1 / 16

Типи керівництва освітнім закладом на початку ХХІ століття.

Типи керівництва освітнім закладом на початку ХХІ століття. Виконав Магістрант природничого факультету групи УП Миколайчук М. М. Науковий керівник: к.п.н ., доцент Малаканова Л. В. Типи керівництва освітнім закладом на початку ХХІ століття.

damia
Download Presentation

Типи керівництва освітнім закладом на початку ХХІ століття.

An Image/Link below is provided (as is) to download presentation Download Policy: Content on the Website is provided to you AS IS for your information and personal use and may not be sold / licensed / shared on other websites without getting consent from its author. Content is provided to you AS IS for your information and personal use only. Download presentation by click this link. While downloading, if for some reason you are not able to download a presentation, the publisher may have deleted the file from their server. During download, if you can't get a presentation, the file might be deleted by the publisher.

E N D

Presentation Transcript


  1. Типи керівництва освітнім закладом на початку ХХІ століття. Виконав Магістрант природничого факультету групи УП Миколайчук М. М. Науковий керівник: к.п.н., доцент Малаканова Л. В.

  2. Типи керівництва освітнім закладом на початку ХХІ століття. • Освіта в XXI ст. стаєважливимчинникомреалізаціїсоціально-економічнихцілейсуспільства. Українамаєдосвіджорсткогоадміністративногоуправлінняосвітньою сферою в умовахплановоїекономіки. Але динамікаглобалізаційнихпроцесів, формуванняелементівекономікизнаньієвропейськогоосвітнього простору вимагаютьмодернізаціїсистемивищоїосвіти та перегляду меж, форм іметодів державного регулюванняцієїстратегічноважливоїсфери.

  3. Теоретико-методологічні засади державного регулювання вищої освіти в умовах комерціалізації та активізації підприємництва в освіті • Кінець ХХ – початок XXІ століттяознаменувався переходом до постіндустріальногосуспільства, перетвореннямзнань на важливийчинниксуспільноїдіяльності. За цих умов сфера вищоїосвітиперетворюєтьсяіз сегменту соціальноїсфери, якийзаймаєтьсяпрофесійноюпідготовкоюкадрів, на самостійнугалузьсоціально-економічноїдіяльності, результатифункціонуванняякоївпливаютьнаконкурентоспроможністькраїни. • Система вищоїосвіти за роки незалежності «пережила» процеситрансформації (в політичному, суспільномуіекономічномунапрямах), лібералізації, щосприялоформуванню ринку освітніхпослуг (РОП). На сьогодніголовнимстратегічнимнапрямомосвітньоїполітикивизначеномодернізаціювищоїосвіти, яка маєпоширюватисьі на структуру вищоїосвіти, і на організаціюнавчальногопроцесу, іназмістнавчальнихпрограм, інауправління ВНЗ.

  4. Підходи до розвитку вищої освіти КЛАСИЧНА ОСВІТНЯ ПАРАДИГМА НОВА ОСВІТНЯ ПАРАДИГМА НЕРИНКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТИ РИНКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТИ

  5. НОВА ОСВІТНЯ ПАРАДИГМА мета: підготовкалюдини до самореалізації, творчої та інноваційноїдіяльності; міждисциплінарнаорганізаціязмістунавчання; формуванняінноваційноїздатностіособистостівмітигенеруватиновізнання та застосовуватиїх; викладачі та студенти – партнери у здобуттізнань; особистіснаорієнтаціяосвіти; концепція «навчаннявпродовжвсьогожиття»

  6. КЛАСИЧНА ОСВІТНЯ ПАРАДИГМА • мета: забезпеченняекономікиісуспільного сектору висококваліфікованими кадрами; • дисциплінарнаорганізаціязмістунавчання; • передача готовихзнаньіметодіввирішення проблем; • викладачі – експертизпередачізнань, пасивністьстудентів; • орієнтація на існуючі потреби економіки, галузей, підприємств; • концепція «навчання на все життя»

  7. НЕРИНКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТИ • кошти, вкладені в освіту – бюджетнівитрати; • державна система управлінняосвітою; • низькийрівеньавтономіїуніверситетів; • ВНЗ адаптовуються до зовнішніхзмін; • вищаосвіта – для обраних; • централізована система контролю за змістомосвіти; • ті, хтонавчається, розглядаються як громадяни, якімають право на освіту; • державнийбюрократичнийапаратфінансуванняосвіти; • якістьосвітизабезпечуєтьсядотриманнямдержавнихстандартівінормативів; • диплом – документ про освіту державного зразка; • ВНЗ – суспільнийінститут.

  8. РИНКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТИ • кошти, вкладені в освіту – високоприбуткові інвестиції в людський капітал; • громадсько-державна система управління освітою; • високий рівень автономії університетів; • ВНЗ – в авангарді змін; • масовість вищої освіти; • диверсифікація навчальних програм; • студенти – споживачі освітніх послуг і «клієнти» ВНЗ; • система вузівського самоуправління і орієнтація на недержавні джерела фінансування; • визначальний чинник якості освіти – реальна конкуренція між ВНЗ, боротьба за студента і авторитет роботодавців; • диплом – документ про освіту і торгова марка ВНЗ; • ВНЗ – підприємницька структура суспільного сектору

  9. До основних напрямів вдосконалення функціонування приватних ВНЗ в Україні відносять : находження ніші на ринку освітніх послуг, на якій приватні ВНЗ можути бути більш ефективними і затребуваними; формування в суспільній свідомості позитивного образу приватних ВНЗ через систематичне інформування про їхні успіхи, про позитивні зміни в їхній діяльності; закріплення правових основ приватної освіти, підвищення їх правової захищеності, залучення приватних ВНЗ до законотворчого процесу; вироблення нової парадигми самоуправління всього недержавного сектора освіти.

  10. Сучасні умови характеризуютьсяшвидкимстаріннямпрофесійнихзнань, у зв’язкузчимзабезпеченняконкурентоспроможностілюдини на ринку праціможливелише за реалізаціїконцепції «навчаннявпродовжжиття». У Львівськійобластіфункціонує 14 закладівпіслядипломноїосвіти при ВНЗ (кріммедичних), з них 12 – державноїформивласності. Другу вищуосвітуздобувають, в основному, на платнійосновііздебільшогоорієнтуючисьна потреби регіонального ринку праці.

  11. Мета і завдання дослідження. • Метою дослідження є поглиблення теоретико-методологічних основ державного регулювання вищої освіти та напрацювання практичних рекомендацій, які спрямовані на покращення діяльності ВНЗ в умовах ринкових відносин.

  12. Об’єктомдослідження • сфера вищоїосвіти як складна соціально-економічна система, яка функціонує в ринковихумовах.

  13. Предметом дослідження • теоретико-методологічні положення державного регулювання вищої освіти в ринкових умовах .

  14. Методидослідження Методологічною основою дисертаційногодослідженняєкласичнітеоріїринковоїекономіки, людськогокапіталу, постіндустріальногосуспільства, економікизнань, якіосмислені через призму сучасного стану і перспектив розвиткусистемивищоїосвітиУкраїни; вітчизняні та зарубіжнірозробкизпитаньформуваннядержавноїполітики в сферівищоїосвіти та їїмодернізації, закониУкраїни, щовизначаютьорганізаціюіфункціонуваннявищоїосвіти.

  15. Поставлені завдання вирішувалися за допомогою наступних наукових методів: • історико-еволюційного ; • діалектичного ; • абстрактно-логічного ; • теоретичного порівняння і узагальнення ; • економіко-статистичного аналізу ; • системно-структурного аналізу ; • багатовимірного (кластерного) аналізу .

  16. Інформаційна основа дослідження . статистичні та методичніматеріалиМіністерстваосвітиі науки УкраїниіДержкомстатуУкраїни, спеціальнихперіодичнихстатистичнихвиданьзпитаньвищоїосвітиУкраїниірегіонуобласногорівня (Полтавськоїобласті).

More Related