Житт євий і творчий шлях Алли Горської.

1. Життєвий і творчий шляхАлли Горської.

2. Алла ОлександрівнаГорськанародилася 18 вересня 1929 року в Ялті. Їїбатько – Олександр Валентинович, один зорганізаторіввітчизняногокіновиробництва. Віночолював у різні роки Ялтинську, Ленінградську, Київську, Одеськустудіїхудожніхфільмів. Під час війниспівпрацювавзОлександромДовженком. ТожАллі сам Бог велівпов’язати свою долю змистецтвом.

3. Алла Горськанавчалася в КиївськомухудожньомуінститутівмайстерніС.Григор’єва. Закінчившинавчання в 1954 р., працювалапереважно в галузі станкового й монументального живопису. Пробуваласвоїсилитакожі в театрально-декораційномумистецтві.

4. Сформованітоді в часи граничного ущемленнявласного “я”, її ровесники, як власнеі вона сама, жили дивним, як на тепер, життям. Однакце не можнаназватиподвійноюмораллю. Цебув час, коли коженсовєтськийінтелігент брав участь в узаконенійбрехні, натомістьвнутрішньовідділявїївідправди. У кожному жив замість них начебтохтосьтакий, хто не в усьомузливавсяз ними. І самецяроздвоєністьспричиняланерідкомистецьківчинки, вільневиявленнядуші, що не сприймалисьофіціозом, а до того ж щейзасуджувались. Вихована в російськомовномусередовищі, Алла Горськапротецілкомсвідомовідкрила в собіукраїнкуі створила гуртокзвивченняукраїнськоїмови, історії, культури, залучаючисвоїхровесників та однодумців, якіладнібули б покласти на олтарслужіннянаціїсвоєжиття. Переслідуванавладою, вона не зламаласяіпродовжувалаборотись за волю іщастясвого народу.

5. Прагнення до значнихобразнихузагальнень, а разом зтим до оригінальнихформальнихрозв’язань, щонамітилися в українськомумистецтві на початку 60-х років, суттєвовплинулиі на розвиток монументального живопису. Митці в цей час почали уважновивчатидосвідукраїнськихмонументалістів 20-х років, шукатияскравихдекоративнихрішень, органічногопоєднанняхудожньогооздобленнязархітектурою. Монументально-декоративнийживопис, застосований в екстер’єрі, став відігравативеликезначення в оздобленніміст. Не стояла остороньвідцихпроцесіві Алла Горська. Грунтовнозасвоюючивитокинаціональноїкультури, вона невтомнопрацює над розробкоюмонументальнихоздобленьінтер’єрів, екстер’єрів, деякізякихбуливтілені в життя. Нерідкопрацювала разом зукраїнським художником ВікторомЗарецьким, зякимбулаодружена. Так, вони вдвох створили вітраж у КиївськомууніверситетііменіТ.Шевченка “Шевченко. Мати” (1964), якийневдовзібулознищено за наказом цекістів, вбачаючи в творіприховану пропаганду українськогонаціоналізму. Ними також створено мозаїчне панно “Прапор Перемоги” (1968-1970) в меморіалі “Молода гвардія”, що в Краснодоні.

6. Поряд з монументальним живописом А.Горська пише пейзажі, портрети, серед яких відомі такі картини, як “Прип’ять”, “Пором”, “Абетка”, “Хліб” (усі – початок 60-х рр.), портрети Т.Шевченка, А.Петрицького, В.Симоненка… У її творчому доробку багато малюнків, серед яких найбільш відомі “Автопортрет” (1960-1961; дивіться тут. – У.З.), “Мати” (1963), “Село” (1962-1963) та інші.

7. На початку 60-х років Алла ГорськатакожтісноспівпрацювалазтеатральнимрежисеромЛесемТанюком, готуючиоформленнявистави-комедії “ОтакзагинувГуска” М.Куліша, яку малипоставити на львівськійсцені. Однакїївилучилизгромадськогообігу, перервавши репетиції. Така ж доля спіткалайіншувиставу “Правда і кривда” Михайла Стельмаха в Одесі, здійсненутим же постановочнимдуетом… Невдовзі Лесь Танюкзмушенийбуврозпрощатисязісвоїмимріямийшукатикращоїдолі в Москві, а Алла Горська – працювати в іншійцарині…

8. У кінці 60-х і на початку 70-х років в Українінакочуваласяхвиляарештів – чергова прополка національноїінтелігенції. На той час підпильним оком КҐБ перебувалавжей Алла Олександрівна. Але імперськіцербериприготувалиїйіншітортури – наймерзенніші… 29 листопада 1970 року Аллу Горськузнайшлипо-звірячому забитою у помешканні Василькова, де вона на той момент перебувала. Загадковіобставинисмерті так до кінцяй не з’ясовані. На думку дослідниківцієїзагадковоїсмертімисткені, її вбили за вказівкою КҐБ. Нема ніякихсумнівів, що в каґебістськихнетряхіснував “відділполітичнихубивств”. До цієїверсіїсхиляютьсяіВ.Криловський, іС.Білокінь, іО.Зарецький – синзагиблої.

9. ПоховалиА.Горську на одному іззвичайнихкладовищКиєва, де споруджено на могиліскромнийпам’ятник: три пілонизчорнихпросмаленихдощок – майжетриметризаввишки, а між ними чаша… На панахидіЄвгенСверстюк тихо зронитьпроникливійправдиві до болю слова: “Алла Горська буде випромінюватисвітлоібудевселятинезворушність духа самим своїмім’ям… В образіцілогодесятиріччя вона височитьбілимпривидом Доброго Духа, щовтілюєсумління, гідність, пориваннямолодостіісяйвовільноголюдськогообличчя, освітленого талантом івідданістю людям”. Там же на свіжіймогилі поет Василь Стус, якомутакожневдовзідоведеться пройти довгими-предовгимитаборнимиетапамиімперії короткий шлях у Вічність, прочитаєсвійвіршприсвяченийпам’ятіА.Горської.

10. Ярій, душе. Ярій, а не ридай. У білійстужісонцеУкраїни. А тишукай – червонутінькалини На чорних водах – тіньїїшукай, де жменька нас. Малесенькашопта лише для молитовісподівання. Усім нам смерть судиласязарання… В. Стус