КАФЕДРА ТОЗНТ

1. КАФЕДРА ТОЗНТ Евакуаційні заходи мирного та воєнного часу ПОПОВ Леонід Васильович

2. Основні заходи у сфері ЦЗ • 1. Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій • 2. Інформування у сфері цивільного захисту • 3. Укриття населення у захисних спорудах цивільного захисту • 4. Заходи з евакуації • 5. Інженерний захист територій • 6. Радіаційний і хімічний захист населення і територій • 7. Медичний захист, • 8. Біологічний захист населення, тварин і рослин • 9. Психологічний захист населення • 10. Організація навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях

4. На цей час майже 20% захисних споруд перебувають на балансах приватизованих (корпоратизованих) підприємств, залишаючись у державній власності. Близько 14% від загальної кількості сховищ та майже 10% протирадіаційних укриттів включено до статутних фондів новостворених підприємств та перейшли до приватної (колективної) власності. Близько 15% захисних споруд знаходяться на утриманні підприємств, які проходять процедуру банкрутства або повної їх ліквідації. Ця негативна тенденція щорічно прогресує. Василь КВАШУК , директор Департаменту ЦЗ МНС України генерал-майор служби ЦЗ Журнал “Надзвичайна ситуація”, №1, 2009

5. Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи АНАЛІЗ звітної інформації про хід проведення технічної інвентаризації захисних споруд (станом на 15.07.2010) У всіх центральних та місцевих органах виконавчої влади ці заходи здійснюються із значним відставанням від планових зобов’язань (виконано на 5 %, з БТІ укладено угод лише 7 %), її проведення значно ускладнено у зв’язку із відсутністю належного фінансування. Фактично не розпочато заходи з проведення технічної інвентаризації уМВС, МОЗ, Мінпромполітики, СБУ, Держспецзв’язку, Українській академії аграрних наук, Закарпатській, Тернопільській та Черкаській областях, а також у ГУ МНС у Вінницькій, Дніпропетровській, Житомирській, Львівській, Миколаївській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Черкаській та Чернігівській областях.

6. В умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами в населених пунктах, де розташовані об'єкти підвищеної небезпеки, а також в особливий період основним способом захисту населення є його евакуація і розміщення у зонах, безпечних для проживання. ЗАКОН УКРАЇНИ від 26 червня 2004 року №1859-IV "Про правові засади цивільного захисту "

7. Характеристики хімічної обстановки і розрахунки кількості людей, яки попадають в ЗМХЗ

8. ЗМХЗ Г ХЛОР 100т БР

9. Навчальні питання: 1. Загальні питання з евакуації. 2. Евакуаційні органи. 3. Планування, організація проведення і забезпечення евакуаційних заходів.

10. ЛІТЕРАТУРА 1.Постанова КМУ від 26.10.2001 р. № 1432 “Про затвердження Положення про порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення НС техногенного та природного характеру”. 2. Методичні рекомендації “Про планування, транспортне забезпечення та порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення НС техногенного та природного характеру”, розроблені за окремим дорученням МНС від 18.08.2003 р. №32/211. 3. Методичні рекомендації щодо планування і порядку проведення евакуації населення (працівників) у разі виникнення НС техногенного, природного та воєнного характеру, наказ МНС від 07.09.2004 р. №44.

11. 4.Методичні рекомендації з питань планування і організації транспортного забезпечення евакуаційних заходів у разі загрози або виникнення НС техногенного, природного характеру та в особливий період, наказ МНС від 27.07.2005 р. №102. 5.Методичні рекомендації з питань організації планування та проведення евакуаційних заходів на ОГД у разі виникнення НС, наказ МНС від 07.09.2010 р. №761. 6. Посібник “Основи цивільного захисту”, “Форест-А”, К-2008 р. 7. Посібник “Захист населення і територій від НС, т.4, Евакуація населення у НС”, КІМ, К-2008 р.

12. 8. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 р. № 658-рт "Про затвердження переліку районів, міст і селищ, населення яких підлягає евакуації в особливий період у разі проведення бойових дій або виникнення надзвичайних ситуацій". 9. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 липня 2008 р. № 1036-рт "Про внесення змін до Переліку районів, міст і селищ, населення яких підлягає евакуації в особливий період у разі проведення бойових дій або виникнення надзвичайних ситуацій". 10. Постанова КМУ від 5 листопада 2008 р. № 936-19 "Про затвердження Порядку управління єдиною транспортною системою в особливий період".

13. 11. Наказ МНС України від 28.12.2010 року №96 “Про затвердження Примірного переліку документів з питань ЦЗ”.

14. 1. Загальні питання з евакуації Евакуація - комплекс заходів щодо організованого вивезення (виведення) населення з районів (місць), зон можли-вого впливу наслідків надзвичайних ситуацій і розміщення його у безпечних районах (місцях) у разі виникнення безпосередньої загрози життю та заподіяння шкоди здоров'ю людей. ПКМУ від 26.10.2001 р. № 1432 “Про затвердження Положення про порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення НС техногенного та природного характеру”

15. Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, у районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф, а також при виникненні загрози життю та здоров'ю людей, яки проживають в зоні виникнення надзвичайної ситуації військового характеру. ЗАКОН УКРАЇНИ від 26 червня 2004 року №1859-IV "Про правові засади цивільного захисту "

16. Евакуація здійснюється за виробничо - територіальним принципом. Виробничий принцип евакуації передбачає вивезення і розміщення в позаміській зоні працівників та членів їхніх сімей. Територіальний принцип евакуації передбачає вивезення непрацюючого населення з місць проживання в безпечні райони позаміської зони.

17. Безпечний район - придатний для життєдіяльності район розміщення евакуйованого населення, який визначається рішенням відповідного органу виконавчої влади за межами зон можливого зруйнування, хімічного забруднення, катастрофічного затоплення, масових лісових і торф'яних пожеж, а також небезпечного радіоактивного забруднення.

18. В залежності від обстановки, яка склалася на час НС може бути проведено загальну або часткову евакуація населення тимчасового або безповоротного характеру. В залежності від часу і термінів проведення, евакуація може бути завчасна і негайна. В залежності від розвитку НС і чисельності населення, яке виводиться із зони НС можуть бути варіанти евакуації: локальна, місцева, регіональна.

19. Загальна евакуація в особливий період здійснюється в окремих регіонах держави за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення (працівників) у разі: небезпеки радіоактивного забруднення навколо АЕС (для АЕС до 4 ГВт у радіусі 30-км зони та для АЕС більше 4 ГВт у радіусі 50-км зони); загрози катастрофічного затоплення місцевості з менш ніж 4-годинним добіганням проривної хвилі; виникнення загрози життю та здоров'ю населення, яке проживає в зоні виникнення надзвичайної ситуації військового характеру.

20. Особливийперіод період функціонування органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, органів місцевого самоврядування, органів управління у справах ЦО і сил ЦО, а також галузей національної економіки, підприємств, установ та організацій, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні, або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Закон України від 6.12.1991р. №1932-XII“Про оборону України”

21. Часткова евакуація населення здійснюється, як правило, в умовах переведення за рішенням Кабінету Міністрів України системи ЦЗ на воєнний стан до початку застосування агресором сучасних засобів ураження. Під час проведення часткової або загальної евакуації не зайняте у виробництві та сфері обслуговування населення, студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом із викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їх сімей евакуюються в першу чергу.

22. Воєнний стан Особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому команду-ванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки. Закон України від 6.04.2000р. №1647-III“Про правовий режим воєнного стану”

23. Розосередження Робітники та службовці підприємств, які продовжують у воєнний час виробничу діяльність у містах і небезпечних районах, після вивезення і розміщення в позаміській зоні, позмінне виїжджають у міста і небезпечні райони для роботи на своїх підприємствах. Після закінчення робочої зміни вони повертаються в позаміську зону на відпочинок. Робітники і службовці підприємств, які не зупиняють у воєнний час роботу в містах і небезпечних районах, розміщуються в позаміській зоні з таким розрахунком, щоб час на перевезення їх до місця роботи і назад не перевищував 4 години.

24. Закон України від 6.04.2000р. №1647-III“Про правовий режим воєнного стану” У режимі воєнного стану евакуація населення проводиться з місць і районів, небезпечних для проживання, а також підприємств, установ, організацій та матеріальних цінностей, які мають важливе державне, господарське і культурне значення.

25. У разі введення надзвичайного стану можуть здійснюватися такі заходи: • тимчасова чи безповоротна евакуація людей з місць, небезпечних для проживання, зобов'язковим наданням їм стаціонарних або тимчасових жилих приміщень; • встановлення для юридичнихосіб квартир-ної повинності для тимчасового розміщення евакуйованого або тимчасово переселеного населення, аварійно-рятувальних формувань та військових підрозділів, залучених до подолання надзвичайних ситуацій. Закон України від 16.03.2000р. №1550-III “Про правовий режим надзвичайного стану”

26. Надзвичайний стан може бути введений в разі: виникнення особливо тяжких НС техногенного та природного характеру; здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об'єктів життєзабезпечення; виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування; виникнення масових безпорядків, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи; спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства; масового переходу державного кордону з території суміжних держав; необхідності відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади.

27. Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації рішення про проведення евакуації населення приймають: на загальнодержавному рівні - Кабінет Міністрів України; на регіональному рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, голова обласної держадміністрації; на місцевому рівні - голова Київської та Севастопольської міської держадміністрації, голова районної держадміністрації; на об'єктовому рівні - керівник об'єкта.

28. 2. Евакуаційні органи Для планування, підготовки та проведення евакуації, приймання і розміщення населення (працівників) за рішенням керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а на об'єктах - наказами керівників об'єктів створюються евакуаційні органи: евакуаційні комісії (ЕК); збірні евакуаційні пункти (ЗЕП); проміжні пункти евакуації (ППЕ); приймальні евакуаційні пункти (ПЕП).

29. Евакуаційна комісія відповідає за безпосереднє планування, підготовку, організацію і здійснення евакуації працівників або населення у надзвичайних ситуаціях. У разі загрози або виникнення надзвичайної ситуації організовується цілодобове чергування евакуаційних комісій у небезпечних районах.

30. Загальне керівництво плануванням та проведенням евакуаційних заходів на об’єктах господарювання здійснює керівник об’єкта. Безпосереднє керівництво підготовкою до проведення евакуаційних заходів на об’єктах покладається на об’єктову евакуаційну комісію (групу), яка взаємодіє з міською (районною) евакуаційною комісією, організовує обмін інформацією з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування у безпечних районах розміщення.

31. ТИПОВА СТРУКТУРА ЕВАКОКОМІСІІ ОБ‘ЄКТУ Голова ЕК Заступник голови ЕК Секретар ЕК Г р у п и е в а к о к о м і с і ї Зв'язку і оповіщення Обліку евакуйованих Збору і відправлення евакуйованих Супроводження евакуйованих Вивезення майна об'єкту Забезпечення зустрічіта розміщення П р е д с т а в н и к и е в а к о к о м і с і ї Представники на ЗЕП Представники на пунктах (станціях) посадки

32. Головою об’єктової евакуаційної комісії (групи) призначається заступник керівника об’єкта, заступником голови - начальник відділу або сектору кадрів або працівник, який відповідає за роботу з персоналом, секретарем комісії - спеціально визначена особа, яка відповідає за цивільний захист на об'єкті.

34. Організаційна структура ЕК району Г о л о в а к о м і с і ї Заступник голови ЕК Секретар ЕК Г р у п и з а б е з п е ч е н н я Обліку, збору і відправлення населення Забезпечення продуктами харчування Організації зустрічі і розміщення насе-лення в безпечному районі Забезпечення пально-мастиль-ними матеріал. Транспортного забезпечення Медичного забезпечення Зв'язку і оповіщення Інженерного забезпечення Охороні громадсь-кого порядку і безпеки дорожного руху Радіаційного та хімічного захисту Інформаційного забезпеченя Черговий евакокомісії

35. Основним завданням евакуаційної комісії об’єкта є: у мирний час: спільно із службами цивільного захисту об’єкта – відпрацювання плануючої документації з організації евакуаційних заходів; розроблення та здійснення заходів щодо освоєння закріпленого району (пункту) розміщення, підготовка поквартирної схеми розміщення працівників та членів їхніх сімей у позаміській зоні; підготовка пропозицій начальнику цивільного захисту об’єкта про склад ЗЕП, призначення начальників евакуаційних ешелонів, старших автомобільних і піших колон; відповідає за планування, підготовку, організацію і проведення евакуаційних заходів.

36. При введенні воєнного стану: уточнення плану евакуації, заходів щодо його забезпечення та списків евакуйованих працівників та членів їхніх сімей; підготовка до розгортання ЗЕП, приведення у готовність наявних захисних споруд; уточнення з ПЕП порядку прийому і розміщення працівників та членів їхніх сімей у позаміській зоні.

37. З отриманням розпорядження на проведення евакуації: організація оповіщення працівників об’єкта про початок евакуації; постановка завдань начальникам евакуаційних ешелонів, старших автомобільних та піших колон, вручення їм списків евакуйованих, які входять до складу цих колон (ешелонів); організація взаємодії з транспортними підрозділами, які надають транспорт для вивезення працівників та членів їхніх сімей у позаміську зону; облік евакуйованих, доведення до начальника цивільного захисту об’єкта, районної (міської) евакуаційної комісії відомостей про кількість перевезених у позаміську зону працівників і службовців та членів їхніх сімей (за часом, видами транспорту); взаємодія зі службами цивільного захисту щодо забезпечення евакуйованих на ЗЕП, пунктах посадки і висадки і на ППЕ; налагодження взаємодії з евакоприймальними комісіями у безпечних районах.

38. Збірні евакуаційні пункти призначені для збору та реєстрації населення (працівників), яке підлягає евакуації, розподілу за поїздами (автоколонами, суднами), пішими колонами, а також забезпечення своєчасного відправлення його на станції (пункти посадки) та вихідні пункти руху пішим порядком. Збірні евакуаційні пункти створюються: у міністерствах (відомствах) за рішенням їх керівників; у містах, районах за рішенням міських, районних державних адміністрацій; у населених пунктах, які розташовані у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, районах виникнення стихійного лиха за рішенням центральних, місцевих органів виконавчої влади; на об'єктах за наказами керівників об'єктів.

39. Основні завдання ЗЕП: підтримання зв'язку з евакуаційною комісією міністерства (відомства), області, міста, району, об'єкта, які закріплені за ЗЕП, транспортними органами, вихідними пунктами пішохідних маршрутів; інформування голови евакуаційної комісії про час прибуття населення (працівників) на ЗЕП і час відправлення його в безпечні райони (пункти); ведення обліку евакуйованого населення (працівників), яке вивозиться всіма видами транспортних засобів і виводиться пішим порядком; в установлені терміни доповідати голові евакуаційної комісії про хід відправлення евакуйованого населення (працівників) у безпечні райони (пункти); надання необхідної медичної допомоги хворим під час знаходження їх на ЗЕП; організація охорони громадського порядку на ЗЕП; забезпечення укриття населення (працівників) у захисних спорудах.

40. До складу ЗЕП входять: начальник збірного евакуаційного пункту; заступник начальника збірного евакуаційного пункту; група реєстрації і обліку (4-6 осіб); група комплектування колон, ешелонів та їх відправлення в безпечні райони (4-6 осіб); група охорони громадського порядку (2-3 особи); медичний пункт (3 особи); кімната матері та дитини (2-3 особи); комендант.

41. У першу чергу підлягають перевезенню діти до 14 років з батьками, інваліди, вагітні жінки, жінки і чоловіки старші 65 років. Евакуйовані, які прибувають на ЗЕП особистим транспортом, формуються в автомобільні колони. Особистим транспортом здійснюється перевезення евакуйованих тільки до місць розміщення. При виникненні значних (великих) аварій на виробництві, у разі дії на людей шкідливих речовин, евакуація організовується шляхом їх перевезення автомобільним транспортом або негайного виведення у безпечні райони. При цьому ЗЕП не розгортаються.

42. Приймальні евакуаційні пункти створюються за рішенням голови райдержадміністрації безпечного району для зустрічі, приймання евакуйованого населення (працівників) та організації відправлення його в безпечні пункти розміщення. Розгортаються в місцях висадки евакуйованого населення (працівників) поблизу залізничної станції, пристані та пункту висадки з автотранспорту.

43. Основні завдання ПЕП: зустріч прибуваючих поїздів, суден, автомобільних та піших колон; забезпечення організованої висадки та розміщення евакуйованого населення (працівників); організація відправлення евакуйованого населення (працівників) автомобільним транспортом і пішим порядком у пункти його розміщення; організація надання медичної допомоги евакуйованому населенню (працівникам); забезпечення громадського порядку в пунктах висадки; укриття евакуйованого населення (працівників) при необхідності; доповідь голові евакуаційної комісії безпечного району про час прибуття, кількості населення (працівників), яке прибуло, та відправлення його до пунктів (місць) розміщення.

44. До складу ПЕП входять: начальник ПЕП; заступник начальника ПЕП; група зустрічі, приймання та тимчасового розміщення евакуйованого населення (працівників) (2-3 особи); група відправлення та супроводу евакуйованого населення (працівників)до пункту розміщення (3-4 особи); група охорони громадського порядку (2-3 особи); група забезпечення (2-3 особи); медичний пункт (1-2 особи); відповідальний кімнати матері та дитини (1 особа); відповідальний столу довідок (1 особа).

45. Проміжні пункти евакуації створюються за рішенням голови облдержадміністрації - начальника цивільної оборони області для проведення евакуації населення (працівників) із зон можливого радіоактивного або хімічного забруднення. Розгортаються на зовнішніх межах зон можливого радіоактивного або хімічного забруднення поблизу залізниць, портів, та автомобільних шляхів.

46. Основні завдання проміжних пунктів евакуації: облік, реєстрація населення (працівників), яке прибуває із забруднених зон; дозиметричний та хімічний контроль; проведення санітарної обробки евакуйованого населення (працівників) та при необхідності надання медичної допомоги хворим; відправлення евакуйованих до безпечних районів (пунктів) розміщення; проведення при необхідності заміни або спеціальної обробки забрудненого одягу та взуття; організація пересадки евакуйованих з транспорту, який рухався по забрудненій місцевості, на "чистий" транспорт; забезпечення громадського порядку на пункті; доповідь голові евакуаційної комісії області про час прибуття, кількість населення (працівників), яке прибуло на ППЕ та відправлення його в безпечні райони.

47. До складу проміжного пункту евакуації входять: начальник ППЕ; заступник начальника ППЕ; комендант ППЕ; група охорони громадського порядку (2-3 особи); група регулювання руху (3-4 особи); медичний пункт (1-2 особи); санітарне - миючий пункт (2-3 особи); група реєстрації та обліку (1-2 особи); пункт харчування (1-2 особи); пункт заправки пальним (1-2 особи); пост дозиметричного контролю (1-2 особи).

48. Для розробки планів і організації безпосереднього прийому, розміщення та забезпечення евакуйованого із зон НС населення, у безпечних районах можуть створюватися евакоприймальні комісії

49. Основні завдання евакоприймальної комісії: планування та приймання, розміщення і першочергового життєзабезпечення евакуйованого населення; організація і контроль комплектування, якісної підготовки підвідомчих комісій; організація і контроль забезпечення евакуації; облік і забезпечення матеріальних і культурних цінностей.

50. МЕ ПВ (СВ) ПП (СП) ЗЕП ПЕП ППЕ ЕК БР