Гумільов Микола Степанович

1. Гумільов Микола Степанович ...прекраснівірші, як живіістоти, входять у коло нашогожиття, вони то повчають, тоблагословляють...

2. Середобразів, якіоб'єднувалипоезіюГумільоваійогобезпосередніхпопередників- символістів, особливо помітніастральні, космічні --зірки, планети та їх «сад» (іноді «зоологічний» - сад «небеснихзвірів»,як вони названі в прозіГумільова), Чумацький Шлях, комети раз у раз виникаютьвйоговіршах. Доречно тому буде запозичуватизцієї ж області уподібненнядля того, щобохарактеризуватипоетичну долю самого Гумільова, розвитокйого дару.

3. . Микола Гумільов • Микола Степанович Гумільов (1886-1921)- російський поет, теоретик і практик акмеїзму, приділяввеликуувагу проблемам поетичноїмайстерності та технікивіршування • Народився в Кронштадті. Дитинство провів в Царському Селі, в гімназії вчився в Петербурзі і Тифлісі. • Вірші писав з 12 років, перший друкарський виступ в 16 років — вірш в газеті «Тіфлісський листок». • Восени 1903 р. сім'я повертається в Царське Село, і Гумільов закінчує там гімназію, директором якої був Іннокентій. Анненський. Вчився погано, випускні іспити склав в 20 років. • Переломний момент — знайомство з філософією Ф. Ніцше і віршами символістів.

4. У 1903 р. познайомився з гімназисткою А. Горенко (майбутньою Анною Ахматовою). • У 1905 р. виходить його перша збірка віршів — «Дорога конквістадорів», наївна книга ранніх дослідів, в якій, проте, вже знайдена власна енергійна інтонація і з'явився образ ліричного героя, мужнього, самотнього завойовника. • У 1906, після закінчення гімназії, Гумільов виїжджає до Парижа, де слухає лекції в Сорбонні і заводить знайомства в літературно-художньому середовищі. • Робить спробу видання журналу «Сіріус», в трьох номерах якого друкується під власним прізвищем і під псевдонімом Анатолій Грант. Посилає кореспонденції в журнали і газети. У Парижі вийшла друга збірка Гумільова — «Романтичні вірші» (1908), присвячена А.Горенко. З цієї книги починається період зрілої творчості Н. Гумільова.

5. Весною 1908 р. Гумільов повертається до Росії, заводить знайомство з петербурзьким літературним світом (В'ячеслав Іванов), виступає постійним критиком в газеті «Мова» (пізніше починає друкувати в цьому виданні також вірші і розповіді). • Восени здійснює свою першу поїздку на схід — до Єгипту. • Вступає на юридичний факультет столичного університету, незабаром переводиться на історико-філологічний. • У 1909 бере участь в організації нового видання — журналу «Аполлон», в якому надалі, до 1917 року, друкує вірші і переклади і веде постійну рубрику «Листи про російську поезію». Зібрані в окрему книгу рецензії Гумільова дають яскраве уявлення про літературний процес 1910-х років. • В кінці 1909 року Гумільов їде до Абіссінії, а повернувшись, видає нову книгу — «Перли». • 25 квітня 1910 Микола Гумільов вінчається з Ганною Горенко (розрив їх стосунків стався у 1914 р.)

6. Восени 1911р. створюється «Цех поетів», що маніфестує свою автономію від символізму і створення власної естетичної програми (стаття Гумільова «Спадщина символізму і акмеїзм») • Першим акмеїстичним твором вважали в поему Гумільова «Блудний син» (1911). В цей час за Гумільовим міцно закріпилася репутація «майстра. • Весною 1913 р. як начальник експедиції від Академії Наук Гумільов виїжджає на півроку до Африки (для поповнення колекції етнографічного музею), веде шляховий щоденник. • На початку Першої світової війни Н.Гумільов, людина дії, вступає добровольцем в уланський полк і отримує за хоробрість два Георгіївські хрести. У «Біржових відомостях» в 1915р. публікуються його «Записки квалериста.

7. Перша експедиція до Абнісії • Хоча Африка щездитинства залучала Гумільова, рішеннявідправитисятудиприйшлораптовоі 25 вереснявінвирушає до Одеси, звідти — в Джібуті, потім до Абіссінії. Подробиціцієїподорожіневідомі. Відомолише, щовінпобував в Аддіс-Абебе на парадному прийомі в негуса. Можнавважатидоведенимидружнівзаєминивзаємноїсимпатіївиниклиміж молодим ГумільовимінавченимдосвідомМенелікомII.

8. За кордоном • З 1906 року МиколаГумільов жив в Парижі: слухавлекціїзфранцузькоїлітератури, вивчавживопис — ібагатоподорожував. Побував в ІталіїіФранції. Знаходячись в Парижі, видававлітературний журнал «Сіріус» (у якомудебютувала А. Ахматова), алевийшлилише 3 номери журналу.

9. Патріотичний порив і захопленість небезпекою скоро проходять, і він пише в приватному листі: «Мистецтво для мене дорожче за і війну, і Африку».Гумільов переходить в гусарський полк і добиваєть-ся відправки в російський експедиційний корпус на Салонікський фронт, але по дорозі затримується в Парижі і Лондоні до весни 1918. До цього періоду відноситься цикл його любовних віршів. • У 1918 після повернення до Росії Гумільов інтенсивно працює як перекладач, готуючи для видавництва «Всесвітня література» епос про Гільгамеша, вірші французь-ких і англійських поетів. Пише декілька п'єс, видає книги віршів «Вогнище» (1918), «Фарфоровий павільйон» (1918). • У 1921 виходить остання книга Гумільова, на думку багатьох дослідників, — краща зі всіх, ним створених, — «Вогненний стовп».

10. Події 1921 року • Про причетністьГумільова до змови Таганцева є три версії: Гумільов брав участь в змові — офіційнарадянськаверсія 1921—1986 років, а такожеміграції. На ційверсіїсходятьсябільшістьджерел, у тому числі так стверджує І. Одоєвцева, щосклалаякнайповнішубіографіюпоетаостанніми роками життя.

11. Арешт і загибель • 3 серпня 1921 року Миколабуварештований за підозрою в участівзмовібойовоїорганізації «Петрограду Ст Н. Таганцева». Декількаднів Михайло ЛозінськийіМикола Оцуп намагалисявиручити друга, але, не дивлячись на це, незабаром поет буврозстріляний.

12. Умнийдьявол Мой старый друг, мой верный Дьявол, Пропел мне песенку одну: — Всю ночь моряк в пучине плавал, А на заре пошел ко дну. Кругом вставали волны-стены, Спадали, вспенивались вновь, Пред ним неслась, белее пены, Его великая любовь. Он слышал зов, когда он плавал: «О, верь мне, я не обману»… Но помни, — молвил умный Дьявол, — Он на заре пошел ко дну.

13. Останнє фото Гумільова зроблене в ЧК 3 серпня 1921 року Гумільов арештований ЧК у справі про т.з. «таганцевськом змові» і 24 серпня засуджений до розстрілу. Ім'я його було одним з найодіозніших в історії офіційної російської літератури впродовж всього радянського періоду

14. Микола Гумільов

16. Микола Гумільов

17. М.Гумільов.

18. Могила Миколи Гумільова

19. Пам'ятник Льву Гумільову та його батькам

21. Анна Ахматова – дружина Миколи Гмулівого

22. Олена Гумільва

23. Лев Гумільов

24. МиколаГумільов, Анна Ахматова та їхсин

25. У 1908 роціГумільоввипускаєзбірку «Романтичніквіти», присвяченийАхматової (при перевиданніприсвяченнязняте). Самецязбірка дала йомупевнелітературнеім'я.

26. Свій перший чотиривірш про прекраснуНіагару (про Африку Гумільовмріявзнайранішогодитинства) поет написав в шістьроків. Писав віршівіні в гімназії, проте вони булинизької.

27. Дремала душа, какслепая… Дремала душа, как слепая,Так пыльные спят зеркала,Но солнечным облаком раяТы в темное сердце вошла.Не знал я, что в сердце так многоСозвездий слепящих таких,Чтоб вымолить счастье у богаДля глаз говорящих твоих.Не знал я, что в сердце так многоСозвучий звенящих таких,Чтоб вымолить счастье у богаДля губ полудетских твоих.И рад я, что сердце богато,Ведь тело твое из огня,Душа твоя дивно крылата,Певучая ты для меня

28. О тебе О тебе, о тебе, о тебе,Ничего, ничего обо мне!В человеческой, темной судьбеТы - крылатый призыв к вышине.Благородное сердце твое -Словно герб отошедших времен.Освящается им бытиеВсех земных, всех бескрылых племен.Если звезды, ясны и горды,Отвернутся от нашей земли,У нее есть две лучших звезды:Это - смелые очи твои.И когда золотой серафимПротрубит, что исполнился срок,Мы поднимем тогда перед ним,Как защиту, твой белый платок.Звук замрет в задрожавшей трубе,Серафим пропадет в вышине......О тебе, о тебе, о тебе,Ничего, ничего обо мне

30. ШвидкокрилихведутькапітаниВідкривачінових земель,Для кого не страшніурагани,Хтозазнавмальстрьомиіміль • Сам Гумільовназивав свою поезію музою дальніхмандрівок, поет буввірнийїй до кінцясвоїхднів. Знаменита балада «Капітани» одна з тих, що принесли Гумільовуширокупопулярність, збіркивіршів «Перли» – цегімн людям, щокидаютьвикликдолійстихіям. Поет з’являється перед нами як співак романтики дальніхмандрівок, відваги, ризику, сміливості

31. У чому секрет пізніхвіршівГумільова? • Вони відрізняютьсянадзвичайноюміццю, при тому такої, яка зміщуєвсізвичніуявленняівсередині кожного вірша. Подивимося на те, як змінилисяповсякденнікатегорії простору і часу у вірші «Заблудлий трамвай», проякому добре сказала Цвєтаєва у своїхспогадах про Мандельштама ( «Історія одного присвяти»): за її словами, сентенції молодого Гумільова -метра безсліднорозлетілися «під колесами» його ж «Трамвая». Підцими колесами, як у науці та мистецтвінашогостоліття, руйнуютьсяівсізвичайніуявлення про географіюіхронології.

32. Вплив на літературу • НаполегливаінатхненнадіяльністьГумільова по створеннюформалізованих «шкілпоетичноїмайстерності» (три «Цехи поетів», «Студія живого слова» іін.), до якої скептично відносилисябагатосучасників, виявилася вельми плідною. Йогоучні — Георгій Адамович, ГеоргійІванов, ІринаОдоєвцева, Микола Оцуп, Всеволод Різдвяний, МиколаТіхонов та інші — стали помітнимитворчимиіндівідуальностям.

33. Цікаві факти • ВпродовжвсьогожиттяГумільоввизначавсвійвнутрішнійвік як 13 років, вік А. Ахматової — 15, а віксвоєїдругоїдружини — 9 років • У 1907 році, коли поета призвали до армії, він не прошел медичнукомісіюіз-закосоокості, щозаважаєстрілянині, проте в 1914 роційоговизналипридатним: впершевінстрілявз правого плеча, а удругезмінивйого на ліве. «Дерев'янийздовгим носом» — так охарактеризувалиГумільова .

34. Висновок • Отже ми зрозуміли , що Гумільов – була творча особистість, яка ввійшла в історію літератури назавжди. Ми пізнали його з різних сторін . З дитячих років , з юнацьких , тоді коли він був повністю сформований як творча особистісь. Мені сподобалось вивчати його як письменника, знавця своєї справи. Яв захопленні від його віршів. Томущо в них захована глибина душі і нерозгаданості .