Т.Г.Шевченко – видатний художник

1. Т.Г.Шевченко – видатний художник Якщо б він покинув свої вірші, то був би ще більшим живописцем, ніж поетом. І. Сошенко

2. Дитинство Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії. Згодом Шевченки переїхали до Кирилівки. Пізніше, 1843 року, Шевченко намалював свою хату. Влітку 1823 року померла Тарасова мати – ще досить молодою, 40-річною. Навесні 1825 року захворів та помер батько Тараса, і хлопцеві довелося перебиратися до дяківської хати-школи за школяра-попихача, тобто школяра, який відробляв свою науку, наймитуючи у вчителя. У 1828 році успадкував Моринці, Кирилівку та сусідні села Павло Енгельгардт, офіцер, ад’ютант віленського генерал-губернатора. Тараса взяли за кухарчука в панську пекарню, а потім – за козачка в панські покої. У березні 1829 року кріпацький обоз вирушив через Київ до родового маєтку на Смоленщині, а звідти – до Вільна, місця служби пана,куди прибув у вересні. У списку дворових, складеним управителем вільшанського маєтку проти прізвища Шевченка стояло: «Годен на комнатного живописца». В лютому 1831 року Павло Енгельгардт прибув до Петербурга.

3. Портрет В.А. ЖуковськогоКарл Брюллов Важливою подією в житті молодого кріпака стало знайомство з художником Іваном Сошенком і з українським письменником Євгеном Гребінкою, котрі перейнялися сумним становищем юнака. На початку 1837 року Сошенко представив Шевченка секретарю Академії мистецтв Василю Григоровичу, познайомив його з учнем уславленого художника Карла Брюллова Аполлоном Мокрицьким, який дуже клопотався перед своїм метром за обдарованого кріпака, зацікавив Брюллова Шевченковими віршами, і той заповзявся визволити талановитого юнака. Він залучив до цієї справи російського поета Василя Жуковського, художника Олексія Венеціанова. Брюллов написав портрет Жуковського, щоб зібрати гроші на викуп Шевченка. Венеціанов домігся від Енгельгардта згоди відпустити Шевченка, хоч і за нечувано високу ціну – дві тисячі п’ятсот карбованців. Потрібна сума була сплачена Енгельгардту 22 квітня 1838 року. 25 квітня Василь Жуковський вручив Шевченку відпускну.

4. Циганка-ворожка. 1841 • У травні 1838 року, завдяки клопотанню Карла Брюллова , Шевченко вступає до Академії мистецтв вільним учнем до класу Брюллова. Навчання в Академії загалом тривало шість років. Шевченка ж було прийнято одразу до четвертого класу – гіпсових фігур. Він захоплено й наполегливо вивчає анатомію та фізіологію, малюнок, мистецтвознавчі та історичні праці, читав твори художньої літератури. • У 1839 році Шевченко здобув срібну медаль за малюнок з натури, наступного – другу за картину з натури «Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці» (1840), ще через рік – третю за картину «Циганка-ворожка».

5. Марія. Ілюстрація до поеми О.С. Пушкіна “Полтава”. Акварель, бронза, папір, 1840 У ті роки він малював портрети на замовлення, ілюстрував ряд видань, створив картину «Катерина»(1842) та серію з шести гравюр-офортів «Живописная Украина»(1844) – на основі малюнків, частина з яких виконана з натури під час першої подорожі в Україну, успішно експонував картини на виставках. На цей час Шевченко був уже сформований митець, який перейняв майстерність від свого великого вчителя Карла Брюллова, особливо в мистецтві колористики, а також завдяки знайомству зі світовими шедеврами живопису в Ермітажі та приватних зібраннях. Проте Шевченко уже випрацював власний стиль і тематику – національну й демократичну.

6. Катерина. 1842 Полотно “Катерина” написане на сюжет однойменної власної поеми, створеної чотирма роками раніше. Картина відображає епізод розставання селянської дівчини Катерини з офіцером, що спокусив її і покинув. Зміст драматичний, та художник з великим тактом розкриває цей драматизм, не переступаючи ту грань, за якою краса втрачає свою велич. Далечінь степу така манлива, а небо над ним таке безмежно синє, а сонце півдня таке гаряче, і боса селянка в красивому дівочому вбранні виступає з грацією, гідною подиву та захоплення. Катерина ступає так, як Марія в “Сікстинськіймадонні” Рафаеля, - багатозначна аналогія! Художник не засуджує падіння героїні, для нього залишається незаперечною її висока людська гідність, духовна краса і святість почуттів.

7. Портрет Маєвської. 1843Полотно, олія Під час перебування в Україні Шевченко написав цілий ряд живописних портретів української дворянської інтелігенції. До них належить і “ПортретМаєвської”. Про модель, крім прізвища, нічого не відомо. Портрету властивий типовий для творчості Шевченка камерний характер. Художник байдужий до соціального стану моделі, для нього цінність людини насамперед полягає в її природній духовній красі. Портрет безумовно подібний, але авторові цього замало, - завдяки емоційному забарвленню і поетизації образу він створює свою концепцію людини. Саме тому всі портретні твори Шевченка, при всій різноманітності моделей, невловимо схожі між собою. “ПортретМаєвської” майстерно закомпонований в овальний формат, ніякі аксесуари не відволікають увагу від обличчя. Воно ліпиться енергійними ударами пензля, малюнок всього абрису, гарних очей, тонкого носа, усміхнених вуст відзначається впевненістю і вишуканістю. Реалістично змальовуючи молоду жінку, Шевченко шукає і знаходить в ній риси ідеального. Завдяки високому людському ідеалу, з якого виходив митець в ставленні до своїх героїв, у його творчості і дворянка Маєвська, і селянка Катерина – мов рідні сестри, хоча в житті вони перебувають на різних соціальних полюсах суспільства.

8. На пасіці. 1843 Кожне з небагатьох жанрових полотен Тараса Шевченка побудоване на особистих життєвих враженнях з побуту українського народу і вражає оригінальністю задуму та сміливістю художніх завдань, що їх митець ставить перед собою. Ці риси властиві і полотну “Напасіці”. Під старенькою повіткою селянин лаштує бджолині вулики. До нього прийшло двоє дівчаток. Старша, мов доросла, уквітчала голову вінком, одягла не по зросту, мабуть, материну спідницю і щось говорить батькові. Мала мовчки тримається за сестру, а в лівій руці (зворушлива деталь!) тримає дві цибулини. Батько покинув роботу, обернувся до дітей і з робленою суворістю слухає. Довкола типовий пейзаж з ненав'язливо потрактованими деталями побуту. Художник обрав складний живописний мотив, інтуїтивно випередивши майбутні пошуки французьких імпресіоністів. Під повіткою залягла прозора тінь, персонажі й архітектурні деталі вимальовуються силуетом на тлі залитого сонячним промінням краєвиду. Це надає живописному ладові полотна яскравої виразності, а композиції – монументальності.

9. Селянська родина. Полотно, олія, 1843 “Селянськародина” – це не уривок із життя конкретної сільської родини, а узагальнення образу родини, її внутрішня сутність. Не маючи своєї родини, Шевченко вбачав у ній вершину людських взаємин, теплоту й захист.

10. Період “трьохліт” Портрет П. Куліша Автопортрет (папір, туш), нарисований в Яготині 23 —26 вересня 1843 і подарований Варварі Рєпіній разом з рукописом поеми«Тризна», зображує Шевченка за роботою. Тут виразно передано уважне сприйняття молодим художником навколишнього життя. Портрет виконано вільним, упевненим штрихом, близьким до манери рисування голкою на міді. Повернувшись у лютому 1844 року до Петербурга, Шевченко розпочав навчання в рисувальних класах Академії мистецтв, працював над гравюрами для альбому «Живописна Україна». У квітні вийшли шість офортів: «У Києві», «Видубицький монастир», «Судна рада», «Старости», «Казка», «Дари в Чигирині 1649 року». У такий спосіб художник почав здійснювати давно задуманий намір представити світові Україну в її найгарніших краєвидах, народних звичаях, найвизначніших моментах історії. Навесні 1845 року сталася важлива подія у Шевченковому житті: завершився термін навчання Шевченка в Академії мистецтв. Рада Академії надала йому звання некласного художника. Можна було залишити Петербург і виїхати в Україну.

11. У Києві. Із серії “Живописная Украина”. Гравюра. 1844

12. Судня рада. Із серії “Живописная Украина”. Гравюра. 1844

13. Дари в Чигирині. 1649 рік. Із серії “Живописная Украина”. Гравюра. 1844

14. Старости. Із серії “Живописная Украина”. Гравюра. 1844

15. Видубецький монастир. Із серії “Живописная Украина”. Гравюра. 1844

16. Казка. Із серії “Живописная Украина”. Гравюра. 1844

17. Повінь. Акварель на папері,1845

18. На подвір'ї. Акварель на папері,1845

19. Дім Котляревського в Полтаві. Акварель на папері,1845

20. Вознесенський собор у Переяславі. Акварель на папері,1845

21. Портрет Й.Рудзинського. Полотно, олія. 1845

22. Римо-католицький храм у Києві. Акварель на папері,1846

23. Церква Богдана в Суботові. Акварель на папері,1845

24. Комора у Потоках. Акварель на папері,1845

25. У Василівці. Акварель на папері,1845

26. Андруші. Сепія, папір,1845

27. Близ Седнева. Акварель, олівець, папір,1846

28. Вид на Чигирин з Суботівського шляху. Акварель на папері,1845

29. У Седневі. Сепія, папір. 1846

30. Чумаки близ курганів. Олівець, акварель, папір. 1846

31. Портрет І. Лизогуба. Полотно, олія. 1846-1847

32. Почаївська Лавра,південний вид. Акварель, папір. 1846

33. Аскольдова могила у Києві. Сепія, акварель, папір. 1846

34. Портрет Є.В. Кейкуатової. Полотно, олія. 1847 Портрет княгині Кейкуатової, написаний у 1847 році, дослідники називали вершиною портретного живопису Шевченка й одночасно його “лебединоюпіснею”, адже заслання змусило художника відмовитись від роботи олією. Зображення молодої української красуні передає внутрішній рух і комфортність, красу внутрішню та духовну.

35. Аральська описова експедиція Навесні 1847 року Т.Г. Шевченка арештовують і засилають безстроково рядовим до першого Окремого Оренбурзького корпусу “под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать”. 11 травня 1848 року розпочалася Аральська описова експедиція для дослідження берегів Аральського моря. Шевченка взяли в роту супроводу, але негласно – художником для “знімання видів Аралу”. Попри труднощі походу, плавання, побуту, Шевченко почувався в експедиції, яка закінчилася в листопаді 1849 року, незрівнянно вільніше, аніж в Орській фортеці. Під час двох літніх плавань і зимівлі 1848-1849 років у фортах Раїм та Кос-Арал він дуже багато малював і віршував. Цьому сприяла вільна атмосфера спільної праці команди фахівців, досвідчених мандрівників, географів, моряків. Шевченко в цей період створив 200 малюнків та начерків, а також як художник виробив свій особливий, витончений реалістичний стиль.

36. 1848-1849 роки Перший автопортрет (папір, олія), порушивши царськузаборонуписатиімалювати, віннамалювавміж 23 червнямі 11 грудням 1847 році в Орськійфортеці, як тількитудиприбув. Це портрет поета в солдатськомумундиріікашкеті-безкозирці. Тяжкі муки вженаклаливідбиток на обличчяШевченка, наякомувражають широко розкриті, сповненіскорботиочі. З автопортретів, виконанихпід час перебування в Аральськійекспедиції (1848—1849), до нас дійшовлише один (папір, сепія), щойого художник незабаромподарував А. Венгжиновському в Оренбурзі. Тарас Шевченко зобразив себе у вбранні, яке носив в експедиції, — звичайномуцивільномупальтіісвітломукашкетіз великим козирком, на обличчі — слідивтомивід нелегких мандрів.

37. Крутий берег Аралу. Акварель, папір. 1848-1849

38. Вогонь у степу. Акварель,папір. 1848

39. Форт Кара-Бутак. Акварель, папір

40. Форт Кара-Бутак. Сепія, папір

41. Табір експедиції на острові Барса-Келмез. Акварель, папір

42. Могила Дустана. Акварель,папір.

43. Форт Кос-Арал узимку. Сепія, папір

44. Укріплення Іргиз-Кала. Акварель, папір.

45. Укріплення Раїм. Вид з річки Сирдар'ї. Акварель, папір.

46. Береги острова Святого Миколая. Акварель, папір.

47. Мис Бай-Кубек. Акварель, папір.

48. Табір казахів на Кос-Аралі. Акварель, папір.

49. Пагорби на берегах острова Святого Миколая. Акварель, папір.

50. Шхуни поблизу укріплення Кос-Арал. Акварель, папір.