1 / 9

Лексикологія української мови як учення про лексичний склад

Лексикологія української мови як учення про лексичний склад. Лексикологія - розділ мовознавства , що займається вивченням лексики. Лексичне значення слова. Типи лексичних значень. Слова, які не мають переносних (вторинних) значень, називають однозначними.

livana
Download Presentation

Лексикологія української мови як учення про лексичний склад

An Image/Link below is provided (as is) to download presentation Download Policy: Content on the Website is provided to you AS IS for your information and personal use and may not be sold / licensed / shared on other websites without getting consent from its author. Content is provided to you AS IS for your information and personal use only. Download presentation by click this link. While downloading, if for some reason you are not able to download a presentation, the publisher may have deleted the file from their server. During download, if you can't get a presentation, the file might be deleted by the publisher.

E N D

Presentation Transcript


  1. Лексикологіяукраїнської мови як учення про лексичний склад Лексикологія - розділмовознавства, щозаймаєтьсявивченням лексики.

  2. Лексичне значення слова. Типи лексичних значень • Слова, які не мають переносних (вторинних) значень, називають однозначними. • Переважна більшість слів української мови є багатозначними - слова, які виражають кілька значень. (наприклад, лексема сідати означає займати місце; приступати до роботи, що виконується; бути ув'язненим; мешкати;приземлятися; обмежувати себе чимось у харчуванні). Пильна увага до багатозначного слова дає можливість виявити нерівноцінність його значень: одне із значень виділяється як головне, його називають прямим, решта переносним.

  3. Основні типи переносних значень слів Метонімія – це перенесення назви з одного класу предметів на інший, які межують між собою, перебувають у органічному зв'язку. (наприклад: Весь стіл заставлено сріблом).Синекдоха – це тип перенесення назви частини на назву цілого, і навпаки. (Наприклад: Ґринджолами мовчазно кожух проїхав (М. Драй-Хмара)).Метонімія і синекдоха ґрунтуються на понятті суміжності, але для синекдохи специфічним є те, що ця суміжність кількісного характеру – загальніша і конкретніша назви: Він скрізь руку має, а ми що? (І. Карпенко-Карий)

  4. Метафора-це тип переносного вживання слова, що ґрунтується на подібності тих або інших ознак. (Наприклад: І земля, і вода, і повітря – все поснуло). Метафора може бути побудована на подібності: • Форми:Помережав вечір кудрявий льодяними ґратами вікно(М.Драй-Хмара) ; • Кольору:Сонце Хилилося уже на захід і кривавим блиском обливало сніжні полонини(І. Франко) • Властивості:Відомо,що за людина з нього – кремінь; • Вияву почуття: Думки, спогади краяли серце костомарова (М. Івченко); • Поведінки, способу дії:Втома крадеться тихо, але він втомі ззяти себе не дає (В. Бичко)

  5. Синоніми та їхні види Синоніми – це слова, які мають близьке або тотожне значення, але різні за звучанням. Розрізняють лексичні і контекстуальні синоніми. • Лексичні – це такі синоніми, які належать до однієї частини мови і мають певний відтінок у значенні. (Наприклад: поспішати і квапитися мають однакове значення - “ намагатися якнайшвидше зробити що-небудь”). • Контекстуальні – це такі слова або словосполучення слів, які лише в контексті мають близьке значення. (Наприклад: Гуде вогонь… І спить в печі веселий сатана)

  6. Антоніми та їхні види Антоніми – це слова переважно однієї частини мови, які мають протилежне значення. Антоніми широко використовуються в художньому стилі для творення таких стилістичних фігур, як антитеза та оксюморон. • Антитеза – це протиставлення різко контрастних понять для створення художнього образу. (Наприклад: ситий голодного не розуміє). • Оксюморон – це стилістичний прийом поєднання двох антонімічних понять, що логічно виключають одне одного. (Наприклад: Гукала тиша рупором перонним).

  7. Лексика української мови за походженням • Лексика української мови поділяється на дві групи – споконвічно українська і запозичена. • Споконвічно українська лексика формувалася у такій послідовності: Індоєвропейська  праслов'янська  східнослов'янська  власне українська. • Запозичені слова поділяють на: запозичення зі слов'янських мов та запозичення з неслов'янських мов.

  8. Власне українські слова Виникають на українському мовному ґрунті після розпаду давньоруської єдності слов'ян,під час формування української нації та протягом усього розвитку мови ( вареники, сніданок, гай, мрія, очолити та інші). Фонетичні та граматичні знаки: • Чергування [о], [е] з [і]: село – сільський. • Заміна [е] на [о] після шиплячих та [й]: женити – жонатий. • Наявність суффіксів: -ник, -івник, -ець, -анн, -ач, -яль, -ив, -юк, -ар, -есеньк, -ощ та інших: ворожнеча, плаксій, викладач. • Наявність префіксів: су-, перед-, по-, прі-: передчасно, подвір'я, прірва, посадити.

  9. Запозичені слова • Індоєвропейські слова складають важливий шар української мови. Вони називають предмети і явища, тварин, рослин, числа, дії, продукти, родинні зв'язки. (Озеро,око, босий,брати, сто, тато,батько, вівця). • Праслов'янська лексика утворилася, коли слов'яни жили спільним життям. Позначають людей, тварин, взуття, одяг, предмети, прикраси, обряди, абстрактні поняття. (правда, вікно, чоловік, жінка,голуб, Купала, вітер та інші.) • Спільносхіднослов'янські слова виникли коли із слов'янської мовної єдності виділилася група східних слов'ян. Спільнослов'янських слів в українській мові дуже багато. ( Щока, кулак, озима, пряник, хороший, сьогодні, тепер тощо).

More Related