Download
1 / 11
110 likes | 288 Views
Л ітопис Самійла Величка – найбільш монументальний твір української історико-мемуарної прози XVII—XVIII ст.
E N D
Літопис Самійла Величка – найбільш монументальний твір української історико-мемуарної прози XVII—XVIII ст.
Сам літопис не дійшов до нас у належному вигляді — дуже знищений перший том, значно менше другий. Цілком ймовірно, що книга не закінчувалася 1700 роком, бо в багатьох місцях згадуються події до 1720 року. Тому, є думка, що втрачені й прикінцеві сторінки літопису.
Самійло Величко для створення свого Літопису не обмежився вузькими локальними матеріалами та власними спогадами. Він використав різноманітні іноземні джерела. Але за найправдивіше джерело для Величка правили діаріуш козацького літописця Самійла Зорки, особистого писаря гетьмана Богдана Хмельницького та дрібні козацькі «кронички».
Літопис Величка написаний українською літературною мовою 18 століття з елементами народної мови. Складається з 4 частин: Перша — «Сказание о войне казацкой з поляками через Зеновія Богдана Хмельницького…» — змальовує події 1648–1659 років, окремими епізодами сягаючи у 1620 рік, Описуючи війну Якова Остряниці 1638 року, Величко додає до автентичного джерела, яким користувався, — щоденника польського хроніста Шимона Окольського — власний коментар;
Друга і третя частини, які охоплюють 1660–1686 та 1687–1700 роки, названі «Повествования летописная с малороссийских и иных отчасти поведениях собранная и зде описанная», містять значну кількість власних спостережень Величка і ґрунтуються на документах гетьманської канцелярії; у 4-й частині зібрано додатки з різних документів 17 століття.
Літопис Самійла Величка написаний на високому художньому рівні і розглядається як перехідна пам’ятка від літописання до історичного твору сучасного типу. С. Величко більше схилявся до моделі державного устрою України за зразком Запорозької Січі, яку вважав ідеалом, а тому він стримано оцінював правителів Гетьманщини.
Біографія Батько Самійла Величка належав до першої сотні Полтавського полку. Склавши іспити, Самійло став спудеєм Києво-Могилянської колегії. Після успішного закінчення навчання, Самійла Величка скерували на посаду канцеляриста до генерального військового писаря Василя Кочубея.
Біографія Кочубей використовував Величка для особливих доручень, включаючи його «у найпотрібніші і секретні на той час військові справи», навіть ті, що йшли цареві. Через Величка проходила й та кореспонденція, про яку І. Мазепа не знав. У такому статусі прослужив 15 років. На початку 1705 уведений до Генеральної Військової Канцелярії, де пробув старшим канцеляристом близько чотирьох років, до падіння В.Кочубея.
Біографія Був ув'язнений як людина, наближена до Кочубея. Провів декілька років у неволі в Чернігівському краї. З ув'язнення вийшов 1715 за сприяння сина Кочубея. На службу Самійло Величко вже не повернувся. Оселився у рідному селі Жуки. Багаторічне розумове та фізичне напруження позначилися на здоров'ї літописця. Він осліп. Потому диктував нові сторінки свого літопису найнятим писарчукам.
Біографія Останні роки життя провів у селі Жуки. Тут помер і похований. Могила Самійла Величка до нашого часу не збереглася. Та в центрі Жуків встановлено гранітну брилу, яка символізує останнє пристанище славного історика козаччини. Нині в селі зводиться Меморіальний комплекс слави українського козацтва.
Корисні посилання • Стаття про Літопис Самійла Величка на україномовному розділі Вікіпедії • http://litopys.org.ua/velichko/vel.htm Ізборник • http://www.ex.ua/view/6408523 Фільм «Козацький літопис Самійла Величка» • http://www.nplu.org/ua/events/exib/velu4ko/spusok.html Віртуальна книжкова виставка • http://www.kozatstvo.org.ua/ua/publications/uk_r.php?d=a&i=2705 Українське реєстрове козацтво
