Тема:
Download
1 / 43

Тема: Створення інформаційного бюлетеня і буклета - PowerPoint PPT Presentation


  • 170 Views
  • Uploaded on

Тема: Створення інформаційного бюлетеня і буклета. Мета: Закріпити навички створення інформаційного бюлетеня і буклета в процесі виконання практичної роботи. Повторення раніше вивченого:. Публікації . Комп'ютерні публікації

loader
I am the owner, or an agent authorized to act on behalf of the owner, of the copyrighted work described.
capcha
Download Presentation

PowerPoint Slideshow about ' Тема: Створення інформаційного бюлетеня і буклета' - hayes-decker


An Image/Link below is provided (as is) to download presentation

Download Policy: Content on the Website is provided to you AS IS for your information and personal use and may not be sold / licensed / shared on other websites without getting consent from its author.While downloading, if for some reason you are not able to download a presentation, the publisher may have deleted the file from their server.


- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - E N D - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Presentation Transcript

Тема: Створенняінформаційногобюлетеня і буклета

Мета:

Закріпити навички створення інформаційного бюлетеня і буклета в процесі виконання практичної роботи.


Повторення раніше вивченого:

Публікації. Комп'ютерніпублікації

Публікаціями (лат. publico - оголошуватипублічно) називаютьпроцесвиданняпевноготвору. Виданий (оприлюднений) твіртакожназиваютьпублікацією.


Залежновід способу оприлюдненнятворурозрізняютьдрукованіпублікації і електронні.

До друкованихпублікаційвідносять книжки, брошури, журнали, газети, бюлетені, буклети, листівкитощо.

До електроннихпублікаційвідносятьдокументи, щорозповсюджуються з використаннямелектроннихносіївданих (компакт-диски, дискети, флеш-носіїтощо) абокомп'ютерних мереж.


Публікації, щоздійснені з використаннямкомп'ютернихтехнологій, називаютькомп'ютернимипублікаціями.

У ході підготовки макета публікації здійснюється верстка.

Верстка - це процес компонування текстових і графічних об'єктів для створення сторінок видання відповідно до принципів дизайну та технічних вимог.


Основні можливості настільних видавничих систем

автоматизаціюпроцесіврозміщенняблоків тексту та графічнихзо¬браженьвідповідно до призначенняпублікації (макетування);

імпортуванняфрагментів тексту та графічнихзображень, створених у різнихприкладнихпрограмах;

опрацюванняфрагментів тексту, використовуючистилі та розширеніможливостіщодовстановленнявідстаніміж символами та міжрядка¬ми;

автоматизаціюствореннязмісту та посилань;

використаннярозширеного набору шрифтіввідповідно до вимогполі-графії;

відтворенняпублікації на екранімонітора з урахуваннямособливос¬тей пристрою, на якому буде здійсненодрукпублікації;

збереженняфайлівпублікації у форматах, щовикористовуються в поліграфії;

можливістьдрукупублікаційкожнимкольоромокремо (кольоро¬поділ) та ін.


Бюлетень видавничих систем (франц. bulletin - записка, листок, документ) - коротке офіційне повідомлення, збірка офіційних актів або періодичне видання, яке містить повідомлення з певного кола питань

Один з головнихоб'єктівпублікації - заголовок бюлетеня.

За своєю структурою заголовок бюлетеня схожий до газетного.

Вінмістить

текст заголовка і дані про видавця, можеміститидевіз, емблему, для періодичнихвидань - номер і дату випуску.


Зразок бюлетеня видавничих систем


Буклет видавничих систем (франц. bouclette - кільце) - публікація, виготовлена на одному аркуші та складена згинанням у кілька сторінок так, що її можна переглядати, не розрізаючи сторінок, а розкриваючи.

Основнепризначення буклета - реклама: навчального закладу, підприємства, організації, особи, нового товару, новоїакціїтощо. А враховуючи, щовсіданіповинні бути розміщені на одному аркуші, буклет повинен міститиневеликі за обсягомфрагменти тексту, які точно передаютьосновнідані про об'єкт, а такожфотографії і рисунки, щоілюструютьцідані. Фотографії та рисунки повинні бути високоїякості і міститинезначнукількістьоб'єктів, якічіткорозрізняються.


Як правило, видавничих систембуклет має титульну і заключну сторінки. На титульній сторінці вказують заголовок буклета, його основну тему і фотографію або малюнок із цієї самої теми. Можуть вказуватися дані про того, хто випустив цей буклет.

На заключній сторінці вказуються контактні дані тієї організації або особи, яка випустила цей буклет.


Зразок видавничих систембуклета


Практична робота №7 видавничих систем

Тема: Створення інформаційного бюлетеня і буклета

1. Створити, використовуючи програму Publisher 2010,бюлетень на тему «Сім чудес України або сім природних чудес України». Під час його створення можна використати шаблони або розробити власний макет. Зразки першої і другої сторінки бюлетеня розміщено в папці ПР7 10 клас у файлі Зразок бюлетеня.

2. Для створення бюлетеня використайте текстові та графічні матеріали з файлів папки ПР7 10 клас або з сайта www.ridnaua.org

або скористайтесь матеріалами:

Сім чудес України

Сім природних чудес України

3. У реквізитах бюлетеня вказати свої дані.

4. Зберегти бюлетень у папці свого класуСпільних документів на комп'ютері учителя (Користувач ПК) у папці ПР7 + прізвище(своє) у файлі ПР7бюлетень.


Створити, використовуючи програму Publisher 2010, буклет на тему «Сім чудес України або сім природних чудес України». Під час його створення можна використати шаблони або розробити власний макет.

Зразки першої і другої сторінки буклета розміщено в папці ПР7 10 клас у файлі Зразок буклета.

2. Для створення буклета використайте текстові та графічні матеріали з файлів папки ПР7 10 клас або з сайта www.ridnaua.org

або скористайтесь матеріалами:

Сім чудес України

Сім природних чудес України

3. У реквізитах буклета вказати свої дані.

4. Зберегти буклет у у папці свого класу Спільних документів на комп'ютері учителя (Користувач ПК) у папці ПР7 + прізвище(своє) у файлі ПР7буклет.


Завдання додому: програму

Підготуватись до контрольної роботи:

Тести;

Практичне завдання:

відеокліп;

бюлетень;

буклет;


Сім чудес України програму

  • Кам’янецьОбласть: Хмельницька

  • СофіївкаОбласть: Черкаська

  • Херсонес ТаврійськийОбласть: АР Крим

  • Хотинська фортецяОбласть: Чернівецька

  • Києво-Печерський заповідник Область: Київ

  • Софія КиївськаОбласть: Київ

  • ХортицяОбласть: Запорізька


Кам’янець програму Область: Хмельницька

Кам'янець-Подільський – місто, що зберегло дух середньовіччя. Своєрідність і унікальність його полягають у гармонійному поєднанні ландшафту з містобудівною структурою середньовічного міста, в якому військові інженери, використовуючи чудові природні властивості, створили фортифікаційну систему, що не має аналогів у Європі.

Кам’янець-Подільський хоч не є обласним центром, проте займає третє місце після Києва та Львова за кількістю пам’яток старовини і культури.

Національний історико-архітектурний заповідник „Кам’янець” є одним із найстаріших на території України. Загальна площа заповідника сягає 121 га та налічує майже 200 пам’яток архітектури.

До творення неповторного архітектурного обличчя міста у різні періоди історії доклали майстерності своїх рук архітектори й скульптори з Італії, Нідерландів, Вірменії, Польщі, Франції, Туреччини та ін.

Сьогодні чимало туристів висловлюють захоплення вдалим поєднанням потужних оборонних мурів міста, Старого замку (XII–XVIII ст.) та високих стрімких скель каньйону річки Смотрич. Не менш привабливий для любителів фортифікації і комплекс укріплень Нового замку, збудований у XVII ст., що є єдиним збереженим зразком такого типу споруд нідерландської школи.

Неабиякий інтерес викликає і унікальний Замковий міст, що сполучає Старе місто із Замковим комплексом. Досі існує немало суперечок щодо його походження. Деякі науковці стверджують, що міст було закладено ще римлянами у II ст. під час походу Траянового війська на Дакію.

До складу Кам’янецької фортеці входять одинадцять башт, кожна з яких має свою назву й історію. Так, наприклад, найвища башта названа Папською тому, що була збудована на кошти, виділені папою римським Юлієм II. Ще її називають Кармелюковою, бо в ній тричі був ув’язнений український народний герой Устим Кармелюк. У Чорній (кутовій) башті знаходиться криниця глибиною 40 м і в діаметрі 5 м, видовбана у скелі. Досі тут збереглося величезне дерев'яне колесо з пристроєм для підняття води на поверхню.


У підземеллях Замкового комплексу відкрито експозиції, що відтворюють сторінки його історії. У західному бастіоні реконструйовано оборону замку 1672 р. під час турецької навали. У східному бастіоні розміщено експозицію, присвячену історії легкої метальної зброї на Поділлі, де відвідувач може вистрілити з арбалета та відчути себе середньовічним воїном. До нашого часу збереглася система ходів і казематів.

Сьогодні за попередньою домовленістю можна стати учасником нічної театралізованої екскурсії по Старій фортеці. Екскурсію у вежах (баштах) і підземеллях фортеці проводить кам’янецький „староста” та його „свита”, які цікавими розповідями, піснями, танцями не лише знайомлять екскурсантів з історією замку та озброєнням, а й створюють неповторне відчуття подорожі у часі.

Відвідувачі музею мають змогу також покататися на конях, постріляти з арбалетів та луків, власноруч викарбувати пам’ятну монету. За погодженням з адміністрацію на території можливе проведення корпоративних заходів: концертів, весіль, ювілеїв, офіційних вечерь, прийомів, конференцій, рекламних та доброчинних акцій тощо.

На замітку

Кам’янець-Подільський – місто обласного підпорядкування, центр Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Розташоване на відстані 503 км від столиці України – Києва – та за 102 км від обласного центру – м. Хмельницького.

Довідково

Адреса: 32300, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. П’ятницька, 9.Тел.: (03849) 239-45.

Повернутись на слайд вибору


Софіївка комплексу відкрито експозиції, що відтворюють сторінки його історії. У західному бастіоні реконструйовано оборону замку 1672 р. під час турецької навали. У східному бастіоні розміщено експозицію, присвячену історії легкої метальної зброї на Поділлі, де відвідувач може вистрілити з арбалета та відчути себе середньовічним воїном. До нашого часу збереглася система ходів і казематів.Область: Черкаська

Численним відвідувачам дендропарк «Софіївка» відомий як туристична перлина України, музей садово-паркового мистецтва, місце, де можна поринути у казковий романтичний світ природи, краси і кохання…

Національний дендрологічний парк „Софіївка” – одне з найвидатніших творінь світового садово-паркового мистецтва кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. Парк розкинувся на площі майже 180 га на узбіччі старовинного міста Умань Черкаської області.

Заснував парк у 1796 р. польський магнат Станіслав Потоцький на честь своєї дружини красуні-гречанки Софії та подарував його у день її янгола, в травні 1802 р. Ідея створення парку в романтичному стилі з використанням римської і грецької міфологій належала самій Софії. Дивовижні пейзажі, екзотичні рослини, античні скульптури, водойми, каскади, фонтани, кам’яні гроти – все це гармонійно поєднується і створює неповторну атмосферу казки. Цей шедевр вражає відвідувачів своєю красою вже понад 210 років.

Втілювали задум архітектурного проекту народні майстри-умільці Уманщини – з 1796 по 1802 рр. копали ставки, підземну річку, споруджували водоспади й водограї, прокладали алеї, переносили велетенські гранітні брили, створювали із граніту та гіпсу художні прикраси для архітектурних споруд. У парку висаджували дерева місцевих порід та екзотичні рослини, завезені з різних країн світу. Прикрашали парк мармуровими статуями грецьких богів та богинь, філософів та поетів, виготовленими скульпторами Італії та Франції.

У парку навіть зберігся дуб, віком біля 400 років, – німий свідок багатьох подій, що відбувалися у цих місцях. За народними переказами, саме під цим дубом збиралися на наради з козаками легендарні українські ватажки Максим Залізняк та Іван Гонта.


Головна композиційна вісь парку проходить по річищу Кам’янки, де споруджено ряд штучних басейнів та ставів: Верхній став (понад 8 га), Нижній став (близько 1,5 га), водоспади (один з них 14 м висотою), шлюзи, каскади, підземну ріку Ахеронт (завдовжки 224 м), водограї (найбільший до 20 м) тощо.

Парк прикрашають штучні скелі (Левкадська Тарпейська й ін.), гроти (Венери, „Горішок”, „Страху і сумнівів” та ін.), павільйони (Флори, Рожевий), альтанки, скульптури.

Завдяки компонуванню різних дерев’яних порід, поєднанню їх з водоймами, скелями й архітектурними спорудами, створено види й перспективи різних планів – Головна алея, Англійський парк, Єлисейські поля та інші.

Старовинні алеї парку пам’ятають багатьох своїх відомих гостей – тут колись черпали своє натхнення Тарас Шевченко, Іван Котляревський, Володимир Сосюра, Максим Рильський, Олександр Пушкін…

Сьогодні, окрім екскурсій парком та музеєм, можна покататися на човні підземною річкою або на катамарані, проїхатися верхи або у кареті, у зимовий період – на лижах чи санчатах.

Туристичний сезон в Умані триває протягом усього року.

На замітку

Умань – місто обласного підпорядкування, районний центр Черкаської області. Розташоване на Придніпровській височині над річкою Уманкою (басейн Південного Бугу). Відстань від Києва – 210 км, від обласного центру м. Черкаси – 194 км.

Довідково

Адреса: 20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Київська, 12а. Тел.: 8 (04744) 363-19.

Час роботи: з 9:00 до 18:00. Екскурсії проводяться з 1 травня – по 15 листопада.

Повернутись на слайд вибору


Херсонес Таврійський проходить по річищу Кам’янки, де споруджено ряд штучних басейнів та ставів: Верхній став (понад 8 га), Нижній став (близько 1,5 га), водоспади (один з них 14 м висотою), шлюзи, каскади, підземну ріку Ахеронт (завдовжки 224 м), водограї (найбільший до 20 м) тощо.Область: АР Крим

Історія Херсонеса є частиною історії Давньої Греції, Давнього Риму, Візантії, Київської Русі. Адже саме тут, у Херсонесі, згідно з літописними даними, відбулося велике Таїнство – Хрещення Київського князя Володимира, який потім поширив християнство на всю Київську Русь...

Херсонес Таврійський – таку назву носило місто, засноване давньогрецькими колоністами понад дві з половиною тисячі років тому на південному заході Кримського півострова.

Слово „Херсонес” зазвичай перекладають з грецької як „півострів”. Місто дійсно було розташоване на невеличкому півострові поміж двох бухт. Таври – войовниче плем’я, що заселяло сусідні гористі місцевості, – спричинили народження епітету „Таврійський”, тобто „розташований на території таврів”.

Територія сучасного заповідника охоплює межі стародавнього грецького міста – Херсонеса Таврійського, що виникло тут, на узбережжі Чорного моря, у V ст. до н.е. Місто було огороджене могутніми оборонними стінами і розплановане за схемою, поширеною тоді у грецькому та римському світах. До наших днів збереглося багато давніх споруд. Серед них – елліністичний театр, римська цитадель, середньовічні християнські храми, житлові квартали, вулиці, гончарні майстерні, обладнання для засолювання риби, колодязі тощо.

У кінці XIV ст. навала кочівників поклала кінець існуванню міста, а його руїни поховала земля. Лише у 1827 р. тут розпочалися розкопки, які майже відразу принесли Херсонесу ще одну назву – „Руська Троя”. Масштаб досліджень та велика кількість археологічних пам’яток, що потребують збереження, спонукали до створення Національного заповідника „Херсонес Таврійський”.

Територія Херсонеса досліджується археологами уже 180 років. За цей час відкрито понад третину міста. Серед археологічних знахідок є унікальні – присяга громадян Херсонеса ІІІ ст. до н.е., декрети, фрески, мозаїки, шиферні ікони християнських храмів, написи-присвяти, численні побутові предмети. Загалом музейні зібрання заповідника нараховують понад 200 тисяч експонатів.


Згідно з літописом „Повість временних літ”, у 988 р. Київський князь Володимир, здійснивши напад на Херсонес, примусив Візантію видати за нього заміж царівну Анну, а потім хрестився та вінчався з нею. При цьому охрестилась і дружина (військо) князя. Після цього князь Володимир з Анною, дружиною і грецьким духовенством прибув до Києва, де того ж 988 р. відбулося славнозвісне хрещення киян у річці Дніпро.

На місці руїн хрещальні князя Володимира у 1861 р. було закладено собор в ім’я Хрестителя Русі. Нині Володимирський собор у Херсонесі реконструйований та є символом Хрещення Русі.

Сьогодні Ви зможете провести у заповіднику цілий день, розглядаючи численні експонати або просто насолоджуючись прогулянкою по території стародавнього городища. Можна здійснити й віртуальну екскурсію, скориставшись картою, на якій позначені розкопані ділянки міської території. А ті, хто особисто бажає взяти участь у розкопках, можуть зробити це, попередньо домовившись з адміністрацією.

На замітку

Місто Севастополь розташоване на південному заході Кримського півострова, на узбережжі численних (понад 30) бухт Чорного моря. Севастополь – один із 27 адміністративних регіонів України. Відстань від Києва – 935 км.

Довідково

Адреса: 99045 Крим, м. Севастополь, вул. Древня, 1.Тел.: (0692) 24-13-01.Повернутись на слад вибору


Хотинська фортеця временних літ”, у 988 р. Київський князь Володимир, здійснивши напад на Херсонес, примусив Візантію видати за нього заміж царівну Анну, а потім хрестився та вінчався з нею. При цьому охрестилась і дружина (військо) князя. Після цього князь Володимир з Анною, дружиною і грецьким духовенством прибув до Києва, де того ж 988 р. відбулося славнозвісне хрещення киян у річці Дніпро.Область: Чернівецька

Хотинська фортеця – свідок численних війн та баталій. Протягом багатьох століть вона була центром розвитку ремесел і торгівлі, культури та економіки. Ця середньовічна красуня може багато розповісти і показати тому, хто побажає її вислухати...

Не випадково скелястий мис над Дністром наші предки називали „Хотінь”. Назва міста походить від дієслова „хотіти”, оскільки мис був бажаним та надійним місцем для давніх поселенців.

Археологічні дослідження поблизу Хотинської фортеці виявили на площі 20 га рештки жител кінця X – початку XI ст., що дало підстави науковцям твердити про існування на цій території значного поселення часів Київської Русі. Воно розвивалося як місто, на що вказує, зокрема, скарб брактеатів (односторонні тонкі срібні монети), закопаний близько 1230 р. Науковці вважають, що в той час місто могло існувати лише під захистом фортеці, що була розташована, ймовірно, на місці нинішньої.

Завдяки міцній твердині і вигідному розташуванню, Хотин став центром розвитку ремесел і торгівлі, які, в свою чергу, сприяли розквіту культури та економіки міста. Місто було важливим пунктом в європейсько-азійській торгівлі.

Розташований на основних транспортних магістралях, Хотин завжди привертав увагу завойовників. З метою захисту від них була споруджена фортеця, яка пережила століття і бачила під своїми мурами полчища воїнів Османської імперії, повстанців Мухи, народних месників Дитинки, вояків Дмитра Вишневецького (Байди), Петра Дорошенка. Під час визвольної війни українського народу проти польської шляхти у Хотин двічі вступали війська Богдана Хмельницького.

Відома Хотинська фортеця і подіями Хотинської війни, яка проходила біля стін фортеці у вересні – на початку жовтня 1621 р. Ця війна прославила запорозьких козаків та їхнього гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного і стала переломним моментом в історії Османської імперії.


Перемога під Хотином врятувала Західну Європу від вторгнення яничар, справила сильне враження на всі народи і знайшла свій відголос у світовій літературі. Однак, Хотинська битва виявилася для Петра Сагайдачного останньою: внаслідок тяжкого поранення він серйозно захворів і 10 квітня 1622 р. пішов з життя.

Упродовж XVII ст. Хотин переходив з рук у руки, ним володіли і польські королі, і турецькі феодали, неодноразово місто визволяли запорозькі козаки. Під час визвольної війни у Хотині 1650–1653 рр. перебували війська Богдана Хмельницького

Тільки на початку XVIII ст. туркам вдалося остаточно закріпитися в Хотині і в фортеці. Після реконструкції 1712–1718 рр. (за допомогою французьких інженерів) вона стала наймогутнішим вузлом османської оборони на сході Європи.

Хоча в ХVIII–ХІХ ст. фортеця поступово втрачала своє оборонне значення, під її мурами продовжували кипіти битви. У 1826 р. місту Хотину був наданий герб: на золотому фоні – срібна тривежева цитадель, – вгорі якої – срібний хрест над двома схрещеними шаблями – символами захисту краю від ворогів. На передній вежі – півмісяць на держаку, а на держаках крайніх веж – застромлені бунчуки.

У Хотинській фортеці проводилися зйомки багатьох художніх фільмів, серед яких „Гадюка”, „Захар Беркут”, „Балада про доблесного лицаря Айвенго”, „Три мушкетери”, „Чорна стріла”, „Стара фортеця”, „Стріли Робін Гуда”. Серед недавніх – екранізація твору відомого українського письменника Юрія Мушкетика „Яса” та зйомки кінострічки ”Запорозька Січ” за повістю Миколи Гоголя „Тарас Бульба”.

На замітку

Хотин – місто на правому березі Дністра, районний центр Чернівецької області. Відстань від обласного центру – 68 км, від м. Кам’янець-Подільський Хмельницької області – 28 км, від Києва – 525 км.

Довідково

Адреса: 60000, Чернівецька обл., м. Хотин, вул. Святопокровська, 17.Тел.: (03731) 229-32, (03731) 213-73, (03731) 213-86.

Повернутись на слайд вибору


Києво-Печерський заповідник Західну Європу від вторгнення яничар, справила сильне враження на всі народи і знайшла свій відголос у світовій літературі. Однак, Хотинська битва виявилася для Петра Сагайдачного останньою: внаслідок тяжкого поранення він серйозно захворів і 10 квітня 1622 р. пішов з життя.Область: Київ

Відіграючи значну роль в об’єднанні східних земель як духовний, соціальний, культурний та просвітницький центр, Києво-Печерська лавра мала заслужену славу не лише на території Київської Русі, а й у Польщі, Вірменії, Візантії, Болгарії та інших країнах...

Сьогодні Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник – найбільший музейний комплекс України, де зосереджено 144 споруди, 122 з яких – пам’ятки історії і культури. Серед них – 2 унікальних підземних комплекси, храми, пам'ятки архітектури XI–XIX ст., численні виставкові приміщення.

Також на території заповідника розміщені музеї: Музей книги і друкарства України, Музей українського народного декоративного мистецтва, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Музей історичних коштовностей України. У музеях і фондах можна побачити рукописи старовинних книг, ікони, колекції тканин і вишивок, роботи з дорогоцінних металів, стародавні гравюри та витвори сучасних митців.

На території заповідника знаходиться і Києво-Печерська лавра – видатна пам’ятка не лише української, слов’янської, але й загальносвітової культури. Беручи до уваги винятковість архітектурного ансамблю, роль Лаври у розвитку вітчизняної та світової культури, науки й освіти, 14-та сесія міжнародного комітету ЮНЕСКО у 1990 р. внесла Києво-Печерську лавру до «Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО».

Києво-Печерська лавра – православний монастир, заснований у 1051 р. монахами Антонієм і Феодосієм поблизу Києва. В ХІ ст. монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства у Київській Русі. У ХІІ ст. монастир отримав статус «лаври» – головного великого монастиря.

Назва лаври «Печерська» походить від слова «печери», бо саме у печерах на її території оселялись перші монахи. Частими відвідувачами печерного монастиря були князь Ізяслав, син Київського князя Ярослава Мудрого та київська знать, яка жертвувала кошти на будівництво наземного храму та келій


Монахи Києво-Печерської обителі і, насамперед, відлюдники, вирізнялися високою моральністю та подвижництвом. Це притягувало до Лаври освічених людей. Монастир став своєрідною академією православних ієрархів. Тільки до початку XIII ст. з числа його іноків у різні міста Київської Русі було призначено 50 єпископів.

Києво-Печерська лавра зіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, вона була центром літописання. Тут перекладалися на церковнослов’янську мову і переписувалися твори іноземних авторів. У лаврі працювали відомі літописці –Нестор, Никон, Сильвестр. У ХІІІ ст. було укладено „Києво-Печерський патерик” – важливе джерело історії Києва.

Протягом століть на території Києво-Печерської лаври здійснювалося масштабне будівництво. Наприкінці ХІІ ст. навколо Лаври було зведено оборонні стіни (у 1240 р. вони були зруйновані ордами Батия). У 1698—1701 рр. паралельно до них було споруджено нові фортечні стіни з бійницями і баштами. У 1731–1744 рр. зведено велику лаврську дзвіницю, висота якої – 96,52 м. Більшість лаврських споруд датується XVII–XVIII ст. і є прекрасними зразками українського бароко в архітектурі. З XII ст. збереглася майже у первозданному вигляді одна церква – Троїцька надбрамна церква над воротами головного входу в Лавру. Вона вистояла, незважаючи на численні війни, пожежі та інші нещастя, яких зазнавала Лавра впродовж своєї історії.

На замітку

Київ – столиця України, найбільше за чисельністю населення місто, розташоване на півночі центральної частини України на берегах річки Дніпро. Київ – культурний, урядовий і науковий центр України.

Довідково

Адреса: 01015, м. Київ, вул. Січневого повстання, 21.Тел.: (044)280-30-71, (044)280-75-71, 8 (044) 280-11-77.

Перехід на слайд вибору


Софія Київська і, насамперед, відлюдники, вирізнялися високою моральністю та подвижництвом. Це притягувало до Лаври освічених людей. Монастир став своєрідною академією православних ієрархів. Тільки до початку XIII ст. з числа його іноків у різні міста Київської Русі було призначено 50 єпископів.Область: Київ

Софія Київська пережила та побачила на своєму віку стільки, що про це можна говорити нескінченно. Софія – це справжня культурна скарбниця: тут і архітектура, і скульптура, і малярство, і ювелірне мистецтво зібрані в один потужний акорд...

Найвеличнішою спорудою Національного заповідника „Софія Київська” є Софійський собор – всесвітньо відома пам’ятка архітектури і монументального живопису ХІ ст. У 1990 р. собор разом ансамблем монастирських споруд на його подвір’ї занесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Заснування собору згадується в літописах як під 1017, так і під 1037 роками. Будівничим Святої Софії літописці називають великого Київського князя Ярослава Мудрого. Джерела свідчать, що в цій справі Ярослав завершив починання свого батька Володимира.

Давньоруські написи-графіті на фресках храму, що містять дати 1022, 1033 та 1036 рр., підтверджують заснування Софії Володимиром – хрестителем Русі. Присвячений Премудрості Божій, собор, за задумом творців, мав утверджувати на Русі християнство.Упродовж сторіч Софія Київська була головною святинею Русі-України. Собор, як головний храм держави, відігравав роль духовного, політичного та культурного центру. Під склепіннями Святої Софії відбувалися урочисті „посадження” на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, укладання політичних угод. При соборі велося літописання і була створена перша відома на Русі бібліотека.

Тут відбувалися і найвидатніші події у становленні української державності. На початку ХХ ст. на Софійському майдані проголошувались Універсали Центральної Ради Української держави 1917–1918 рр. Тут у 1991 р. Всеукраїнським народним віче підтримано Акт про державну незалежність України.

Софія – свідок і безпосередній учасник життя Києва протягом багатьох сторіч. Вона пережила навалу монголо-татарської орди у грізному 1240 р., періоди занепаду і відродження міста у XIV–XVI ст., бачила польсько-литовських феодалів у XVII ст.

Софія зберігає найбільший у світі ансамбль унікальних мозаїк і фресок першої чверті ХІ ст. – 260 м кв. мозаїк та 3000 м кв. фресок. Особливу цінність становлять мозаїки, які прикрашають головні частини храму – центральну баню і головний вівтар. Тут зображені основні персонажі християнського віровчення.


Вони розташовані у суворому порядку, згідно з „небесною ієрархією”. Усі мозаїки виконані на сяючому золотому тлі. Їм притаманні вишуканий малюнок, багатство барв, яскравість і насиченість тонів. Усього палітра мозаїк налічує 177 відтінків кольорів. На склепінні головного вівтаря – славетний мозаїчний образ Богоматері Оранти, руки якої здійняті в молитві. Віками її шанували як Нерушиму Стіну Києва – Єрусалиму землі Руської. Вона є символом вічності Києва – духовного осердя й столиці Русі-України.

У соборі зберігся великий цикл знаменитих світських фресок. На стінах центральної нави зображено парадний вихід сім’ї Володимира Великого – цей княжий груповий портрет символізує хрещення Русі. У сходових вежах, що ведуть на княжі хори, розміщено тріумфальний палацовий цикл фресок. Він розповідає про укладення династичного шлюбу князя Володимира і візантійської принцеси Анни наприкінці Х ст., який поклав початок хрещенню Русі.

Цінною реліквією собору є мармуровий саркофаг Ярослава Мудрого, в якому покояться останки князя. Саркофаг вагою 6 т оздоблений пишним різьбленням.

Собор зберігає художній спадок кількох поколінь. У XVII–XVIII ст. У приміщення давніх відкритих галерей вбудовані каплиця митрополита Петра Могили та капела гетьмана Івана Мазепи. Чудовими творами у стилі бароко є мідні позолочені двері початку XVIII ст. та різьблений позолочений іконостас (1747 р.).

На замітку

Київ – окрема адміністративно-територіальна одиниця у складі України, його статус визначається спеціальним законом. Також Київ є адміністративним центром Київської області.

Довідково

Адреса: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 24.Тел.: (044) 278-67-06, (044) 278-26-20, (044) 278-03-02.

Перехід на слайд вибору


Хортиця порядку, згідно з „небесною ієрархією”. Усі мозаїки виконані на сяючому золотому тлі. Їм притаманні вишуканий малюнок, багатство барв, яскравість і насиченість тонів. Усього палітра мозаїк налічує 177 відтінків кольорів. На склепінні головного вівтаря – славетний мозаїчний образ Богоматері Оранти, руки якої здійняті в молитві. Віками її шанували як Нерушиму Стіну Києва – Єрусалиму землі Руської. Вона є символом вічності Києва – духовного осердя й столиці Русі-України.Область: Запорізька

Острів Хортиця – найбільший острів на Дніпрі, унікальність якого – у рідкісному поєднанні на одній території різноманітних природних комплексів, пам’яток геології, культури, історії...

Основу найбільшого острова на Дніпрі (довжина 12, ширина, в середньому, 2,5 км, загальна площа – 2360 га) складають граніти і гнейси, яким близько двох мільярдів років. Природна унікальність Хортиці в тому, що тут у мініатюрі представлені зразки всіх ландшафтних зон України.

Дуже важливою та значущою є історична спадщина цього краю. Саме тут, за однією з версій, навесні 972 р. загинув Київський князь Святослав Ігоревич – одна з найяскравіших постатей давньої історії України. Вважається, що з Хортиці вирушали у козацькі походи проти поляків оспівані українським народом Северин Наливайко, Криштов Косинський, Іван Сулима. Бував тут і гетьман Петро Сагайдачний зі своїм військом. Саме на Хортиці Богдан Хмельницький отримав підтримку реєстрових козаків у часи Визвольної війни у 1648–1654 рр.

Розкопки, проведені археологами заповідника, дають підстави стверджувати, що один із прототипів Запорозької Січі, її предтеча, існувала на Хортиці біля плавневої частини. Саме тут виявлено військове поселення Х–ХІV ст., а окремі знахідки (зброя, кераміка) свідчать про те, що коріння цього унікального об’єкта сягає глибше на кілька століть. У п’яти досліджених „напівземлянках” (археологи називають їх „куренями”) мешкали оборонці не лише Хортиці, а й частини південних рубежів тогочасної української держави.

Сьогодні завершилося будівництво історико-культурного комплексу “Запорозька Січ”, яке розпочалося у 2004 р. на свято Покрови, у День українського козацтва.

Комплекс „Скіфський стан” нараховує одинадцять курганів – „живих”, реконструйованих та стилізованих. Кургани (найстаріший із них споруджений представниками культур доби бронзи у ІІІ тисячолітті до н.е., а наймолодший – скіфами у ІІІ ст. до н.е.) розташовувалися кількома групами на узбіччі так званого Скіфського шляху, що колись проходив уздовж Хортиці її серединною, підвищеною частиною.


Сьогодні на курганах установлено стародавні скульптури, людиноподібні стели, гармати, ступи, корита, жорна, скульптури, кам’яні стовпи та хрести – знайдені у навколишніх селах і привезені на Хортицю.

У Музеї історії запорозького козацтва, відкритому на території заповідника у 1983 р., зібрано понад 30 тис. експонатів, які охоплюють історичний період від палеоліту до ХІХ ст. н. е. Експозицію доповнюють чотири діорами. Переважна більшість експонатів знайдена саме на Хортиці. Це – кам’яні знаряддя праці, кераміка, зброя, якорі, фрагменти старовинних човнів, стовбур дуба, який був зрубаний кілька тисячоліть тому і стільки ж пролежав на Дніпровському дні.

Улітку 1843 р. 29-річний Тарас Шевченко, подорожуючи Україною, побував і на Хортиці. У травні 2005 р. з допомогою краєзнавців визначено маршрут, яким ходив по Хортиці поет, та оздоблено його сімома гранітними брилами. На брилах висічені рядки із творів Великого Кобзаря, де згадується Хортиця і „Великий луг запорозький”. Таким чином виник меморіально-туристичний маршрут „Тарасова стежка”, який полюбився запорожцям та гостям Хортиці

На замітку

Хортиця – найбільший острів на Дніпрі, розташований у районі міста Запоріжжя, нижче Дніпрогесу. Відстань від Києва до Запоріжжя – 568 км.

Довідково

Адреса: 69017, м. Запоріжжя, о. Хортиця.Тел.: (0612) 52-73-17, (0612) 52-51-88.Перехід на слайд вибору


Озеро Світязь установлено стародавні скульптури, людиноподібні стели, гармати, ступи, корита, жорна, скульптури, кам’яні стовпи та хрести – знайдені у навколишніх селах і привезені на Хортицю.Область: Волинська

Асканія-НоваОбласть: Херсонська

Сім природних чудес України

Подільські ТовтриОбласть: Хмельницька

Дністровський каньйон Область: Івано-Франківська, Вінницька, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька

Гранітно-степове ПобужжяОбласть: Миколаївська

Мармурова печераОбласть: АР Крим

Озеро СиневирОбласть: Закарпатська


Озеро Світязь установлено стародавні скульптури, людиноподібні стели, гармати, ступи, корита, жорна, скульптури, кам’яні стовпи та хрести – знайдені у навколишніх селах і привезені на Хортицю.Область: Волинська

Озеро Світязь – найбільше та найглибше озеро природного походження в Україні. Світязь чимось схожий на море, у вітряну погоду хвилі тут досягають півтораметрової висоти...

Найкраща природна туристична прикраса Волині — озеро Світязь, що розташоване недалеко від смт Шацьк, центру відновленого у 1993 році району. Входить до складу Шацьких озер, групи з-понад 30 озер у північно-західній частині Любомльського району Волинської області, у межиріччі Прип’яті й Західного Бугу

Шацькі озера розташовані серед лісових масивів, де побудовано багато санаторіїв і баз відпочинку. Для охорони рідкісних природних комплексів у районі Шацьких озер 1983 створено Шацький національний природний парк (площа 32 500 га).

Світязь — найбільше озеро у групі Шацьких озер, найглибше озеро природного походження в Україні. Живиться воно підземними водами та артезіанськими джерелами. Вода тут надзвичайно прозора і м’яка. У сонячну погоду дно видно на кількаметровій глибині.

Площа Світязя становить 2622 га, довжина — 9225 м, ширина — 4000 м, максимальна глибина — 58,4 м, середня глибина — 6,9 м. Донині серед учених немає єдиної думки щодо походження Світязя та інших Шацьких озер. Дехто вважає, що після відступу дніпровського льодовика на Поліссі утворилося величезне водоймище. Льодовик з півночі підпирав його, не давши воді стікати вниз. Озера розглядаються ними як релікти, тобто залишки цього гігантського водоймища, западини якої з часом поглибилися вимиванням вапняків підземними потоками. Інші вчені твердять, що озера мають виключно карстове походження. Останні дослідження підтвердили льодовикове походження Світязя і його найближчих побратимів. А поява глибоких западин, на думку вчених, пов'язана з підняттям і опусканням окремих тектонічних блоків.Є у Світязя дивовижна приваблива сила. Слід увійти до його кришталевої води, як душа наповнюється радістю. Майже уздовж всієї берегової смуги озера ростуть ліси. У літній час тут можна удосталь надихатися напоєним ароматом хвої повітрям, назбирати чорниці, ожини, грибів. Такого задоволення не має жоден, хто звик відпочивати на морському узбережжі.


Славиться Світязь своїми лящами, окунями, щуками, сомами, але справжнім делікатесом і місцевою “родзинкою” вважається вугор. Кажуть: не побував на Світязі, якщо не скуштував місцевих вугрів!

Це озеро люблять порівнювати із Байкалом. Звичайно, масштаби не ті, але і тут глибини досить істотні: трапляються підводні «ями» у 32, 37, 38 та навіть 58,4 метрів. Біля берегів Світязь переважно мілкий. Можна пройти півтори сотні метрів, аж поки вода досягне грудей. У безвітряну пору вода прогрівається швидко, тому тут з радістю відпочивають батьки з дітьми.

На мілководді у декого може скластися помилкова думка про все озеро. Щоб цього не відбулося, наведемо дані про розподіл Світязя по глибинам. Так от: глибини до 2 метрів займають на озері площа 118 га, до 3 метрів — 720 га, до 5 метрів — 1061 га, до 10 метрів — 418 га, понад 10 метрів — 533 га. Тобто, озеро в переважній своїй більшості дуже глибоке.

Світязь також унікальний за своїм хімічним складом, тут після війни будували санаторії для поранених танкістів і льотчиків, лікували опіки. Озерна вода має цілющі властивості, адже у своєму складі вона має срібло, йод і гліцерин. А шкіра після купань в Світязі стає відчутно еластичною.

Поєднання численних озер з лісовими масивами, своєрідний поліський колорит, різноманіття рослинних угруповань та висока їх естетична цінність сприяли розвитку рекреації в цьому мальовничому куточку Західного Полісся. На берегах озер розміщені бази відпочинку, санаторії, спортивні та дитячі табори. В останні роки проводиться Міжнародний пісенний фестиваль «На хвилях Світязя».

На замітку

Дістатися з Києва до озера Світязь можна залізничним або автотранспортом. Автошляхом з Києва необхідно доїхати до м. Ковель, потім – до м. Шацьк, а звідти – до с. Світязь. Потягом «Київ-Львів» або «Київ-Ковель» можна доїхати до м. Ковель, а потім із Центрального автовокзалу – маршрутним таксі до Світязя.

Довідково

Адреса Шацького НПП: 44021, Волинська область, Шацький район, с.Світязь, вул. Жовтева, 61.Телефон: (03355)295-17, (03355)295-15

Перехід на слайд вибору


Асканія-Нова окунями, щуками, сомами, але справжнім делікатесом і місцевою “родзинкою” вважається вугор. Кажуть: не побував на Світязі, якщо не скуштував місцевих вугрів!Область: Херсонська

Цілинний степ „Асканія-Нова” – єдина в Європі ділянка типчаково-ковилового степу, якого ніколи не торкався плуг, — має велику наукову, культурно-пізнавальну та практичну цінність… 

Серед заповідних об’єктів України біосферний заповідник «Асканія-Нова» посідає особливе місце, адже історія заповідання його території нараховує близько 110 років.

Так, багатий землевласник Фрідріх Фальц-Фейн у 1898 році у своєму родовому маєтку за власною ініціативою першим у світі вилучив з господарського використання ділянку своїх угідь, яка стала праядром теперішнього найбільшого в Європі (11054 га) заповідного типчаково-ковилового степу.

Сучасний заповідний степ складається з трьох масивів: Північний, Південний, Великий Чапельський під, а також з перелогів, де вивчаються процеси відновлення природної рослинності. Суха мова статистики відмічає зростання тут 478 видів вищих рослин. Але вона не може передати різноманіття всіх проявів, букету запахів, притаманних лише дикому степу. Наукове означення його досить просте і коротке: посушливий, кострицево-ковиловий.

Степ постійно змінює своє забарвлення. Загляньте сюди наприкінці квітня і побачите, як на сірому фоні минулорічної трави яскравими різнобарвними вогниками горять квіти тюльпанів, ніжною блакиттю манять півники. Розстелить ковила українська свої перисті остюки – і степ вже хвилюється, наче море. Зацвіте льон австрійський – і земля ніби вкриється легким серпанком. Пройде ще трохи часу – і степ вже нагадує килим.

Переважають багаторічні трави (51 %). До «Червоної книги України» занесено 13 видів вищих рослин, 3 види грибів та 4 — лишайників. Шість видів квіткових асканійської автохтонної флори занесені до міжнародних червоних  списків.

Тваринний світ заповідного степу, в основному, зберіг свою аборигенну фауну, за винятком крупних видів ссавців та птахів. Тут зустрічаються типові мешканці степового ландшафту: малий ховрашок, степовий байбак, тушканчик великий, заєць-русак, мишовидні гризуни, а також середні та дрібні хижаки: звичайна лисиця, степовий тхір, ласка.


У густому травостої мешкають не менше 1155 видів членистоногих, 7 видів земноводних і плазунів, 18 видів ссавців, в різні пори року зустрічається більше 270 видів птахів, з яких 107 видів залишаються на гніздування.

Великий Чапельський під (4×6 км) — унікальна депресія, для якої характерно періодичне заповнення талою водою. В найглибшій частині зростають гідрофіти, у тому числі найрідкісніший вид в Україні — зіркоплідник частуховидний. На цій ділянці — найвищий показник видової насиченості квіткових — 368 видів. Флора поду налічує також значну кількість ендеміків — 53 види, з них 7 зустрічаються лише тут, а 8 видів занесені до «Червоної книги  України».

На території Великого Чапельського поду в умовах, наближених до природних, утримуються табуни диких копитних з різних континентів. Тут протягом усього року мешкають бізони, сайгаки, лань європейська, коні Пржевальського, туркменські кулани, благородні олені, кафрські буйволи. Влітку сюди випускають стадо антилоп канна, гну та нільгау, зебр та вихідців з далекої Індії – гаялів. Ближче до осені в центрі поду збирається велика кількість перелітних птахів: різні види качок, багатотисячні зграї журавлів, сірих гусей, куликів.

Великою популярністю користується екскурсія на мікроавтобусі чи у кінному екіпажі маршрутом, прокладеним територією Великого Чапельського поду. Екологічна стежка заповідного степу проходить територією ділянки “Стара” (площа 520 га), де представлені майже усі характерні типи рослинності та ґрунтів, чітко простежується екологічний  ряд.

У заповіднику варто відвідати зоопарк, де зібрані птахи та тварини майже з усіх країн світу, а також мальовничий ботанічний сад з величезною кількістю штучних ставків, де представлені дерева та кущі усіх кліматичних зон Землі.

На замітку:

Заповідник розташований у селищі Асканія-Нова Чаплинского району в Херсонській області, на відстані 140 км від обласного центру (м. Херсон) та 75 км автодорогою від Нової Каховки. Дістатися до заповідника можна рейсовими автобусами та маршрутними таксі, які щоденно курсують з м. Херсон.

Довідково

Адреса заповідника: 75230, Херсонська область, Чаплинський район, смт. Асканія-Нова, вул. Фрунзе, 13.Тел./факс: (05538) 612-86.

Перехід на слайд вибору


Дністровський каньйон менше 1155 видів членистоногих, 7 видів земноводних і плазунів, 18 видів ссавців, в різні пори року зустрічається більше 270 видів птахів, з яких 107 видів залишаються на гніздування.Область: Івано-Франківська, Вінницька, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька

Ми захоплюємося природою Альп та Кавказу, Карпат та Криму і прагнемо будь-що побувати там. Але не всі знають, що Дністровська долина з її ландшафтами має свою неповторну красу...

Дністер тече по каньйоноподібній долині, утворюючи багато фантастичних звивів — меандрів. Природа Дністровського каньйону своєрідна та неповторна. На його території близько 100 пам’яток живої і неживої природи світового значення, тут збереглися унікальні еталони відслонень гірських порід.

На Тернопіллі стверджують, що на їхній території — найцікавіші та найкрасивіші краєвиди берегів цієї ріки.

Саме це і спонукало область подати Дністровський каньйон одним із номінантів на участь в акції «7 природних чудес України» .

Сучасна назва Дністра веде свій початок з Київської Русі і означає «швидка вода». Древні греки називали ріку Тіріс, а пізніше Тірас. У римлян вона відома під назвою Данастріс, Данаструс. У турків — Турла.

Дністер має 386 приток. Головні з них: праві — Стрий, Свіча, Лімниця, Бистриця, Реут; ліві — Золота Липа, Cтрипa, Збруч, Смотрич. Русло Дністра звивисте. У верхній частині (до міста Самбір) — це типова гірська ріка, що тече по вузькій долині з обривистими скелястими берегами. Ширина русла у верхів’ї — не більше 40 м, в низов’ї — 100-240 м. Спустившись з гір, Дністер тече широкою, місцями заболоченою рівниною, і течія його сповільнюється. Ріка тут тече по плоскогір’ю в невисоких, порослих вербами глинистих берегах, деколи утворюючи острови; вода каламутна, часто мілка. Потім підвищується спочатку лівий, а потім і правий берег ріки, русло стає кам'янистим, течія посилюється.

Нижче древнього Галича долина Дністра звужується до ~ 200 м. Високі скалисті береги Дністра тут поросли листяними лісами і кущами, з-під скал витікають численні джерела. В середній течії Дністра на поверхню виходять кристалічні породи — граніти, гнейси, сієніти, утворюючи подекуди невеликі пороги і перевали.


На Дністрі гори підходять так близько до ріки, що утворюють каньйон, руслом якого тече ріка. Типовий вигляд Дністровського каньйону – круті скелясті або заліснені береги, дика і неторкана природа, мальовничі острови. Потоки джерел в деяких місцях зриваються з кручі просто в річку, перетворюючись у живописні водоспади. Окремі частини скал нагадують швейцарський сир, весь у «дірках» від виходів печер і гротів.

У навколишніх селах зустрічаються пам’ятники культури різних народів, що в давнину населяли долину Дністра (церкви, костели, монастирі, палаци, руїни замків і фортець), зокрема печери, деякі з них служили монахам скельних монастирів.

Скельні відслонення на Дністрі , так звані «стінки» – пам’ятки природи, подібних до яких у світі практично немає. Тут знаходяться відомі у всьому світі відслонення (с. Стінка Бучацького і с. Трубчин Борщівського районів), які містять у собі давні скам’янілі рештки флори і фауни, яким близько 500 мільйонів років.

На Дністровських схилах є велика кількість рідкісних рослин, тварин, птахів. Теплий клімат у каньйоні відрізняє цю місцевість від інших територій Західної України. Стіни каньйону затримують сонячне тепло, через що влітку дощів тут майже не буває, а навесні зелень розцвітає на 2-3 тижні швидше, ніж в інших частинах області.

На відтинку близько 250 км можна зустріти понад десяток карстових печер і гротів, які знаходяться у вапняках. Їх химерний вигляд з рівня річкового плеса вражає. А невеликі водоспади – “дівочі сльози”, що збігають по зарослих густими мохами скелях, які зустрічаються по всьому маршруту, являють собою унікальне видовище.

Мальовничий ландшафт гірського типу, чарівні ліси, річка, водоспади, печери, химерні скелі, пташине різноголосся роблять Дністровський каньйон справді райським куточком природи.

На замітку:

Дністер — одна з найкрасивіших річок у Європі і друга за величиною в Україні протяжністю 1365 км. Протікає територією Вінницької, Івано-Франківської, Тернопільської, Хмельницької та Чернівецької областей.

Перехід на слайд вибору


Подільські Товтри близько до ріки, що утворюють каньйон, руслом якого тече ріка. Типовий вигляд Дністровського каньйону – круті скелясті або заліснені береги, дика і неторкана природа, мальовничі острови. Потоки джерел в деяких місцях зриваються з кручі просто в річку, перетворюючись у живописні водоспади. Окремі частини скал нагадують швейцарський сир, весь у «дірках» від виходів печер і гротів.Область: Хмельницька

Товтри — це залишки узбережних рифів, витягнених паралельно давній береговій лінії. Аналогів у світі немає, але подібні за геологічними структурами скелясті гряди є у Великобританії та США... 

Товтри – це місцева назва скелястої дугоподібної гряди, висота якої у межах Національного природного парку сягає в середньому 400 метрів над рівнем моря. Над оточуючою рівниною ця гряда піднімається на 60-65 м. Подільські Товтри відзначаються своєю геологічною будовою, рідкісною та невластивою для рівнинно-платформених областей. У цьому сенсі вони являють собою сукупність викопних рифових споруд узбережжя бар’єрного характеру, що утворилися у мілководних морях.

Окремі форми Подільських Товтр піднімаються у вигляді витягнутого валу або конусоподібних горбів. Подільська частина Товтр більшою частиною хвиляста, схили опуклі. Придністровська частина сильно i доволі густо розчленована глибокими каньйоноподібними долинами лівих притоків річки Дністер. Вивітрені та розмиті вапняки, які відслонюються на схилах долин, утворюють екзотичні скелі різної форми — колони, стовпи, гігантські гриби або хаотичні нагромадження брил та валунів.

Мікроклімат Кам’янецького Придністров’я формується Товтровим кряжем та каньйонами Дністра з притоками. Тому тут створилися особливі умови для збереження рідкісних i реліктових рослин, серед яких — більшість лікарських. Парк репрезентує один з трьох найкрупніших центрів ендемізму в Україні (два інші — півострів Крим та Карпати): тут сконцентровано найбільше серед природоохоронних територій країни число ендеміків і реліктів.

У межах парку росте майже 1700 видів рослин, у складі фауни на території парку та суміжних районів лівобережжя Дністра є всі характерні представники цієї зони. Наявність на території парку старих лісових масивів, відкритих крутосхилів та карстових печер сприяє поширенню тут хижих птахів та кажанів. До Червоної книги України занесено 60 видів рослин та 85 тварин.


Велику цінність і значимість для рекреаційного господарства Національного природного парку «Подільські Товтри» складає запас мінеральних вод з унікальними терапевтичними ефектами, різноманітними розсолами з підвищеною концентрацією брому, йоду та ін.

Наявні природно-кліматичні умови, різноманітність ландшафтних територій, цінні джерела мінеральних вод, багаточисельні пам’ятки природи, історії, культури відносять територію Національного природного парку «Подільські Товтри» поряд з Кримом, Карпатами і Закарпаттям до числа найбільш перспективних рекреаційних зон країни.

Значну туристично-рекреаційну цінність Подільських Товтр складають лісові масиви. Поряд з річками та іншими водними акваторіями їм відводиться основна роль в організації короткочасного відпочинку місцевого населення та туристів. Територію парку можна використовувати з туристично-рекреаційною метою протягом усього року.

Основні можливі види туристичної діяльності: пішохідний, водний, автомобільний, кінний, лижний, пізнавально-культурний (екскурсії та інше); загальнооздоровчий відпочинок (пішохідні прогулянки, спортивні ігри, лижні прогулянки), екскурсії (по Дністровському водосховищу екскурсії проводяться на теплоходах), дельта-, парапланеризм, мандрівки на повітряних кулях, любительські промисли (збір грибів і ягід, рибальство, мисливство); кліматичне і бальнеологічне лікування.

Унікальні ландшафти сприяють також проведенню різноманітних туристичних змагань регіонального та всеукраїнського рівнів з пішохідного, водного туризму, альпінізму тощо.

На замітку

НПП «Подiльськi Товтри» розміщений на території трьох адміністративних районів Хмельницької області: Кам’янець-Подiльського, Чемеровецького i Городоцького, що становить 261316 га (12,5% території Хмельницької обл.).

Довідково

Адреса НПП «Подільські Товтри»: 32301, Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, площа Польський ринок, 6.Тел./факс: (03849) 242-47. Перехід на слайд вибору


Гранітно-степове Побужжя рекреаційного господарства Національного природного парку «Подільські Товтри» складає запас мінеральних вод з унікальними терапевтичними ефектами, різноманітними розсолами з підвищеною концентрацією брому, йоду та ін.Область: Миколаївська

Південний Буг у крутих кам’янистих берегах утворює вузьку каньйоноподібну долину. Величні гранітні скелі місцями сягають 40-50 м заввишки. Русло річки порожисте з водограями та островами. Це справжній гірський ландшафт серед Українського степу…

Гранітно-степове Побужжя — одна з найдавніших ділянок суші Євразії, яка не поринала у морські глибини вже протягом 60 мільйонів років. Звідси значна кількість унікальних об'єктів живої природи — реліктів та ендеміків

Результати біогеографічного аналізу вказують наявність на цій території значної кількості видів рослин і тварин середземноморських та гірсько-альпійських за походженням. Тут виявлено 86 представників флори і фауни, занесених до Червоної книги України та Європейського Червоного списку.

Історичні джерела та сучасні дослідження з археології, етнографії, топоніміки свідчать про те, що каньйон Південного Бугу з його стародавніми урочищами, скелями, могилами, порогами слід вважати національними святинями. Гранітно-степове Побужжя надзвичайно багате на археологічні пласти: палеоліт, мезоліт, неоліт, мідний і залізний віки, епоха бронзи, черняхівська та трипільська культури, свідоцтва поселень кімерійців, савроматів, скіфів, ольвіополітів, давніх слов'ян, римлян.

Всього у цьому районі між селищами Мигія та Олександрівка виявлено 98 археологічних пам'яток. Внаслідок знищення сучасними водосховищами каньйоноподібних долин Дніпра і Дністра, їх аналоги в інших районах Причорномор'я практично відсутні. Своїми межами парк співпадає з землями війська запорізького та його державою — знаменитою на весь світ Запорозькою Січчю. Південний Буг славився серед запорожців як друга за значенням річка після Дніпра-Славутича.

На території Гранітно-степового Побужжя знаходився острів Гард (в околицях сучасного м. Южноукраїнська) — адміністративний центр Буго-Гардової паланки, найбільшої за розмірами серед восьми територіальних одиниць Запорозької республіки. Першим паланковим отаманом тут був князь Дмитро Вишневецький — легендарний Байда. Місцями на річці ще і сьогодні збереглись залишки гардів (греблі для вилову риби, які складалися з великого каміння, уламків скель тощо).


Пороги Південного Бугу мають місцеву назву — брояки. З ними, як і з багатьма островами та скелями, пов'язана значна кількість запорозько-гайдамацьких легенд, переказів, вони були свідками козацьких старожитностей та бувальщин. Про минуле нам говорять їх назви: острів козака Мамая, Запорозька брояка, скелі Турецький стіл і Пугач, Козацькі ворота та інші. Урочище Протич з козацькою святинею — Протичанською скелею було відоме у всьому запорозькому краї.

Від с.Кінецьпіль до м. Южноукраїнська проходить чергування ділянок порогів та спокійної течії. Найкращі пороги, які є Меккою водного туризму і місцем паломництва тисяч спортсменів та туристів, розташовані біля сіл Мигія, Куріпчино, Семенівка, Львове, Іванівка, Констянтинівка і останні — біля м. Южноукраїнська. Цьому сприяють добре транспортне сполучення і достатній рівень теплої води в порогах протягом п’яти місяців. Тут долина річки Південний Буг вузька, каньйоноподібна зі скелями, прорізана кам’янистими глибокими балками, вкритими лісами та степовою рослинністю.

Стрімкі скелі, які утворюють каньйони по берегам річок сягають висоти до 50 метрів і є чудовим місцем для тренувань альпіністів. Каньйони знаходяться біля с.Куріпчино, м. Южноукраїнська, гирла річки Велика Корабельна (Іванівський міст) по руслу Південного Бугу та с.Актово і с.Петропавлівка по руслу Мертвовода.

Територія парку має надзвичайно високий рекреаційний потенціал – дивовижні краєвиди, історико-культурну цінність, велику кількість радонових джерел, зручну автотранспортну розв’язку та є однією з найкращих в Європі природних трас для водного слалому.

Сучасна площа регіонального ландшафтного парку становить 7394,3 га. Вже у 2008 році планується оформлення переходу Регіонального ландшафтного парку у Національний природний парк, який стане першим національним парком на Миколаївщині.

На замітку

Регіонально-ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя» розташований у межах Первомайського, Доманівського, Арбузинського, Вознесенського, Братського, Врадіївського районів Миколаївської області, а також в районі міста Южноукраїнськ.

Довідково

Адреса: 55223, Миколаївська область, Первомайський район, с. Мигія, вул. Колгоспна,42Телефон: (05161) 613-70Перехід на слайд вибору


Мармурова печера місцеву назву — брояки. З ними, як і з багатьма островами та скелями, пов'язана значна кількість запорозько-гайдамацьких легенд, переказів, вони були свідками козацьких старожитностей та бувальщин. Про минуле нам говорять їх назви: острів козака Мамая, Запорозька брояка, скелі Турецький стіл і Пугач, Козацькі ворота та інші. Урочище Протич з козацькою святинею — Протичанською скелею було відоме у всьому запорозькому краї.Область: АР Крим

Це унікальна за красою печера зі складною системою залів і галерей, яка входить до п’ятірки найкрасивіших обладнаних печер планети…

Мармурова печера знаходиться на плато гірського масиву Чатир-Даг (тюрк. – „Шатер-гора”). Видимий із різних відстаней, мальовничий силует Чатир-Дагу є символом Криму. Плато Чатир-Дагу поцятковане численними карстовими порожнинами, що надає його рельєфу вигляд «місячного».

Тут заповідано більш ніж 160 карстових печер, шахт, колодязів. Серед них дуже цікавою є відкрита сімферопольськими спелеологами в 1987 році Мармурова печера.

Вхід до неї знаходиться на висоті 920 м над рівнем моря. Закладена вона в блоці верхньоюрських вапняків і складається з трьох частин: Головної галереї, Нижньої і бічного «Тигрового ходу».

Величезних розмірів галереї цієї печери натіканнями поділяються на окремі зали. Протяжність розвіданих ходів — 2050 м, глибина — 60 м. Довжина обладнаних екскурсійних маршрутів складає більше 1,5 км. Протяжність усіх розвіданих залів – більше 2 км, а глибина – 60 м. Температура повітря у печері постійна (+9° С). У п’яти залах можна насолодитися прослуховуванням класичної музики, яка в унікальній акустиці печери має особливе звучання.

Відвідувачів печери зустрічають величезні зали з чудернацькими формами натічних утворень, рідкісними видами кристалів. Маршрут розпочинає Галерея казок, прикрашена сталактитами, сталагмітами та натічними драпіровками. Екскурсійна доріжка огинає химерні творіння сталагмітів, що своїми контурами дивно нагадують казкових героїв: ось світло вириває з пітьми Слоненя, Мамонта, голову Господаря печери, Царівну-жабу...

У галереї «Тигровий хід» склепіння печери опускається, і можна зблизька милуватися сотнями різноманітних сталактитів. Галерея отримала свою назву через знайдені тут залишки великого хижака, скоріше за все, тигра. Пізніше вчені довели, що то були залишки печерного лева, проте стара назва вже потрапила до каталогів, тому її лишили без змін. Живописні натічні колони розділяють галерею на окремі зали. Тут можна побачити ажурні ванночки з водою, кам’яні водоспади, унікальні «геліктитові квіти».


Зала Перебудови – одна з найбільших обладнаних печерних залів Європи та найбільша зала у печерах Криму. Її довжина – більше 100 м, висота 28 м. Величні стіни вкриті коралітовими білими «квітами», величезні кам'яні брили устеляють дно, витончені натічні колони, розмаїття сталактитів та сталагмітів вражають уяву. Закінчується зала кальцитовою греблею, яку вкривають сотні гурових ванночок. Далі видно Палацову залу з неповторними натічними колонами «Король» та «Королева». Біля них — «свита» — сталагміти різних форм.

Нижня галерея печери – природний мінералогічний музей. Тут проводяться екзотичні спелеотури. Для цього відвідувачам видаються ліхтарі та спеціальний одяг. Такий тур триває 3 години. Спелеотур у Нижню галерею починається у залі Перебудови. Стежка між кам’яними брилами занурюється у вузькі щілини, спускається униз та приводить у Рожеву залу. Тут неймовірно красиво: стіни вкриті натічними занавісками, брили вапняку з кальцитом, загадкові скелети тварин під каменями, а також унікальні «троянди», що вкривають стелю гроту.

Далі – зала Надій, де під стінами утворилися золотисті кам’яні олтарі, Балконна, Люстрова зала, в яку потрапляємо, проходячи біля «гномів», крізь сталактитовий «ліс» — сотні тонких прозорих кальцитовий трубочок. Зі стелі звисають десятки дорогоцінних «люстр», вкритих коралітовими «квітами». Тут спелеотур закінчується, а печера продовжується ще Обвальною, Русловою, Шоколадкою та Геліктитовою залами.

Унікальність Мармурової печери принесла їй світову популярність. За оцінкою відомих спелеологів, вона належить до п’ятірки найкрасивіших обладнаних печер планети. Одну з найбільш відвідуваних печер Європи, Мармурову, у 1992 році було прийнято до Міжнародної асоціації обладнаних печер.

На замітку:

До Мармурової печери можна дістатися на легковому автомобілі, автобусі, вертольоті, а також екскурсійними маршрутками майже з будь-якого курортного міста Криму. Якщо їхати автодорогою — звернути на 17-му км траси Сімферополь-Ялта біля села Зарічне до дачного селища за селом Мармурове.

Довідково:

Адреса ЦСТ «Онікс-тур»: Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Георгія Морозова, 13.Телефон: (0652) 25-63-48.

Перехід на слайд вибору


Озеро Синевир найбільших обладнаних печерних залів Європи та найбільша зала у печерах Криму. Її довжина – більше 100 м, висота 28 м. Величні стіни вкриті коралітовими білими «квітами», величезні кам'яні брили устеляють дно, витончені натічні колони, розмаїття сталактитів та сталагмітів вражають уяву. Закінчується зала кальцитовою греблею, яку вкривають сотні гурових ванночок. Далі видно Палацову залу з неповторними натічними колонами «Король» та «Королева». Біля них — «свита» — сталагміти різних форм.Область: Закарпатська

На території Закарпаття розташоване 32 озера, але найпривабливішим і найчарівнішим вважається Синевир, яке одночасно є найбільшим і найглибшим високогірним озером України…

Озеро Синевир справедливо вважається найкоштовнішим природним скарбом однойменного Національного природного парку та однією з візитних карток Українських Карпат. Розташоване воно на висоті 989 м над рівнем моря.

Існує легенда, згідно якою мальовниче озеро утворилося від потоку сліз графської доньки Синь, на місце, де її коханого, простого верховинського пастуха Вира, було вбито камінною глибою за наказом підступного графа.

Насправді ж Синевирське озеро утворилося у післяльодовиковий період, близько 10 тисяч років тому внаслідок перекриття річкової долини зсувами.

Середня площа водного плеса становить 4-5 га, глибина озера – в середньому 8-10 м. Проте, місцями найбільші глибини Синевиру сягають 19-22 м. Це навіть більше, аніж в Азовському морі, найглибше місце якого – 14 м.

Синевир живиться поверхневими та атмосферними водами, з озера витікає невеликий струмок (басейн р. Тереблі). Вода — слабомінералізована, чиста, прозора. Тут водиться три види форелі — озерна, райдужна та струмкова. Проте, скупатися у Синевирі вам не вдасться: окрім заборони, не дозволить ще й температура води, яка максимально нагрівається лише до 11-13°С.

Краєвиди навколо водного дзеркала — надзвичайною мальовничі та величні. Стрімкі схили, вкриті стрункими ялинами, вік яких сягає 140-160 років, спадають прямо до водної поверхні. Посередині ж озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею усього кілька метрів. Звідси і народна назва Синевиру — Морське око.

Люди своєю творчою фантазією намагаються доповнити красу природи. Архітектори вдало вписують оглядові площадки у навколишній ландшафт. А на півострівці височить вирізана із червоного дерева скульптурна композиція місцевих майстрів-умільців «Синь і Вір». Висота монументу — 13 метрів, вага – близько 30 тон. Відображаючись у воді, він сприймається таємниче, як чудова казка про безсмертне кохання.


На Синевир приїжджають святкувати багато весіль із різних куточків Карпат. Вважається, якщо молоді люди познайомилися та покохали один одного біля цього озера, то на них чекає справжнє кохання.

Недалеко від Синевирського озера, на Чорній річці, можна відвідати унікальний, єдиний у Європі Музей лісу і сплаву. Тут можна Тут можна ознайомитися зі старовинним знаряддям праці лісорубів, побачити різні побутові та житлові споруди, пройтися по греблі, милуючись чудовими краєвидами, дихаючи цілющими пахощами свіжого повітря.

На території НПП «Синевир» розвідані і вивчені два з половиною десятка родовищ мінеральних вод, які лікують кишково-шлунковий тракт, опорно-руховий апарат та навіть променеву хворобу.

Довкола озера активно розвивається туристична інфраструктура. Просто на березі Синевиру ви можете заночувати на турбазі, в колибі посмакувати бограчем – національним угорським супом, послухати гірських музиків, купити сувеніри і сфотографуватися на пам'ять біля опудала ведмедя на фоні озера.

Працівники парку вас з радістю покатають по озеру на плотах, влаштують кінні або велосипедні екскурсії. Щорічно на березі озера проводиться Всеукраїнський фестиваль «На Синевир трембіти кличуть».

На замітку

Потягами «Київ-Ужгород» або «Київ-Чоп» можна дістатися до станції «Воловець». Далі слід їхати рейсовим автобусом до Міжгір'я і с. Синевирська Поляна (відстань від Воловця – 90 км) або на таксі прямо до озера.

Довідково

Адреса НПП «Синевир»: 90041, Закарпатська область, Міжгірський район, с. Синевир-Остріки.Телефон: (03146) 276-18.

Перехід на слайд вибору


ad