1 / 34

Конкурс декламаторів поез ій Тараса Шевченка

Конкурс декламаторів поез ій Тараса Шевченка. “Думка” ( “Нащо мені чорні брови” ). «Думка» ( “Тяжко , важко в світі жити” ). «Думка» («Тече вода в синє море…»). “Минають дні,минають ночі…”. “Якби мені, мамо, намисто…”. “Мені однаково…”. “Садок вишневий коло хати”.

lesley-finley
Download Presentation

Конкурс декламаторів поез ій Тараса Шевченка

An Image/Link below is provided (as is) to download presentation Download Policy: Content on the Website is provided to you AS IS for your information and personal use and may not be sold / licensed / shared on other websites without getting consent from its author. Content is provided to you AS IS for your information and personal use only. Download presentation by click this link. While downloading, if for some reason you are not able to download a presentation, the publisher may have deleted the file from their server. During download, if you can't get a presentation, the file might be deleted by the publisher.

E N D

Presentation Transcript

  1. Конкурс декламаторів поезій Тараса Шевченка

  2. “Думка” (“Нащо мені чорні брови”)

  3. «Думка» (“Тяжко, важко в світі жити”)

  4. «Думка» («Тече вода в синє море…»)

  5. “Минають дні,минають ночі…”

  6. “Якби мені, мамо, намисто…”

  7. “Мені однаково…”

  8. “Садок вишневий коло хати”

  9. “Вітер з гаєм розмовляє”

  10. “По вулиці вітер виє….”

  11. “Дивлюсь, аж світає…”

  12. “Зацвіла в долині червона калина”

  13. Т.Г. Шевченко. «Мені тринадцятий минало»

  14. Втративши надію стати маляром, Тарас повертається до Кирилівки і пасе громадську череду. У 1827 році Шевченко наймитував у кирилівського священника Григорія Кошиця – пас овець. З ранніх років Тарас цікавився народною творчістю. Рано виявився у нього хист до малювання, який помітив маляр з села Хлипнівці, погодився взяти хлопця у навчання, але Тарасу було вже чотирнадцять років. Кріпацьку долю вирішували пани. Панові потрібен був кімнатний слуга, і Тараса зробили козачком молодого панича Енгельгардта. Почалося доросле життя, несправедливе та жорстоке ...

  15. село почорніло,Боже небо голубеєі те помарніло.Поглянув я на ягнята —Не мої ягнята!Обернувся я на хати — нема в мене хати!Не дав мені Бог нічого!..І хлинули сльози, Тяжкі сльози!.. Та недовго сонце гріло,недовго молилось...Запекло, почервонілоі рай запалило.Мов прокинувся, дивлюся:

  16. … А дівчина при самій дорозінедалеко коло менеплоскінь вибиралата й почула, що я плачу. Прийшла, привітала,утирала мої сльозиі поцілувала...

  17. Неначе сонце засіяло, неначе все на світі стало моє... лани, гаї, сади!.. І ми, жартуючи, погнали чужі ягнята до води.

  18. “На Великдень, на соломі…”

  19. “Сон” (“На панщині пшеницю жала”

  20. “Якби ви знали, паничі…”

  21. На Черкащині, у селі Моринці, народився Тарас Григорович Шевченко. Хата, в якій сталася ця історична подія, зрозуміло, не збереглася. Вже наприкінці минулого століття її відбудували на тому ж самому місці, де вона стояла колись. Про саму Тарасову хату сказати особливо нічого — хата як хата, всередині пахне чорнобривцями та іншими травами, віконця маленькі, та й у двері, не прихиливши голови, не зайдеш. Але всім відчутно, що місце це святе.

  22. Хата Грицька Шевченка була розташована скраю села. І майже за селом стоїть хата дяка, якому Тарас носив воду, підслуховуючи «науку». Хата збереглася. Але в неї не пускають геть нікого — накрили зверху спеціальною будівлею з великими вікнами, через які і можна роздивитися власне хатину — під солом’яною стріхою, біленьку, маленьку, знову ж таки з маленькими дверима і вікнами. Кімната у хаті Шевченків сучасна реконструкція Хата дяка

  23. У 1823-му, коли Тарасу було дев'ять років, померла мати. Батько одружився вдруге на Оксані Терещенко, яка сиріт не взлюбила. У 1825 році помер і батько Тараса.

  24. “Не завидуй багатому”

  25. Ми тебе не забули, Тарасе!!!

More Related