Download
1 / 28
280 likes | 434 Views
Підготувала – Михайленко Маргарита учениця 11- Б класу Керівник проекту – Узлова Т. Ю. Шляхи Тарасові з чумацьким переплелися.
E N D
Підготувала – Михайленко Маргарита учениця 11- Б класуКерівник проекту – Узлова Т. Ю.Шляхи Тарасові з чумацьким переплелися
Цікавоює етимологіяслів «чумак», «соленик», «прасол», «уходник», «коломієць». Словами циминазивали людей, якізаймалися торгово-візницькимпромислом, цимсвоєрідним феноменом народного козацтва.
Батьківщина Тараса Шевченка – Звенигородщинабула значнимосередком чумацтвапротягом багатьохстоліть.
Тип українського селянина (чумака) - автор К.А.Трутовский
Десьроку 1824 малий Тарас подорожує разом ізбатьком. Можливо, той хотівзвільнитисинахоч на якийсь час відлихоїмачухи, а, можливо, заохотити до чумацтва. Цей факт згадує у своємутворіАнтінЛотоцький «Малий Тарас чумакує»
Василь Енгельгардт У 1816 році до ревізькогореєструкріпаківЕнгельгардтавписано дворічного Тараса Шевченка.ДужевлучнозазначивЄвгенМаланюк: “Наш-бо селянин, двигаючи на собіпочеснийтягарвіковихнаціональнихобов’язків і бувшифактичноспадкоємцемперіодичновідмираючоїшляхти, є, може, найбільшим аристократом серед селянства Європи”.
МатиТараса – Катерина Бойко – розумна і лагіднажінка, знала безлічпісень і гарномалювала. Не будучи кріпачкою, вийшлазаміж за кріпакаГригорія з великоїлюбові. Висловлюються думки, чи не бувбатькоКатерини, Яків, нащадкомчумаків-бойківізПрикарпаття. Тож, ще так багатозалишаєтьсянедослідженихмоментів у історіїродоводу.
«Обоз чумаків», 1862 р. ІванАйвазовський Чумакуванняабоблизькі до ньогофрагментивідбиті в поемах «Катерина»(1838), «Гайдамаки» (2841), «Наймичка» (1845), «Москалева криниця» (1847 і 18570, поезіях та баладах «Тополя» (1839), «У неділю гуляла» (1844), «Меж скалами, неначезлодій» (др. пол. 1848), «Ой я свогочоловіка» (др. пол. 1848), «Ой не п’ються пива-меди» (др. пол. 1848) «Неначестепом чумаки» (пер. пол. 1849), «Ой по горі роман цвіте» (1859), «Чи не покинуть нам, небого»(1861), у повістях «Наймичка» (1852-1853), «Варнак» (кін. 1853 – поч. 1854), «Княгиня» (1853), «Музикант» (листопад 1854 – січень 1855), «Близнецы» (червень-липень 1855).
Багатучумацькугеографію та топоніміку, відбиту у Шевченковихтворах, зокрема і в повісті «Наймичка», аж ніяк не можнапояснюватилишезалишкамидитячихвраженьодинадцятилітнього хлопчика. Навітьякщо до них долучитизнання, отриманіпід час ймовірнихпоїздоквжедорослішого Тараса при наймитуванні в керелівськогосвященикаГригоріяКошиця. У повісті «Наймичка» йдеться про звичнеповерненнячумаківпідкінецьлітаабо на початку осені.
Чумаки, справдібулибажаними і почесними гостями на традиційних для українцівпісляпокровськихвесіллях, нібиосвячуючиїхсвоєюприсутністю. А про чумацькийхист до усноїоповіді в Шевченковій «Наймичці», зокрема, мовиться : «Особливо в першідніпослухати на дозвіллі чумака, коли вінберетьсярозповідати за чаркоюгорілки, яківінбезкраї степи проходив, і з якихбездоннихкриниць воли напував, скільки сам без води та хліба пропадав, якімістабачив, які на якійрічцібулипереправи, які де народи бачив, - аж чуб дибом стане, коли послухаєш».
О. Дмитренко та М. Шудряпомітили, щочумацькийодяг Шевченко добре відтворював і графічнимизасобами : на малюнкусвого батька. Атрибутичумацькогоодягубачимо і на Шевченковомумалюнку «Знахар» (1841) – ілюстрації до одноіменногооповідання Г. Квітки-Основ’яненка та йогоавторськомуваріанті.
Чумаки користувалисяокремим типом транспортного воза, якийназивався «мажа». Ці вози робилися без жодногоцвяхаіз ясеня, дуба або граба і вважаютьсяелементомсамеукраїнськоїкультури, бо й згадуються у джерелах як «вози руські, абомажі». У Шевченка, крімсамоїцієїназви, знаходимо і деталі воза : мережані занози і ярма, притики, люшні, важниці. Про борщ з карасями та лящем – «по-чумацькому» - згадує Шевченко в одному з листів.
Про роль чумацькихотаманів, якідіяли «за звичаєм», мовитьсяще в документах за 1690 рік. У Шевченковихтворах раз по раз натрапляємо на елементицього права : «Благослови, отамане, коло села стати»(«У неділю не гуляла»), «Благословіте, пановемолодці, воли попасти», «Прощався Марко зісвоїмитоваришами-чумаками, як належить, подякувавїм за науку » (повість «Наймичка») тощо.
Наприклад, обрання для «МальовничоїУкраїни» ізусьогорозмаїттявесільноїобрядовостісамесватання (офорт «Старости») не буловипадковістю. Так само ізусієїбагатобарвностічумацькоїкультури Шевченко свідомобере у своїсюжети (передусімпоетичні) тіелементи, якіоблагороджуютьлюдську натуру : набожність, побратимство, дівочавірність, демонстраціяпрацелюбності та високих духовно-естетичнихзапитівтощо.
Шевченкові чумаки, якщопереглянутитексти, майженіде не обходилисябез пісні. Збереглисязаписаніетнографамивід самих чумаків та їхніхнащадківзахоплюючівраження про той спів : « Ніхто так гарно не вмівспівати, як чумаки. То ж, було, як заспівають, як усіліси, яри, гори і поля заговорять. Вони й любили співати і співали, де були…» Чумацький потяг до краси і бажаннязбагатити нею довкілля Шевченко подає через розповідь про гаптуванняхустки для молодого чумака або через згадку про дерев’янерізьблення: Старийволи випрягає, Занози ховаєМережані…(поема «Наймичка»)
Волосожар – давняукраїнськаназвагрупизір Плеяд у сузір’їТельця. Походженняназвипов’язується з давньослов’янськимязичницьким богом худоби Волосом (Велесом) Чепіги – одна з поширених в Україніназвсузір’яОріон (іншіназви – Косарі, Полиця). Волосожар і Чепіги в Україні та в інших народів здавна допомагали визначати нічний час й орієнтуватися зоряної ночі.
Згадується в поемі й звернення до святого Миколая – заступника подорожніх та тих, хтопотрапив у біду (Ганни в поемі «Наймичка»).
ІлляІвановичта АндріяІвановичЛизогуби на потретахТараса Шевченка Шевченковімалюнки «Коло Седнева» та «Чумаки серед могил», виконаніпід час гостювання у СереднівськійсадибіІлліІвановича та АндріяІвановичаЛизогубів. Як вважаютьдослідники, художник скориставсятим, що в навколишніймісцевостібулочимало могил-курганів . БратиЛизогуби, глибоковіруючі, з палкимспівчуттямпоставилися до ідеївидання «МальовничоїУкраїни» і на ділі, як і їхняродичка княжна Варвара Рєпніна, підтрималицюблагородну справу.
Якщоаналізуватималюнок «Андруші» на якомутежзображеночумацьку валку, то вартозвернутися до листа Тараса Григоровича, адресованогоАндрієвіКозачковському 16 липня 1852 року ізНовопетровськогоукріплення. У ньому є ностальгійнийспогад про прогулянку в «Андруші за Дніпро в Монастирище на гору» та дніпровську «широкую панораму», яка звідтивідкрилася. Автор листа при цьомупригадуєпочутітоді слова «Та яром за товаром» ізбурлацькоїпісні «Та нема в світігіршнікого».
На жаль, Шевченко не встигздійснитисвоєїмрії – написатиґрунтовнупрацю з історіїУкраїни, бозібраний ним фактологічнийматеріалзникпід час арешту. За своїмзмістомцебула б неоціненнапраця, зважаючи на вислів Тараса Григоровича: “Історіямогожиття становить історіюмоєїБатьківщини”, а також те, якої ваги у вивченніісторіївін надавав народнопоетичнійтворчості: “Наша пісня, наша дума не вмре, не загине, от де, люде, наша слава, слава України”.
