізньої осені 1824 рок у в непогоду він застудився у дорозі, занедужав. Коли його привезли у Кирилівку - зовсім зліг. Перед смертю батько доручив господарювання в домі старшому синові Микиті. Глянувши на Тараса, в його розумне обличчя, Григорій Іванович, як це згадує сестра Ярина, промовив:"Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба; він не буде абияким чоловіком; із його буде або щось дуже добре, або велике ледащо, для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не допоможе".Віщими виявилися слова змученого гіркою кріпаччиною трударя: широченні, величні обрії відкрила перед Тарасом його поетична доля.

11. Залишившись сиротою, малий Тарас деякий час жив у дядька Павла, який став опікуномсиріт. Згодоммайбутній поет ідешколярем-попихачем до кирилівськогодяка Петра Богорського, де йогожиттябулопостійнонапівголодним.Утративши надію стати маляром, Т. Шевченко повертається до Кирилівкий пасе громадську череду.

12. Звідтивінтікає у Лисянку до диякона-живописця, а згодом - у село Тарасівку до дяка-маляра, аледяквідмовивйому.

13. Восени 1822 року Тарас Шевченко почав учитисяграмоти в місцевогодякаСовгиря. У той час ознайомивсяізтворамиГригорія Сковороди.

14. Тарас не раз тікавіздякової «школи». Адже, як вінказав,бувдякСовгирьвдачісуворої, більш за все не подобалосяТарасові те, що, як настанесубота, «годує» школярів «березовою кашею» — молотить дитячіпопиберезовими прутами, вибиваючидурість .

15. Постійнимтоваришем, надійною подругою Тараса булакучерявенькакароокадівчинка Оксана. Матері думали, що колись одружатьїх, сватами стануть. Та не судилося…

16. Оксанка Коваленко була на три роки молодшою від Тараса і мешкала по сусідству. Але дитяча симпатія та підліткова закоханість не переросли у справжнє і глибоке почуття. Забракло часу. 15-річний "козачок" Тарас у валці свого пана Павла Енгельгардта мусів поїхати до Вільна (тепер — Вільнюс). Розлука була несподівана і довга. Тож своє перше кохання Тарасові залишалося тільки згадувати і малювати.

17. Робити малюнки з пам’яті йому ще добре не виходило, і замість милого личка малої кріпачки на папері під його олівцем проступали обличчя прекрасних дам, які Тарас міг довго роздивлятися і перемальовувати з театральних афіш, мистецьких естампів чи паркових скульптур, яких досить було у великому місті. Так з’явився портрет "Погруддя жінки", в якому вгадуються риси обличчя французької актриси АдріаниЛекуврер.

18. А дівчинаПри самійдорозіНедалеко коло мене Плоскіньвибирала, Та йпочула, що я плачу. Прийшла, привітала, Утирала моїсльозиІ поцілувала .....

19. Одного разу, прибираючи дякову "світлицю", Тарас набачив у дяка грубий зшиток синього паперу. Ще раніш хлопець помітив, як дяк щось у нього вписував. Школяр почав розглядати написані рукою дяка псалми, щедрівки, пісні, вірші... Сидів над ними хлопець, мов прикипів, поки почув, як грюкав дверима дяк. З нього школяру здаля одкривалась таємниця, як творяться на світі книжки. До жаги забажалось школяреві зробити самому таку книжечку, обмалювати візерунками і вписувать в неї ті пісні та вірші, що йому припали до вподоби. Це був перший прихований потяг до словесної творчості, що в першій своїй стадії заміняється копіюванням і вибором чужих творів... Потяг непереможний, жагучий... Хлопцеві мріялась, навіть снилась мальована, позолочена книжка, у яку він по своїй вподобі уписував вірші.

20. Першу збіркусвоїхпоетичнихтворів Шевченко видав 1840 підназвою »Кобзар». До неїувійшло 8 поезій: «Думимої», «Перебендя»,»Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «ІванПідкова», «Тарасова ніч».

21. Шевченків “Кобзар” – це біблія народу, це велика книга мудрості, книга любові до України. Народ, який має такого поета як Шевченко – безсмертний.

22. Ще він мислитель і борець за волю.Вкраїну неньку щиро він любивЇї він прославляв, про неї думавДля неї все життя своє прожив.

23. Обдарованийвідприроди Тарас Шевченко рано відчув тягу до малювання. Щезмалкукрейдаівуглинкабули для ньогонеабиякоюрадістю. Все ними малює: стіни, лави, стіл в хатіі на дворі, в себе і у гостях.

24. Про свою пристрасть до писанняімалюванняКобзароповів у вірші “А.О. Козачковському” Довго те діялось. Ще в школі,Таки в учителя – дяка,Гарненьковкрадуп’ятака –Бо я булотрохи не голе.Такеубоге – та й куплюПаперуаркуш. І зроблюМаленьку книжечку. ХрестамиІ візерункамизквіткамиКругом листочки обведу.Та йсписую СковородуАбо “Три царіє со дари”

25. Для Шевченкамалювання стало потребою, вираженнямйоготворчого духу. Він став одним із перших художників, якіпрокладалиновийреалістичнийнапрям, основоположник критичного реалізму в українськомумистецтві. Селянська родина. 1843р. Полотно, олія.

26. Тема українського, простого народу та жіночоїдолібулазгусткомкрові, що запеклась у йогосерці. Сліпа з дочкою. 1842р. Папір, олівець, сепія. Катерина. 1842р. Полотно, олія. Циганка-ворожка.1841р. Папір, акварель.

27. Своїпейзажі Шевченко - художник не компонував, а змальовувавкраєвиди, якібачив перед собою. Саме тому в йогоробочих альбомах ми знайдемобагатоначерків дерев, бур’янів, хат, церков. Хата батьків у Кирилівці. 1843. Папір,олівець. Тополя.1839-1840р. Папір, олівець.

28. ПейзажнімалюнкиШевченка 1843 – 1847 рр. можнаподілити на двігрупи: малюнки, наякихзображеносільськікраєвидиіпейзажі, наякихвідтвореніісторичні та архітектурніпам’ятки. В Решетилівці.1845. папір, туш, сепія, акварель.

29. Воздвиженськиймонастир у Полтаві . 1845. Папір, сепія, акварель, туш. Почаївська лавра зпівдня. 1846. Папір, акварель. Костел св. Олександра у Києві. 1846. Папір, акварель.

30. Однієюзперлинукраїнськоїнаціональноїграфікиє “Живописна Україна”. Це альбом офортівШевченка. • Офорт – це гравюра на мідіабо цинку змалюнком, протравленим кислотами, а такождрукарськийвідбитокзтакоїгравюри. У Києві. 1844. Папір, офорт. Видубицький монастир.1844. Папір, офорт. Судня рада. 1844. Папір, офорт.

31. Великемісце в Шевченковомудоробкуналежить портретам. Він почав працювати над ними щекріпаком. В Академіїпродовжував роботу в ційгалузі. Незабаромвінстає одним звідомихіпопулярнихпортретистів.

33. Автопортрети Тараса Шевченка — власнізображення, щоїхстворював Тарас Шевченко протягомусьогожиття

34. Серед творчої спадщини Шевченка є ряд робіт на релігійну тематику. Визволення апостола Петра зтемниці 1836. Папір, сепія, олівець Покарання колодкою. 1856-57. (малюнокізсерії «Притча про блудного сина») Розп'яття 1850

35. Дослідникиспадщини Кобзаря підкреслюють, щопоетичнихтворівШевченка до нас дійшлопонад 240, а мистецьких – олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків – майже 1200. Сама цякількістьсвідчить про йогоглибокузакоханість у малярство.

36. На світі є чимало поетів, віршам яких притаманна мелодійність. До таких поетів, без сумніву, належить Т.Г.Шевченко, про якого П.І.Чайковський сказав: «Бувають щасливо обдаровані особи і бувають щасливо обдаровані народи. Я бачив такий народ, народ-музику, це – українці».

37. Ти чув: співала мати при вікніСлова Шевченка світлі і сумні.- Чому, мамуню, серцю в грудях тісно?- То пісня, українська наша пісня…Ти вперше прочитав із “ Букваря”Вогненні, вічні вірші Кобзаря.- Чом жаром обпікає кожне слово?- То мова, українська наша мова…Із книг тобі відкрилось до кінцяЖиття коротке гнаного співця,Діла і думи сина Батьківщини.- Що то дзвенить, відлунює в серцях?- То слава, горда слава України!

38. Заслання підірвало здоров'я Шевченка. На початку 1861р. він тяжко захворів і 10 березня помер. Незадовго до смерті написав останній вірш — “Чи не покинуть нам, небого”.

39. Похований був Тарас Шевченко на Смоленському кладовищі. Через два місяці, виконуючи заповіт поета, друзі перевезли його прах на Україну і поховали на Чернечій (тепер Тарасова) горі біля Канева.

40. В історичномурозвиткуУкраїни Шевченко — явищенезвичайне як своєюобдарованістю, так імісцем у літературі, мистецтві, культурі. Походженням, становищем та популярністю Шевченко — винятковеявищетакож у світовійлітературі. З 47 роківжиття поет пробув 24 роки у кріпацтві, 10 на засланні, а решту — піднаглядомжандармів. РеволюційнатворчістьШевченкабула одним ізголовнихчинниківформуваннянаціонально-політичноїсвідомостінароднихмасУкраїни. ВпливиШевченка на різністоронидуховно-національногожиттянаціївідчуваються до сьогодні.

41. Перед смертю Тарас Шевченко заповів Як умру, то поховайте Мене на могилі Серед степу широкого На Вкраїнімилій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, ікручі Було видно, булочути, Як реве ревучий. Як понесезУкраїни У синєє море Кров ворожу... отойді я І лани і гори — Все покину, іполину До самого Бога Молитися... а до того Я не знаю Бога. Поховайте та вставайте, Кайданипорвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте. І мене в сем’ївеликій, В сем’ївольній, новій, Не забудьте пом’янути Незлим тихим словом.