Ш ляхи Шевченка Т. Г . селами Канівщини (збірка 1)

1. Шляхи Шевченка Т.Г. селами Канівщини(збірка 1) (Прохорівка, Межиріч, Келеберда, Трахтемирів) "Невмираючий дух поета, як іраніше, витає над рідноюУкраїною… ісіє на народнійнивіживенасінняоновлення» (П.А. Грабовський ) Автор – Нестерчук Л.М., вчитель світової літератури СШ №6 м. Канева

2. Біля Прохорівки Цечудове, казковемісцепобачив Тарас Шевченко ізакохався в ньогонавіки. Фантастичнийпіщаний берег, світлийсосновийбірізпоодинокими дубами... Романтичнітихі затоки, густіверби над водою...

3. В гостях у м.о. максимовича Тут, на Михайловійгорі, біля Прохорівки, бувмаєтокпершого ректора КиївськогоуніверситетуМихайла Максимовича. Кобзар тут проводив останнісвоївільнідні в Україні до арешту у 1859р. В Прохорівційогозаарештували,звільнили через місяць, алепримусиливиїхатизУкраїни. Чернеча гора з прахом Шевченкаі Михайлова гора, де покоїться прах Максимовича, знаходятьсянеподалік одна віддругої - через Дніпро.

4. Портрет МихайлаОлександровича Максимовича М. О. Максимович — ректор Київськогоуніверситету, професорботанікиМосковськогоіКиївськогоуніверситетів. З ним познайомився Шевченко ще до заслання. Великий Кобзарнеодноразовобував на гостинах у вченого в Прохорівці. У 1859 роцівінмалюєпортретиМихайлаОлександровича та йогодружиниМаріїВасилівни. Саме Максимович, переплившичовномДніпро, вказавмісце де хотівзнайтисвійвічнийспочинок Тарас Шевченко Тонований папір, італійський олівець, крейда [Прохорівка] 19.VI 1859.

5. Портрет МаріїВасилівни Максимович М. В. Максимович — дружина М.О.Максимовича . В щоденнику Шевченко називає її «милая очаровательная землячка» Тонований папір, італійський олівець, крейда. [Прохорівка]. 22.VI 1859.

6. дуб Тараса Шевченка У садибіМихайла Максимовича стоїть 600-річний дуб Тараса Шевченка. Під ним поет відпочивав та милувавсякраєвидамиКанівськихгір, коли гостював у Максимовичівучервні 1859 року. Висота дерева – 25 метрів, обхват стовбура – 6 метрів.

7. Спогади про Шевченка у Прохорівці Під дубом, щой зараз є, він день у день сидів та все щось писав. В свята вони, було, з Максимовичем набирають душ 30 — 40 людей: люди співають, а вони записують. Шевченко розказував, щодалі буде на світі, й любив балакатиздітворою. Йогоймале любило. Було, накупить конфет, збередітвору та йрозсипаєконфети, а дітворазбирає. Як матидитину любила, так Шевченко любив ідітей, особливо роківтрьох. Візьме, було, такудитину, ласкаєїї, надаєгостинців, граєтьсяздітьми, йдіти до нього липли. Інші люди дивувались, щовінотакийрозумний, а здітьмиграється. (С. Прохорівка, ПушкарПантьоха, 86 років, кол. кріпак; записав прохорівський учитель С. Дерева).

8. Свято-Іллінськацерква у прохорівці Середархітектурнихоб’єктівзбереженоСвято-Іллінськацерква, яку у більшостіджерелдатують 1709 роком, вказуючи на те, що вона зведена без жодногоцвяха. Зустрічаються думки, щоїїзбудуваливже у 19 столітті на місцідавнішої церкви. Свято-Іллінська церква в с. Прохорівка

9. Спогади про Шевченка у Прохорівці БачивШевченкацілийрікмайжещодня. Я бувтоді пастухом і пас скот поблизуМаксимовичевої гори. Шевченко приходив до нас, пастухів, давав гостинці, а ми йомутанцювали. Жив він у Максимовича, буводмітнийвід других людей, простий, з людьми добре поводився. Було коли забіжить скотина в шкоду до Максимовичів, то Шевченко просить Максимовича, щобвін не гримав на людей. Шевченко любив збиратьбабів, дівчат для пісень та казок. Бабу МосковчихуВасилину особливо часто кликав Шевченко. Вона багато знала старовиннихказок та пісень. Люди дужеповажалиШевченка, бовін, було, не промине й малого, щоб не поздоровкався, незняв шапки. Не вправишсяйому перший шапку знять. (С. Прохорівка, ПушкарПантьоха, 86 років, кол. кріпак; записав прохорівський учитель С. Дерева).

10. Межиріч, Канівськогопов., Київської губ. Папір, туш, перо. Межиріч. [5 — 12.VII 1859]. Справа внизу тушшю рукою Шевченка напис: Въ Межирічи. В селі Межиріч Шевченко, за власним свідченням та за матеріалами слідчих органів, був з 5 до 12 липня 1859 р

11. Спогади про Шевченка у с.Келеберді Я бачивШевченка, як оце вас. Того году воля вийшла. У нас, у Келеберді, тодібув храм (на Тройцю). Коли там якийсьчоловікновітній — красивий, гарний, молодий, щосьрозказував. Ішовцейчоловік дорогою і запитав тестя: «Чи не можнапообідати». От тесть і дав йомупообідати. Вінодягнутий у простийсіряк, черевички... Цейбув Тарас Шевченко. А як обідав, то показував на Чернечу гору й казав: «Ота гора — бачиш, — Тарас там буде захований». Тесть і не туди-то, про кого цевінкаже, аж справді у три годи його там і ховали. Багатокелебердянїздило, як ховали. Я там не був, бонебулочовна (Келеберда — на лівомуберезі), а батькой тесть їздили. Казали, щодівкиканівськівиносилитруну аж на саму гору, а народу було — страх. (С. Келеберда, МикитаКривошия, народ, року 1847).

12. Спогади про трахтемирів Придніпрянське село Козинці (під Переяславом) зберігаєваріант про те, як селяни перевозили поета «на той бік», до прославленогоШевченком села Трахтемирова, причім «гонорар» одержували не так грішми, як горілкою.

13. Джерела: • hptt://uk.wikipedia.org • http://litopys.org.ua/shevchenko/spog92.htm • Петро Жур “Труди і дні Кобзаря”,Київ “Дніпро”, 2003 • hptt://tarasshevchenko.at.ua