Історичний розвиток податкової системи в Україні

1. Історичний розвиток податкової системи в Україні від часів Київської Русі до сьогодення

2. Збір податків – виключне право держави Податки – основа формування бюджету країни, а отже і фінансування цілої низки суспільно необхідних галузей життя: освіти, науки, культури, медицини, соціальних та економічних програм, утримання державного апарату.

3. Перші податки на Русі:Податки у Київській Русі. Данина – сплата продуктами сільського господарства і промислів (хутром, воском, медом, хлібом, шкірами тощо). Дари – добровільні підношення підданих Оброк – плата за користування певними земельними наділами, знаряддями праці тощо. Способи збирання: Повоз ↓ Данину привозили безпосередньо до Києва до княжого двору Полюддя ↓ Князь і його свита збирали данину з жителів князівства та підвладних князів

4. Оподаткуванняза часів княгині Ольги 947 p.– перша відома реформа податкової системи в Україні Княгиня Ольга запровадила «становища» - адміністративно-фінансові пункти для збирання данини. Ввела нові податки: «уроки» та «устави», які визначали розмір та зміст зборів і сплачувалися переважно хутром.

5. Оподаткування за часів князівства Ярослава Мудрого Складено перше писемне зведення законів - «Руську правду»,де детально зібрано систему оподаткування. Одиниця оподаткування – «дим» (подвір’я, що мало певний земельний наділ, приблизно 15 га).

6. Оподаткування за часів князівства Ярослава Мудрого З’явилися грошові надходження до казни: Мита Мит – за перевезення товарів через міські застави Перевіз – за перевезення товарів через річку Гостинне – за право мати склади з товарами Торгове – за право проводити торжища Церковна десятина Десята частина прибутків населення, що віддавалась на користь церкви Штрафи Віри – грошові штрафи за вбивство Продажі – штрафи за інші злочини

7. Податки в період монголо-татарської навали Збирачі податків – баскаки. Вихід – грошовий податок з кожного чоловіка та кожної голови. Натуральні податки ↙ ↓ ↘ Татарщина Ям Тамга Духовенство податки не сплачувало, але на нього покладався обов’язок публічно молитися за татарських ханів.

8. Податки за часів Великого князівства Литовського Головним об’єктом оподаткування в XIV ст. була земля. Податки: дань, подимщина, серебщина, посощина, поволовщина, поголовщина, чинш та інші. Податки на рік: З сільського двору: полюддя - 5-10 грошей, поземельне – 10-30 грошей, за 1 віз сіна – 2-3 гроші, за барана – 12 грошів, за діжку вівса – 6 грошей. Крім того, сплачували: • Збіднілі селяни – 2-20 грошей, 1-2 відра меду, 1 куницю. • Заможні селяни - 20-90 грошей, 2-5 відер меду, 1-2 куниці, 12-24 пуди вівса або жита. • Мисливці звільнялися від грошового податку, платили лише медом та хутром. • Рибалки віддавали 1/10 частину виловленої риби. • Ремісники – 6-12 грошей

9. Податкова система Речі Посполитої Шляхта звільнялася від сплати податків, але несла військову службу. Весь тягар податків несли селяни “хлопи”, які в свою чергу звільнялися від військової служби. Податки: серебщина, подимщина, воловщина, ординщина, дякла, житщина, яловщина. Після земельної реформи 1557 року одиницею поземельного податку став “лан”, з якого селяни сплачували 10-30 грошей.

10. Податкова система Речі Посполитої У містах жителі сплачували податок з нерухомості – 4% від вартості майна, а також податки з торгівлі та промислів: • чопове і шеляжне– від продажу алкогольних напоїв; • прасовка – за торгівлю сіллю; • пасічний– за бджільництво; • шос – на будівництво доріг; • стація – на постій та утримання війська; • на колядування – під час різдвяних свят. Також збирали податки на міську сторожу, на ремонт міських укріплень, шляхів, гребель, мостів, санітарне обслуговування міста.

11. Податки війська Запорозького • від куфи борошна чи продуктів – карбованець; • з пійманої риби – три перші десятки на полковника, писаря й осавула та чотири десятки на січову старшину; • оренда шинка без льоху – 2крб. 50 коп. на рік; • оренда шинка з льохом – 4крб. 50 коп. на рік. Головним джерелом прибутків запорожців були трофеї, здобуті на війні з турками, татарами, поляками. Тому податки їх були незначними. Постійні податки називалися “побором”, надзвичайні “стацією”. За торгівлю на Січі стягували платню:

12. Податки війська Запорозького При перевозі через Січ із України в Крим й Польщу білого вина чи горілки з кожної куфи брали 1 крб., а також відро вина чи горілки з продавців та 7 відер з тих хто купував. З купців брали податки: за перевіз через річки, за безпеку в дорозі, за конвоювання.

13. Податки за часів Петра І Для наповнення казни в 1704 році засновано спеціальний штат “прибыльщиков”, які були зобов’язані вигадувати нові податки: поземельний; посажений; криголамний; водопійний; погрібний; з клеймування суконь, шапок та чобіт; з квасних напоїв, варіння пива; з воскобоєнь, шкіряного та миловарного промислів; з кузень, пекарень, з продажу свічок тощо. У січні 1705 року вийшов царський указ “о бритиибород и усов”, згідно з яким чоловіки, які носили бороду, щороку сплачували: прості городяни – 30 руб., царедворці – 100 руб.

14. Податки за часів Петра І • Селяни України сплачували податки з кожного двору: • на утворення армії і флоту - 25 коп.; • на будівництво Санкт-Петербурга (північної столиці Російської імперії) - 30 коп.; • щорічний податок - 1-3 рублі. • В 1724 році Петром І проведена податкова реформа, згідно з якою всі платежі були замінені єдиним суто грошовим подушним податком, який • платили всі громадяни • чоловічої статі (крім дворян, • духовенства і державних • службовців) в розмірі 70 коп.

15. Податки за часів імператриці Катерини ІІ Відмінила подушний податок з купецтва, встановивши гільдійський збір – 1% з капіталу. Селянам України збільшили подушний податок на 40-50%. Ввела збори від винних, соляних промислів і митні збори. Встановила податки для козаків, набагато вищі ніж для інших верств населення.

16. Податки в Україні в ХІХ столітті • В 1875 році встановлено державний поземельний податок – єдиний податок, який сплачували з своїх земель поміщики. • 1887 році подушний податок замінили на поземельний. • В 1895 – 1897 проведена податкова реформа міністром фінансів Росії • С. Вітте, якою встановлені податкові збори: • 3% від прибутків підприємств, акціонерних товариств; • роздатковий податок з купців; • введена державна монополія на спиртне. В 2-3 рази збільшено подушний і оброчний податки. Встановлено прибутковий податок з поміщиків, нові непрямі податки: акцизи, мита, гербовий збір, збори з страхування, збір з пасажирських квитків та вантажів.

17. Податкова політика за часів Української народної республіки (1917-1919 роки) Введено в облік гривні. Прямими податками були прибутковий, промисловий і поземельний податок – але їх сума в бюджеті країни була незначною. Затверджено непрямі податки: введено цукрову і вину монополію; встановлено акцизи на виноградне вино, горілку, чай, пиво, дріжджі, тютюн та цигарки, сірники, продукти нафтопереробки; встановлено митні збори на імпорт.

18. Податкова система України за часів Радянської влади 7 грудня 1917 року Раднарком прийняв декрет з оподаткування. Встановлено прямі податки: прибутковий, одноразовий, податок на приріст прибутків, контрибуція з буржуазії, 3% податок з обороту торгівельних підприємств, податок з публічних видовищ і розваг, збір у “фонд дитячого харчування ”, також була встановлена значна кількість непрямих податків. Для сільського населення в 1919 році введено продрозверстку, а в 1921 році продподаток. Для населення, що не займалося сільським господарством у липні 1921 року введено промисловий податок, а у листопаді 1922 року прибутково-майновий податок. В 1925 році впроваджено нові податки: квартирний податок (для будівництва житла); військовий податок.

19. Податкова політика СРСР В 1930 році проведено податкову реформу Замість існуючих для підприємств 86 податкових платежів і зборів введено два податки: податок з обігу; податок з чистого прибутку. Сільські господарства сплачували сільгоспподаток, що становив 12% від отриманого прибутку і 8% суми оплати праці колгоспників. З 1933 року роль податку виконували обов’язкові натуральні поставки сільгосппродукції (що є головною причиною Голодомору 1932-1933 років).

20. Податкова політика СРСР Населення сплачувало прибутковий податок, а також до 1941 року збір на потреби житлового та соціально-побутового будівництва. З початком Великої Вітчизняної війни введено: воєнний податок (існував до 1946 року), податок на неодружених та незаміжніх, підвищено ставки сільгоспподатку.

21. Податкова реформа незалежної України Податкова служба України утворена 1 липня 1990 року Постановою Ради Міністрів України від 12 квітня 1990 року №74 „Про створення державної податкової служби в Українській РСР” у складі Міністерства фінансів. Статус, функції та правові основи діяльності податкової служби в Україні визначені Законами України від 4 грудня 1990 року №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” та від 24 грудня 1993 року №3813-ХІІ „Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про державну податкову службу в Україні”. Президентом України 22 серпня 1996 року видано Указ № 760/96 “Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій”, яким встановлено, що ДПА України є центральним органом виконавчої влади, а податкові адміністрації в областях, районах, містах і районах у містах – самостійними одиницями, які не входять до складу місцевих державних адміністрацій, та Указ від 30 жовтня № 1013/96 “Питання державних податкових адміністрацій”.

22. Податкова реформа незалежної України В жовтні 1996 року, згідно з зазначеними указами, у складі Державної податкової адміністрації України було утворено податкову поліцію, що з лютого 1998 року почала називатися податковою міліцією. Для покращання обслуговування платників податків з використанням сучасних технологій постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2007 року №1049 у складі ДПА України утворено Інформаційно-довідковий департамент державної податкової служби. Було створено єдину базу податкових знань, яка охоплює уніфіковані й офіційно затверджені відповіді на всі питання, що виникають при нарахуванні й сплаті податків. На виконання Указу Президента України від 09.12.10 №1085 „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” розпочато реорганізацію Державної податкової адміністрації України у Державну податкову службу України. .

23. Податкова реформа незалежної України Стратегічні теми та мета Державної податкової служби України: 1. Удосконалення системи адміністрування податків і зборів. Впровадження електронних сервісів обслуговування і нових моделей податкового супроводу великих платників податків. 2. Стимулювання інвестиційного клімату, зростання економіки, створення рівних конкурентних умов. Неупереджене, справедливе застосування чинного законодавства, обмеження можливості корупційних проявів. 3. Забезпечення стабільного і ритмічного наповнення бюджетів всіх рівнів. 4. Стабілізація податкового законодавства. Ініціювання удосконалення законодавчих змін здійснювати в тісному діалозі з бізнесом та громадськістю, знаходити паритет інтересів держави і підприємців. 5. Підвищення рівня податкової культури та її пропаганда серед всіх учасників податкового процесу. Законом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI затверджено Податковий кодекс України .