1 / 66

Вінницький національний медичний університет і м. М.І. Пирогова кафедра онкології

Вінницький національний медичний університет і м. М.І. Пирогова кафедра онкології ПОНЯТТЯ ПРО ПУХЛИНУ ТА ПУХЛИННИЙ ПРОЦЕС лектор - п роф. БОЛЮХ Б.А.

millie
Download Presentation

Вінницький національний медичний університет і м. М.І. Пирогова кафедра онкології

An Image/Link below is provided (as is) to download presentation Download Policy: Content on the Website is provided to you AS IS for your information and personal use and may not be sold / licensed / shared on other websites without getting consent from its author. Content is provided to you AS IS for your information and personal use only. Download presentation by click this link. While downloading, if for some reason you are not able to download a presentation, the publisher may have deleted the file from their server. During download, if you can't get a presentation, the file might be deleted by the publisher.

E N D

Presentation Transcript


  1. Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова кафедра онкології ПОНЯТТЯ ПРО ПУХЛИНУ ТАПУХЛИННИЙ ПРОЦЕС лектор - проф. БОЛЮХ Б.А.

  2. Онкологія – галузь медичної науки, яка вивчає закономірності виник-нення та розвитку злоякісних пухлинних захворювань, методи їх діагностики та лікування. • Злоякісні новоутворення виникають в результаті розростання патологічних клітин, які характеризуються функціональним, метаболічним та структурним атипізмами і схильністю до безконтрольного размноження (автономність, некерованість, втрата функції контактного гальмування, неупорядочене розташування, схильність до пенетрації, метастазування, примітивний метаболізм, морфологічна та генетична атипії).

  3. В єгипетських папірусах за 3000 років до н.е. згадується про пухлинні захворюван-ня груді. Історія онкології – стародавній Єгипет

  4. Ми частобачили на грудях жінок пухлину схожу на рака (cancer), так же як у рака, у цієї хвороби є жили, які виходять із неї в інші частини тіла та нагадують клішні…» Гален Пергамський ( II вік до н.е.). Історія онкології - Гален виникнення термину «рак»

  5. В випадках прихованого рака краще не проводити ніякого лікуваня, тому що проліковані хворі швидко помирають, а без лікуваня можуть прожити довше. Трактат «Про карциноз», афоризм 38 (250 років до н.е.) Історія онкології - Гіппократ

  6. Описуючи рак молочної залози у Атосси – дружини царя Дарія, Геродот докоряв її в легковажному відношені до захворювання. З її сторони це було зрозуміло– в ті часи загальноприйнятим методом лікування пухлин було «випалювання» пухлини розпеченим залізом… (230 років до н.е.) Історія онкології - Геродот

  7. Етіологія пухлин Теорія Конгейма • В 1882 році Cohnheum сформулював свою теорію, яка зводиться до дизембріогенезу, тобто вродженому зміщенню ембріональних зародків тих чи інших тканин. • Існує велика кількість прикладів дизонтогенетичного походження доброякісних пухлин. • На основі вадів розвитку (внутрішньоутробного чи постнатального) виникає переважна більшість доброякісних пухлин (ангіоми, ліпоми, фіброми, аденоми).

  8. Теорія подразнення • Цю теорію запропонував Р. Вірхов. У виникнені раку провідну роль він надавав хронічним біологічним, фізіологічним та хімічним подразненням. • Спочатку виникало хронічне запалення і далі з’являлась пухлина.

  9. Інфекційно-паразитарна теорія • Має тільки теоретичний характер. Народження інфекційно-паразитарної теорії було пов’язано з виявленням в протоплазмі ракових клітин кокоподібних новоутворень, мікроорганізмів типу коків, бацил, спірил. • Клітинна будова та загальна структура рака не має нічого спільного з інфекційними та вірусними захворюваннями.

  10. Вчення про канцерогени. Канцерогени –фактори, які своїми діями на організм викликають злоякісну пухлину. За походженням: екзогенні таендогенні фактори за структурою бувають: - хімічними, - фізичними та біологічними. Група хімічних канцерогенів є найбільш чисельною. В ній нараховується більше 2000 хімічних речовин.

  11. Канцерогені фактори – екзо- та ендогенні фактори, під впливом яких виникає злоякісна трансформація клітин. Розрізняють три групи канцерогенів: хімічні, фізичні, біологічні

  12. Хімічні канцерогени За хімічною структурою бувають: органічні та неорганічні речовини За походженням вони : ● неорганічні ● органічні ● біологічні До органічнихканцерогенів відтносяться: - Поліциклічні та ароматичні вуглеводи

  13. Ароматичні азоз’єднання: в азобарвниках для тканин, поліграфії, парфумах, в багатьох галузях промисловості, в бензидинових барвниках для лікарських препаратів, інсектицидах. • Нітрозоз’єднання та нітрати використову- ються в промисловості, при синтезі харчових барвників, ліків, полімерних матеріалів, пестицидів, розчинників типографських фарб, антикорозійних розчинів, для синтезу гербіцидів та попадають до людини з харчовими продуктами, водою, повітрям, на виробництві. Всі пртипухлинні хіміопрепарати - канцерогени.

  14. Метали та металоїди: при збогачені нікеля, хрома, мишьяка, кадмія, берилія, кобальта, свинцю, цинка та заліза. Солі арсена викли- кають рак легенів, аденокарциному шлунку. • Азбест- рак легенів та плеври, шлунково-кишкового тракта. • Природні біологічні з’єднання:алкалоїди рослинного похоження, продукти життєдіяльності бактерій, плісневих грибків, афлотоксини – індол, скатол. • Велике значення в хімічному канцерогенезі мають дози канцерогена. • Інтенсивність діїканцерогенів залежить від механічних бар’єрів,товщини та інтенсивності зроговіння епітелію.

  15. Фізичні канцерогени ● ультрафіолетова радіація ● іонізуюче випромінення ● механічна травма ● фізичне тепло Іонізуюче випромінення ● електромагнітне (фотонне) та корпускулярне. Випромінення електромагнітне: ● рентгенівське та гамма-випромінення. Корпускулярне випромінення - це елементарні часточки: електрони, протони, нейтрони, альфа – часточки.

  16. Опромінення може бути екзогенним та ендогенним. • Радіонукліди бувають тропнимита можуть депонуватися: в окремих органах - кістках, щито-подібній залозі, печінці, кровотворній тканині та інших. • Частота виникнення злоякісних пухлин корелює з величиною поглинутої дози опромінення. • Канцерогенна дія ультрафіолетових променів довжиною хвилі 280-340 н/м. • Серед травм: значення мають важкі вогнепальні рани. • Рани, які тривало не заживають, сприяють розвитку пухлини.

  17. Шкідливість паління сприяє виникненю рака легенів, гортані та інших. • В секті адвентистів рак легенів велика рідкость (вони не палять). • В числі канцерогенних факторів – соняшне світло, в основному це ультрафіолетові промені. В південних державах рак шкіри часто буває на відкритих частина тіла – рука, лице, спина. • Географічні та расові фактори: у людей з білою шкірою рак шкіри зустрічається в 8 разів частіше, ніж у чорношкірих. • Простий жар сприяє розвитку рака. • Професійний фактор грає певну роль в розвитку промислового рака. • Рольтравми-● механічна, ●термічна, ● хімічна.

  18. Ендогенні (внутрішні) канцерогени • Органічні з’єднання близькі до канцерогенів: вітамін “Д”, жовчні кислоти, статеві гормони, індол, холестерін. • Стероїдні з’єднаннята гормони: типу естрадіола, прогестерона, тестостерона. • Ендогенні канцерогени - дія їх обумовлена порушенням генетичної, гормональної, обмінної діяльностей. • Триптофан та тирозин - можуть викликати рак сигмоподібної кишки, легенів, печінки, матки, яєчників, лейкози. • Більшість канцерогенів мають ендогенне походження.

  19. Канцерогенні віруси, вірусна теорія пухлинного росту • Онкогенна активність виявлена більше ніж у 150 вірусів РНК та ДНК. Автором вірусної теорії є Л. А. Зільбер (1946 г.). • Він довів, що необхідною умовою малігнізації клітини під дією онковірусів є фізична інтеграція генетичних часточок віруса та клітини. • Вірус не становиться онкогенним поки він не включений в клітинний геном. • Після входження в клітинний геном вірусогенетична інформація транскрибується. Експресія вірусних геномів перетворює нормальну клітину в злоякісну.

  20. Теорія канцерогенезу. Зільбер Лев Олександрович (1894-1966р.). В 1946 р. Л.О.Зільбер розробив вірусну, а пізніше вірусо-генетичну теорію рака. Зміст її посідає в тому, що інтеграція онкогенного віруса в геном клітини приз-водить її до пухлин-ної трансформації.

  21. В процесі малігнізації клітини відбуваються зміни: ● з’являється здатність клітин формувати пухлину, ● втрачається контактна інгібіція, ● підвищується здатність аглютинування лактинами, ● настає втрата поверхнево-клітинних глюкопротеїнів, ● з’являються нові (пухлинні) та ембріональні антигени, ● змінюється морфологія клітини та реакція на фактори росту, ● клітини не піддаються механізмам, регулюючим клітинний поділ та рух, ● з’являється інвазивний ріст та здатність до метастазування

  22. Причетність вірусів до виникнення пухлин: • ретровірус HTLV – 1 збудник Т-клітинноголімфолейкоза. • Цитомегаловірус, із роду віруса герпеса, викликає Африканську лімфому Беркіта (вірус Епнштейна-Барра ). • Вірус грипу часто ініціює рак шийки матки. • Аденовіруссприяє виникненню раку ротоглотки. • Вірус гепатиту НВV відіграє роль в виникненні раку печінки.

  23. Злоякісні пухлини та спадковість • Спадкові фактори відіграють значну роль у розвитку раку, значення спадковості ще не розкрито. • Спадковість стосується обмеженної кількості форм: ● нейробластома сітківки ока, ● вроджений сімейний поліпоз кишки починає розвиватись до 20 року життя, а через 10-20 років малігнізується, ● пігментна ксеродерма. • Діти людей, захворівших на рак, теж мають ризик захворювання в 4 рази більший, ніж в контрольній групі • Рак серед подружжя зустрічається однаково часто, як і серед інших людей, серед братів та сестер рак зустрічається в 2 рази частіше. • Найбільш доведеними є спостереження спадковості у хворих на рак молочної залози, шлунка, внутрішніх органів.

  24. Генетична теорія • Рак є наслідком генетичної хвороби клітини, пов’язаної з мутацією в ДНК. • 1. Успадковується ген, який викликає певну форму злоякісних пухлин (ретинобластома, пухлина Вільмса). • 2. Успадковується ген, підвищує ризик розвитку раку певної локалізації (рак молочної залози, пігментна ксеродерма). • 3. Полігенне успадкування – пухлина може виникнути при поєднанні у хворого декількох успадкованих факторів, пов’язаних з порушенням імунітету.

  25. ● Ретинобластома виникає у дітей раннього віку з нервових клітин- саркома сітківки ока. Захворювання передається за аутосомно-домінантною ознакою і пов’язане з делецією довгого плеча 13-ої хромосоми. • ●Пухлина Вільмса складає біля 20% всіх пухлин у дітей, частіше виникає у віці 3-х років. При пухлині Вільмса існує 2 форми спадковості: аутосомно-домінантна та аутосомно-рецесивна форми. • ●Хвороба Дауна (трисомія 21-ої пари хромосом). При ній мієлолейкоз зустрічається в 20-30 разів частіше ніж у решти популяції. Це тежсвідчить про роль, генетичного фактора в розвитку злоякісних новоутворень.

  26. Поліетіологічна теорія Причин виникнення злоякісних пухлин є найбільш вірною і найбільш популярною. Її запропонував наш видатний онколог М. М. Петров.

  27. КАНЦЕРОГЕНЕЗ Фази злоякісної трансформації • Вперше гіпотезу про багатостадійність канцерогенезу сформулював Foulds в 1976 р. • Згідно з концепцією розрізняють 3 фази канцерогенезу: ●ініціацію, ● промоцію, ● прогресію.

  28. Біологічні канцерогени

  29. Ініціація - початкова стадія канцерогенезу. • Відбувається: - трансформація клітин з спадково закріпленими властивостями іммортальності, - відбувається блокування термінальної диференціровки, - з’являється здатність до промоції. • Бластомоген діє на генетичний апарат клітини, який відповідає за розмноження, диференціацію та спадковість. • Кожна клітина в ядрі має білки, які зупиняють неконтрольований ріст клітини – супресорні гени (р-53). Блокується продукція цих генів • У випадку мутації гена супресії втрачається здатність продукувати відповідні білки гальмування,клітини починають безконтрольний поділ.

  30. В генетичному апараті відбуваються ушкодження та зміни (мутації), які не ліквідуються спеціальними відновлювальними клітинними механізмами . • Частина змутованих клітин гине, деякі клітини відновлюються до норми, частина клітин малігнізується, але загальна кількість змутованих клітин збільшується.

  31. У змутованих клітин з’являються нові якості, які їм не властиві: ● відбувається втрата контактного гальмування, ● спостерігається спрощення структури цитоскелету, ● настає втрата контролю за розмноженням клітин, ● підвищується секреція протеолітичних ферментів, ● наступають зміни білкового, фосфоліпідного та гліколіпо-протеїдного спекторів клітинних структур.

  32. Зініційована клітина в такому стані ділиться декілька разів, цим закріплює генотип і передає його подальшим дочірним клітинам. • Вважають, якщо на таку клітину перестає діяти канцероген, тоді розвиток та поділ її ще може припинитися і клітина може вернутись до нормального існування. Процес ініціації триває 8-12 років.

  33. Промоція. В цій фазі закріплюються зміни в клітині набуті в фазі ініціації, вона проходить ще кілька поділів і набуває властивостей іммортальності-безсмертя. • Ще може відбутись зворотній процес канцерогенезу. Для розвитку фази промоції дія промоторів повинна бути тривалою. • Основна властивість, що набувається в цій фазі – іммортальність. • В 1961 р. англійці L. Hayflik et P. S. Moorheat зробили надзвичайно важливе відкриття – “біологічний годинник”. • Даний феномен назвали лімітомХейфліка. • Ракові клітини діляться частіше, а живуть безкінечно. Триває процес промоції 10-15 років.

  34. 1 В 1951 році в госпіталіУніверситету Джона Хопкінса (США) булавиконанацервіка-льнабіопсія у пацієнткизпухлиноюшийки матки. Пацієнткі, ГенрієттіЛаксіз Балтимора, бувтодітридцять один рік, вона померла через вісіммісяців. Клітиниїїпухлиниживуть по сьогодняшний день у виглядікультурипухлинноїтканиниHELA. Безсмертя пухлинних клітин

  35. Прогресія є заключною фазою канцерогенеза та утворення злоякісної пухлини. Прогресія завершує гетерогенність популяції пухлинних клітин та їх генетичну нестабільність. • Відбуваються додаткові мутації, клітини гублять здатність до диференціровки та виконання нормальної функції, губиться органотипова та гістотипова будова. • Підвищується нестабільність пухлинних клітин та наростають хромосомні аномалії, все це супроводжується зниженням диференціровки клітин. • З подальшим наростанням анаплазії пухлина стає недиференційованною , тому визначити ії гістогенез часто стає неможливим.

  36. Вирусний канцерогенез • Папіломовірус

  37. Основні причини виникненнязлоякісних пухлин • Паління тютюну - 30% • Особливостіхарчування - 35% • Інфекція - 10% • Професійніфактори - 4-5% • Іонизуючевипромінення - 4-5% • Зловживання алкоголем - 2-3% • Ультрафіолетовевипромінення - 2-3% • Забруднення атмосферного повітря - 1-2% • Репродуктивніфактори - 4-5% • Низькафізичнаактивність - 4-5% Причиною 75% злоякіснихпухлинявляютьсяфактори, діюяких можно попередити!

  38. Особливості клітин злоякісного новоутворення: • Злоякісні пухлини походять з нормальних клітин людини. • Развиваються клітини автономно. • Для них характерений безпорядочний ріст та функціонування. • Відбувається метастазування та інфільтративний ріст. • Клітини злоякісного новоутворення безсмертні.

  39. Особливості злоякісного новоутврення: 1. Структурний атипізм (морфологічний). 2. Клітинний атипізм. 3. Біохімічний атипізм. 4. Функційний атипізм. 5. Інфільтративний ріст. 6. Метастазування.

  40. Метастазування – наибільш важлива та небезпечна ознака пухлинної прогресії • Метастазуваня –утвореня вториних пухлинних вогнищ завдяки набуванню пухлинними клітинами здатності до інвазії в навколишні тканини, проникненю в кровоносні та лімфатичні судини, виживаню та розмноженю в невластивому мікрооточені. • Лімфогенні метастази – метастази пухлини в регіонарних лимфатичних вузлах. • Гематогенні метастази – вторинні пухлинні вогнища в інших органах, внаслідок гематогенного розповсюдження пухлинних клітин (емболів). • Імплантаційні метастази виникають внаслідок розповсюдження пухлинних клітин по поверхням(по-протягу).

  41. Передракові захворювання – захворювання, на фоні яких можливо виникнення злоякісної пухлини • Факультативний передрак – захворювання з низькою частотою можливої малігнізації (фіброаденома молочної залози, гамартома легенів, хронічний гастрит та інші). • Облігатний передрак – захворювання з всокою частотою малігнізації (поліпоз шлунково-кишкового тракту, кальозна виразка шлунка, анацидний гастрит та інші).

  42. Онкологічна настороженність – qui bene dignoscitur, bene curatur. • Знаня передракових захворювань. • Знаня симптомів ранніх стадій злоякісних пухлин. • Ретельне обстеження кожного хворого лікарем будь-якої спеціальності для виявленя можливого захворювання злоякісною пухлиною. • В діагностично важких випадках необхідно виходити із можливості атипового або ускладненого перебігу онкозахворювань. • Швидке направленя хворого з підозрою на рак в онкологічний заклад, знання принципів наданя онкодопоги.

  43. Ранній рак • Ранній рак (доклінічеий) – початкова пухлина, що розвивається в межах слизової оболонки і, як правило, не здатна до метастазування. Радикальне хірургічне лікування багатьох пухлин в стадії «раннього раку» призво-дить до повного одуження. • До цього часу не існує специфічних маркерів або методів лабораторної діагностики раннього раку. • Діагноз «ранній рак» може бути визначений тільки на основі морфологічного дослідження.

  44. Основні періоди розвитку пухлини • Клінічний період – розвитку захворювання триває 2-4 роки. Починається з часу виникнення перших симптомів до смерті хворого (за час від 30-го до 40-го періодів подвоєння маса пухлини досягає 1-1,5 кг.). • Клінічний період супроводжується розвитком симптомів спочатку обумовлених власною пухлиною, потім симптомами зв’язаними з порушеням функції органа та появою віддалених метастазів.

  45. ТХ – оцінка розповсюдженості первиної пухолини неможлива. Т0 – первина пухлина не визначається. Tis –преінвазивна карцинома (carcinoma in situ). Т1,Т2, Т3, Т4 – оцінка розповсюдженості первиної пухлини (за розмірами, глибиною розповсюдженя в стінці порожнинного органа та інших). Класифікація за TNM, символ Т – оцінка первинної пухлини

  46. Класифікація заTNM, символ N – регіонарні лімфатичні вузли • NX – недостатньо даних для оцінки стану регіонарних лімфатичних вузлів. • N0 – метастази в регіонарних лимфатичних вузлах відсутні. • N1,N2,N3 – метастатичне ураження лімфатичних вузлів різних етапів метастазування або їх кількісна оцінка. • Пряме розповсюдження пухлини на лімфатичні вузли класифікується як метастази; ураження нерегіонарних лімфатичних вузлів розцінюється як віддалені метастази.

  47. Класифікація за TNM, символ М - віддаленні метастази • МХ – недостатньо даних для оцінки наявності віддалених метастазів. • М0 – немає віддалених метастазів. • М1 – є віддалені метастази: PUL – легені, OSS – кістки, HEP – печінка,BRA – головной мозок, LYM – лімфовузли, MAR – кістковий мозок, PLE – плевра, PER – очеревина, SKI – шкіра, OTH – інші.

  48. Класифікація за TNM – гістопатологіча оцінка ступеня дифенціровки пухлини • GX – ступінь диференціровки не може бути встановлений. • G1 – високий ступінь диференціровки. • G2 – средній ступінь диференціровки. • G3 – низький степінь диференціровки • G4 – недиференційована пухлина.

  49. Основні принципи класифікації за TNM • Класифікації підлягають тільки морфологічно верифіковані пухлини. • Для кожної локалізаціії описуються клінічна (TNM) іпосляопераційна (pTNM) стадії захворювання. • Встановлена розповсюдженість пухлини по TNM (рTNM) і стадіях в подальшому не змінється. • При сумнівах в ступені розповсюдженності пухлини встановлюється менша із можливих стадій захворюваня. • При декількох синхроних пухлинах в одному органі стадія оцінюється по найбільшому Т; при синхроних пухлинах в парних органах вони класифікуються окремо; при деяких пухлинах більшість осередків являється критерієм Т. • Класифікація TNM • T(tumor) – первинна пухлина. • N(nodes) – регіонарні лімфовузли. • M(metastasis) – віддалені метастази. • G(gradus) – ступінь дифференцировки. • P(penetration) – пенетрація, глибина проростання стінки органа.

  50. Класифікація злоякісних пухлин за стадіями • В класифікації є всі параметри злоякісного новоутворення (розмір первинної пухлини, наявність регіонарних і віддалених метастазів, проростання в сусідні органи) оцінюється в поєднанні. • Виділяють 4 стадіі онкозахворювання: • 1 стадія: невелика пухлина, уражає обмежену ділянку, не проростає стінку органа, метастазів не має. • 2 стадія: пухлина великих размірів, не розповсюджується за межі органу, можливі поодинокі метастази в регіонарні лімфовузли. • 3 стадія: пухлина великих размірів, з розпадом, проростає всю товщу стінки органу або пухлина менших розмірів з багаточисельними метастазами в регіонарні лімфатичні вузли. • 4 стадія: проростання пухлини в ближні тканини, в тому числі невидаляємі (аорта, нижня порожниста вена і інші.), або будь-яка пухлина з віддаленими метастазами.

More Related